ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 914/1997/25

ФОП Тарнавська Н.Я. звернулася до суду з позовом до територіального відділення АМК про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 15.04.2025 № 63/34-р/к у справі №63/4-15-1-21-2023 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК), на підставі якого ФОП Тарнавську Н.Я. визнано винною у вчиненні порушення передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закон) у вигляді вчинення поширення інформації, що вводить в оману.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, поширювана ФОП Тарнавською Н.Я. на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_5/ інформації "В Україні офіційні "ІНФОРМАЦІЯ_2" - це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв", є інформацією, яка містить неточні відомості та інформація є нечітко сформульованою, є неправдивою та вводить в оману споживачів щодо послуг, які надаються заявниками. Внаслідок обраного способу викладення рекламної інформації, позивачка може стимулювати споживачів придбавати продукцію, що реалізовується через web сайт, що може призвести до отримання нею неправомірних переваг у конкуренції.

У касаційній скарзі ФОП Тарнавська Н.Я. просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 і прийняти нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права, а саме статтю 151 Закону без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаної норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 27.01.2022 у справі № 910/20506/20, від 16.08.2022 у справі № 910/1600/21, від 08.11.2022 у справі № 922/1966/18, від 16.04.2026 у справі № 910/9006/25, 12.06.2025 у справі № 924/55/25.

Скаржник зазначила, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат, які скаржник очікує понести в зв`язку із розглядом даної касаційної скарги, становить 16 000 грн.

Територіальне відділення АМК у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів касаційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - законними, обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

Рішенням АМК:

- визнано, що ФОП Тарнавська Н.Я. вчинила порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 151 Закону, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме повідомлення ФОП Тарнавською Н.Я. на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_5/ інформації: "В Україні офіційні "ІНФОРМАЦІЯ_2" - це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв";

- за вчинене даного порушення на ФОП Тарнавську Н.Я. накладено штраф в сумі 65 000 грн.

ФОП Тарнавська Н.Я. зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом її діяльності є роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.59).

Фізична особа підприємець Ковтун Олександр Миколайович (далі - ФОП Ковтун О.М.) та фізична особа підприємець Абдулоєв Назарій Сафаралійович (далі - ФОП Абдулоєв Н.С.) та ФОП Тарнавська Н.Я. є суб`єктами господарювання

Територіальним відділення АМК розглянуло заяву ФОП Ковтуна О.М. та ФОП Абдулоєва Н.С. щодо розміщення ФОП Тарнавською Н.Я. реклами з порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Згідно з розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 22.02.2023 № 63/21-рп/к розпочато розгляд справи №63/4-15-1-21-2023.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявники є власниками свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , яке зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.12.2013 fayni-mebli, а також свідоцтва на торговельну марку № НОМЕР_2 , яке зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки 06.12.2021- ІНФОРМАЦІЯ_2.

Під час здійснення господарської діяльності заявники створили web-ресурс за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 який слугує сервісом інтернет магазину меблів " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

Заявники через Інтернет магазин за допомогою web-ресурсу за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснюють реалізацію м`яких та корпусних меблів українських виробників.

Заявниками надано інформацію про те, що 23.11.2021 ФОП Ковтун О.М. та ФОП Абдулоєвим Н.С. на сайті інтернет магазину за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 виявили інформацію такого змісту: "ІНФОРМАЦІЯ_2"-"Офіційна торгова марка, зареєстрована в ДП "Укрпатент". Номер свідоцтва № НОМЕР_3 . В Україні офіційні "ІНФОРМАЦІЯ_2" - це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв".

Відповідно до інформації, наданою ФОП Ковтуном О.М. та ФОП Абдулоєвим Н.С. web-ресурс за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 використовує ФОП Тарнавська Н.Я.

Листом від 08.03.2023 ФОП Тарнавська Н.Я. повідомила, що власником знаку для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2", зареєстрованого в державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 27.04.2020 № НОМЕР_4 , є її син ОСОБА_1 , який з урахуванням статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та статті 1109 Цивільного кодексу України надав їй право використання знаку для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2"

Територіальним відділенням АМК було здійснено аналіз інформації, розміщеної на web-ресурсі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 та встановлено, що ФОП Тарнавська Н.Я у ході здійснення своєї господарської діяльності використовує web-ресурс за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 який слугує сервісом, в якому розміщується маркетингова інформації щодо адрес магазинів, де реалізовуються м`які та корпусні меблі, а також сервісом Інтернет-магазину м`яких та корпусних меблів.

На web-ресурсі за посиланням https://ІНФОРМАЦІЯ_5/ зафіксовано інформацію такого змісту, що в лівому верхньому кутку у вишневому відтінку виконано напис "ІНФОРМАЦІЯ_2" над яким зображено корону у відтінку жовтого кольору. Над написом містяться посилання з переходом на сторінки веб сайту, зокрема розділ "Контакти", після переходу за посиланням міститься інформація такого змісту :

0 800 33 97 35 - Гаряча лінія для безкоштовних дзвінків

073 10 20 350 / 073 770 1500

"ІНФОРМАЦІЯ_2" - Офіційна торгова марка, зареєстрована в ДП "УКРПАТЕНТ". Номер свідоцтва № НОМЕР_3 .

В Україні офіційні "ІНФОРМАЦІЯ_2" - це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв.

ТОВ "Хостінг Україна" листом від 03.03.2024 № 7749 повідомило, що доменне ім`я "ІНФОРМАЦІЯ_5" зареєстровано абонентом ОСОБА_1 .

ФОП Ковтун О.М. та ФОП Абдулоєв Н.С., вважають, що використання ФОП Тарнавською Н.Я. саме такого формулювання створює опосередковане порівняння конкурентів (зокрема інтернет-магазину заявників "ІНФОРМАЦІЯ_2" ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками "наявності торгової марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "офіційного статусу", про що говорить фраза у тексті: "В Україні офіційні "ІНФОРМАЦІЯ_2" - це тільки ми", при цьому інша фраза: "Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв" автоматично формує уявлення у споживачів, що всі окрім ФОП Тарнавської Н.Я. та інтернет магазину ІНФОРМАЦІЯ_4 є шахраями, а отже такими, що ведуть незаконну діяльність, а відповідно така інформація впливає на намір потенційних споживачів скористатися сервісом інтернет-магазину заявників "ІНФОРМАЦІЯ_2" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6/. Тому твердження ФОП Тарнавської Н.Я. про те, що "В Україні "ІНФОРМАЦІЯ_2" - це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв" є недостовірною інформацією.

Листом від 08.03.2023 ФОП Тарнавська Н.Я. надала відповідачу інформацію, що "ІНФОРМАЦІЯ_2" - це тільки ми" підкреслювалось, що відповідно до закону, право використання цього товарного знаку мали виключно ОСОБА_1 і Тарнавська Наталія Ярославівна , а словосполучення "Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв" мало на увазі, що всі інші, хто використовує товарний знак "ІНФОРМАЦІЯ_2" без відповідного дозволу, діють протиправно, обманом використовуючи такий торгівельний знак.

Відповідно до Державного реєстру свідоцтв на торговельні марки зареєстровано наступних власників торгівельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2":

- свідоцтво НОМЕР_5 Ковтун О.М. та Абдулоєв Н.С. ;

- свідоцтво НОМЕР_6 ОСОБА_1.

ФОП Ковтун О.М., ФОП Абдулоєв Н.С. та ФОП Тарнавська Н.Я. здійснюють свою діяльність на одному ринку роздрібної торгівлі меблями, зокрема реалізацію меблів через мережу Інтернет на своїх web-сторінках.

На підставі доручення голови територіального відділення АМК від 18.02.2025 №63-03/51-вд проведене опитування споживачів корпусних та м`яких меблевих виробів поблизу торговельних центрів та спеціалізованих магазинів в територіальних межах міста Львів, міста Луцьк, міста Івано-Франківськ, міста Ужгород та міста Рівне, зокрема, щодо сприйняття споживачами інформації про властивості продукції, яка була розміщена на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_5/, "В Україні офіційні "ІНФОРМАЦІЯ_2" - це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв», а також впливу та/або можливості впливу на наміри споживача щодо придбання цієї продукції.

До цього звіту додано: підсумковий звіт за результатами проведеного опитування споживачів від 27.02.2025 №1, звіт інтерв`юера за результатами проведеного опитування споживачів від 13.06.2025 №1 та анкети.

У кожній анкеті зазначено, що під час проведення опитування в додатку до анкети використано кольорове графічне зображення web сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 та інформації, яка була розміщена "В Україні офіційні "ІНФОРМАЦІЯ_2" - це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв".

Респондентам запропоновано дати відповіді на 2 питання в анкеті:

1) Чи могла б вплинути на Ваші наміри щодо придбання продукції така інформація про її властивості, яка була розміщена на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_5/ (див. додаток 1)?

2) Якою, на Вашу думку, є інформація "В Україні офіційні "ІНФОРМАЦІЯ_2"-це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв", що поширювалась на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_5/ ?

За результатами опитування встановлено:

-72 % споживачів могли б придбати продукцію, прочитавши таку інформацію про її властивості, яка була розміщена на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_5/, "В Україні офіційні "ІНФОРМАЦІЯ_2" - це тільки ми. Будьте обережні , остерігайтесь шахраїв";

-76 % споживачів вважає, що інформація "В Україні офіційні "ІНФОРМАЦІЯ_2" це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв», що поширювалась на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_5/, є інформацією, що вказує на те, що всі інтернет ресурси з інформацією "ІНФОРМАЦІЯ_2" окрім інтернет магазину за посиланням https://ІНФОРМАЦІЯ_5/ є шахраями, тобто ведуть незаконну діяльність.

Під час проведення розслідування територіальним відділенням АМК та розгляду справи відповідачем до прийняття Рішення АМК позивач ніяких аргументів щодо опитування споживачів, проведеного відповідачем, а також власних доказів на спростування наявних в матеріалах справи №63/34-р/к результатів опитування споживачів не подавала.

Що ж до доводів ФОП Тарнавської Н.Я., що на момент ухвалення Рішення АМК власником сайту був ОСОБА_1, який і здійснив оплату за реєстрацію такого доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 (сайту) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостинг Україна", яке надає послуги з реєстрації доменного імені, то суди зазначили таке.

Відповідно до інформації, наданої ФОП Ковтуном О.М. та ФОП Абдулоєвим Н.С. (заявниками) web-ресурс за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 використовує ФОП Тарнавська Н.Я.

07.02.2023 територіальним відділенням АМК здійснено аналіз інформації, розміщеної на web-ресурсі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 та встановлено, що ФОП Тарнавська Н.Я. у ході здійснення своєї господарської діяльності використовує web-ресурс за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 який слугує сервісом, в якому розміщується маркетингова інформація щодо адрес магазинів, де реалізовуються м`які та корпусні меблі, а також сервісом Інтернет-магазину м`яких та корпусних меблів.

Відповідальною особою за поширення недостовірної інформації є першочергово її автор.

Таким чином, поширювана ФОП Тарнавською Н.Я. на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_5/ інформація "В Україні офіційні "ІНФОРМАЦІЯ_2" - це тільки ми. Будьте обережні , остерігайтесь шахраїв", є інформацією, яка містить неточні відомості та інформацією нечітко сформульованою, є неправдивою та вводить в оману споживачів щодо послуг, які надаються заявниками.

Внаслідок обраного способу викладення рекламної інформації, ФОП Тарнавська Н.Я. може стимулювати споживачів придбавати продукцію, що реалізовується через web сайт, що може призвести до отримання нею неправомірних переваг у конкуренції.

Суди попередніх інстанцій, здійснивши перевірку розміру штрафу, накладеного на ФОП Тарнавську Н.Я., встановили відсутність порушення законодавства і вірність розміру накладеного штрафу.

Суди дійшли висновку про те, що Рішення АМК є законним і скасуванню не підлягає.

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом судового розгляду у цій справі є визнання недійсним рішення, яке прийняте територіальним відділенням АМК і відповідно до якого визнано, що ФОП Тарнавська Н.Я. вчинила порушення, передбачене статтею 151 Закону у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме повідомлення на web сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_5/ інформації: "В Україні офіційні "ІНФОРМАЦІЯ_2" - це тільки ми. Будьте обережні, остерігайтесь шахраїв".

Позивач у контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права - статтю 151 Закону без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.08.2022 у справі № 910/1600/21, від 08.11.2022 у справі № 922/1966/18, від 16.04.2026 у справі № 910/9006/25, від 27.01.2022 у справі № 910/20506/20,від 12.06.2025 у справі № 924/55/25.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

У справі № 910/1600/21 розглядався спір про визнання протиправним та скасування рішення АМК "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу". Суди попередніх інстанцій, з огляду на відповідні законодавчі приписи, встановлені фактичні обставини, з урахуванням виключних повноважень органів АМК щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення, враховуючи те, що органи АМК здійснюють контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, в частині виявлення та припинення поширення інформації, що вводить в оману, дослідивши встановлені АМК обставини щодо повідомлення неточних відомостей на етикетках та контретикетках вина "ALAZANI VALLEY SHEREULI", які можуть свідчити та бути сприйнятими як інформація про іноземне походження цих напоїв є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 151 Закону, дійшли висновку про відсутність правових підстав для визнання рішення АМК недійсним. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що реєстрація знака для товарів і послуг хоча і надає право на маркування товару, для якого відповідний знак для товарів і послуг зареєстровано, проте не надає права на поширення інформації, що вводить в оману із посиланням на відповідне свідоцтво та не може переважати право інших осіб (у тому числі потенційних споживачів) на одержання достовірної інформації про харчові продукти, зокрема правдивих даних про місце походження сировини, з якої виготовлений продукт.

У справі № 922/1966/18 розглядався спір про визнання недійсним рішення АМК, за яким дії ТОВ "Центральна районна аптека № 16" кваліфіковано за статтею 4 Закону, а саме, визнано, що назване товариство вчинило порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене статтею 4 Закону у вигляді неправомірного використання позначення "АПТЕКА НИЗКИХ ЦЕН", що нанесене на зовнішні фасади аптечних закладів, та неправомірного використання позначення "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН", що нанесене на зовнішні фасади аптечних закладів, без дозволу (згоди) ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ХАРКІВ", яке раніше почало використовувати схожий знак для товарів і послуг "АПТЕКА НИЗКИХ ЦЕН" у своїй господарській діяльності, що може призвести до змішування діяльності ТОВ "Центральна районна аптека № 16" з діяльністю ТОВ "АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ХАРКІВ".

У справі № 910/9006/25 розглядався позов виробника косметичного засобу до АМК про визнання недійсним рішення, яким його дії кваліфіковано як порушення статті 151 Закону у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, та накладено штраф. У рішенні АМК зазначено, що на упаковці косметичного засобу "Ротокан" містилися відомості про його ефективність при запальних захворюваннях ротової порожнини, які могли створювати у споживачів враження про його лікарські властивості. Водночас зазначений засіб не був зареєстрований як лікарський препарат, а заявлені властивості не були підтверджені належними дослідженнями. Опитування споживачів показало, що така інформація впливає на рішення про купівлю та сприймається переважно як характеристика лікарського засобу. У зв`язку з цим АМК дійшов висновку, що поширена інформація є неправдивою та може надавати виробникові неправомірні конкурентні переваги. Суди попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовили, зазначивши, що виріб, який позиціонується як такий, що застосовується при запальних захворюваннях слизової оболонки порожнини рота, повинен бути внесений до Державного реєстру лікарських засобів України. Позивач, не проводячи клінічних випробувань косметичного засобу, міг отримати неправомірні переваги над іншими виробниками не завдяки власним досягненням, а через поширення неправдивої інформації. Переглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що поширення інформації, яка вводить в оману, як прояв недобросовісної конкуренції має оцінюватися в контексті конкурентних відносин і охоплює повідомлення неповних, неточних або неправдивих відомостей, які вплинули або можуть вплинути на наміри споживачів. Для кваліфікації порушення не вимагається настання негативних наслідків - достатньо встановлення самого факту таких дій або можливості їх впливу. Суди встановили, що позивач поширював на упаковці косметичного засобу інформацію, яка за своїм змістом створювала у споживачів уявлення про притаманні лікарському засобу властивості, хоча такий засіб не був зареєстрований як лікарський. Результати опитувань підтвердили, що ця інформація впливає на наміри споживачів і сприймається більшістю як лікарський засіб. Верховний Суд дійшов висновку про правильне застосування судами попередніх інстанцій статті 151 Закону.

У справі № 910/20506/20 розглядався спір про визнання недійсним рішення АМК, за яким дії позивача визнано порушенням, передбаченим статтею 151 Закону, яке полягало у поширенні: неправдивої інформації щодо акції "Ідеальна 30" Щодня ідеальний кредит під повний 0%"; інформації щодо акції "Чорна п`ятниця Ціни Навпіл - 50% Розпродаж кредитів", яка є неповною через спосіб її викладення та може ввести в оману споживачів щодо отримання кредитів, що, у свою чергу, може вплинути на намір споживачів щодо отримання кредитів та набуття позивачем більш вигідного становища порівняно з іншими суб`єктами господарювання, які діють на відповідному ринку. Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання рішення АМК недійсним, оскільки оспорюване рішення АМК прийняте відповідно до вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90299.

У справі № 924/55/25 (постанова від 12.06.2025) розглядався спір про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення АМК, відповідно до якого визнано, що ТОВ "Фармація Хмельниччини" вчинило порушення, передбачене статтею 151 Закону, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом розміщення на фасадах та зовнішніх конструкціях аптечних закладів неточних відомостей: "АПТЕКА ОПТОВИХ Ц…" та "Шукаєте найнижці ціни?! - зайдіть та порівняйте".

Верховний Суд виходить з того, що вказані справи і ця справа (914/1997/25) є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції) і за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації правопорушення.

Відповідно до приписів статті 151 Закону:

- поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання (частина перша);

- інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

• містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

• містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб`єкта господарювання;

• приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

• містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації (частина друга).

Згідно з частиною другою статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України, зокрема, збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

Частиною першою статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що доказами можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Збір таких доказів покладено, зокрема, на орган Антимонопольного комітету України (частина восьма статті 41 названого Закону).

При вирішенні спору про законність рішення органу Антимонопольного комітету України суд повинен перевірити не тільки можливість існування інкримінованого порушення, а, зокрема, чи встановив орган АМК саме ті обставини, які утворюють відповідний склад порушення, якими доказами такі обставини підтверджені та чи дають наведені в рішенні докази достатні підстави для зробленого органом АМК висновку.

У постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 922/1966/18 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) наголошено, що неповне з`ясування органом Антимонопольного комітету України обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які мають значення для справи і які безпідставно визнано встановленими, тобто допущені недоліки у здійсненні повного і об`єктивного з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, їх відображення у мотивах прийнятого рішення не можуть бути надолужені зазначеним органом у суді під час розгляду справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України. Суди не повинні перебирати на себе непритаманні суду функції та самостійно встановлювати, зокрема, обставини інкримінованого порушення.

У справі, яка переглядається, одним із основних та послідовних доводів ФОП Тарнавської Н.Я. було те, що вона не є особою, яка розмістила спірний інформаційний матеріал на веб-ресурсі https://ІНФОРМАЦІЯ_5/, не є власником відповідного доменного імені та не мала технічного доступу до веб-ресурсу, а тому територіальне відділення АМК не встановило належними доказами саме суб`єкта поширення інформації.

При цьому судами встановлено, що ТОВ "Хостінг Україна" листом від 03.03.2024 №7749 повідомило територіальне відділення АМК, що доменне ім`я "ІНФОРМАЦІЯ_5" зареєстроване абонентом ОСОБА_1.

Зазначена обставина є істотною для встановлення суб`єкта поширення інформації та підлягала оцінці у сукупності з іншими доказами, зі встановленням обставин наявності/відсутності у ФОП Тарнавської Н.Я. доступу до названого веб-ресурсу, чи вчинення інших конкретних дій, які дають підстави кваліфікувати розміщення інформації як її повідомлення "через іншу особу" у розумінні статті 151 Закону.

Проте встановлення наведених обставин залишилося поза увагою суддів попередніх інстанцій.

Суди попередніх інстанцій висновок про використання веб-ресурсу https://ІНФОРМАЦІЯ_5/ ФОП Тарнавською Н.Я. зробили, виходячи з інформації, наданої заявниками - ФОП Ковтуном О.М. та ФОП Абдулоєвим Н.С.

За інформацією повідомленою ФОП Тарнавською Н.Я. (лист від 08.03.2023) власником знаку для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2", зареєстрованого в державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 27.04.2020 № 274723, є ОСОБА_1, який з урахуванням статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та статті 1109 Цивільного кодексу України надав право використання знаку для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2" ФОП Тарнавській Н.Я., однак судами попередніх інстанцій не було досліджено обсяг переданих прав ФОП Тарнавській Н.Я., а також якою саме особою було розміщено спірну інформацію на сайті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 зазначила таке:

"49. Для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як недобросовісної конкуренції необов`язково з`ясовувати настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, настання інших відповідних наслідків. Достатньо встановити сам факт вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 11, 13-15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв`язку з відповідними діями таких суб`єктів господарювання (статті 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4, 6, 8, 15-1, 16-18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції")".

Верховний Суд неодноразово вказував, що у вирішенні відповідних спорів суди не повинні перебирати на себе непритаманні судам функції органів АМК, зокрема, самостійно доводити замість відповідного органу певні обставини. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у рішенні АМК.

Суд неодноразово та послідовно вказував, що для доведення складу порушення, передбаченого статтею 151 Закону підлягають встановленню такі обставини:

1) суб`єкт господарювання повідомляє безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповні, неточні, неправдиві відомості, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення;

2) такі відомості можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання;

3) дії можуть призвести до досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

Суди попередніх інстанцій не встановили належним чином одну з визначальних обставин спору - чи була саме ФОП Тарнавська Н.Я. суб`єктом повідомлення спірної інформації безпосередньо або через іншу особу, а відтак передчасно перейшли до оцінки змісту цієї інформації та правомірності застосування до неї відповідальності за статтями 151, 21 Закону.

Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд виходить з того, що специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема, є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Втім, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права (зокрема, статей 13, 86, 236, 237 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з`ясування питань наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсним/частково недійсним Рішення АМК, які означені у статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає частково не прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

З огляду на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ФОП Тарнавської Н.Я. задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд