ПОСТАНОВА
головуючого Яковлєва Світлана Володимирівна,
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), представника потерпілого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 червня 2025 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270290000361, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Федорівка Теректинського району Республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 червня 2007 року за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, звільненого 23 січня 2020 року умовно-достроково на невідбутий строк 10 місцяців 18 днів, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК, Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 6 років, за ч. 4 ст. 185 КК - на строк 5 років, за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК - до довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, 28 серпня 2022 року у нічний час, прийшов до будинку, де проживала ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ), для проведення розмови, в ході якої між ними виникла сварка з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин, під час якої у ОСОБА_6 виник умисел на вбивство останньої.
У цей же день, приблизно о 04:00 ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прийшов у спальну кімнату вказаного будинку, дістав ніж з військового розвантажувального жилета, який був одягнений на ньому, та умисно завдав ОСОБА_9 п`ять ударів ножем в область шиї і живота та не менше дев`яти ударів в область правого надпліччя, обличчя і лівого передпліччя, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді поранення шиї та живота, садно правого надпліччя, синці обличчя та лівого передпліччя, від яких остання померла на місці події. Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок гострої крововтрати, що стала наслідком поранення шиї ( п. 13 ч. 2 ст. 115).
Далі ОСОБА_6 , після вчинення умисного вбивства потерпілої, перебуваючи у цьому ж будинку та діючи в умовах воєнного стану, приблизно о 05:00 здійснив крадіжку грошових коштів на загальну суму 30 000 грн, які лежалі на підлозі біля ліжка, чим заподіяв ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вказану суму
Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_6 без передбаченого законом дозволу придбав два корпуси гранат Ф-1, два запали УЗРГМ, вісім корпусів гранат РГО, два запали УДЗ, вибухову речовину масою 592, 8 г, 268 патронів калібру 5.45 мм, автомат АКС74-У з глушником, чотири магазини до автомата калібру 5.45 мм, які привласнив та зберігав без передбаченого законом дозволу до 30 серпня 2022 року, коли їх було виявлено та вилучено працівниками поліції під час проведення обшуків за місцями, де ОСОБА_6 тимчасово проживав без реєстрації, а саме будинки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 (ч. 1 ст. 263 КК).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений та його захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК і закрити кримінальне провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанні можливостей їх отримати.
На думку скаржників, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства потерпілої не доведена поза розумним сумнівом, а протилежні висновки судів ґрунтуються на домислах і припущеннях. Стверджують, що в основу вироку покладені сфальсифіковані докази, які є недопустимими та яким дано неправильну оцінку (зокрема, показання свідків, протоколи обшуків, НРСД, впізнання, висновки експертиз тощо).
Крім іншого, зазначають що ОСОБА_6 не був забезпечений захисником під час проведення обшуку, при цьому він був фактично затриманий, а тому набув статусу підозрюваного. Крім того, до нього було застосовано заходи фізичного примусу та спеціальний засіб - кайданки, однак всупереч вимогам ч. 5 ст. 208 КПК, протокол затримання складено не було, процесуальні права не роз`яснено, внаслідок чого ОСОБА_6 був позбавлений права на захист і права не свідчити проти себе.
Вказані порушення призвели до дачі свідчень проти себе, що зафіксовано в протоколі обшуку та на подальших стадіях кримінального провадження, а суди використали такі свідчення при прийнятті своїх рішень.
Також, скаржники стверджують, що докази, отримані під час проведення НСРД, є результатом застосування до ОСОБА_6 фізичного та психологічного примусу й погроз застосування насильства у майбутньому працівниками правоохоронних органів.
Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою доводи ОСОБА_6 про застосування до нього незаконних методів ведення досудового розслідування, без проведення належної перевірки таких доводів шляхом офіційного розслідування уповноваженим органом.
Суд апеляційної інстанції на вищенаведене уваги не звернув і допущені місцевим судом порушення не виправив.
Отже, судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК і підлягають скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого, представник потерпілого просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений і його захисник підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити. Прокурор частково підтримав касаційні скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Представник потерпілого заперечував проти задоволення вказаних скарг.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційних скарг вбачається, що засуджений та його захисник, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, установлених судами нижчих інстанцій.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, вбачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, із дотриманням визначеної гл. 31 КПК процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінювання оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме ст. 370 КПК і статтям 419 або 420 цього Кодексу.
Така перевірка повинна бути зроблена з додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне й справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.
За приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто, у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувавши свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Це зобов`язує суд обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватися прав сторін. Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в цій справі, було вивчено.
Однак, апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду щодо
ОСОБА_6 , в повному обсязі не дотримався наведених законодавчих приписів.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 , крім іншого, обвинувачувався у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_9 .
Для доведення того, що саме ОСОБА_6 вчинив це кримінальне правопорушення, сторона обвинувачення посилалася на показання потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , експертів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , частково самого ОСОБА_6 , дані протоколів огляду місця події, обшуків, оглядів речей, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколу про результати аудіоконтролю за особою, речові докази тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши ці докази, зазначив, що вони зібрані з дотриманням вимог КПК та у своїй сукупності доводять пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення і вину останнього у скоєному.
Не погодившись із вироком суду, засуджений ОСОБА_6 і його захисник ОСОБА_16 оскаржили його в апеляційному порядку. Зокрема, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, скаржники просили скасувати вирок суду щодо ОСОБА_6 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, а кримінальне провадження в цій частині закрити.
Апеляційний суд перерахував, однак в порушення статей 404, 419 КПК, не надав відповідей на усі наведені стороною захисту аргументи і належним чином не мотивував своїх висновків.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 під час розгляду у суді першої інстанції неодноразово повідомляв суд про факти фізичного і психологічного насильства щодо нього з боку працівників поліції.
Зокрема, засуджений наполягав на тому, що до проведення обшуків до нього застосовувався спеціальний засіб - кайданки, та з нього вибивали покази, внаслідок чого він був змушений в подальшому оговорити себе у вчиненні вбивства.
Так, з відеозапису обшуку, який було проведено 30 серпня 2022 року в період часу з 18:42 до 20:49 в господарстві, що належить ОСОБА_17 ( АДРЕСА_1 ), де ОСОБА_6 тимчасово проживав, видно, що ОСОБА_6 дійсно повідомив учасниками слідчої дії про вчинення вбивства потерпілої, однак пояснити обставини його скоєння не зміг, зазначивши, що нічого не пам`ятає, оскільки був в стані сильного алкогольного сп`яніння та вказав, що після контузії у нього можуть бути провали в пам`яті.
Крім того, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31 серпня 2022 року (початок складання протоколу о 1:20, закінчення о 2:00), ОСОБА_6 було затримано 30 серпня 2022 року о 23:01 та останній в протоколі зазначив, що вину у вбивстві він визнає та щиро кається.
Разом з цим, з аудіозаписів судових засідань Чернігівського районного суду Чернігівської області вбачається, що під час розгляду кримінального провадження ОСОБА_6 неодноразово заявляв у суді про те, що під час досудового розслідування на нього здійснювався фізичний та психологічний тиск з боку працівників поліції.
Зокрема, про такі події ОСОБА_6 повідомляв у судових засіданнях 17 квітня 2024 року, 29 травня 2024 року, 17 липня 2024 року, під час його допиту 24 вересня 2024 року та цього ж дня у судових дебатах ( ОСОБА_6 зазначив, що: «перші мої покази були без адвоката, в мене вибивали покази, прямо на місці мене побили»).
Також, засуджений зазначав, що внаслідок його побиття і здійснення на нього психологічного тиску, він потрапив в таку ситуацію, в якій був вимушений зізнатися у вчиненні вбивства під час розмови зі співкамерником (протокол про результати аудіоконтролю за особою від 5 листопада 2022 року з додатком - носієм інформації Micro SD).
Отже, враховуючи те, що під час судового провадження ОСОБА_6 заперечував свою винуватість, неодноразово звертався до суду із заявами, в яких наголошував на порушенні його прав, перевірка наведених аргументів захисту набуває вирішального значення для оцінки досліджених судом доказів.
Зважаючи на положення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, необхідно провести ефективне офіційне розслідування.
Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з`ясувати те, що трапилося, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Яременко проти України», «Вергельський проти України», «Олексій Михайлович Захарків проти України» та «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Згідно з практикою ЄСПЛ допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катувань, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до несправедливості кримінального провадження в цілому.
Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов`язковим.
Однак, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що жодної перевірки за неодноразовими заявами ОСОБА_6 про застосування до нього недозволених методів слідства не проводилося та відповідного процесуального рішення за наслідками такої перевірки не приймалося.
Крім того, вже під час апеляційного розгляду кримінального провадження, захисник ОСОБА_7 звертав увагу суду на те, що на досудовому слідстві працівниками поліції здійснювався психологічний та фізичний тиск на ОСОБА_18 , про що також захисник зазначив під час виступу в судових дебатах.
Проте, вказані твердження сторони захисту не були належним чином перевірені судом апеляційної інстанції.
При цьому, апеляційний суд вказав, що фактично всі надані ОСОБА_6 під час судового розгляду показання суперечать його поясненням під час проведення у нього обшуку, під час його затримання та навіть показанням, які він надавав під час розгляду в судовому засіданні в Щорському районному суді Чернігівської області, а також зібраним у кримінальному провадженні доказам, а викладені в його апеляційних скаргах доводи не спростовують встановлених у провадженні фактичних даних щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень.
Тобто, спростовуючи доводи сторони захисту про непричетність засудженого до скоєння злочину, суд послався на докази, на яких зафіксовано зізнання ОСОБА_6 у вчиненні вбивства потерпілої, а саме, протокол обшуку з відеозаписом цієї слідчої дії та протокол затримання, незважаючи на те, що сторона захисту стверджувала, що зафіксовані визнавальні пояснення були надані ОСОБА_6 внаслідок застосування до нього недозволених методів ведення слідства.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції на вищенаведене уваги не звернув та не забезпечив перевірки заяви сторони захисту про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини.
При цьому слід зазначити, що перевірка вищенаведених доводів, без внесення відомостей до ЄРДР і проведення належного розслідування, через призму ст. 1 Конвенції та норм національного законодавства не може розцінюватися як ефективне розслідування.
Отже, зважаючи на те, що перевірка доводів сторони захисту щодо незаконних методів досудового розслідування має суттєве значення і формальний підхід до перевірки таких доводів є неприпустимим, однак апеляційний суд належно не перевірив цих аргументів в установлений законом спосіб, ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати як таку, що постановлена з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. З урахуванням наведеного Суд не вбачає можливим надати оцінку іншим доводам, викладеним у касаційних скаргах сторони захисту.
Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене в цій постанові, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи сторони захисту (викладені в апеляційних і касаційних скаргах) та з дотриманням положень кримінального процесуального закону ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення. Враховуючи доводи і вимоги касаційних скарг засудженого та його захисника, вони підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.
З метою забезпечення можливості апеляційного розгляду та попередження ризику переховування ОСОБА_6 від суду, із урахуванням ухваленого обвинувального вироку місцевого суду, тяжкості інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень (одне з яких є особливо тяжким злочином) та конкретних обставин скоєного, колегія суддів вважає за необхідне обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.