ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 463/10331/21

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами пунктів 1-2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Під час вирішення питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-413 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).

Скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

Отже, Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.

З огляду на зазначене, твердження в касаційній скарзі захисника про те, що:

- в основу обвинувального вироку покладено докази (протокол огляду місця події, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, судово-медичну експертиза обвинуваченого, показання експерта ОСОБА_11 ), зміст яких, на думку сторони захисту, зводиться до припущень;

- зміст протоколу огляду місця події та відеозапис із нагрудних камер працівників поліції (у частині виявлення на місці злочину слідів крові, які могли належати ОСОБА_9 ), з підстав, наведених у касаційній скарзі, спростовуються показаннями ОСОБА_8 ;

- висновки місцевого суду про те, що виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження (припухлість на правій кисті та правому колінному суглобі) свідчать про причетність останнього до злочину, не відповідають фактичним обставинам справи;

- посилаючись на показання потерпілої ОСОБА_7 як на доказ вини ОСОБА_8 , місцевий суд не врахував, що вона не була очевидцем події, а також не вказав у вироку про те, що потерпіла вважає обвинуваченого невинуватим і заявляла про його правомірну поведінку та наявність у нього хороших стосунків із загиблою;

- висновки суду першої інстанції про неспроможність показань обвинуваченого в частині вчинення злочину іншою особою (зокрема, особою на ім`я ОСОБА_19 ) спростовуються показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 ;

- стороною захисту подано клопотання про встановлення особи на ім`я ОСОБА_19 , проте ні органом досудового розслідування, ні судом жодних дій у цій частині не вчинено;

- показання свідків - працівників поліції ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які покладено в основу вироку, місцевий суд з підстав, зазначених у касаційній скарзі, мав оцінити критично;

- взяті за основу обвинувального вироку показання свідка - понятого ОСОБА_20 є неналежним доказом, адже, на думку сторони захисту, вони не доводять вини ОСОБА_8 та не є інформацією стосовно події злочину та причетних до нього осіб;

- суд першої інстанції надав неправильну оцінку обставинам справи, зокрема щодо імпульсивності характеру обвинуваченого, факту його агресивної поведінки вдома, а також повною мірою не оцінив даних, які характеризують його з позитивного боку, на переконання колегії суддів, зводяться до незгоди сторони захисту з викладеною у вироку оцінкою наявних у справі доказів, крізь призму надання захисником їм власної оцінки та незгоди з установленими місцевим судом фактичними обставинами справи, однак не можуть бути предметом касаційного розгляду згідно з положеннями статей 433, 438 КПК України.

Крім того, Верховний Суд не бере до уваги доводів касаційної скарги потерпілої ОСОБА_7 про те, що, на її переконання, головуючий суддя суду першої інстанції проводив судовий розгляд з порушенням етичних норм, не проявляв самостійності у прийнятті рішення і перебував під впливом прокурора ОСОБА_15 , оскільки питання про етичність поведінки судді та оцінку самостійності прийняття ним рішення, з огляду на наведені вище положення процесуального закону, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції та відповідно до приписів розд. ІІ Особливої частини Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» належать до компетенції Вищої ради правосуддя.

Щодо доводів ОСОБА_7 про допущення судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

У касаційній скарзі потерпіла зазначає, що розгляд її заяви про відвід судді ОСОБА_17 був здійснений за відсутності учасників провадження (сторін обвинувачення та захисту).

Як видно з матеріалів кримінального провадження:

- у судовому засіданні від 07 серпня 2023 року потерпіла ОСОБА_7 заявляла відвід головуючому судді суду першої інстанції ОСОБА_17 ;

- відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями розгляд поданої потерпілою заяви про відвід судді визначено за суддею ОСОБА_21 ;

- розгляд вказаної заяви було призначено на 08 серпня 2023 року на 09:10, про що повідомлено учасників провадження;

- у судове засідання о 09:10 року з`явився захисник ОСОБА_22 , внаслідок чого головуючий з власної ініціативи оголосив перерву до 12:40 з метою виклику інших учасників провадження (журнал судового засідання від 08 серпня 2023 року), про що додатково повідомлено захисника ОСОБА_6 , потерпілу ОСОБА_7 та орган прокуратури;

- у судове засідання о 12:55 з`явилися захисник ОСОБА_22 і потерпіла ОСОБА_7 , у зв`язку із чим головуючим поставлено на обговорення питання про можливість розгляду заяви потерпілої про відвід судді за відсутності інших учасників провадження. Заслухавши думку потерпілої та захисника, які просили відкласти судовий розгляд, головуючий постановив розглядати подану заяву про відвід судді;

- за результатом судового розгляду в задоволенні заяви потерпілої ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_17 відмовлено, про що постановлено мотивовану ухвалу від 08 серпня 2023 року.

Положеннями ч. 3 ст. 81 КПК України передбачено, що при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Ураховуючи зазначене, а також з огляду на те, що:

- судовий розгляд заяви ОСОБА_7 про відвід судді відбувався за участю самої потерпілої і захисника ОСОБА_22 , яка діяла в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 ;

- орган прокуратури та захисник ОСОБА_6 були належним чином повідомлені про дату і час судового розгляду;

- у судовому засіданні від 08 серпня 2023 року не здійснювався розгляд кримінального провадження по суті;

- сторона захисту в касаційній скарзі не наводить жодних доводів про порушення прав ОСОБА_8 внаслідок його відсутності під час розгляду заяви потерпілої про відвід судді;

- у касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 не наводить переконливих доводів про те, яким саме чином здійснення розгляду її заяви про відвід судді за відсутності прокурора та обвинуваченого перешкодило суду першої інстанції ухвалити законне й обґрунтоване рішення, колегія суддів не бачить підстав, які б свідчили про наявність істотних порушень вимог КПК України під час розгляду кримінального провадження по суті, які могли б перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення, а тому касаційна скарга потерпілої в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо тверджень у касаційній скарзі потерпілої про те, що місцевий суд усупереч положенням статей 75, 80 КПК України (з підстав упередженості та зацікавленості) відмовив у задоволенні заявленого нею відводу прокурору ОСОБА_15 , то колегія суддів уважає їх необґрунтованими, оскільки:

- як видно з матеріалів справи, суд належним чином розглянув зазначену заяву потерпілої та ухвалою від 25 квітня 2023 року відмовив у її задоволенні, навівши відповідні мотиви свого рішення;

- у касаційній скарзі потерпіла не наводить переконливих доводів щодо незаконності та необґрунтованості вказаної ухвали суду першої інстанції.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що повноваження прокурора ОСОБА_18 , який брав участь у судовому розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, підтверджуються наявною у справі постановою від 09 лютого 2022 року про зміну групи прокурорів, а тому посилання в касаційній скарзі потерпілої на те, що заміна прокурором ОСОБА_18 прокурора ОСОБА_15 була здійснена без задоволення відводу останнього, не свідчать про допущення істотних порушень вимог КПК України.

Крім того, що стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_7 про порушення статей 55, 56, 353 КПК України, внаслідок того, що орган досудового розслідування неодноразово відмовляв їй у визнанні потерпілою у справі, а суд першої інстанції тривалий час відмовляв у її допиті, то Суд не вважає їх такими, що свідчать про недотримання її прав та, як наслідок, допущення порушень, передбачених ст. 412 КПК України, оскільки, як видно зі справи, ОСОБА_7 була визнана потерпілою в суді першої інстанції та потім допитана в порядку ст. 353 КПК України, при цьому вона не була позбавлена права надавати пояснення, заявляти клопотання і оскаржувати судові рішення.

За таких обставин Суд не бачить реальних підстав для висновків про допущення порушень статей 55, 56, 353 КПК України чи інших істотних порушень вимог цього Кодексу, які б могли порушити права потерпілої ОСОБА_7 та, як наслідок, вплинути на прийняття судом першої інстанції законного й обґрунтованого рішення.

Щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення

У статті 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 1 ст. 23 КПК України встановлено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Згідно зі ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Як видно з матеріалів провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до приписів ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, мотивуючи своє рішення, місцевий суд врахував показання обвинуваченого ОСОБА_8 , який не визнав своєї провини та, серед іншого, пояснив, що 19 липня 2021 року в денний час доби він разом зі своєю матір`ю ОСОБА_9 (у якої був єдиний екземпляр ключа від квартири) вийшли з квартири та пішли у справах. Зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_23 із ним, для урегулювання конфліктної ситуації, вони зустрілися із чоловіком, з яким в обвинуваченого за декілька днів до цього була сутичка, при цьому засуджений зауважив, що в цей день та протягом декількох днів із часу цієї сутички інших конфліктів, у ході яких він міг травмувати руку, в нього не було. Після цього він (обвинувачений) разом із ОСОБА_23 зустрілися зі своїми знайомими, з якими пішли гуляти містом, а приблизно о 22:00 він пішов додому. Десь за 15 хвилин був біля будинку, де зустрів матір з пакетом у руках та незнайомим чоловіком на ім`я ОСОБА_19 . Зі свіжих ушкоджень у матері був видимий один новий синець на щоці, з якого боку, не пригадує, з приводу чого вона повідомила, що з нею все нормально. Будь-яких інших видимих тілесних ушкоджень у матері він при зустрічі та згодом на кухні протягом вечора не бачив. Далі вони утрьох піднялися у квартиру. Він проводив час у себе в кімнаті, а мати із чоловіком перебували на кухні, вживали алкогольні напої, спілкувалися, періодично виходили на балкон перекурити. ОСОБА_19 не був схожим на особу, яка зловживає алкоголем, поводив себе напористо, цікавився їх особистими справами. Через деякий час ОСОБА_9 запитала, чи може ОСОБА_19 залишитися ночувати в них, однак він (обвинувачений) був проти цього. Далі він перебував у своїй кімнаті та чув, як декілька разів з періодичністю 5-10 хвилин відкривалися, закривалися вхідні двері та двері балкона. Сварок або звуків фізичних конфліктів на кухні не чув, обстановка була відносно спокійною, щодо будь-яких конфліктів з ОСОБА_19 мати нічого йому не розповідала. При цьому все, що відбувалося у квартирі, добре чув. Припускав, що хтось виходив у магазин, оскільки на столі з`явилася ще одна пляшка горілки. Коли через деякий час він вийшов із кімнати, то побачив, що ОСОБА_19 немає, а мати сиділа за столом сама, двері були прочинені, а ключ від вхідних дверей відсутній. Стосовно зникнення ключа він запитав матір, яка повідомила, що виходила з квартири, але двері не закривала, де подівся ключ, не знає. Також ОСОБА_9 сказала, що ОСОБА_19 пішов, проте має повернутися. Після цього він пішов до себе в кімнату, однак почув, як на кухні щось впало. Повернувся і побачив, що його мати повзе у п`яному вигляді, він її підняв та відвів у вбиральню. Вона перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння. Далі вони з нею спілкувалися, запропонував відвезти її проконсультуватися з лікарями з приводу алкогольної залежності, однак реакція матері на це була негативною. Також вона жалілась на те, що їй спекотно і болить спина. До цього вона декілька днів жалілася на біль у ребрах та зверталася щодо цього в лікарню. Крім того, вона розповідала, що 16-17 липня її побили баба з братом і його дружиною, казала, що не хоче, щоб баба її била, на що він відповів, що баби немає вдома та вона закордоном. Оскільки мати відмовлялася йти спати, то він пішов у кімнату, вдягнувся і мав намір йти на вулицю шукати ключ від квартири. Однак перед цим зателефонував на службу « НОМЕР_1 » стосовно госпіталізації матері в психіатричний заклад, де йому повідомили, що для цього потрібна її згода чи згода працівників поліції. Далі він подзвонив у службу « НОМЕР_2 » та викликав екіпаж патрульної поліції, повідомив, що в матері дуже тяжкий стан сп`яніння. Коли працівники поліції вперше приїхали, він просив допомогти витягнути її з туалету та госпіталізувати в психіатричний заклад. Проте вони лише заглянули в туалет і не чіпали її, постояли біля дверей, сказали, що надавати поради не в їх компетенції, після чого поїхали, не надавши йому допомоги. Надалі він, будучи одягненим, вийшов на вулицю пошукати ключі від квартири. Біля магазину зустрів незнайомих людей, у яких запитував, чи не бачили вони раніше його матір. Ключ не знайшов, уже планував повертатися додому, коли зустрів знайому, у якої попросив допомогти знайти водія, щоб відвезти матір у медичний заклад, однак вона сказала, що це буде дивно, якщо матір везтиме чужа людина. Тоді він повернувся додому та побачив, що мати перебуває не в тому положенні, у якому була, вона лежала на землі без одягу. Також побачив, що в туалеті був зірваний кран із водою. Він спробував підняти матір, однак вона пручалася, казала дати їй спокій, що з нею все нормально. Після цього він ще раз зателефонував на службу « НОМЕР_1 », розповів, що в неї тяжкий стан сп`яніння, потрібна госпіталізація до психіатричного закладу, на це йому відповіли, що потрібно ще раз викликати працівників поліції. Поліцію і швидку допомогу він викликав зі свого телефону. Мати в цей час у туалеті тяжко дихала, стогнала, казала, що їй боляче, він запропонував їй води, проте вона відмовилася. Одночасно в туалеті він ганчіркою збирав воду в посудину та говорив їй, що вона їде лікуватися, на що від неї реакції вже не було. Тоді ж він бачив сліди крові на плитці і на підлозі в туалеті. Припускає, що вона впала, коли його не було вдома, або хтось сторонній заподіяв їй шкоду. Той же екіпаж патрульної поліції приїхав швидко. Що відбувалося далі, відображено на нагрудних камерах працівників патрульної поліції. Ствердив, що не заподіював матері тілесних ушкоджень. З квартири він із часу їх приходу додому до першого приїзду працівників патрульної поліції не виходив. Після від`їзду працівників патрульної поліції його не було вдома приблизно 30 хвилин, а коли він повернувся, то побачив, що вхідні двері були не до кінця зачинені. Стосовно залишків крові у нього під нігтями повідомив, що це можуть бути сліди крові його матері, які могли потрапити йому під нігті під час збирання води зі слідами крові в туалеті. Видалення журналу дзвінків у своєму мобільному телефоні пояснив звичкою видаляти з телефону журнал дзвінків та кеш-пам`яті.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 вказує, що обвинувачений ОСОБА_8 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, заперечуючи свою винуватість, під час допиту надавав суду пояснення щодо обставин, які відбувалися в день події, проте місцевий суд, порушивши положення ст. 22 КПК України, не створив необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав.

Однак колегія суддів уважає такі доводи непереконливими, оскільки, як видно вироку, місцевий суд, дотримуючись наведених вище положень процесуального закону, заслухав показання ОСОБА_8 та, надаючи їм оцінку, зазначив, що, незважаючи на позицію обвинуваченого, його вина повністю підтверджується зібраними у справі доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, мотивуючи свої висновки, місцевий суд урахував показання потерпілої ОСОБА_7 , яка пояснювала, що вона є бабою ОСОБА_8 та відповідно матір`ю покійної ОСОБА_9 . Про обставини сімейного життя з ОСОБА_8 повідомила, що вони всі проживали разом у квартирі. Останні п`ять років ОСОБА_9 не працювала, вела антисоціальний спосіб життя: багато палила, поводилася агресивно, ще раніше понабирала кредитів в інтересах невідомих осіб, постійно зловживала алкогольними напоями, від чого вона (потерпіла) змушена була її лікувати (за весь час двічі в психіатричній лікарні та сім разів у наркологічному медичному закладі), як її не було, приводила у квартиру сумнівних осіб, вдома могла ходити по квартирі голою. Періодично в неї з`являлися синці на тілі, напередодні події злочину в неї були три синці: на руках, на голові та на спині по хребту, також був синець справа на ребрах. Хто завдав їй цих тілесних ушкоджень, вона не повідомляла. Натомість ОСОБА_8 є добрим хлопцем, був членом політичної партії, займався спортом, любив ходити на футбольні матчі, годував безпритульних котів. Він завжди любив матір, ніколи з нею агресивно не поводився та не завдавав їй побоїв. Під час сімейних конфліктів він завжди захищав матір і ставав на її сторону. Усі звернення в правоохоронні органи з її квартири були обумовлені зловживанням ОСОБА_9 алкогольними напоями. З приводу однієї з останніх її заяв у правоохоронні органи напередодні події злочину про те, що ОСОБА_8 поводився агресивно, вибив ногою двері в її кімнату, погрожував вбити, потерпіла пояснила, що тоді написала неправдиву заяву на внука, оскільки була ображена, що він постійно в сімейних конфліктах підтримував матір. Також потерпіла стверджувала, що її неправомірно не визнано потерпілою на стадії досудового розслідування. Повідомила, що від квартири в них було два ключі, один ключ був у неї, а інший по приїзді їй віддали у відділенні поліції. При цьому квартира до її приїзду залишалася незамкнутою. Стосовно події кримінального правопорушення вона спілкувалася із сусідами, однак ніхто нічого не чув та не бачив, у тому числі залучена як понята свідок ОСОБА_16 , яка в них проживала тимчасово й теперішнє місце проживання якої їй невідомо. Зі слів ОСОБА_8 їй стало відомо, що 19 липня 2021 року близько 15:00 він разом із матір`ю вийшли з квартири й пішли у різних напрямках (він - назустріч із друзями, вона - до знайомого). Що відбувалося далі, їй невідомо.

Крім того, як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, ухвалюючи стосовно ОСОБА_8 обвинувальний вирок, послався на показання свідків:

- ОСОБА_13 , який пояснював, що як працівник патрульної поліції, у день події, тобто ІНФОРМАЦІЯ_8 двічі за викликом обвинуваченого ОСОБА_8 прибував на місце події у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Так, у цей день близько 01:00 йому надійшов виклик зі служби « НОМЕР_2 » стосовно домашнього насильства на матір, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Прибувши на місце події близько 01:30, вони з напарником піднялися на четвертий поверх і побачили, що двері квартири були відкриті. Справа від входу були двері в туалет, які також були прочинені. Через них було видно жінку, яка ніби сиділа на туалеті зі спущеними штанами, однак була нерухомою. Зі звуків було чути, як тече вода. Оскільки жінка була оголена, вони не захотіли заходити всередину. ОСОБА_8 повідомив їм, що не знає, де ключі від квартири, оскільки недавно сам прийшов додому й побачив п`яну матір. Припускав, що вона віддала ключі другові, з яким разом випивала. Постійно говорив, що неодноразово змушений був лікувати матір від алкогольної залежності. Хотів, щоб екіпаж патрульної поліції забрав його матір у психіатричну лікарню. Оскільки ознак конфлікту на місці події не було, вони роз`яснили заявнику порядок виклику психіатричної бригади, необхідність отримання згоди матері у звичайному порядку для її госпіталізації та порадили вирішити це питання завтра. Потім вони поїхали. За цим випадком його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки він не поцікавився станом здоров`я жінки.

Крім того, свідок повідомив, що приблизно о 02:30 зі служби « НОМЕР_2 » надійшов новий виклик за тією ж адресою. Заявник ОСОБА_8 знову скаржився на свою матір. Приїхавши на місце, знову зателефонували заявнику та він впустив їх у квартиру. Там ОСОБА_8 попросив допомоги підняти матір, яка була в туалеті в оголеному стані, оскільки він слабкий і не може самостійно цього зробити. Це виглядало дивно. ОСОБА_8 наполягав тому вони погодилися, при цьому відразу зрозуміли, що щось не так, адже жінка була холодною, а дихання було відсутнє. Вони витягли тіло жінки, поклали його на підлогу в кімнаті, напарник почав робити спроби реанімації (масаж серця та штучне дихання). Він (свідок), у свою чергу, викликав бригаду ШМД та повідомив про подію своє безпосереднє керівництво. Коли приїхала швидка допомога, вона лише констатувала смерть. На тілі жінки були помітні численні тілесні ушкодження (ззаду вуха великий синець, великі синці на носі та під оком). Він протягом цього часу спілкувався з ОСОБА_8 , який казав, що його матір побив її брат. Поведінка його була дивною, його не цікавило, що з матір`ю, жодної допомоги їй не надавав, при цьому витирав воду на підлозі в туалеті та в коридорі, його цікавило лише те, що робити з водою. На правій руці обвинуваченого також були помітні синці. Слідів боротьби у квартирі не було, однак були наявними сліди, схожі на кров. Один із таких був розташований приблизно на висоті 1-1,2 м з лівого боку від входу в туалет;

- ОСОБА_12 який пояснював, що як працівник патрульної поліції у день події, тобто 20 липня 2021 року двічі за викликом обвинуваченого ОСОБА_8 прибував на місце події. Так, у цей день близько 01:00 його екіпажу надійшов виклик зі служби « НОМЕР_2 » стосовно того, що заявник не знає, що робити з матір`ю, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Коли вони прибули на місце події близько 01:30, обвинувачений відкрив їм двері до під`їзду. Далі повідомив, що не знає, що робити з матір`ю, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння та заснула у туалеті. Коли вони піднялися по сходовій клітці, то стояли перед входом у квартиру. У квартирі справа від входу були двері в туалет. ОСОБА_8 відчинив їх, і вони побачили оголену жінку, яка ніби сиділа на туалеті, спершись об щось, лицем до виходу, очі були заплющені. Тілесних ушкоджень чи крові вони не помітили, а тому не заходити всередину. ОСОБА_8 повідомив їм, що мати зловживає алкогольними напоями і він не знає, що з нею робити. Також обвинувачений розповідав, що вона вживала алкоголь з невідомим чоловіком, який пішов додому. Оскільки на місці події не було ознак правопорушення, слідів боротьби чи порушеної обстановки, вони після надання консультацій заявнику поїхали. За цим випадком його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки він всупереч відомчому наказу не поцікавився щодо обставин події та стану жінки, незважаючи на те, що вона була гола.

Крім того, свідок повідомив, що менш ніж за годину зі служби « НОМЕР_2 » надійшов повторний виклик за тією ж адресою. Коли вони приїхали, ОСОБА_8 знову надав ту ж інформацію про матір. Він (свідок) запропонував обвинуваченому для початку витягнути матір з туалету, проте ОСОБА_8 повідомив, що він малий і не зможе самостійно цього зробити, попросив допомоги. Вони зайшли в туалет, жінка перебувала приблизно в тій же позі, що й за першого їх приїзду. При цьому він помітив на стіні справа від туалету сліди крові від руки. Далі витягнули жінку, після чого поклали її у вітальні. Вона була без свідомості та ознак життя, тіло холодне, дихання відсутнє. Його напарник викликав бригаду швидкої медичної допомоги, додатковий екіпаж та слідчо-оперативну групу. До приїзду швидкої медичної допомоги він робив спроби серцево-легеневої реанімації жінки. Коли приїхала швидка допомога, вона лише констатувала смерть. Стосовно поведінки обвинуваченого зазначив, що він обидва рази, коли приїжджав їх екіпаж патрульної поліції, виглядав схвильованим та розгубленим, говорив ніби з ними, а думками був в іншому місці. Вже коли вдруге спілкувались з обвинуваченим, його поведінка здалася дивною, ніби він зробив якусь дію і не знає, що із цим робити. Емоційна поведінка обвинуваченого була схожа на наркотичне сп`яніння, оскільки періодично змінювалася із сповільненої на надто жваву. Пригадує, що на тілі обвинуваченого також було пошкодження на кулаках;

- ОСОБА_20 , який пояснював, що був понятим під час огляду місця події 20 липня 2021 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому свідок повідомив, що не чув будь-яких підозрілих звуків у ніч із 19 на 20 липня 2021 року і того, щоб хтось заходив та виходив із квартири ОСОБА_8 . Йому відомо, що раніше між мешканцями цієї квартири виникали конфлікти та за викликами неодноразово приїжджала поліція. Приблизно о 03:00 20 липня 2021 року його запросили бути понятим. У квартирі обвинуваченого з ним була ще одна понята, працівники поліції, експерти, криміналісти. Стверджував, що труп ОСОБА_9 лежав посеред кімнати повністю оголений. Пригадував, що бачив сліди крові на плитці в туалеті. На місці події чув, як обвинувачений говорив про якогось чоловіка, який приходив до них у квартиру;

- ОСОБА_23 , який показував, що він знайомий із ОСОБА_8 та зустрічався з ним 20 липня 2021 року приблизно о 15:00 у центрі м. Львова. Там вони відпочивали, випивали слабоалкогольні напої. Коли розпочався дощ, вони пішли в напрямку ветеринарного університету, де під павільйоном продовжували сидіти і спілкуватися, поряд із ними було ще двоє хлопців. Приблизно о 22:00 вони розійшлися. ОСОБА_8 у той день більше не бачив. Стверджував, щоостанній про свою матір у цей день не говорив, видимих тілесних ушкоджень не мав, не падав на землю, на здоров`я не скаржився;

- ОСОБА_24 , який пояснював, що він є рідним братом ОСОБА_9 та дядьком обвинуваченого. Стосовно особистих стосунків у їх родині повідомляв, що його мати, сестра та племінник проживали разом. Він більше спілкувався з ОСОБА_25 , від якої йому було відомо, що ОСОБА_9 постійно зловживала алкогольними напоями, а обвинувачений також лікувався через отруєння алкоголем. Між ними трьома постійно виникали конфлікти, у яких ОСОБА_8 більше підтримував ОСОБА_9 , у зв`язку із чим він (свідок) хотів забрати свою матір проживати до себе. Про конфлікти ОСОБА_8 з його сестрою йому невідомо і він не бачив, щоб той коли-небудь її бив, лише кричав та сварився. Свідок характеризував обвинуваченого посередньо;

- ОСОБА_26 , ОСОБА_27 і ОСОБА_28 , які в цілому надавали суду першої інстанції пояснення щодо позитивної характеристики обвинуваченого ОСОБА_8 , а також про те, що останній не мав конфліктів із ОСОБА_9 та постійно її захищав.

Як видно з матеріалів провадження, суд першої інстанції за результатом допиту зазначених вище осіб дотримався вимог кримінального процесуального закону, адже в цілому належним чином виклав у своєму рішенні їх показання та на підставі положень, передбачених статтями 23, 94, 95 КПК України, надав їм оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності для покладення їх в основу обвинувального вироку.

Що стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_7 про те, що місцевий суд безпідставно відмовив у допиті ОСОБА_14 , то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки потерпіла не вказує, яким саме чином:

- показання зазначеного свідка, який будучи слідчим, проводив досудове розслідування у кримінальному провадженні, могли вплинути на висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_8 , кваліфікації його дій та призначення йому покарання;

- відмова в допиті цього свідка, який не був очевидцем події, реально позбавила її права на подання суду доказів.

Також, згідно з вироком, суд першої інстанції урахував надані стороною обвинувачення письмові докази, зокрема протокол огляду місця події від 20 липня 2021 року (зміст якого детально викладений у рішенні місцевого суду) з додатками у вигляді фототаблиці та відеозаписом слідчої дії, з якого суд установив, що предметом огляду був вхід до будинку АДРЕСА_3 та приміщення квартири АДРЕСА_4 , де проживав обвинувачений ОСОБА_8 .

Дослідивши цей доказ, суд першої інстанції, з-поміж іншого, установив, що при вході у квартиру в коридорі була виявлена пляма у вигляді розлитої води. По правій стороні від входу наявний туалет, при вході до якого розташована металева миска синього кольору з водою, бюстгальтером та пластмасовою посудиною. На стіні туалету по лівій стороні були виявлені сліди РБК. Далі по коридору на стіні по правій стороні також виявлено слід РБК. Також судом детально наведено зміст вказаного процесуального документа в частині проведення огляду коридору та кухні. При цьому суд установив, що з плитки кухні, пляшки в кухні, з тарілки в кухні виявлено та вилучено сліди пальців рук. Разом з тим суд першої інстанції зауважив, що в ході огляду кімнати № 1, серед іншого, було виявлено тіло ОСОБА_9 з явними тілесними ушкодженнями (перелік яких детально наведений у вироку). Слідом за кімнатою № 1 розташована кімната № 2, у якій ліворуч від входу в куті на подушках та ковдрах виявлено кофту білого кольору зі слідами РБК та інші речі (паспорт на ім`я ОСОБА_8 , мобільний телефон, одяг тощо).

Щодо доводів про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 20 липня 2021 року

У касаційній скарзі захисник стверджує, що у протоколі огляду місця події не зазначено про причини проведення цієї слідчої дії без згоди власника, а саме потерпілої ОСОБА_7 , що, на переконання сторони захисту, є істотним порушенням вимог КПК України.

Частиною 1 ст. 233 КПК України передбачено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.

За приписами ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних (ч. 1 цієї статті). Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи (ч. 2 цієї статті).

Згідно з ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд за результатом дослідження доказів, установив що:

- згідно зі змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 липня 2021 року № 266572657, ОСОБА_8 є співвласником частки квартири, у якій проведено огляд місця події.

- працівники поліції прибули у квартиру, де проживав ОСОБА_8 , саме за викликом останнього, який з метою госпіталізації його матері ОСОБА_9 до психіатричного закладу (внаслідок зловживання нею алкогольними напоями) двічі звертався на лінію « НОМЕР_2 » та просив направити наряд поліції.

Крім того, колегія суддів зауважує, що проведений 20 липня 2021 року за адресою проживання засудженого ОСОБА_8 огляд місця події, надалі в порядку статей 234, 234 КПК України був легалізований ухвалою слідчого судді від 22 липня 2021 року (наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень), якою задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення слідчої дії.

Беручи до уваги наведене вище, Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги сторони захисту в цій частині. Водночас колегія суддів підкреслює те, що посилання захисника на постанову Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі № 751/12345/21 як на додатковий аргумент на підтвердження його позиції про недопустимість протоколу огляду місця події як доказу (внаслідок незазначення причин проведення слідчої дії без згоди власника), є безпідставними, оскільки у вказаній справі суд касаційної інстанції не ухвалював такого рішення.

Стосовно тверджень захисника про недопустимість протоколу огляду місця події як доказу з підстав того, що ОСОБА_8 не роз`яснено його прав, передбачених ст. 42 КПК України, то Суд уважає їх необґрунтованими, оскільки:

- відповідно до викладеного у вироку місцевим судом змісту протоколу огляду від ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_8 не брав участі в цій слідчій дії та не надавав жодних пояснень;

- як видно з матеріалів справи, станом на момент проведення огляду ОСОБА_8 не мав статусу затриманого чи підозрюваного (відповідно до протоколу затримання від 20 липня 2021 року він був затриманий через декілька годин після проведення слідчої дії).

З урахуванням вказаного Суд вважає безпідставними посилання захисника на зміст постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29 червня 2023 року у справі № 759/9497/17 (у якій виснувано про недопустимість доказу внаслідок порушення прав затриманого під час проведення слідчої дії), оскільки рішення суду касаційної інстанції ухвалено за обставин, що суттєво відрізняються від обставин кримінального провадження, у якому на момент проведення огляду місця події ОСОБА_8 не мав статусу затриманого.

Щодо посилань у касаційних скаргах потерпілої і захисника на те, що місцевий суд не зачитав протоколу огляду місця події та останній не був предметом безпосереднього дослідження суду, колегія суддів уважає їх необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються технічними записами судових засідань від 22 березня 2022 року (з якого видно, що головуючий суддя разом із прокурором протягом 40 хвилин зачитували зміст протоколу огляду місця події) та від 12 травня 2022 року (у ході якого предметом безпосереднього дослідження суду були додатки до протоколу огляду місця події у вигляді фотознімків та відеозапису, на якому зафіксовано хід слідчої дії).

Ураховуючи наведене, Суд висновує про нерелевантність практики суду касаційної інстанції (на яку посилається захисник), викладеної в постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 123/4567/21, щодо недопустимості доказу, який не був безпосередньо досліджений судом.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 , оскаржуючи вирок, зазначає, що в ході судового розгляду прокурор не зміг пояснити, чому після огляду місця події її квартира була залишена відкритою, а ключі перебували у відділенні поліції.

Однак колегія суддів не бере ці твердження до уваги, оскільки потерпіла не вказує, яким саме чином це могло вплинути на ухвалення судом першої інстанції законного та обґрунтованого рішення в частині доведення вини ОСОБА_8 , кваліфікації його дій і призначення покарання.

Стосовно тверджень у касаційній скарзі потерпілої про недійсність наданих прокурором речових доказів (які були виявлені під час огляду місця події) у зв`язку з тим, що вони були вилучені у її квартирі без захисника, обвинуваченого, понятих і співвласників цієї квартири, то Суд уважає їх непереконливими й такими, що жодним чином не спростовують обґрунтованості оскаржуваного вироку, оскільки:

- положеннями КПК України визначено саме право слідчого або прокурора запросити для участі в огляді учасників кримінального провадження (ч. 3 ст. 237 КПК України);

- як було зазначено вище, під час слідчої дії ОСОБА_8 не мав статусу затриманого (підозрюваного), а тому участь його захисника у проведенні огляду місця події не була обов`язковою;

- відповідно до вироку огляд місця події від 20 липня 2021 року був проведений за участю понятих, слідчого та спеціалістів-криміналістів, при цьому працівники поліції прибули за викликом самого ОСОБА_8 , який є співвласником частки квартири, де проведено огляд місця події.

Отже, беручи до уваги наведене вище, колегія суддів доходить переконання про відсутність у касаційних скаргах належних доводів, які б свідчили про недопустимість протоколу огляду місця події від 20 липня 2021 року та, як наслідок, незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині урахування цього доказу під час ухвалення обвинувального вироку.

Таким чином, відсутні підстави, що вказують на недопустимість протоколу огляду місця події як доказу, тому колегія суддів уважає необґрунтованими доводи касаційної скарги захисника щодо необхідності застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та визнання недопустимими інших доказів, отриманих на його підставі (речові докази і висновки експертиз).

Щодо отриманих у ході слідчих дій інших доказів, які були покладені в основу вироку

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, серед іншого, урахував зміст:

- протоколу огляду трупа від ІНФОРМАЦІЯ_8 з якого суд установив, що в ході слідчої дії оглянуто тіло померлої ОСОБА_9 , на якому виявлено численні тілесні ушкодження різних форм і розмірів, локалізовані в ділянках голови, тулуба та кінцівок;

- протоколу огляду предметів від 16 серпня 2021 року з додатком у вигляді відеозапису з нагрудних камер поліцейських ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , відповідно до яких суд установив обставини першого та другого приїзду працівників поліції 20 липня 2021 року на АДРЕСА_1 та їх перебування за місцем проживання обвинуваченого. Разом з тим, дослідивши вказаний відеозапис у частині розмови ОСОБА_8 з працівниками поліції, місцевий суд установив таке.

Пояснюючи причини першого виклику працівникам патрульної поліції, ОСОБА_8 зазначив, що прийшов додому нещодавно та застав матір безпосередньо в туалеті в п`яному вигляді. Також він зазначив, що залишив матері ключ, який вона віддала незнайомій людині. Вже під час першого приїзду працівників поліції були наявні сліди рідини коридорі й ОСОБА_8 вказав, що боїться, що через матір відбудеться залиття квартири сусідів знизу. При цьому вказав, що на час приїзду працівників поліції вона спить у туалеті.

Під час другого виклику працівників патрульної поліції ОСОБА_8 стверджував, що не був присутнім, коли мати розпивала алкогольні напої з невідомим чоловіком, та його особисто не бачив. Зазначив, що, коли він прийшов додому, мати сама пішла в туалет і повідомила, що їй стало погано. Далі він вийшов із квартири та зустрівся зі своєю дівчиною. Коли повернувся, то побачив, що матір розбила собі голову. Запитав у неї, чи щось сталося, однак вона нічого не відповіла. Тоді він викликав швидку допомогу, яка запитувала, чи надає матір згоду на госпіталізацію, на що він відповів, що не знає, оскільки вона непритомна. Тоді ШМД відмовилась приїжджати за викликом до приїзду працівників поліції. Щодо тілесних ушкоджень у матері пояснив, що 2-3 дні тому її побив та викрав у неї телефон брат останньої. Стосовно припухлості на правій кисті руки в нього повідомив, що нещодавно бився із хлопцями;

- даних електронного обліку заяв і повідомлень про вчинені правопорушення, з яких суд установив, що перший виклик на службу « НОМЕР_2 » надійшов від обвинуваченого ОСОБА_8 20 липня 2021 року о 01:06. Відповідно до повідомлення від заявника за адресою: АДРЕСА_1 , мати перебуває в нетверезому стані, заявник просить допомоги поліції.

Згідно з електронним рапортом працівники поліції прибули за вказаною адресою, зв`язалися із заявником, котрий відкрив їм двері під`їзду та провів до квартири. Поспілкувавшись, заявник ОСОБА_8 повідомив, що його мама вже неодноразово проходила лікування в лікарні на вул. Кульпарківській у м. Львові, останнім часом приймала препарати від алкоголю. Працівники поліції, прослідували за ОСОБА_8 у квартиру, мати лежала на підлозі у ванній, зі слів заявника - у сильному алкогольному сп`янінні, допомоги швидкої медичної допомоги не потребувала.

Другий виклик на службу « НОМЕР_2 » надійшов від обвинуваченого ОСОБА_8 о 02:29. Відповідно до повідомлення його матір ОСОБА_9 перебуває в алкогольному сп`янінні, дебоширить, зірвала крани в туалеті, тече вода по квартирі. Заявник просить направити наряд поліції, має намір госпіталізувати в лікарню. Заявник не може витягнути матір з туалету.

Згідно з електронним рапортом про виїзд на місце події СОГ на підлозі виявлено труп ОСОБА_9 з явними ознаками насильницької смерті;

- протоколу огляду від 18 серпня 2021 року з додатком у вигляді аудіозаписів розмов ОСОБА_8 з оператором служби « НОМЕР_2 », за результатом дослідження яких суд детально виклав зміст вказаних розмов.

Так, місцевий суд, серед іншого, установив, що в ході першого виклику ОСОБА_8 повідомив, що його мати ОСОБА_9 у стані сильного алкогольного сп`яніння лежить у туалеті. Просив викликати працівників психіатричної лікарні, щоб її забрали. Також повідомив, що вона загубила єдиний ключ від квартири та наполягав на тому, щоб її забрали до психіатричного закладу. Просив направити наряд поліції, щоб її забрали.

Під час другого виклику ОСОБА_8 просив викликати поліцію до ОСОБА_9 , яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Зазначав, що поліція вже приїжджала, проте жодних дій стосовно неї не вчинила. Вказував, що вона зірвала крани в туалеті, а в нього немає сил, щоб її витягти. Повідомляв, що вона зловживає спиртним, дев`ять раз лікувалася від алкоголю, при цьому зауважував, що швидка медична допомога відмовилася приїжджати без виклику поліції. Наполягав на необхідності її госпіталізувати до психіатричного закладу, пояснюючи це тим, що вона неадекватно себе поводить, перебуває у стані алкогольного сп`яніння, при цьому повідомляв, що недавно прийшов додому, побачив, що вона зірвала крани, багато води, викликав патруль, проте вони нічого не змогли зробити. Також у розмові з оператором просив направити патрульного Сидорчука, який обізнаний із ситуацією, адже раніше за спільним викликом з бабою приїжджав до них та хотів забрати ОСОБА_9 до психіатричного закладу;

- відеозапису з камер відеоспостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_5 », розташованого на АДРЕСА_5 , з якого суд установив, що вказані відеокамери охоплюють вхід у під`їзд будинку АДРЕСА_3 , та включають у себе період із 17:59 19 липня 2021 року по 03:59 20 липня 2021 року. Водночас, безпосередньо дослідивши відеозаписи, суд детально виклав обставини приїзду працівників поліції о 01:25 та о 02:40 20 липня 2021 року за адресою місця проживання обвинуваченого. Місцевий суд також установив, що після від`їзду о 01:37 працівників поліції, які прибули вперше на виклик за місцем події, до моменту прибуття їх за другим викликом о 02:42, жодна особа не виходила з під`їзду будинку АДРЕСА_3 та не заходила до нього;

- протоколу огляду предмета від 21 липня 2021 року, відповідно до якого суд, серед іншого, установив, що в ході огляду належного ОСОБА_8 мобільного телефону виявлено, що 20 липня 2021 року о 02:20 здійснено виклик на лінію « НОМЕР_1 », а о 02:29 - на лінію « НОМЕР_2 ». При цьому суд зауважив, що журнал дзвінків до 02:20 не відображений у мобільному телефоні, а допитаний у ході судового розгляду ОСОБА_8 підтвердив факт видалення ним журналу вхідних-вихідних дзвінків на мобільному телефоні;

- протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 21 вересня 2023 року, на якому зафіксована інформація про взаємоз`єднання абонента мобільного оператора зв`язку за номером телефону, яким користувався ОСОБА_8 . Дослідивши вказаний доказ, місцевий суд, з-поміж іншого, установив, що за період з 00:00 19 липня 2021 року по 00:00 21 липня 2021 року обвинуваченим було здійснено п`ятнадцять викликів, два з яких - на номер служби « НОМЕР_2 » та один - «103» о 02:23. При цьому суд зауважив, що на номер служби « НОМЕР_1 » до 02:23 зі свого мобільного телефону обвинувачений не телефонував. Крім того, місцевий суд установив, що в період з 21:50 по 22:34 місцезнаходження мобільного телефону ОСОБА_8 було в ділянці вишки на АДРЕСА_6 , розташованої неподалік як від ветеринарної академії, так і від місця проживання обвинуваченого. У період з 23:11 19 липня 2021 року всі вхідні-вихідні дзвінки могли бути здійснені за місцем проживання ОСОБА_8 ;

- даних матеріалів єдиного обліку заяв і повідомлень, що надходили до Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області, відповідно до яких суд установив, що в період 2017-2021 років за адресою проживання обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_7 та покійної ОСОБА_9 на АДРЕСА_1 здійснювалися неодноразові (численні) виклики працівників поліції за зверненнями мешканців квартири через конфліктні стосунки, які існували між ними. Зокрема, напередодні події кримінального правопорушення до поліції надходили звернення, а саме: 22 червня 2021 року від ОСОБА_9 і ОСОБА_8 про неправомірні дії ОСОБА_7 ; 23 червня 2021 року від ОСОБА_7 щодо неправомірних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (який за тиждень до звернення «ударом ноги вибив двері в її кімнату, пошкодив постільну білизну, зубний протез тощо»); 11 липня 2021 року від ОСОБА_9 стосовно неправомірних дій ОСОБА_7 ; 17 липня 2021 року від ОСОБА_7 щодо неправомірних дій ОСОБА_9 і ОСОБА_8 (які систематично вживають алкогольні напої та буянять);

- протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22 листопада 2023 року, з якого суд установив, що за клопотанням сторони захисту ухвалою суду надано тимчасовий доступ до медичної документації ОСОБА_9 (витяг із журналу хворих ВНМД), з якої вбачався факт звернення ОСОБА_9 до медичного закладу у зв`язку із забоєм грудної клітки справа (діагноз) внаслідок побиття, з її слів, ОСОБА_7 .

Щодо покладених в основу вироку висновків експертних досліджень

У касаційній скарзі ОСОБА_7 стверджує, що під час допиту судових експертів у суді першої інстанції встановлено, що деякі експерти не мають відповідної освіти і кваліфікації, проте Верховний Суд не бере такі доводи до уваги, оскільки потерпіла не вказує, які саме експерти, на її думку, не мали відповідної освіти та кваліфікації під час проведення доручених їм експертних досліджень та з огляду на які обставини чи дані вона дійшла такого висновку.

Разом з тим, як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, урахував зміст висновків:

- судової дактилоскопічної експертизи від 27 серпня 2021 року № СЕ-19/114-21/14788-Д, відповідно до якого суд установив, що два сліди пальців рук та один слід долоні, виявлені в ході огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_8 придатні для ідентифікації особи, а один слід руки непридатний. Один слід долоні, залишений правою долонею ОСОБА_8 , а два сліди пальців рук залишені іншою особою (особами). На зовнішніх поверхнях бокала «Соса Соlа» та на пляшці з-під горілки марки «Хортиця», що вилучені під час огляду місця події, виявлено один слід пальця і фрагменти папілярних ліній, які для ідентифікації особи непридатні. Отже, дослідивши вказаний доказ, суд установив, що придатними для ідентифікації особи є слід долоні, залишений правою долонею ОСОБА_8 на стіні в кухні. Приналежність двох інших придатних для ідентифікації особи слідів пальців не встановлено, такі залишені не ОСОБА_8 , однак встановити, чи залишені вони померлою ОСОБА_9 або іншою особою (особами), неможливо, оскільки дактилокарта останньої та інших осіб на експертне дослідження не відправлялася.

При цьому місцевий суд зауважив, що допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_29 підтримав вказаний висновок судової дактилоскопічної експертизи і додаткових роз`яснень, які б виходили за межі висновку, суду не надав;

- судово-імунологічних експертиз від 03 вересня 2021 року № 1205/2021-ім, 1206/2021-ім, 1207/2021-ім, 1208/2021-ім та від 06 вересня 2021 року № 1209/2021-ім, з яких суд установив, що в слідах на марлевих тампонах зі змивами РБК зі стін у коридорі та туалеті, а також із рук обвинуваченого виявлено кров, яка може походити від будь-якої особи з такою ж групою крові, у тому числі як від ОСОБА_9 , так і від ОСОБА_8 ;

- судово-імунологічної експертизи від 23 липня 2021 року № 1077/2021-ім, з якого суд установив, що у слідах на футболці (у постанові - кофта), вилученій з місця події (об`єкти № 1-4), виявлено кров людини, яка може походити в тому числі як від трупа ОСОБА_9 , так і від ОСОБА_8 . Водночас місцевий суд зауважив, що на зовнішній поверхні спинки футболки є 4 плями бурого кольору різних розмірів, невизначеної форми, з чіткими межами, які просочували та ущільнювали тканину (об`єкт № 1). На внутрішній поверхні спинки футболки між боковими швами наявні 5 плям і помарок бурого кольору різних розмірів, невизначеної форми, із чіткими межами (об`єкт № 2). На внутрішній поверхні правого рукава, по обидві сторони від шва, переважно на задній поверхні, по всій довжині містяться більше 10 плям і помарок бурого кольору різних розмірів, невизначеної форми, із чіткими межами, плями просочували та ущільнювали тканину, а помарки ні (об`єкт № 3). На внутрішній задній поверхні лівого рукава в ділянці ліктя були 7 плям і помарок бурого кольору різних розмірів, невизначеної форми, із чіткими межами, плями просочували та ущільнювали тканину, а помарки ні (об`єкт № 4).

Разом з тим місцевий суд вказав, що згідно з протоколом огляду місця події від 20 липня 2021 року зазначена футболка (кофта) була виявлена та вилучена в кімнаті, де проживав ОСОБА_8 . Відповідно до відеозаписів з нагрудних камер працівників патрульної поліції під час їх першого виїзду на місце події ця кофта (футболка з довгим рукавом) була одягнена на обвинуваченому (ймовірно, навиворіт і задом наперед) та візуально на відеозаписі безпосередньо видно сліди, схожі на кров. До другого приїзду працівників патрульної поліції обвинувачений переодягнувся та зняв із себе зазначену кофту;

- судово-токсикологічної експертизи від 26 липня 2021 року № 2792/2021-т, з якої суд установив, що в ході експертного дослідження крові з трупа ОСОБА_9 виявлено етиловий спирт у кількості 3,43% (проміле), а також не виявлено: метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів;

- судово-гістологічної експертизи від 11 серпня 2021 року № 1971/2021 та показань експерта ОСОБА_30 , за результатом дослідження яких суд установив, що в ході експертизи досліджено шматочки внутрішніх органів трупа ОСОБА_9 . При цьому експерт зазначила, що згідно з даними її дослідження були виявлені мінімальні реактивні зміни у внутрішніх органах трупа, у зв`язку із чим можна припустити, що смерть ОСОБА_9 могла настати за 8 годин (можливо, декілька годин більше чи менше) до розтину. Це орієнтований час, більш точний час може визначити лише судово-медичний експерт, оскільки він враховує як дані її дослідження, так і безпосередньо дані патологоанатомічного дослідження. З такими змінами та крововиливами у внутрішніх органах ОСОБА_9 могла прожити приблизно годину - півтори із часу заподіяння їй тілесних ушкоджень;

- судово-медичної експертизи від 22 липня 2021 року № 864/2021, згідно з якого суд установив, що в обвинуваченого ОСОБА_8 на час проведення експертного дослідження, серед іншого, виявлено синці на тильній поверхні правої кисті та в ділянці правого колінного суглоба, які утворилися внаслідок контактів вказаних ділянок тіла з тупими предметами і тупим предметом з обмеженою поверхнею, належать до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості та могли виникнути 20 липня 2021 року.

При цьому місцевий суд зауважив, що допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 підтримала висновок судово-медичної експертизи та пояснила, що проводила огляд ОСОБА_8 в день його затримання. Серед наявних у нього тілесних ушкоджень були виявлені припухлість на правій кисті руки та в ділянці правого колінного суглоба. Під час додаткового огляду обвинуваченого 22 липня 2021 року у цій ділянці на правій кисті проявився синець синього кольору. Зазначене вказує, що відповідні тілесні ушкодження у ОСОБА_8 ймовірно могли виникнути ІНФОРМАЦІЯ_8 однак не раніше 19 липня 2021 року. Вони характерні для удару тупим предметом по кисті чи удару кисті по тупому предмету;

- судово-психіатричної експертизи від 04 серпня 2021 року № 397, з якого суд, з-поміж іншого, установив, що ОСОБА_8 в період інкримінованих йому дій хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Водночас суд зауважив, що відповідно до дослідницької частини експертного висновку: спадковість нервово-психічними захворюваннями в обвинуваченого обтяжена тим, що його мати неодноразово лікувалася в психіатричній лікарні та в наркологічному відділенні; з аналізу архівної медичної документації відомо, що перебував на лікуванні в ІНФОРМАЦІЯ_6 з 23 по 29 червня 2021 року з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, психотичний розлад», при цьому напередодні госпіталізації бив кулаками об стіну, двері, почав погрожувати суїцидом чи побити бабу. Протягом ночі вимагав у баби гроші на пляшку, погрожуючи її вбити, випивав разом із матір`ю.

У касаційній скарзі потерпіла стверджує, що в місцевому суді не був допитаний експерт, який проводив судово-психіатричну експертизу, що, на її думку, свідчить про порушення судом приписів ст. 23 КПК України, адже суд ухвалив вирок на підставі доказу, не перевіривши його шляхом допиту експерта.

Проаналізувавши наведені доводи потерпілої, колегія суддів дійшла переконання про їх необґрунтованість, виходячи з такого.

За приписами ст. 84 КПК України висновок експертизи є самостійним джерелом доказу, який суд має дослідити та оцінити з дотриманням положень, передбачених статтями 23, 94 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 356 КПК України за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз`яснення висновку.

Системний аналіз вказаних норм процесуального закону свідчить про те, що, на відміну від передбаченого ст. 23 КПК України обов`язку суду щодо безпосереднього дослідження висновку експертизи, виклик та допит експерта є правом суду, яке, серед іншого, реалізується шляхом задоволення умотивованого клопотання сторони провадження та виключно з метою роз`яснення висновку, який був складний цим експертом.

Таким чином, ураховуючи те, що:

- місцевий суд безпосередньо дослідив висновок судово-психіатричної експертизи від 04 серпня 2021 року № 397 та детально виклав його зміст у своєму рішенні;

- потерпіла не вказує, які саме неточності (розбіжності), що потребували роз`яснення, на її думку, наявні у висновку судово-психіатричної експертизи від 04 серпня 2021 року № 397 та проігноровані судом першої інстанції, а також не наводить переконливих мотивів про те, що ці неточності могли бути усунуті лише за результатом допиту експерта;

- касаційна скарга потерпілої не містить доводів про те, що вона подала відповідне клопотання в порядку ст. 356 КПК України про виклик та допит експерта, який проводив судово-психіатричну експертизу, а суд першої інстанції без наведення належних мотивів відмовив у його задоволенні, Верховний Суд не бачить підстав, які б свідчили про допущення судом першої інстанції істотних порушень вимог КПК України під час дослідження та оцінки згаданого висновку експертного дослідження, а тому касаційна скарга потерпілої в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, як видно з вироку, місцевий суд в основу свого рішення поклав висновки судово-медичних експертиз від 28 серпня 2021 року № 415/2021ц та № 417/2021ц, з яких суд установив, що в піднігтьових зрізах нігтьових пластинок обох рук обвинуваченого ОСОБА_8 та трупа ОСОБА_9 була виявлена кров, яка може походити як від ОСОБА_9 , так і від ОСОБА_8 (за умови наявності зовнішньої кровотечі в останнього).

Місцевий суд також зауважив, що допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_31 підтримав висновки згаданих експертиз та пояснив, що проводив експертні дослідження піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластинок обох рук трупа ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 . Оскільки в останніх однакова група крові, то виявлена в них у піднігтьовому вмісті кров могла походити від кожного з них. Через відсутність ядер у клітинах було неможливо встановити статеву приналежність виявленої крові та клітин плоского епітелію. Потрапляння крові ОСОБА_9 під нігті ОСОБА_8 під час надання ним останній фізичної допомоги не виключається. Встановити давність виявленої крові та клітин плоского епітелію і те, чи було потрапляння таких прижиттєвим, експертним шляхом встановити неможливо.

Також суд першої інстанції урахував висновок судово-медичної експертизи від 19 серпня 2021 року № 761/2021, відповідно до якого суд установив, що причиною смерті ОСОБА_9 була тупа поєднана травма голови та грудної клітки у вигляді множинних синців та саден на різних ділянках голови, на грудній клітці, масивних крововиливів у м`які покрови голови та м`які мозкові оболонки головного мозку, крововиливів з утворенням кишень, заповнених кров`ю в м`язах грудей справа та у м`язах спини, множинних переломів ребер справа по різних анатомічних лініях з пошкодженням пристінкової плеври та з множинними розривами пристінкової плеври, з крововиливом у праву плевральну порожнину (гемоторакс об`ємом близько 1,5 л рідкої крові), що призвело до крововтрати, набряку-набухання головного мозку з вклиненням продовгастого мозку у великий потиличний отвір, і ґрунтується на судово-медичних даних експертизи її трупа та підтверджується результатами судово-гістологічної експертизи кусочків внутрішніх органів. З огляду на розвиток трупних змін, смерть ОСОБА_9 могла настати протягом 6-12 годин до розтину тіла. Водночас суд установив, що з огляду на характер і локалізацію тілесного ушкодження в ділянці голови та грудної клітки, тупа поєднана травма голови і грудей утворилася від неодноразової дії тупих твердих предметів по різних ділянках голови і грудної клітки, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент її спричинення та в цьому випадку перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Також суд зауважив, що, беручи до уваги характер тілесних ушкоджень, а саме забарвлення синців, характер саден на голові та грудній клітці й результати судово-гістологічної експертизи кусочків внутрішніх органів та м`яких ділянок ушкоджень, у яких виявлено крововиливи з мінімальними реактивними змінами, експерт виснував, що тупа поєднана травма голови та грудної клітки утворилася незадовго до настання смерті. Виявлені тілесні ушкодження на групі ОСОБА_9 не могли утворитися під час падіння з висоти власного зросту.

Крім того, з метою роз`яснення експертизи судом допитано експерта ОСОБА_10 , яка підтримала висновки згаданого експертного дослідження та пояснила, що проводила судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_9 . Згідно з даними патологоанатомічного дослідження та висновком експертизи смерть ОСОБА_9 настала у проміжку 6-12 годин до розтину трупа, який мав місце о 10:50 ІНФОРМАЦІЯ_8 на це вказували також висновки експерта-гістолога, який встановив мінімальні реактивні зміни у внутрішніх органах трупа ОСОБА_9 . При цьому експерт зауважувала, що заподіяні потерпілій травми голови та грудної клітки були обширними, масивними, кожна з них була причиною смерті ОСОБА_9 . Заподіяння таких тілесних ушкоджень під час проведення штучного дихання виключається, оскільки тоді б ребра могли бути зламані лише локально по лівій боковій поверхні без пошкодження плеври. Обширний характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень виключають можливість отримання таких травм у результаті падіння (навіть неодноразовому) ОСОБА_9 . Наявні у ОСОБА_9 на момент смерті захворювання не вплинули на настання смерті потерпілої. Реанімаційні заходи на місці події не могли привезти до її врятування.

Таким чином, ретельно проаналізувавши наявні у справі докази, суд першої інстанції за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтувалося на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_8 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (умисному вбивстві) і кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК України.

Мотивуючи свої висновки, місцевий суд, серед іншого, зазначив, що:

- під час огляду місця події були виявлені три групи слідів крові: дві в туалеті й одна в коридорі поряд із туалетом, які, як встановлено далі експертним шляхом, могли належати ОСОБА_9 ;

- згідно з відеозаписами з нагрудних камер працівників патрульної поліції, під час їх першого виїзду на місце події такі сліди (дві групи слідів крові в туалеті) були зафіксовані, хоч працівники поліції і перший раз на них увагу не звернули;

- сліди крові, білок людини та клітини плоского епітелію, які могли належати ОСОБА_9 , експертним шляхом були виявлені під нігтями рук та на змивах з обох рук обвинуваченого ОСОБА_8 ;

- за результатами судово-медичної експертизи обвинуваченого ОСОБА_8 встановлено, що виявлені в останнього синці на правій кисті та в ділянці правого колінного суглоба могли виникнути ІНФОРМАЦІЯ_8 при цьому допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 підтримала зміст вказаного висновку та пояснила, що ці тілесні ушкодження могли виникнути ІНФОРМАЦІЯ_8 однак не раніше 19 липня 2021 року;

- обвинувачений під час допиту в суді категорично ствердив, що тілесних ушкоджень 19 і 20 липня 2021 року не отримував;

- показання обвинуваченого ОСОБА_8 про те, він за декілька днів до події кримінального правопорушення побився з невідомими особами, є неспроможними для обґрунтування появи в нього в цей день саме тілесних ушкоджень, які є характерними для завдання побоїв іншій людині;

- під час огляду місця події в кімнаті, яка перебувала в особистому користуванні ОСОБА_8 , виявлено належну йому кофту (футболку на довгий рукав) білого кольору з наявними на ній близько 30 слідами крові різного розміру та локалізації, які, як далі було встановлено експертним шляхом, могли належати ОСОБА_9 ;

- згідно з відеозаписами з нагрудних камер працівників патрульної поліції під час першого виїзду на місце події зазначена кофта (футболка з довгим рукавом) була одягнена на обвинуваченому та візуально на відеозаписі безпосередньо було видно сліди крові на ній, при цьому на момент другого приїзду працівників патрульної поліції обвинувачений переодягнувся;

- надаючи показання, свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_13 (які, будучи працівниками поліції, першими прибули на місце події злочину та зафіксували обстановку там під час першого і другого виїздів) вказали на дивну поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 , який, замість того щоб безпосередньо надати допомогу матері, двічі викликав працівників поліції під надуманим приводом, ніби він слабкий та самостійно не може її підняти.

Крім того, суд першої інстанції, з огляду на зміст наявних у справі доказів, послався на істотні розбіжності в обставинах, які обвинувачений повідомляв працівникам поліції на місці події, та в обставинах, які він повідомив під час допиту в суді, а саме:

- пояснюючи причини виклику працівників поліції вперше, ОСОБА_8 зазначав, що прийшов додому нещодавно і застав матір безпосередньо у туалеті в п`яному вигляді. Про це ж він повідомляв під час дзвінка на номер « НОМЕР_2 », (аудіозапис розмови з якою був досліджений судом). Натомість у суді ОСОБА_8 показав, що зайшов у квартиру разом із матір`ю та незнайомим ОСОБА_19 , з якими він зустрівся біля будинку;

- під час першого приїзду працівників поліції були наявні сліди рідини на підлозі в коридорі і ОСОБА_8 вказував їм, що боїться, що через матір відбудеться залиття квартири сусідів знизу. Тоді як у суді він надав показання, що побачив зірваний кран та витікання води, коли повернувся у квартиру після першого від`їзду працівників поліції;

- у ході другого виклику працівників патрульної поліції ОСОБА_8 стверджував, що не був присутнім, коли мати розпивала алкогольні напої з невідомим чоловіком. Однак у суді ОСОБА_8 детально описував незнайомого на ім`я ОСОБА_19 , з яким він деякий час перебував на кухні та тривалий час у квартирі. Жодних підтверджень існування невідомого ОСОБА_19 матеріали кримінального провадження не містять;

- під час другого візиту працівників поліції ОСОБА_8 стверджував, що, коли прийшов додому, його матір сама пішла в туалет і повідомила, що їй стало погано, після чого він вийшов із квартири та зустрівся зі своєю дівчиною. У суді ОСОБА_8 надав показання, що після першого приїзду працівників поліції його не було у квартирі близько 30 хвилин, оскільки він шукав на вулиці ключі від їх квартири. Разом із тим, згідно з відеозаписом з камер відеоспостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_5 », після від`їзду о 01:37 20 липня 2021 року працівників поліції, які прибули вперше на виклик за місцем події, до моменту прибуття їх за другим викликом о 02:42, жодна особа з під`їзду будинку АДРЕСА_3 не виходила;

- під час другого візиту працівників поліції він вказував, що коли повернувся з прогулянки з дівчиною, то побачив, що матір у туалеті розбила собі голову, запитав у неї, чи щось сталося, вона не відповіла, після чого він викликав швидку медичну допомогу. Однак у суді про зазначені обставини ОСОБА_8 не повідомляв, надав показання, що двічі зі свого телефону викликав службу « НОМЕР_1 » (перед першим та другим приїздом працівників поліції), однак не для надання матері медичної допомоги, а для її госпіталізації через залежність від алкоголю. Водночас зо отриманою судом інформацією про взаємоз`єднання абонента, яким користувався ОСОБА_8 жодних викликів на службу « НОМЕР_1 » до 02:23 (перед повторним приїздом працівників поліції) зі свого мобільного телефону обвинувачений не здійснював.

Ураховуючи наведене вище, колегія суддів доходить переконання про необґрунтованість доводів касаційної скарги захисника стосовно того, що судом першої інстанції не встановлено достатніх та достовірних доказів, які б указували на наявність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а висновки суду в цій частині ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, у касаційній скарзі захисник вказує, що місцевий суд не проаналізував та не вказав у вироку того, що потерпіла вважає обвинуваченого невинуватим і заявляла про правомірну поведінку ОСОБА_8 та наявність у нього хороших стосунків із загиблою.

Однак, на думку Суду, ці доводи сторони захисту не свідчать про незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, адже, як видно з вироку:

- показання потерпілої не є єдиним доказом у кримінальному провадженні;

- місцевий суд, дотримуючись положень статей 22, 23, 94 КПК України, виклав у своєму рішенні показання потерпілої та надав їм оцінку в сукупності з іншими доказами, на підставі чого виснував про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Таким чином, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції належним чином проаналізував зазначені вище показання потерпілої ОСОБА_7 та надав їм відповідну оцінку, а незгода сторони захисту із цією оцінкою, згідно з приписами статей 433, 438 КПК України, не є предметом касаційного перегляду.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 стверджує, що головуючий суддя, ігноруючи стан здоров`я обвинуваченого, неодноразово відмовляв у задоволенні клопотання захисника про заміну ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи свої рішення тим, що останній може здійснювати вплив на свідків, хоча, на думку потерпілої, всі свідки у справі були допитані раніше.

Однак Суд не бере до уваги ці доводи, оскільки скарга не містить обґрунтованих мотивів про те, яким саме чином незгода потерпілої з ухвалами суду першої інстанції про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, впливає на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій у частині доведеності вини ОСОБА_8 , кваліфікації його дій та правильності призначення йому покарання.

Щодо доказів, які, на переконання захисника і потерпілої, могли вплинути на висновки суду першої інстанції під час ухвалення вироку

У касаційній скарзі ОСОБА_7 зазначає, що місцевий суд проігнорував її клопотання та не здійснив запиту до банківської установи для з`ясування суми кредитів, які, за даними прокурора, взяла ОСОБА_9 за чотири дні до загибелі, чим, на її думку, порушив положення, передбачені статтями 91, 93 КПК України, та фактично позбавив її можливості як потерпілої надати докази щодо мотиву злочину.

Згідно з приписами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 цієї статті). Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи зазначене і з огляду на те, що:

- матеріали справи не містять жодних клопотань про запит до банківської установи;

- потерпіла не вказує, як дані щодо суми кредитів, які взяла ОСОБА_9 за чотири дні до моменту її вбивства, могли спростувати зміст покладених в основу обвинувального вироку доказів (належним чином досліджених та оцінених судом першої інстанції), а також вплинути на висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, Верховний Суд доходить переконання про відсутність підстав, які б свідчили про допущення місцевим судом таких істотних порушень вимог КПК України, які перешкодили або могли перешкодити йому ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

У касаційній скарзі захисник зазначає, що місцевий суд без наведення належних мотивів відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення з ОСОБА_8 судово-психологічної експертизи з використанням поліграфа, чим, на його думку, фактично позбавив обвинуваченого права на збирання доказів на свою користь та доведення своєї невинуватості в суді.

Перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені доводи захисника, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до вимог ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

ІНФОРМАЦІЯ_7 у своїх рішеннях неодноразово вказував, що чинним законодавством не передбачено перевірки показань із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфа та використання отриманих даних як доказу в розумінні вимог ст. 84 КПК України.

Така правова позиція викладена у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2024 року (справа № 463/11851/21; провадження № 51-508 км 24), 05 вересня 2024 року (справа № 991/2197/22; провадження № 51-140 км 24), 25 березня 2025 року (справа № 127/2822/18; провадження № 51-2129 км 23).

Крім того, колегія суддів акцентує на тому, що хоча суд першої інстанції у вироку і не навів мотивів відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення у кримінальному провадженні судової психологічної експертизи з використанням поліграфа, проте це порушення, з огляду на згадану вище практику Верховного Суду та в розумінні ст. 412 КПК України, не є тим істотним порушенням, яке перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури

Як видно зі змісту ухвали, суд апеляційної інстанції, мотивуючи своє рішення, серед іншого, звернув увагу на те, що:

- вирок місцевого суду не містить припущень та ґрунтується на встановлених фактах, підтверджених комплексом доказів;

- суд не порушив вимог ст. 17 КПК України, і доводи захисту про сумнів у винуватості не підтверджуються фактично;

- питання допустимості, належності та достовірності доказів розглянуто судом першої інстанції з урахуванням положень ст. 94 КПК України.

Так, мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції посилався на зміст наведених у вироку доказів і виснував, що:

- кров ОСОБА_9 могла потрапити на тіло та руки обвинуваченого тільки за умови тісного фізичного контакту, при цьому версію сторони захисту про те, що ОСОБА_8 витирав воду з підлоги, суд визнав непереконливою з тих підстав, що згідно з показаннями свідків-поліцейських, обвинувачений не виявляв занепокоєння станом матері, а головною його турботою була саме вода на підлозі. Доводи про випадкове забруднення одягу обвинуваченого кров`ю суд також визнав неспроможними, оскільки виявлені сліди мали різну локалізацію та щільність, що вказувало на контакт під час спричинення тілесних ушкоджень, а не побутовий контакт із поверхнями;

- доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження (синці на правій кисті та в ділянці правого колінного суглоба) внаслідок бійки з невідомими особами до події, є безпідставними та спростовуються результатами судово-медичної експертизи обвинуваченого та показаннями експерта ОСОБА_11 , згідно з якими наведені тілесні ушкодження у ОСОБА_8 могли виникнути 20 липня 2021 року або не раніше 19 липня 2021 року.

Також суд апеляційної інстанції звернув увагу, що зазначення у вироку місцем проживання ОСОБА_16 у квартирі АДРЕСА_7 не свідчить про істотне викривлення фактичних обставин справи, оскільки рішення суду першої інстанції не ґрунтується на свідченнях цієї особи, тому наведене зауваження не має правового значення для вирішення справи по суті.

З огляду на вказане колегія суддів не бере до уваги доводів касаційної скарги потерпілої про те, що суд першої інстанції у вироку послався на те, що понята ОСОБА_16 проживала у квартирі, де було вчинено злочин, при цьому останню не допитував, адже прокурор не зміг забезпечити її примусову доставку в судове засідання.

Крім того, спростовуючи доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що:

- суд першої інстанції не згадав у своєму рішенні показань експертів ОСОБА_32 , ОСОБА_11 стосовно того, що кров на одяг, руки чи тіло ОСОБА_8 могла потрапити з будь-якого місця, де вона була, суд апеляційної інстанції ствердив, що вирок містить аналіз усіх показань експертів, а надана їм оцінка суду відповідає принципам логіки, допустимості і належності. При цьому посилання на висловлені ними можливі альтернативні механізми потрапляння крові або походження ушкоджень не мають переваги над сукупністю інших доказів;

- місцевий суд безпідставно врахував висновок судово-медичної експертизи, апеляційний суд зауважив, що висновки експертиз у кримінальному провадженні проведені кваліфікованими експертами, належним чином аргументовані, ґрунтуються на ретельному дослідженні, зробленому на підставі чинного законодавства, містять відповіді на усі поставлені запитання, висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані, викладені у висновках, належать до справи і мають доказове значення. Також суд вказав, що посилання суду у вироку на судово-медичну експертизу, про яку захисник згадував апеляційній скарзі, є правомірним, адже така підтверджує механізм і час заподіяння ушкоджень, а ідентифікація особи, яка їх заподіяла, здійснена судом на підставі сукупності доказів.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів уважає необґрунтованими доводи касаційної скарги захисника про те, що:

- згідно з показаннями експерта ОСОБА_32 кров померлої на одяг, руки чи тіло ОСОБА_8 могла потрапити з будь-якого місця, де вона була, проте суди ці пояснення у своїх рішеннях не виклали;

- суди попередніх інстанцій фактично підмінили зміст висновку судово-медичної експертизи від 22 липня 2021 року № 864/2021 та показань експерта ОСОБА_11 власними припущеннями і не надали належної оцінки цим доказам, чим, на переконання захисника, порушили положення статей 22, 94, 101 КПК України, оскільки, як згадано вище, наявні у справі висновки експертних досліджень і надані в суді першої інстанції показання експертів були належним чином перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, які, надавши їм відповідну оцінку, дійшли обґрунтованого висновку про можливість покладення їх як доказів в основу доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Щодо доводів касаційних скарг захисника та потерпілої про вчинення злочину іншою особою

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суди попередніх інстанцій, на підставі змісту наявних у справі доказів, установили, що:

- часовий проміжок, коли найдавніше могла наступати смерть потерпілої, слід вважати 22:50 19 липня 2021 року (показання експерта ОСОБА_10 );

- за наявних у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, вона могла прожити приблизно годину - півтори із часу заподіяння їй тілесних ушкоджень (висновок судово-гістологічної експертизи від 11 серпня 2021 року № 1971/2021 та показання експерта ОСОБА_33 );

- у період з 21:50 по 22:34 19 липня 2021 року мобільний телефон ОСОБА_8 перебував у ділянці вишки, розташованої неподалік місця його проживання. При цьому в період з 23:11 19 липня 2021 року всі вхідні-вихідні дзвінки з телефону ОСОБА_8 могли бути здійснені за місцем його проживання (протокол тимчасового доступу до речей і документів від 21 вересня 2023 року).

Суди визнали неспроможними показання ОСОБА_8 щодо можливої причетності сторонніх осіб до вчинення злочину, зауваживши:

- відповідно до показань експерта ОСОБА_33 , з установленими в померлої тілесними ушкодженнями вона могла прожити приблизно годину - півтори із часу їх заподіяння;

- обвинувачений у ході допиту в суді надавав пояснення щодо обставин тривалого спілкування з матір`ю, зокрема спочатку після того, як невідомий на ім`я ОСОБА_19 нібито покинув їхню квартиру на кухні, потім у туалеті, куди він нібито її відвів після падіння, а потім після свого повернення з вулиці перед повторним приїздом працівників патрульної поліції.

З огляду на зазначене, колегія суддів висновує про необґрунтованість доводів касаційних скарг стосовно того, що суди попередніх інстанцій проігнорували докази, які, на думку захисника та потерпілої, вказували на можливу участь у злочині іншої особи, адже, як видно зі змісту оскаржуваних судових рішень, таких доказів судами за наслідком перевірки матеріалів кримінального провадження не встановлено, ба більше, суди дійшли обґрунтованих висновків про причетність саме обвинуваченого ОСОБА_8 до вбивства його матері ОСОБА_9 .

Крім того, Суд не бере до уваги твердження захисника про те, що висновки судів про неспроможність показань обвинуваченого в частині вчинення злочину іншою особою (зокрема, особою на ім`я ОСОБА_19 ) спростовуються показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , які пояснювали, що ОСОБА_8 повідомляв про вказану особу, оскільки, згідно з матеріалами справи, оскаржувані судові рішення містять належний аналіз усіх наявних у справі доказів, оцінивши які, суди не встановили причетності іншої особи до вбивства ОСОБА_9 , а незгода сторони захисту з наданою судами оцінкою доказів, згідно з приписами ст. 433 КПК України, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі сукупності доказів з наведенням належних мотивів у цілому обґрунтували свої висновки щодо спроможності версії сторони обвинувачення, викладеної в обвинувальному акті (зокрема, і в частині доведеності вини ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України), та спростування версій сторони захисту про вчинення вказаного злочину іншою особою.

Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що він подав клопотання про встановлення особи на ім`я ОСОБА_19 , втім ні орган досудового розслідування, ні суд жодних дій у цій частині вчинено не було, Верховний Суд зазначає таке.

Положеннями ч. 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Водночас, виходячи зі змісту приписів, передбачених статтями 22, 26 КПК України, сторона кримінального провадження, користуючись принципом змагальності:

- має самостійно обстоювати свою правову позицію;

- має рівні права на збирання і подання до суду речей, документів, інших доказів;

- є вільною у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

За вказаними нормами процесуального закону, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, має лише створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків і позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Водночас, як зазначено вище, суди попередніх інстанцій надали оцінку суперечливим показанням обвинуваченого щодо причетності до вбивства іншої особи, у тому числі з огляду на зміст його пояснень у цій частині працівникам поліції (що, згідно з оскаржуваними рішеннями, зафіксовано на відеозаписах із нагрудних камер поліцейських).

Таким чином, ураховуючи те, що ОСОБА_8 пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів установили обставини, які підтверджують це обвинувачення, то колегія суддів не вбачає приводів для скасування оскаржуваних судових рішень внаслідок того, що суди не вчинили жодних дій для встановлення особи на ім`я ОСОБА_19 , про яку в показаннях зазначав обвинувачений.

Щодо доводів касаційних скарг про відсутність у діях засудженого ОСОБА_8 складу інкримінованого йому злочину

Об`єктивна сторона основного складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, характеризується: діянням - протиправним заподіянням смерті іншій людині; наслідком - смертю іншої людини; причиновим зв`язком між діянням та зазначеним наслідком.

Суб'єктивна сторонавказаного кримінальногоправопорушення характеризуєтьсявиною уформі умислу(прямого або непрямого).

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суди попередніх інстанцій кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України, вказали, що локалізація, характер та обсяг заподіяних ОСОБА_9 по життєво важливих органах тілесних ушкоджень свідчать саме про наявність умислу ОСОБА_8 на вбивство матері, оскільки останній усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання (прямий умисел) або, якщо не бажав їх, свідомо припускав їх настання (непрямий умисел).

При цьому суди зауважили, що:

- механізм заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень визначений висновком судово-медичної експертизи від 21 липня 2021 року № 1765, з якого суди встановили, що характер наявних ушкоджень (множинні садна, синці, гематоми, переломи ребер, тупі травми грудної клітки та голови) є типовим для дій, вчинених із використанням тупих твердих предметів, включно із частинами тіла людини, зокрема руками й ногами;

- відсутність інших знарядь або предметів, які могли бути використані для заподіяння таких тілесних ушкоджень, підтверджена, серед іншого, протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_8 в якому не зафіксовано жодних слідів, які б свідчили про використання сторонніх предметів як знарядь злочину;

- поведінка обвинуваченого до, під час і після події, його намагання пояснити походження крові побутовими обставинами, суперечності в його показаннях, а також наявність на його руках і ногах тілесних ушкоджень, зафіксованих під час медичного огляду, підтверджували безпосередній фізичний контакт із потерпілою у формі активного застосування сили.

Ураховуючи вказане, а також з огляду на характер ушкоджень та відсутність доказів на підтвердження наявності інших версій події, суди попередніх інстанцій виснували, що тілесні ушкодження ОСОБА_9 обвинувачений заподіяв саме руками і ногами.

Також суди попередніх інстанцій зауважили, що тілесні ушкодження, несумісні із життям, заподіяні ОСОБА_9 в обмежений проміжок часу, після чого її стан став критичним. Саме настання смерті потерпілої і стало фактичним моментом припинення подальшого впливу з боку обвинуваченого.

Разом з тим суди попередніх інстанцій звернули увагу й на те, що поведінка ОСОБА_8 після події свідчила про відсутність активної допомоги потерпілій, байдужість до її стану, оскільки обвинувачений швидку медичну допомогу викликав лише один раз о 02:23 (з метою госпіталізації ОСОБА_9 до психіатричного закладу внаслідок зловживання нею алкоголем), до цього часу таких викликів не здійснював, двічі телефонував на лінію « НОМЕР_2 » та неодноразово просив прислати наряд поліції, щоб госпіталізувати матір до психіатричного закладу, тобто його дії не відповідали дійсній тривозі за життя людини, що додатково в сукупності з іншими доказами підтверджувало винуватість обвинуваченого.

При цьому предметом перевірки судів попередніх інстанцій було питання наявності у ОСОБА_8 мотиву на вбивство своєї матері ОСОБА_9 .

Так, суди погодилися з тим, що відповідно до показань потерпілої і свідків сторони захисту ОСОБА_8 не мав неприязних стосунків з матір`ю та під час сімейних конфліктів, які часто відбувалися в його квартирі, переважно ставав на бік матері.

Однак зауважили, що, з огляду на особу обвинуваченого, наявність у нього імпульсивних рис характеру, епізодів агресивної поведінки вдома (матеріали єдиного обліку заяв і повідомлень, що надходили до Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області та складалися, у тому числі стосовно обвинуваченого, у період 2017-2021 років, і дані висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_8 ), є всі підстави вважати, що вбивство своєї матері обвинувачений ОСОБА_8 скоїв саме на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків.

У касаційній скарзі захисник стверджує, що посилання судів на численні матеріали Єдиного обліку заяв і повідомлень, що надходили до Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області протягом 2017-2021 років (які суди поклали в основу своїх висновків про агресивну поведінку обвинуваченого вдома), є безпідставними, адже така інформація спростовувана показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка пояснювала, що зверталася із заявами на дочку (та постійно зловживала алкоголем), а оскільки обвинувачений завжди захищав ОСОБА_9 , то вона навмисно в одній із заяв указала і на нього, хоча насправді наведених у заяві обставин не було.

Однак, на переконання Суду, зазначені твердження сторони захисту жодним чином не спростовують наведеної вище позиції судів попередніх інстанцій.

Обґрунтовуючи свої рішення в частині наявності в діях ОСОБА_8 умислу та мотиву на вбивство своєї матері на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, суди послалися не лише на матеріали згаданого вище єдиного обліку заяв і повідомлень, а й на висновок судово-психіатричної експертизи від 04 серпня 2021 року № 397, зі змісту якого установили, що ОСОБА_8 перебував на лікуванні в ІНФОРМАЦІЯ_6 з 23 по 29 червня 2021 року (тобто незадовго до вчинення злочину) з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, психотичний розлад». Напередодні госпіталізації він бив кулаками об стіну, двері, почав погрожувати суїцидом чи побити бабу, протягом ночі вимагав у неї гроші на алкоголь, погрожуючи її вбити, випивав разом із матір`ю.

На переконання колегії суддів, оскаржувані судові рішення в частині наведених вище висновків у цілому законні й обґрунтовані, а тому є безпідставними доводи касаційних скарг захисника і потерпілої про те, що суди попередніх інстанцій:

- допустивши однобічність та упередженість, дійшли помилкових висновків про наявність у діях ОСОБА_8 умислу на вбивство своєї матері;

- у ході судових розглядів не встановили фактичних обставин справи, які б свідчили про прямий умисел обвиунваченого на позбавлення життя своєї матері, вчинення ним усіх дій для досягнення цієї мети, а також не урахували обставин, які свідчать про інший характер події;

- не установили способу та знаряддя заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, при цьому не навели доказів, на підставі яких виснували, що обвинувачений заподіював удари саме ногами і руками;

- не врахували, що обвинувачений телефонував у швидку допомогу з метою госпіталізації його матері до лікарні, а потім двічі викликав поліцію, що, на думку захисника, виключає факт наявності в нього наміру на вбивство;

- не встановили поведінки обвинуваченого і потерпілої, що передували події, та причини припинення обвинуваченим злочинних дій;

- не спростували доводів сторони захисту про можливість іншої версії подій, спрямованість умислу ОСОБА_8 та необхідність іншої кваліфікації його дій, оскільки, як згадано вище, суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів установили обставини, які підтверджують факт наявності в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

У касаційних скаргах захисник та потерпіла стверджують, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що відповідно до показань експерта ОСОБА_10 своєчасна медична допомога могла запобігти смерті ОСОБА_9 .

При цьому зауважують, що:

- наведена обставина свідчить про те, що ненадання обвинуваченим допомоги ОСОБА_9 не є єдиною причиною її смерті;

- обвинувачений двічі викликав працівників поліції і швидку для надання допомоги матері, проте поліцейські відмовилися надавати допомогу.

Однак зазначені доводи колегія суддів уважає непереконливими, оскільки касатори не наводять обґрунтованих мотивів стосовно того, яким саме чином їх твердження спростовують наведені в оскаржуваних судових рішеннях висновки (зроблені на підставі змісту наявних у справі доказів), з огляду на такі встановлені судами факти:

- часовий проміжок, коли найдавніше могла настати смерть потерпілої, слід вважати 22:50 19 липня 2021 року (показання експерта ОСОБА_10 );

- за наявних у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень вона могла прожити приблизно годину - півтори із часу заподіяння їй тілесних ушкоджень (висновок судово-гістологічної експертизи від 11 серпня 2021 року № 1971/2021 та показання експерта ОСОБА_33 );

- у період з 21:50 по 22:34 19 липня 2021 року мобільний телефон ОСОБА_8 перебував ділянці вишки, яка розташована неподалік місця його проживання. При цьому в період з 23:11 19 липня 2021 року всі вхідні-вихідні дзвінки з телефону ОСОБА_8 могли бути здійснені за місцем його проживання (протокол тимчасового доступу до речей і документів від 21 вересня 2023 року);

- поліцейські ОСОБА_12 та ОСОБА_13 прибули за першим викликом ОСОБА_8 за місцем проживання останнього 20 липня 2021 року о 01:28 (протокол огляду від 16 серпня 2021 року з додатками у вигляді відеозаписів з нагрудних камер поліцейських);

- обвинувачений у ході дзвінків на лінію « НОМЕР_2 » двічі просив оператора надіслати за його адресою наряд поліції з метою госпіталізації його матері ОСОБА_9 до психіатричного закладу, оскільки вона зловживала алкоголем та неадекватно себе поводила (дані електронного обліку заяв і повідомлень про вчинені правопорушення, що надходили до Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області, та протокол огляду від 18 серпня 2021 року з додатками у вигляді аудіозаписів виклику працівників поліції);

- ОСОБА_8 телефонував на лінію « НОМЕР_1 » стосовно госпіталізації ОСОБА_9 до психіатричного закладу (показання обвинуваченого, надані під час допиту в суді);

- виклик на лінію « НОМЕР_1 » з мобільного телефону обвинуваченого був здійснений лише один раз 20 липня 2021 року о 02:23, тобто до другого приїзду працівників поліції (протокол тимчасового доступу до речей і документів від 21 вересня 2023 року);

- під час приїзду поліції обвинувачений поводився дивно, не намагався безпосередньо надати допомогу ОСОБА_9 , при цьому двічі викликав працівників поліції під надуманим приводом, ніби він слабкий та не може самостійно її підняти. При цьому більше переймався не станом здоров`я матері, а тим, що внаслідок пошкодження кранів на підлозі квартири була розлита вода (показання свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 ).

Беручи до уваги зазначене вище, Верховний Суд вважає, що посилання у касаційних скаргах захисника та потерпілої на те, що своєчасне надання медичної допомоги ОСОБА_9 унеможливило б її смерть, жодним чином не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність у діях ОСОБА_8 складу інкримінованого йому злочину.

Отже, колегія суддів, з огляду на зміст оскаржуваних судових рішень, висновує, що суди попередніх інстанцій, дотримуючись положень, передбачених статтями 23, 94, 370 КПК України, встановили обставини, які підтверджують наявність у діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Так, мотивуючи свої рішення в цій частині, суди попередніх інстанцій зазначили, що вина ОСОБА_8 підтверджується аналізом та оцінкою наявних у справі доказів, з яких суди, серед іншого, установили:

- істотні розбіжності в обставинах події, які ОСОБА_8 повідомляв працівникам поліції, зокрема про те, що він не був присутній, коли його мати вдома розпивала алкогольні напої з невідомим чоловіком, та в ході допиту в суді першої інстанції, де обвинувачений детально описував особу на ім`я ОСОБА_19 , з якою, з його слів, ОСОБА_9 20 липня 2021 року напередодні своєї загибелі вживала алкогольні напої за місцем проживання (показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , зміст відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції);

- ймовірний час смерті ОСОБА_9 - з 22:50 19 липня 2021 року, час, який вона могла прожити з моменту заподіяння їй тілесних ушкоджень, - до півтори години, час перебування обвинуваченого на місці події 19 липня 2021 року - з 21:50 по 22:34 його мобільний телефон перебував у зоні вишки, розташованої біля місця його проживання; з 23:11 усі вхідні-вихідні дзвінки могли бути здійснені за місцем проживання ОСОБА_8 (висновок судово-гістологічної експертизи від 11 серпня 2021 року № 1971/2021, показання експерта ОСОБА_33 , висновок судово-медичної експертизи від 19 серпня 2021 року № 761/2021, показання експерта ОСОБА_10 , протокол тимчасового доступу до речей і документів від 21 вересня 2023 року);

- наявність на речах обвинуваченого близько 30 слідів крові ОСОБА_9 різного розміру та локалізації, частина яких просочувала та ущільнювала тканину (протокол огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_8 висновок судової-імунологічної експертизи від 23 липня 2021 року № 1077/2021-ім);

- відсутність будь-яких людей 20 липня 2021 року в період з 01:37 до 02:42 біля під`їзду будинку АДРЕСА_3 (зміст відеозаписів з камер відеоспостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_5 », розташованого неподалік місця проживання обвинуваченого / місця події), що свідчило про неправдивість показань ОСОБА_8 про те, що він у цей період виходив на вулицю;

- наявність у ОСОБА_8 синців на правій кисті та в ділянці правого колінного суглоба, що могли виникнути ІНФОРМАЦІЯ_8 або не раніше 19 липня 2021 року, які, як установили суди, характерні для удару тупим предметом по кисті чи удару кисті по тупому предмету (висновок судово-медичної експертизи від 22 липня 2021 року № 864/2021, показання експерта ОСОБА_11 );

- поведінку обвинуваченого в момент події, а саме те, що він двічі телефонував на лінію « НОМЕР_2 » та один раз - на лінію « НОМЕР_1 » виключно з метою госпіталізації своєї матері ОСОБА_9 до психіатричного закладу у зв`язку з тим, що вона зловживала алкогольними напоями; не намагався надати ОСОБА_9 хоча б якусь допомогу, а лише піклувався про те, щоб витерти воду на підлозі в туалеті та коридорі (показаннясвідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_8 , зміст аудіозаписів виклику працівників поліції);

- психічний стан ОСОБА_8 , який незадовго до події перебував на лікуванні в ІНФОРМАЦІЯ_6 з 23 по 29 червня 2021 року з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, психотичний розлад». При цьому напередодні вказаної госпіталізації ОСОБА_8 бив кулаками об стіну, двері, погрожував суїцидом чи побиттям баби, протягом ночі вимагав у неї гроші на пляшку, погрожуючи її вбити, випивав разом із матір`ю (висновок судово-психіатричної експертизи від 04 серпня 2021 року № 397).

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_7 доходить переконання, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях:

- послалися на докази, при цьому виснували, що вони підтверджують: подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, форму вини та мотив його скоєння; обставини, які впливали на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і характеризують особу обвинуваченого;

- у повній відповідності до вимог статей 94, 370, 374, 419 КПК України навели докази, на яких ґрунтується їх висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а тому касаційні скарги в цій частині задоволенню не підлягають.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не бере до уваги посилання потерпілої ОСОБА_7 на те, що, на її думку, суди попередніх інстанцій:

- не врахували, що в ході огляду місця події виявлено сліди крові та відбитки рук, які належали невідомій особі;

- відмовилися долучити до справи матеріали про те, що померла ОСОБА_9 тяжко хворіла, зловживала алкоголем, лікувалася в наркологічному та психіатричному відділеннях, спілкувалася з підозрілими особами, які примушували її брати кредити;

- проігнорували її вимоги про долучення до справи звернення померлої ОСОБА_9 до правоохоронних органів про захист від осіб, які їй погрожували фізичною розправою, оскільки касаційна скарга не містить переконливих аргументів, які б спростовували законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у частині зазначених вище висновків щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, які були зроблені на підставі аналізу та оцінки досліджених у порядку, передбаченому КПК України, доказів.

Беручи до уваги згадане вище, Верховний Суд доходить переконання, що кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України, з огляду на обсяг висунутого обвинувачення, досліджені місцевим судом докази та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, є правильною, а його вина у вчиненні цього кримінального правопорушення - доведеною поза розумним сумнівом, а тому доводи про необхідність іншої кваліфікації дій засудженого, а також посилання на недоведеність його вини та наявність підстав для закриття кримінального провадження, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими, отже касаційні скарги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо доводів касаційних скарг про допущення судом апеляційної інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 стверджує, що суд апеляційної інстанції з формальних підстав відхилив її клопотання про допит свідків та огляд медичних документів щодо наявності тілесних ушкоджень. Однак такі доводи колегія суддів визнає неспроможними, оскільки:

- матеріали кримінального провадження, зокрема і апеляційна скарга потерпілої, не містять передбаченого ч. 3 ст. 404 КПК України клопотання останньої;

- як видно з вироку, вказані докази були предметом перевірки суду першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції (який не надавав іншої оцінки наявним у справі доказам) не був зобов`язаний повторно їх досліджувати;

- у касаційній скарзі відсутні переконливі доводи про те, яким саме чином повторне дослідження зазначених доказів судом апеляційної інстанції могло істотно вплинути на постановлення ним рішення по суті справи.

Крім того, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи касаційних скарг потерпілої та захисника про невідповідність оскаржуваної ухвали апеляційного суду положенням, передбаченим ст. 419 КПК України, у зв`язку з ненаданням апеляційним судом оцінки доводам апеляційних скарг щодо істотних порушень, передбачених статтями 410-413 КПК України.

Так, на переконання колегії суддів, суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок місцевого суду в порядку апеляційної процедури, в цілому дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах потерпілої та захисника доводам, ретельно їх перевірив й обґрунтовано залишив ці скарги без задоволення, належним чином мотивувавши своє рішення. При цьому підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, недопустимості наявних у справі доказів, недоведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину та допущення істотних порушень вимог КПК України, про що апелянти вказували в апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції не встановив.

За таких обставин невідповідність оскаржуваної ухвали положенням, передбаченим ст. 419 КПК України, що, на переконання авторів касаційних скарг, виразилося в залишенні апеляційним судом поза увагою допущених судом першої інстанції порушень та в ненаданні відповіді на доводи їх апеляційних скарг, у ході касаційного розгляду не виявлено.

Щодо призначеного покарання

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій є невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Положеннями частин 1, 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За приписами ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як видно з вироку, місцевий суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання, урахував тяжкість вчиненого злочину, обставини його скоєння, дані особу потерпілої ОСОБА_9 , яка систематично зловживала алкогольними напоями та в день вчинення злочину перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння, а також дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансері не перебував, зареєстрований і проживав разом із бабою ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , (згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 липня 2021 року № 266572657, є співвласником частки квартири), позитивно характеризується близькими родичами і знайомими.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суди не встановили.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли переконання, що виправлення і попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 нових злочинів можливо досягнути лише в умовах його ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 115 КК України, наближеної до її максимальної межі, що відповідатиме тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.

Однак, на думку колегії суддів, такі висновки суду першої та апеляційної інстанцій не є належним чином обґрунтованими, з огляду на таке.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на несправедливість і надмірну суворість призначеного ОСОБА_8 покарання, серед іншого, зазначає, що суди попередніх інстанцій:

- проігнорували позицію потерпілої ОСОБА_7 , яка підтримувала обвинуваченого та заперечувала факт скоєння ним убивства. При цьому не врахували, що для досягнення цілей покарання, визначених статтями 50, 65 КК України, думка потерпілої має братися до уваги поряд з іншими даними про особу обвинуваченого;

- не надали належної оцінки даним про особу ОСОБА_8 , зокрема тому, що він мав постійне місце проживання, мешкав разом лише з матір`ю та бабою, характеризувався як соціально вразлива особа, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів нарколога та психіатра, а також у центрі превенції та терапії узалежнень не перебував, що, на думку сторони захисту, свідчить про відсутність підвищеної суспільної небезпеки його особи.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У справах «Baklanov v. Russia» (рішення від 09 червня 2005 року) та «Frizen v. Russia» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Izmayilov v. Russia» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд указав, що, для того щоб втручання уважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного». Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.

Крім того, суд касаційної інстанції в рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність незнятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суди попередніх інстанцій, призначаючи ОСОБА_8 покарання, не дотрималися положень, передбачених статтями 50, 65 КК України, і згаданої вище практики національного та міжнародного судочинства, оскільки хоча, серед іншого, і послалися в рішеннях на дані про особу обвинуваченого, однак не надали їм належної оцінки, а також:

- не навели мотивів своїх висновків у частині наявності підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк, наближений до максимального, який передбачений санкцією ч. 1 ст. 115 КК України;

- формально вказали, що таке покарання відповідатиме тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, а також слугуватиме перевихованню останнього і попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень;

- не обґрунтували підстав, з яких дійшли переконання, що таке покарання буде достатнім, справедливим та не становитиме особистого надмірного тягаря для особи винного.

Наведені порушення, які, на думку колегії суддів, допущені судами попередніх інстанцій, свідчать про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість (ст. 414 КПК України).

Разом з тим, виходячи зі змісту повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтями 433, 438 КПК України, наведене порушення може бути усунуте Верховним Судом.

Таким чином, беручи до уваги зазначене, а також з огляду:

- на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення;

- дані про особу засудженого (наведені в рішеннях судів попередніх інстанцій та касаційній скарзі захисника);

- відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують ОСОБА_8 покарання;

- зазначені у вироку дані про особу та поведінку потерпілої ОСОБА_9 ;

- обставини скоєння злочину, Верховний Суд доходить переконання про наявність підстав для пом`якшення призначеного ОСОБА_8 покарання на строк, більш наближений до мінімальної межі, передбаченої ч. 1 ст. 115 КК України.

При цьому, на думку колегії суддів, таке покарання, з огляду на вимоги статей 50, 65 КК України, узгоджуватиметься із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідатиме основній його меті як заходу примусу, відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі ОСОБА_8 , не становитиме для останнього особистого надмірного тягаря і за своїм видом та розміром буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Ураховуючи наведену вище позицію Верховного Суду про необґрунтованість касаційних скарг потерпілої та захисника (у частині доводів щодо недоведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, недопустимості доказів та допущення судами попередніх інстанцій порушень, передбачених статтями 412, 413 КПК України) і з огляду на наявність підстав для висновку про слушність позиції сторони захисту щодо надмірної суворості призначеного ОСОБА_8 покарання, колегія суддів уважає, що касаційну скаргу потерпілої необхідно залишити без задоволення, а касаційну скаргу захисника - задовольнити частково, вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції відповідно до положень, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 436, п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, - змінити в частині призначеного ОСОБА_8 покарання із вказаних вище підстав.

Керуючись статтями 414, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд