ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 317/3022/18

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 23 червня 2025 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 309 КК та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку із недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Вироком Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2026 року вказаний вирок місцевого суду скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Судом апеляційної інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він незаконно придбав, а далі сховав на горищі будинку за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , рослини коноплі, які є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом загальною масою 4508 г в перерахунку на суху речовину, що є особливо великим розміром.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог КПК та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в цьому суді.

Свої вимоги мотивує тим, що:

- у матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження того, що саме ОСОБА_7 незаконно придбав і зберігав наркотичний засіб - канабіс, та того, що вилучений наркотичний засіб належить саме йому;

- постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 року № 653 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», яка набрала чинності 16 серпня 2024 року, до зазначеного переліку внесено зміни, виключено канабіс із таблиці І, списку № 1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено» та включено його до таблиці ІІ, списку № 2 «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено», проте прокурор під час розгляду справи в суді не вніс зміни до обвинувального акта;

- до ЄРДР не було внесено відомостей щодо ОСОБА_7 , що ставить під сумнів законність зібрання доказів щодо нього в межах кримінального провадження № 12017080040003950;

- у матеріалах кримінального провадження відсутні постанови слідчого про кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 309 КК, а досудове розслідування проводилося у справі щодо іншої особи, яку затримали з «методоном»;

- протокол обшуку від 22 лютого 2018 року та висновок експерта від 16 березня 2018 року № 7-445, на думку сторони захисту, є недопустимими доказами, оскільки обшук було проведено в домоволодінні, а не в будинку; слідчий не з`ясував, яке відношення до будинку має особа, якій було вручено ухвалу; у протоколі обшуку не зазначено, якою цифровою відеокамерою здійснювали відеозапис і хто його здійснював; під час обшуку зважування не проводили, однак в описі об`єктів дослідження експерт зазначив, що речовина надійшла на експертизу в пакетах із зазначенням їхньої маси; під час обшуку вилучено різні предмети, у тому числі наркотичні засоби, однак арешту на тимчасово вилучене майно не накладено;

- апеляційний суд постановив вирок, який не відповідає вимогам ст. 420 КПК.

Сторона обвинувачення подала до Суду заперечення на касаційну скаргу захисника, в яких просить залишити вирок апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечив касаційну скаргу та просив відмовити в її задоволенні.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, і дійшла висновку про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, Суд під час оцінки касаційних доводів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами попередніх інстанцій.

Проте з такими доводами Суд не погоджується.

У результаті касаційного перегляду встановлено, що висновок апеляційного суду продоведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, та сукупністю зібраних доказів, оціненою з точки зору достатності для прийняття рішення.

Свій висновок апеляційний суд зробив на підставі досліджених у судовому засіданні письмових доказів, а саме протоколу обшуку від 22 лютого 2018 року, відеозапису до нього, висновку судової хімічної експертизи від 16 березня 2018 року № 7-445, а також інших доказів, що були досліджені судом апеляційної інстанції.

Так, суд апеляційної інстанції на підставі дослідженого відеозапису до протоколу обшуку від 22 лютого 2018 року, дійшов висновку, що ОСОБА_7 був користувачем будинку, де проводився обшук. Під час слідчої дії ОСОБА_7 відчинив двері слідчій групі, вислухав прочитану слідчим ухвалу слідчого судді про дозвіл на обшук, отримав її копію. При цьому поводився спокійно, на запитання слідчого повідомив, що у будинку є наркотичний засіб - «марихуана», який він зберігає для власного вживання, після чого повів слідчу групу на горище, де показав, де саме він зберігається, сказав слідчому, що вирощував його у дворі, при цьому просив не вилучати його весь, а залишити трохи для особистого вживання. Також під час обшуку у будинку переміщався вільно, показував, що де лежить та відповідав на запитання слідчого. Будь-яких заперечень з приводу проведення обшуку не висловлював.

Під час оголошення ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук від 24 січня 2018 року в будинку перебували дружина (співвласниця будинку) ОСОБА_7 , яка все чула і бачила, що відбувається у будинку. При наявності бажання, вона могла самостійно ознайомитися з ухвалою про обшук, однак такого бажання не виявляла. До того ж ключовим під час проведення обшуку є саме існування ухвали слідчого судді, якою санкціоновано відповідний обшук. У такій ухвалі не повинно бути вказано перелік конкретних осіб, яким вручається відповідна ухвала. Слідчий у цьому провадженні у відповідності до кримінального процесуального закону вручив ухвалу особі, яка відчинила двері у житлі і повідомив про її зміст, тому суд не погоджується із доводами сторони захисту про будь які порушення з боку правоохоронних органів під час проведення обшуку.

У цьому провадженні міститься відеозапис обшуку і Суд переконався у тому, що такий відеозапис відтворюється, з нього можна побачити весь хід слідчої дії. Тому доводи сторони захисту про протилежне не відповідають матеріалам провадження.

Суд зазначає, що відсутність у згаданому протоколі прізвища працівника, який проводив фіксацію (тримав камеру) та технічних характеристик відеокамери, на яку фіксувалася слідча дія, не ставить під сумнів допустимість цього протоколу. Сторона захисту не заперечувала того факту, що відеозапис здійснено саме під час обшуку і за місцем його проведення, яке вказано у протоколі.

Також Суд не вбачає порушень у ході пакування і передачі експерту виявлених і вилучених під час обшуку речовин. Як видно з висновку експерта від 16 березня 2018 року № 7-445, який був досліджений апеляційним судом, на експертизу поступили дві картонні коробки, полімерний пакет, які опечатані паперовими бирками та запаковані в закритий полімерний спец-пакет. На спец-пакеті та бирках є пояснювальний запис і підписи двох понятих та слідчого. Упаковки не порушені. При дослідженні об`єктів, які надійшли на експертизу, експерт встановив вагу вмісту кожного об`єкта наданого на дослідження.

З урахуванням зазначеного вище доводи захисника про те, що протокол обшуку від 22 лютого 2018 року та висновок експерта від 16 березня 2018 року № 7-445, є недопустимими доказами не є слушними.

Щодо доводів захисника про інші порушення під час обшуку

Відповідно до ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2018 року слідчому надано дозвіл на проведення обшуку в будинку АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, сировини або обладнання для їх виготовлення чи вживання.

Згідно протоколу обшуку від 22 лютого 2018 року за вказаною вище адресою було вилучено наркотичні засоби, пристрої для їх вживання, які не є тимчасово вилученим майном і на них арешт не накладається. Що стосується іншого вилученого майна (паспорту особи, ножів), то вони не є доказами у цьому провадженні, а тому ненакладання арешту на це майно не має відношення до цієї справи і не впливає на обсяг доказів у цьому провадженні.

Суд зазначає, що вилучення заборонених в обігу речовин мало місце саме у будинку, а не інших приміщеннях.

Виходячи із вищевказаного, Суд відхиляє всі доводи захисту про недопустимість результатів обшуку і погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що обшук було проведено відповідно до вимог КПК.

Також Суд відхиляє твердження захисника про те, що суди попередніх інстанцій не встановили, яким способом було придбано ОСОБА_7 виявлений наркотичний засіб, що саме він йому належить і, що він його незаконно зберігав, оскільки вони спростовуються даними, які містяться в протоколі обшуку та відеозаписом до нього.

Щодо доводів про зміни до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 року № 653, на які не відреагувала сторона обвинувачення

Такі доводи захисника не ґрунтуються на приписах закону України про кримінальну відповідальність та Конституції України.

Питання щодо застосування ст. 5 КК у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 24 травня 2024 року № 653 було предметом дослідження об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ОП ККС), яка у постанові від 24 лютого 2025 року (справа № 552/4770/19) дійшла висновку, що зміни, внесені вказаною постановою Кабінету Міністрів України, не є змінами до закону України про кримінальну відповідальність і відповідно до ст. 5 КК та ст. 58 Конституції України не мають зворотної дії у часі.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що у цьому провадженні правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність в ході кваліфікації дій ОСОБА_7 .

Окрім цього Суд зазначає, що означені зміни взагалі не вливають на кримінально-правову оцінку дій засудженого у цьому провадженні.

Щодо доводів захисника про те, що до ЄРДР не були внесені відомості про виявлення наркотичної речовини - канабісу в ході обшуку в будинку АДРЕСА_1

Суд відхиляє такі доводи сторони захисту.

Як встановив суд апеляційної інстанції, у матеріалах кримінального провадження міститься витяг з ЄРДР за № 12017080040003950 від 24 травня 2018 року з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 309 КК, у фабулі якого зазначено, що в ході проведення досудового розслідування, з метою встановлення осіб, які зберігають наркотичні засоби, слідчим суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя 24 січня 2018 року винесено ухвалу про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та 22 лютого 2018 року проведено обшук, в ході якого встановлено, що ОСОБА_7 у вказаному будинку зберігає наркотичні засоби.

Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акта від 25 травня 2018 року, 30 березня 2018 року ОСОБА_7 було вручено повідомлення про підозру за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК. Окрім цього, Суд зауважує, що у вказаному реєстрі міститься послідовна інформація щодо руху цього кримінального провадження, яка вказує на дотримання органом досудового розслідування всіх етапів проведення досудового розслідування, починаючи з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

Суд наголошує, що у внесеному до ЄРДР кримінальному провадженні за № 12017080040003950 здійснювалося досудове розслідування за фактом вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, в ході якого було встановлено особу, яка також вчиняє злочин, пов`язаний з незаконним обігом наркотиків.

За таких обставин органом досудового розслідування не було порушено правила ст. 214 КПК щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Внесені до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення давали підстави стороні обвинувачення для його розслідування, а у випадку виявлення іншого злочину та особи, яка його вчиняє, в межах цього ж розпочатого кримінального провадження, з дотриманням положень ч. 3 ст. 217 КПК (виділення матеріалів кримінального провадження), продовжувати досудове розслідування у первісному кримінальному провадженні шляхом проведення відповідних слідчих (розшукових) дій.

Загалом за результатами касаційного перегляду цього провадження суд констатує, що апеляційний суд дав належну оцінку кожному з досліджених доказів та їх сукупності у взаємозв`язку. Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б у контексті статей 86, 87 КПК свідчили про необхідність визнання протоколу обшуку та висновку експерта недопустимими доказами, не встановлено.

Винуватість ОСОБА_7 доведена поза розумним сумнівом на підставі оцінки сукупності допустимих, належних доказів і у Суду сумніву не викликає. Кваліфікація дій засудженого також є правильною.

За таких обставин Суд не встановив підстав для задоволення касаційної скарги захисника та скасування вироку апеляційного суду, який, на думку колегії, є законним і відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.

Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд