ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі ? КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Дніпра від 29 травня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік із застосуванням ч. 2 ст. 69 цього Кодексу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього низку обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком 04 квітня 2024 приблизно о 19:30, водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-210, р. н. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині просп. Богдана Хмельницького в Шевченківському районі м. Дніпра, яка має по три смуги для руху в кожному напрямку, з боку вул. Інженерної в напрямку вул. Шинної.
Під час руху ОСОБА_7 , проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, за відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху, перед виконанням маневру повороту ліворуч не переконався, що це буде безпечним, не дав дороги транспортному засобу - мотоциклу «APRILIA TUONO 1000R», р. н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку, і тим самим створив небезпеку для руху, внаслідок чого відбулося зіткнення.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водію мотоцикла ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні.
Своїми діями водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Дніпровський апеляційний суд 24 лютого 2026 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК суд звільнивОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та поклав на нього низку обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. У решті судове рішення районного суду залишив без зміни.
Вимоги та доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення через суворість,просить рішення апеляційного суду в частині призначеного додаткового покарання змінити.
Покликається на те, що засуджений визнав винуватість у повному обсязі, активно сприяв розкриттю і розслідуванню кримінального правопорушення, виразив щире каяття та неодноразово просив вибачення в потерпілого.
Акцентує, що ОСОБА_7 у повному обсязі в добровільному порядку компенсував ОСОБА_8 витрати на лікування, а також завдану матеріальну та моральну шкоду і потерпілий не має до нього жодних претензій.
Касатор звертає увагу, що вина засудженого та потерпілого є обопільною, оскільки постановою від 25 червня 2024 року ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні ДТП з ОСОБА_7 та притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, скаржник посилається, що засуджений останні роки працює на посаді водія і його робота є єдиним джерелом доходу його сім`ї.
Позиції учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор висловила у судовому засіданні заперечення щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників процесу, перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з положеннями ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, установлених судами попередніх інстанцій, оскільки виступає судом права, а не факту, на підставі чого доводи про невідповідність фактичних обставин кримінального правопорушення судовим рішенням касаційній перевірці не підлягають.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація скоєного за ч. 1 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Стосовно доводів захисника про те, що засудженому необхідно призначити покарання без позбавлення права керування транспортними засобами колегія суддів вважає необхідним зазначити таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, інкриміновані ОСОБА_7 діяння вчинено 04 квітня 2024 року, а з 1 липня 2020 року відповідно до Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» набрала чинності нова редакція ч. 1 ст. 286 КК, яка передбачає покарання у виді штрафу від 3000 до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Частиною 2 ст. 69 КК передбачено, що на підставах, передбачених у ч. 1 цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тому висновки апеляційного суду щодонеможливості не призначати ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є обґрунтованими та належним чином умотивованими.
У зв`язку із цим, посилання захисника на те, що засуджений визнав свою винуватість у повному обсязі, активно сприяв розкриттю і розслідуванню кримінального провадження, виразив щире каяття, неодноразово просив вибачення в потерпілого, компенсував йому витрати на лікування і завдану матеріальну та моральну шкоду, на обопільну вину учасників ДТП і роботу водієм не можуть вплинути на призначення додаткового покарання, оскільки приписами ч. 2 ст. 69 КК заборонено не застосовувати додаткового покарання в цьому кримінальному провадженні.
Вирок суду апеляційної інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим, відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог процесуального законодавства не встановлено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд