ПОСТАНОВА
головуючого Анісімов Герман Миколайович,
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042110001415 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше неодноразово засудженого, останній раз 24 лютого 2025 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 308 Кримінального кодексу України (далі - КК), за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2026 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 16 березня 2026 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 308 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2025 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк на 3 роки 1 місяць.
Відповідно до вироку ОСОБА_7 , страждаючи на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, 30 вересня 2024 року розпочав лікування у ТОВ «Аксіома Медікал» (м. Дніпро, вул. М. Грушевського, 50), де йому було встановлено діагноз «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності в даний час під клінічним спостереженням на підтримуючій або замісній терапії (F.11.22)» та призначено замісну підтримувальну терапію (далі - ЗПТ) із застосуванням препарату Метадон, у рамках якої за призначенням лікаря ОСОБА_7 почав отримувати для прийому препарат «tab. Methadoni», що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено.
Дізнавшись про спрощений порядок функціонування програми ЗПТ та відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які на ній перебувають, не маючи реального наміру лікуватися від наркотичної залежності внаслідок вживання опіоїдів, а також всупереч підписаним зобов`язанням щодо неперебування на програмах ЗПТ в інших медичних закладах, у ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння наркотичним засобом метадоном (фенадон), шляхом шахрайства з метою його подальшого неконтрольованого використання.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , продовжуючи отримувати в ТОВ «Аксіома Медікал» препарат «tab. Methadoni», діючи умисно не подав до ТОВ «Аксіома Медікал» заяви щодо забезпечення безперервності ЗПТ в іншому закладі охорони здоров`я, 01 жовтня 2024 року прибув до ТОВ «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ГАРМОНІЯ» (м. Дніпро, просп. Слобожанський, 37), де йому було встановлено аналогічний діагноз, де ввів в оману і приховав від медпрацівників даного закладу інформацію про отримання ним ЗПТ в іншому закладі охорони здоров`я та розпочав лікування на програмі ЗПТ, у рамках якої почав отримувати для прийому лікарський засіб «tab. Methadoni», що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, метадон.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння наркотичними засобами шахрайським шляхом ОСОБА_7 , 01 жовтня 2024 року, перебуваючи у приміщенні ТОВ «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ГАРМОНІЯ», за адресою: просп. Слобожанський, 37, м. Дніпро, шляхом обману лікаря, який не володів повною та достовірною інформацією про пацієнта та довіряв ОСОБА_7 , не маючи реального наміру лікуватися від наркотичної залежності отримував лікарський препарат у виді таблеток «tab. Methadoni», що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, для його прийому за наступними схемами:
-на 10 днів по 100 мг один раз на добу (з 01 по 10 жовтня 2024 року);
-на 10 днів по 100 мг один раз на добу (з 09 до 18 січня 2025 року);
-на 10 днів по 100 мг один раз на добу (з 21 до 30 січня 2025 року);
-на 10 днів по 100 мг один раз на добу (з 31 січня до 09 лютого 2025 року);
-на 10 днів по 100 мг один раз на добу (з 10 до 19 лютого 2025 року);
-на 10 днів по 100 мг один раз на добу (з 20 лютого до 01 березня 2025 року);
-на 10 днів по 100 мг один раз на добу (з 02 до 11 березня 2025 року);
-на 10 днів по 100 мг один раз на добу (з 04 до 13 травня 2025 року);
-на 5 днів по 100 мг один раз на добу (з 15 до 19 травня 2025 року);
-на 5 днів по 100 мг один раз на добу (з 21 до 25 травня 2025 року);
-на 5 днів по 100 мг один раз на добу (з 27 травня до 31 травня 2025 року);
-на 10 днів по 100 мг один раз на добу (з 07 до 16 червня 2025 року);
-на 10 днів по 100 мг один раз на добу (з 17 до 26 червня 2025 року);
-на 10 днів по 100 мг один раз на добу (з 27 червня до 06 липня 2025 року);
-на 5 днів по 100 мг один раз на добу (з 08 до 12 липня 2025 року);
-на 10 днів по 100 мг один раз на добу (з 13 до 22 липня 2025 року);
-на 10 днів по 100 мг один раз на добу (з 23 липня до 01 серпня 2025 року).
Своїми діями ОСОБА_7 шляхом шахрайства заволодів наркотичним засобом метадоном (фенадон), який згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами), «Список № 1 наркотичні засоби, обіг яких обмежено в «Таблиці ІІ», є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 травня 2026 року частково задовольнив апеляційну скаргу захисника та змінив вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 16 березня 2026 року, ухвалив вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 308 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2025 року більш суворим покаранням за цим кримінальним провадженням остаточно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2026 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор вважає, що ухвала Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2026 року підлягає скасуванню у зв`язку з безпідставним застосуванням ч. 4 ст. 70 КК замість приписів ч. 1 ст. 71 КК, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_7 кримінальне правопорушення вчинив 01 жовтня 2024 року, тобто до ухвалення вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2025 року. Такий висновок апеляційного суду прокурор уважає хибним та, посилаючись на практику Верховного Суду в постанові від 28 січня 2026 року (справа № 760/14535/23, провадження № 51-2435км25), стверджує, що вчинений ОСОБА_7 злочин є продовжуваним, де 01 жовтня 2024 року є днем його початку, а днем завершення є 24 травня 2025 року.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Захисник та засуджений заперечили проти задоволення вимог касаційної скарги та просили оскаржене судове рішення залишити без зміни.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило. Від засудженого надійшло клопотання про розгляд провадження за його відсутності.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі прокурор не оскаржує висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 308 КК, а тому Верховний Суд не перевіряє висновки судів попередніх інстанцій в цій частині.
Доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, зводяться до тверджень про неправильне застосування положень ч. 4 ст. 70 КК, оскільки застосуванню підлягали приписи ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу.
Відповідно до ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про неправильне застосування положень ч. 4 ст. 70 КК та не застосування приписів ч. 1 ст. 71 КК.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то в такому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК.
Частина 1 ст. 71 КК встановлює, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
За приписами ч. 2 ст. 32 КК продовжуваним кримінальним правопорушенням є таке, що складається з двох або більше тотожних діянь, об`єднаних єдиним кримінально протиправним наміром.
Касаційний кримінальний суд неодноразово вказував, що у розумінні ч. 2 ст. 32 КК об`єднання тотожних діянь єдиним злочинним наміром означає, що ще до вчинення першого з таких діянь особа усвідомлює необхідність учинення кількох таких дій, кожна з яких зовні може виглядати як окреме самостійне кримінальне правопорушення, для реалізації свого єдиного злочинного наміру, і всі вони спрямовані на досягнення єдиної злочинної мети та охоплюються єдиним умислом у межах продовжуваного злочину (див., зокрема, постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 760/14535/23 (провадження № 51-2435км25)).
За встановленими судом обставинами 30 вересня 2024 року ОСОБА_7 у рамках ЗПТ приступив до лікування у ТОВ «Аксіома Медікал» та розпочав отримувати препарат «tab. Methadoni», що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон.
В подальшому 01 жовтня 2024 року ОСОБА_7 шляхом обману лікаря ТОВ «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ГАРМОНІЯ», за встановленою на період з 01 жовтня 2024 року по 01 серпня 2025 року схемою лікування, отримував аналогічний препарат «tab. Methadoni» без реального наміру лікування від наркотичної залежності.
Зміст вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 16 березня 2026 року свідчить, що обставини, які підлягають доказуванню, було встановлено на підставі сукупності досліджених в судовому засіданні доказів, серед яких і показання обвинуваченого, який підтвердив фактичні обставини вчинення інкримінованих йому діянь та визнав свою вину, підтвердив зазначений в обвинувальному акті обсяг метадону, який був ним отриманий в медичному центрі «Гармонія».
Отже, місцевий суд дійшов обґрунтованого переконання, що ОСОБА_7 вчиняв дії, передбачені ч. 1 ст. 308 КК, як до постановлення вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2025 року, так і після цього, на підставі чого під час призначення остаточного покарання правильно керувався приписами ч. 1 ст. 71 КК.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність місцевим судом під час призначення остаточного покарання, дійшов відмінного від висновку місцевого суду умовиводу, що ОСОБА_7 злочин вчинено 01 жовтня 2024 року, тобто до ухвалення вказаного вище вироку від 24 лютого 2025 року, отже остаточне покарання призначив за правилами ч. 4 ст. 70 КК. Натомість з оскарженого рішення апеляційного суду не вбачається, за оцінкою яких саме доказів апеляційний суд дійшов такого висновку, що після 01 жовтня 2024 року ОСОБА_7 не вчиняв шахрайських дій з метою заволодіння наркотичним засобом і не здійснював в такий спосіб заволодіння препаратом «tab. Methadoni» без реального наміру лікування від наркотичної залежності і після 24 лютого 2025 року.
За відсутності належного обґрунтування, висновок колегії судів апеляційного суду в цій частині не можна вважати вмотивованим і обґрунтованим, таким, що в передбачений КПК спосіб спростовує протилежний висновок місцевого суду.
Суд апеляційної інстанції не дотримався приписів статей 370, 404, 419 КПК та дійшов передчасного висновку про наявність підстав до застосування положень ч. 4 ст. 70 КК.
Верховний Суд звертає увагу, що застосоване у ст. 32 КК поняття «єдиний злочинний намір» є більш широким поняттям, ніж «єдиний умисел», так як його змістом охоплюються й сам прямий умисел та поетапне його втілення, і заздалегідь поставлена мета, що в своєму поєднанні нерозривно об`єднують все вчинене в один злочин.
Допущені апеляційним судом порушення є підставою до скасування оскарженого судового рішення відповідно до положень пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, за наслідками якого необхідно ухвалити рішення, яке відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Згідно з ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, Верховний Суд уважає за необхідне обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд