ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 607/21695/23

1. У жовтні 2023 року Приватне агропромислове підприємство «Дзвін» (далі - ПАП «Дзвін») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

2. Позов мотивовано тим, що ПАП «Дзвін» надало відповідачу кошти в сумі 19 000,00 євро на купівлю та доставку автомобіля. Факт передачі коштів підтверджується договором (розпискою) від 31 січня 2021 року. Складений документ є розпискою, який підтверджує факт укладення договору позики та факт передачі коштів. Відповідач у добровільному порядку коштів не повернув.

3. Враховуючи наведені обставини, позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь 731 171,00 грн, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 3).

4. Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області ухвалою від 01 грудня 2025 року (а. с. 113, 114), залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року (а. с. 186-189), провадження у справі за позовом ПАП «Дзвін» до ОСОБА_1 про стягнення коштів закрив на підставі вимог пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Роз`яснив, що даний спір віднесено до юрисдикції господарського суду.

5. Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при укладенні спірного договору ОСОБА_1 діяв як засновник, керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтотрансТернопіль» (далі - ТОВ «АвтотрансТернопіль»), яке зареєстроване як юридична особа та надає послуги з купівлі автотранспортних засобів. Договір виконаний на бланку ТОВ «АвтотрансТернопіль», підписаний його посадовою особою - генеральним директором ОСОБА_1 та скріплений печаткою ТОВ «АвтотрансТернопіль».

6. 30 квітня 2026 року ПАП «Дзвін» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що за змістом спірної розписки зазначено: «Я генеральний директор Автотранстернопіль Шамбель Віталій В`ячеславович …. беру кошти в розмірі 19 000 євро під закупку та доставку автомобіля …. в ПАП «Дзвін» та зобов`язуюся привести даний автомобіль в Україну».

8. З наведеного вбачається, що стороною договору є саме ОСОБА_1 , а не ТОВ «АвтотрансТернопіль». Саме відповідач взяв на себе зобов`язання по доставці автомобіля. Інакше б у договорі мало бути зазначено, що «ТОВ «Автотранстернопіль» в особі директора Шамбель Віталія В`ячеславовича … отримав кошти…».

9. Зазначення у договорі посади, професії або інших відомостей сторони, яка його уклала, накладення реквізитів не змінює її статус з юридичної особи на фізичну. З договору вбачається наявність правовідносин між ПАП «Дзвін» та ОСОБА_1 , а не ТОВ «АвтотрансТернопіль». Зазначення ОСОБА_1 своєї посади - генеральний директор, жодним чином не свідчить, що зобов`язання виникають у юридичної особи, а не у відповідача.

10. Крім того подальший текст договору та його лексичний аналіз, а саме: «та зобов`язуюся привести даний автомобіль в Україну» свідчить про виникнення зобов`язання саме у ОСОБА_1 , а не у юридичної особи, оскільки тоді б мала стояти словесна конструкція «яке зобов`язується», а не «зобов`язуюсь».

11. Також складена розписка не містить печатки та підпису ПАП «Дзвін», що є звичаєм ділового обороту для документів, які складаються юридичними особами. Наявність правосуб`єктності у юридичної особи, засновником якої є відповідач, КВЕД-ів, працевлаштування відповідача не змінює суті, викладеної в угоді.

12. Тобто, стороною правочину є ОСОБА_1 , який є фізичною особою, тому предметна підсудність у цій справі не порушена.

13. 08 червня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПАП «Дзвін», у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін.

14. Відзив мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій правильно вважали, що спірні правовідносини виникли між юридичними особами ТОВ «АвтотрансТернопіль» та ПАП «Дзвін», а тому віднесені до юрисдикції господарського суду. Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що при укладенні договору ОСОБА_1 діяв як засновник, керівник ТОВ «Автотранстернопіль», яке зареєстровано як юридична особа та надає послуги з купівлі автотранспортних засобів.

Провадження у суді касаційної інстанції

15. Верховний Суд ухвалою від 18 травня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАП «Дзвін» на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

16. У червні 2026 року матеріали цивільної справи № 607/21695/23 надійшли до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

17. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 31 березня 2021 року між ТОВ «АвтотрансТернопіль», в особі генерального директора Шамбеля В. В., та ПАП «Дзвін» було підписано договір (розписку) № 01, згідно з умовами якого генеральний директор ТОВ «Автотранстернопіль» Шамбель В. В. взяв кошти у розмірі 19 000,00 євро під закупку та достатку автомобіля - автобетононасосу Mecbo на шасі Renault Kerax 420 в ПАП «Дзвін», ЄДРПОУ 30787900, та зобов`язався привезти даний автомобіль в Україну (а. с. 4).

18. Згідно з відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «АвтотрансТернопіль» з 2020 року зареєстроване як юридична особа, єдиним засновником та керівником якого є ОСОБА_1 . Види діяльності, у тому числі: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, торгівля іншими автотранспортними засобами(а. с. 98).

19. Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

20. Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

21. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

22. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

23. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

24. Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

25. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

26. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

27. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

28. У справі, що переглядається у касаційному порядку, встановлено, що 31 березня 2021 року генеральний директор ТОВ «АвтотрансТернопіль» Шамбель В. В. підписав договір (розписку) № 01, згідно з умовами якого взяв кошти у розмірі 19 000,00 євро під закупку та достатку автомобіля - автобетононасосу Mecbo на шасі Renault Kerax 420в ПАП «Дзвін», ЄДРПОУ 30787900, та зобов`язався привезти даний автомобіль в Україну.

29. Зазначений договір виконаний на бланку ТОВ «АвтотрансТернопіль», підписаний його посадовою особою - генеральним директором ОСОБА_1 та скріплений печаткою ТОВ «АвтотрансТернопіль».

30. Згідно з відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «АвтотрансТернопіль» з 2020 року зареєстроване як юридична особа, єдиним засновником та керівником якого є ОСОБА_1 . Види діяльності, у тому числі: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, торгівля іншими автотранспортними засобами.

31. Встановивши, що ОСОБА_1 є засновником та директором ТОВ «АвтотрансТернопіль», договір від 31 березня 2021 року № 01 виконано на фірмовому бланку ТОВ «АвтотрансТернопіль» та укладений уповноваженою посадовою особою ТОВ «АвтотрансТернопіль» - генеральним директором ОСОБА_1 , скріплений печаткою юридичної особи, зміст зобов`язання збігається із зареєстрованими видами економічної діяльності ТОВ «АвтотрансТернопіль», суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що договір від 31 березня 2021 року № 01 укладений ТОВ «АвтотрансТернопіль» та обов`язки із виконання якого виникли саме у юридичної особи, а не в її посадової особи - генерального директора Шамбеля В. В.

32. З огляду на встановлені обставини колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини виникли із договору, укладеного двома суб`єктами господарської діяльності, і такий спір, відповідно до положень статті 20 ГПК України належить до юрисдикції господарських судів.

33. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та фактично зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального та процесуального права.

34. Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

35. Підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

36. Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

37. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Щодо судових витрат

38. Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду