ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 931/532/23

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами пунктів 1-2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Під час вирішення питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-413 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).

Скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

Отже, Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.

З огляду на зазначене, твердження в касаційній скарзі захисника про те, що:

- показання працівника АЗС ОСОБА_19 та працівників поліції ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , які прибули на місце події, на думку сторони захисту, ґрунтуються на припущеннях;

- свідок ОСОБА_19 не підтвердив жодних обставин скоєння хуліганства, а пояснення свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 повністю суперечать змісту відеозаписів з їх нагрудних камер;

- відеозаписи з камер відеоспостереження на території АЗС не підтверджують заподіяння ОСОБА_8 і ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпілим, оскільки такі обставини на них не зафіксовані, а пояснення прокурора в цій частині зводяться до припущень щодо заподіяння ОСОБА_7 удару потерпілій;

- відповідно до відеозаписів з нагрудних камер ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , з моменту прибуття на місце події працівників поліції обвинувачені не вчиняли жодних протиправних дій, що, на переконання захисника, спростовує їх винуватість у скоєнні хуліганства групою осіб;

- зміст відеозапису з нагрудної камери ОСОБА_16 , на думку захисника, повністю спростовує висновки суду першої інстанції щодо вчинення обвинуваченими хуліганських дій у період з 00:21 по 01:51 09 квітня 2023 року;

- з відеозаписів з нагрудних камер ОСОБА_16 та ОСОБА_17 видно, що потерпілі ОСОБА_11 і ОСОБА_12 станом на момент події не мали жодних тілесних ушкоджень;

- у ході допиту в суді першої інстанції експерт ОСОБА_20 висловив припущення, що виявлене в ОСОБА_11 тілесне ушкодження утворилося через ушкодження елементів окулярів, при цьому зазначив про неможливість установлення механізму заподіяння тілесних ушкоджень, а також пояснив, що вони могли бути отримані як від удару тупим твердим предметом, так і внаслідок ударяння об такий предмет;

- наявні у справі докази свідчать про невстановлення суб`єктивної сторони інкримінованого засудженим злочину;

- надаючи суду показання щодо обставин конфлікту, потерпіла ОСОБА_11 , серед іншого, вказувала, що вона використовувала сарказм у ході спілкування з ОСОБА_8 , що, на думку захисника, виключає наявність в обвинуваченої хуліганського мотиву, адже саме потерпіла, використовуючи вказані вербальні дії, допускала у громадському місці злі й уїдливі насмішки, в основі яких лежав гострий дошкульний глум, сповнений зневаги;

- відповідно до показань потерпілих ОСОБА_7 втрутився у конфлікт виключно з метою захисту ОСОБА_8 , що, на переконання сторони захисту, ставить під сумнів наявність у діях обвинуваченого хуліганства;

- згідно з показаннями ОСОБА_11 причиною втручання у конфлікт ОСОБА_7 стало те, що потерпіла хотіла захистити сестру ( ОСОБА_12 ) від агресивних дій ОСОБА_8 . За таких обставин захисник переконаний, що обвинувачений, спостерігаючи, як ОСОБА_12 схопила обвинувачену (яка була його цивільною дружиною) за волосся ззаду (чим заподіяла їй фізичного болю, від якого остання закричала), мав законне право захищати ОСОБА_8 , вважаючи, що стосовно неї відбувається насильницький напад, а тому його дії охоплювалися саме метою захисту і мотивом припинення посягання на недоторканність близької людини, а не порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства;

- ОСОБА_7 і ОСОБА_8 залишилися на місці події, самостійно викликали працівників поліції та тривалий час чекали на прибуття останніх, що виключає наявність у діях обвинувачених ознак хуліганства, на переконання колегії суддів, зводяться до незгоди сторони захисту з викладеною у вироку оцінкою наявних у справі доказів, крізь призму надання захисником їм власної оцінки та незгоди з установленими місцевим судом фактичними обставинами справи, що згідно з положеннями статей 433, 438 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.

Крім того, доводи сторони захисту про те, що обвинувачення в хуліганстві, визнане місцевим судом доведеним, відрізняється від змісту обвинувального акта, зокрема висунуте ОСОБА_7 обвинувачення є аналогічним до опису подій до 01:50 09 квітня 2023 року та відрізняється від обвинувачення ОСОБА_8 , колегія суддів не бере до уваги, оскільки в касаційній скарзі відсутні будь-які доводи про те, які саме положення КПК України порушив суд першої інстанції в цій частині та яким чином зазначене перешкодило йому ухвалити законне й обґрунтоване рішення

Водночас з огляду на положення ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи матеріали кримінального провадження, має виходити лише з тих фактичних обставин скоєння кримінального правопорушення, які були встановлені судами попередніх інстанцій.

Щодо доведеності вини ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення

У статті 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 1 ст. 23 КПК України встановлено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Згідно зі ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Як видно з матеріалів провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до приписів ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, під час ухвалення вироку судом було ураховано показання обвинувачених:

- ОСОБА_7 , який свою вину не визнавав та зазначав, що хуліганських дій не вчиняв. При цьому підтвердив, що 08 квітня 2023 року він дійсно перебував із ОСОБА_8 на святкуванні дня народження його друга. Алкогольних напоїв не вживали. Близько 23:00 на автомобілі під керуванням ОСОБА_21 прибули на АЗС «DenOil», що в смт Локачі. Вийшовши з автомобіля, він одразу відійшов убік привітатися зі знайомими. Далі почув, що ОСОБА_11 почала суперечку щодо російської музики, яка лунала з автомобіля, на що він ніяк не відреагував. Пізніше побачив, як ОСОБА_11 вступила в суперечку стосовно з його дівчиною ОСОБА_8 , водночас поводила себе агресивно, збуджено, спілкувалася із сарказмом, а через деякий час відштовхнула ОСОБА_8 . У цей момент до них підбігла ОСОБА_12 (сестра ОСОБА_11 ) та схопила обвинувачену за волосся, від чого остання закричала. Побачивши вказане, він підбіг допомогти ОСОБА_8 , відштовхнув ОСОБА_11 у плече і запитав, для чого вона чіпає його дівчину, на що вона відповіла, що ОСОБА_8 чіпала її сестру. Ударів нікому не завдавав. Після цього до нього підбігли декілька людей та почали заподіювати удари в ділянку голови. Потім все припинилося. Також обвинувачений вказував, що спілкувався із військовим, однак будь-яким чином того не ображав. На місце події приїхали два наряди поліції. Він із ОСОБА_8 просили, щоб вони викликали працівників Головної інспекції, адже на той час були працівниками поліції, однак останні приїхали наступного дня, відібрали в них пояснення і провели тестування на визначення стану алкогольного сп`яніння, за результатами якого було встановлено, що вони тверезі;

- ОСОБА_8 , яка свою вину не визнавала та, серед іншого, пояснювала, що 08 квітня 2023 року з ОСОБА_7 перебувала на дні народженні його друга, прийшли уже в кінці свята, спиртних напоїв не вживали, адже вона була вагітною. По дорозі додому вони разом із ОСОБА_22 і ОСОБА_21 заїхали на територію АЗС, та коли зупинилися біля входу, одразу почули претензії з боку ОСОБА_11 стосовно прослуховування російської музики, внаслідок чого до останньої підійшла ОСОБА_22 . Через деякий час обвинувачена побачила, що між зазначеними особами виникли напружені стосунки, тому вона підійшла, щоб забрати свою знайому, однак ОСОБА_11 почала чіплялася до неї та ображати різними аморальними фразами. Також ОСОБА_8 зазначила, що в черговий раз, коли вона підходила до ОСОБА_22 та ОСОБА_11 , остання емоційно жестикулювала і штовхнула її в груди, саме в цей момент вона ( ОСОБА_11 ) вдарилась об стіну заправки, через що, на думку обвинуваченої, могла пошкодити свої окуляри. У цей момент до них підбігла ОСОБА_12 та потягнула її ( ОСОБА_8 ) боляче за волосся, від чого вона гучно викрикнула, у цю ж хвилину підбіг ОСОБА_7 і, відштовхнувши ОСОБА_12 , припинив її насильницькі дії. Після цього до ОСОБА_7 підбігли декілька чоловіків та почали завдавати йому ударів по голові. Далі конфлікт припинився. ОСОБА_7 викликав працівників поліції. Умислу порушувати громадський порядок у них не було. Під час спілкування на АЗС вона з ОСОБА_7 не зазначали, що є поліцейськими чи держслужбовцями. Наступного дня приїхали працівники Головної інспекції, під відеофіксацію вони (обвинувачені) надавали їм пояснення та проходили тестування на стан алкогольного сп`яніння, якого не виявлено.

Оцінивши показання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , місцевий суд зазначив, що, незважаючи на позицію обвинувачених, їх вина повністю підтверджується зібраними у справі доказами, дослідженими в судовому засіданні, зокрема показаннями:

- потерпілої ОСОБА_11 , яка пояснювала суду, що 08 квітня 2023 року приблизно о 23:00 разом із сестрою ОСОБА_12 і подругами ОСОБА_23 та ОСОБА_24 перебували на території АЗС «DenOil», розташованої на вул. Луцькій, 90 у смт Локачі. У той час на АЗС під`їхав автомобіль, з якого гучно лунала музика російською мовою, на що вона зробила коректне зауваження-прохання. Після цього до неї підійшла ОСОБА_22 , з якою відбувся діалог, а через деякий час ОСОБА_8 , яка одразу почала хамити, принижувати її та ОСОБА_23 , нецензурно лаятися, ображати родину. Водночас обвинувачена вказувала, що вона держслужбовець. Також підійшов ОСОБА_7 , який також почав її ображати, нецензурно лаятися, тому вона попросила його відійти, він декілька хвилин ще ображав її нецензурною лайкою, а потім відійшов. Після цього до них із ОСОБА_8 підійшла ОСОБА_12 , яка хотіла забрати її, однак обвинувачена почала останню принижувати образливими словами. Разом з тим у ОСОБА_8 були явні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з ротової порожнини. ОСОБА_7 також, на її думку, був у стані сп`яніння, адже його поведінка не була адекватною. Під час їх розмови ОСОБА_8 завдала їй трьох ударів кулаком в обличчя, через що вона втратила рівновагу, вперлася у стіну приміщення АЗС та в неї впали окуляри. У цей момент до них підбіг ОСОБА_7 і завдав одного удару кулаком в обличчя ОСОБА_12 , потім до нього підбігли декілька чоловіків, у тому числі військовий, та почали його відтягувати. Обвинувачений у цей час розмахував кулаками, нецензурно лаявся, погрожував, указуючи, що він при виконанні. ОСОБА_8 також неодноразово погрожувала їм використанням свого службового становища.

Також потерпіла ОСОБА_11 повідомляла суду, що знайшла свої окуляри, які були зламані, а її сестра ОСОБА_12 скаржилася на біль у щелепі. У зв`язку з наведеними обставинами вони із сестрою викликали працівників поліції. Однак обвинувачений ОСОБА_7 увесь час наголошував, що ніхто не приїде, адже все вирішено, та казав розходитися. ОСОБА_7 пропонував відшкодувати їй вартість окулярів, але вона зазначила, що лише лінзи до окулярів вартують 5000 грн, на що обвинувачений продовжував їх принижувати. Також він ображав військового, який був свідком подій. Коли приїхали працівники поліції, з ними ОСОБА_7 так само зухвало поводився. Вона із сестрою написали заяву працівникам поліції. Обвинувачені увесь час демонстрували вседозволеність, хамство, зневагу, агресію, ображали їх та людей, які робили їм зауваження. Водночас обвинувачені погрожували її сестрі звільненням з роботи. Наступного дня вони зустрічалися з батьком ОСОБА_7 та обвинуваченими, на неї чинився психологічний тиск через її сім`ю і знайомих для того, щоб врегулювати ситуацію;

- потерпілої ОСОБА_12 , яка пояснювала, що 08 квітня 2023 року приблизно о 23:00 вона із сестрою ОСОБА_11 та подругами ОСОБА_23 і ОСОБА_24 прибули на територію АЗС «DenOil», що розташована в смт Локачі. Орієнтовно за декілька хвилин на заправку приїхав автомобіль, з якого гучно лунала музика російською мовою, на що ОСОБА_11 зробила зауваження. Після цього до ОСОБА_11 підійшла ОСОБА_25 , а потім ОСОБА_8 та вони почали розмовляти. Вона (потерпіла) декілька раз підходила до ОСОБА_11 і зазначала про необхідність їхати додому. У цей час ОСОБА_8 почала її принижувати, зокрема, через одяг. Водночас обвинувачена неодноразово зазначала, що вона держслужбовець. ОСОБА_7 у цей час декілька раз підходив до них, словесно ображав і знову відходив. Через деякий час вона почула крик та, обернувшись, побачила, як ОСОБА_8 вдарила кулаком її сестру й остання вдарилася об заправку. Вона підбігла, почала відтягувати обвинувачену за руку, однак та її відштовхнула. У цей момент до них підбіг ОСОБА_7 та запитав, що вона хоче від його дівчини, на це потерпіла сказала, що ОСОБА_8 б`є її сестру, після чого обвинувачений вдарив її кулаком у щелепу. Через це між хлопцями, які були на заправці, у тому числі військовим, виник конфлікт, оскільки вони заступалися за неї. Вона неодноразово викликала працівників поліції. При цьому ОСОБА_7 підходив до них та казав, що все вирішено і ніхто не приїде. Також пропонував відшкодувати вартість окулярів. По приїзді поліції вони написали заяву та надали пояснення. При цьому військовий, який перебував на АЗС, також зазначав працівникам поліції, що був свідком подій і може надати свідчення, однак ОСОБА_7 образливо висловлювався на його адресу, зневажливо ставився. Разом з тим ОСОБА_8 погрожувала їй звільненням з роботи. В обвинувачених були ознаки алкогольного сп`яніння. Поведінка останніх була зухвалою, полягала у вседозволеності, залякуванні, агресії, зневажливому ставленні до людей та хизуванні своїм службовим становищем. Наступного дня ОСОБА_7 вибачався, що вдарив її. Вона звернулася до медичного закладу 10 квітня 2023 року до лікарів травматолога і невропатолога, проходила обстеження;

- свідка ОСОБА_13 , який вказував, що є військовослужбовцем, орієнтовно о 23:00, точної дати не пам`ятає, перебував на території АЗС «DenOil» у приміщенні заправки та почув крик і удар об стінку АЗС. Коли вийшов, то побачив ОСОБА_11 , яка плакала через зламані окуляри, а також був свідком, як ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_12 у голову, після чого вона присіла й почала плакати. Як з`ясувалося, конфлікт виник через російську музику. Коли приїхали працівники поліції, він підійшов до них і сказав, що є свідком подій та може розповісти. При цьому ОСОБА_7 підходив до нього, намагався відігнати й ображав нецензурною лайкою, принижував у присутності інших людей, що перебували на АЗС. На його думку, обвинувачений перебував в стані алкогольного сп`яніння, поводився агресивно, всіх ображав, нецензурно лаявся, зазначав, що є працівником поліції. Також між ОСОБА_7 та іншими присутніми чоловіками на АЗС була бійка і шарпанина, адже останні заступилися за потерпілих;

- свідка ОСОБА_17 , який зазначав, що у квітні 2023 року він перебував у складі слідчої оперативної групи з ОСОБА_16 та виїжджав на місце події за викликом на лінію «102» стосовно бійки на території АЗС «DenOil» у смт Локачі, де було встановлено заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим особами, які на той момент були працівниками поліції. Спочатку вони спілкувалися з потерпілими, які вказували, що заподіяно декілька ударів в обличчя, а також побито окуляри. Обвинувачені представилися працівниками поліції. У ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з ротової порожнини. Обвинувачена поводилася більш спокійно, а обвинувачений продовжував конфлікт, зокрема час від часу висловлювався до однієї з потерпілих нецензурною лайкою, на зауваження не реагував, вказував, що все вирішить. Освідування на стан алкогольного сп`яніння обвинувачених не проводилося, у зв`язку з відсутністю в них таких повноважень;

- свідка ОСОБА_16 , яка зазначала, що 08 квітня 2023 року перебувала у складі слідчої оперативної групи з оперуповноваженим ОСОБА_17 . Близько опівночі вони за викликом прибули на територію АЗС «DenOil» у смт Локачі, де відбувалася бійка. До них одразу підійшли потерпілі, зазначили, що їх побили, та вказали на людей, які це зробили. Обвинувачені відмовилися давати пояснення. ОСОБА_7 увесь час поводився зухвало стосовно них, потерпілих та інших людей, на її думку, перебував у стані алкогольного сп`яніння. На неодноразові зауваження не реагував. ОСОБА_8 поводилася більш спокійно, однак вона чула, як остання висловлювалася на адресу однієї з потерпілих з погрозою звільнення її з роботи. Потерпілі були схвильовані, скаржилися на завдану майнову шкоду, зокрема пошкодженням окулярів. Записи з відеокамер спостереження на час їх перебування на АЗС вилучити не виявилося можливим;

- свідка ОСОБА_23 , яка пояснювала, що 08 квітня 2023 року приблизно о 22:00 вона разом із сестрами ОСОБА_11 і ОСОБА_12 приїхала на територію АЗС «DenOil», куди через деякий час під`їхав автомобіль, з якого лунала російська музика. ОСОБА_11 зробила зауваження, на яке люди відреагували неадекватно. До них підійшла ОСОБА_22 , а пізніше ОСОБА_8 , яка зазначила, що вони є держслужбовцями і російську музику слухати цілком нормально. ОСОБА_8 ніхто не ображав. Між ОСОБА_11 та обвинуваченою виник словесний конфлікт, під час якого остання ображала потерпілу нецензурною лексикою, безпричинно принижувала її та її сім`ю.Вона (свідок) спілкувалася із ОСОБА_22 в цей час вона, як ОСОБА_11 закричала, і побачила, що остання була вперта об приміщення заправки і в неї злетіли окуляри. Далі, коли вона шукала окуляри потерпілої, ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_12 . Самого удару вона не бачила, однак зрозуміла, що був заподіяний удар, враховуючи стан ОСОБА_12 , яка почала плакати. ОСОБА_11 теж плакала. Після цього було викликано працівників поліції, вона згодом залишила територію АЗС. Пізніше з нею було проведено слідчий експеримент, під час якого вона показала те, що пам`ятала, та розповіла ті обставини, свідком яких вона була. Будь-якого тиску на неї не здійснювалося;

- свідка ОСОБА_24 , яка вказувала, що 08 квітня 2023 року приблизно о 22:00 за домовленістю із ОСОБА_12 приїхала на територію АЗС «DenOil», куди із часом приїхав автомобіль, з якого голосно лунала російська музика. ОСОБА_11 зробила зауваження компанії, що перебувала в автомобілі. ОСОБА_8 підійшла до ОСОБА_11 та почала обурливо спілкуватися з нею, після чого між ними виник словесний конфлікт. Коли вона з ОСОБА_12 підійшла, щоб забрати ОСОБА_11 , обвинувачена почала їх ображати і принижувати, висловлюючись зверхньо, зокрема щодо одягу, вони відійшли. У ході конфлікту з ОСОБА_11 ОСОБА_8 штовхнула її та потерпіла вперлася об приміщення заправки, у неї впали окуляри. При цьому свідок зауважила, що ударів вона не бачила. Далі до них підійшла ОСОБА_12 та почала відтягувати ОСОБА_8 . У цей момент підбіг ОСОБА_7 зі словами: «Чому ти чіпаєш мою дівчину?», на що ОСОБА_12 відповіла, що обвинувачена чіпає її сестру, після чого обвинувачений вдарив ОСОБА_12 кулаком у щелепу. Вона (свідок) стояла позаду та підхопила потерпілу, остання присіла від удару й почала плакати. У той момент підбігли чоловіки, вона не пам`ятає, хто саме, та почалася бійка. ОСОБА_11 викликала працівників поліції декілька раз. При цьому обвинувачені насмішкувато зазначали, що ніхто не приїде, адже все вирішено. Коли приїхали працівники поліції, обвинувачені також поводилися зухвало, виражалися нецензурною лайкою, на зауваження не реагували, ображали військового, який бажав надати свідчення, принизливими виразами, її особисто також. На її думку, обвинувачені перебували в стані алкогольного сп`яніння, про це свідчив запах алкоголю. У цілому поведінка обвинувачених була нахабною, агресивною, з використанням нецензурної лексики, зі зневажливим ставленням до оточення. Деякі слова ОСОБА_11 , можливо, були сказані із сарказмом у відповідь на слова ОСОБА_8 , однак не принизливо. Наступного дня вони зустрічалися з обвинуваченими, останні просили потерпілих забрати заяву. Вона надавала пояснення працівникам поліції. Пізніше з нею було проведено слідчий експеримент, під час якого вона показала те, що пам`ятала, та розповіла про ті обставини, свідком яких була. Будь-якого тиску, в тому числі зі сторони потерпілих, на неї не було;

- свідка ОСОБА_19 , який зазначав, що в день події працював заправником на АЗС «DenOil» та чув удар об стіну заправки. Він вийшов на вулицю і побачив групу людей, у тому числі обвинувачених та потерпілих, між якими була суперечка. Хуліганських дій, у його розумінні, з боку ОСОБА_8 і ОСОБА_7 не бачив;

- свідка ОСОБА_26 , який вказував, що в день події працював оператором на АЗС «DenOil» та чув крики, вийшов на вулицю і побачив скупчення людей, а також потерпілу ОСОБА_11 , яка плакала, на бруківці лежали побиті окуляри. ОСОБА_7 заспокоювали хлопці. За хвилину він повернувся на робоче місце. Деталей конфлікту не бачив, пізніше приїхали працівники поліції. Хуліганських дій, у його розумінні, з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не бачив;

- свідка ОСОБА_22 , яка пояснювала, що 08 квітня 2023 року приблизно о 23:00 вона з обвинуваченими та шофером приїхали на АЗС «DenOil». Коли виходили з автомобіля, ОСОБА_11 відразу агресивно, з нецензурною лексикою почала говорити їм, що зараз у країні війна, а вони слухають музику російського походження. Почала їх ображати, зневажливо ставитися, демонструвати донати. Коли вона (свідок) підійшла до потерпілої, врегулювати конфлікт, остання почала зневажливо говорити до неї. Не бажаючи продовжувати цей діалог, вона пішла в приміщення АЗС. Удару об заправку вона не чула. Коли вона вийшла, побачила скупчення людей, через деякий час приїхали працівники поліції. Конфлікту між потерпілими та обвинуваченими не бачила. Поведінка обвинувачених була спокійною, вони пили каву. Військового на АЗС вона не бачила. У стані алкогольного сп`яніння не перебувала.

Крім того, суд допитав свідків сторони захисту, а саме:

- ОСОБА_27 (батько обвинуваченого ОСОБА_7 ), який пояснював, що про конкретні обставини подій на АЗС того вечора йому невідомо, його син ОСОБА_7 тієї ночі прийшов із видимою гематомою на потилиці, у зв`язку із чим він звертався до лікаря, у стані алкогольного сп`яніння вони не перебували, пояснювали, що стався конфлікт із дівчатами щодо російської музики. Зранку 09 квітня 2023 року приїхала інспекція, викликала обвинувачених на освідування на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Після цього, за його ініціативою, вони зустрічалися з потерпілими з`ясувати, що сталося, та вибачитися один перед одним. Однак ОСОБА_11 не бажала врегулювати конфлікт. ОСОБА_12 попросила вибачення у ОСОБА_8 за те, що вирвала їй волосся. Також свідок зазначав, що ніколи не чув, щоб його син висловлювався нецензурною лайкою та зневажливо ставився до людей. Характеризував обвинувачених позитивно;

- ОСОБА_28 (начальник УГІ ГУНП у Волинській області), який зазначав, що приблизно о 00:00 йому повідомили, що в смт Локачі на АЗС відбувся конфлікт, ймовірно учасниками якого були поліцейські. Зранку було здійснено виїзд на місце події, оглянуто відеозаписи на АЗС, з яких неможливо було встановити деталі подій. Відібрано пояснення в обвинувачених та проведено їх освідування на стан алкогольного сп`яніння (орієнтовно через 8-10 годин після події), результатів якого він не пам`ятає, однак першочергово обвинувачені усно пояснювали, що вони вживали алкогольні напої на дні народження. Проведено службове розслідування, за результатами якого відомості, що стали підставою для його проведення, спростувати чи підтвердити не виявилося можливим;

- ОСОБА_29 (старший інспектор відділу службових розслідувань УГІ ГУНП у Волинській області), який пояснював, що проводив службове розслідування події за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . У ході розслідування вини обвинувачених підтвердити чи спростувати не виявилося можливим. Зауважував, що було здійснено виїзд на місце події. Обвинувачені поводилися адекватно, були тверезі, не визнавали факту вчинення хуліганства, на час події вони не були при виконанні;

- ОСОБА_30 (старший інспектор-черговий Володимирського РВП ГУНП у Волинській області), який вказував, що 08 квітня 2023 року надійшло повідомлення на лінію «102» про те, що на території АЗС у смт Локачі відбувається конфлікт, а також про бійку, у зв`язку із чим на місце було відправлено групу реагування патрульної поліції та слідчу оперативну групу. За повідомленням СОГ подія мала місце за участю поліцейських. Повідомлень було декілька, зокрема від потерпілих про конфлікт і бійку, а також від поліцейського ОСОБА_7 про те, що йому завдано тілесних ушкоджень. Однак пізніше від нього надійшло повідомлення про відкликання його повідомлення, адже конфлікт вичерпано;

- ОСОБА_31 , який зазначав, що він із ОСОБА_32 і ОСОБА_33 приїхали на АЗС «DenOil». Перед ними приїхали обвинувачені та ОСОБА_22 . Вони разом були на дні народження його двоюрідного брата, де вживали алкогольні напої. Обвинувачені прийшли в кінці свята, зауважував, що, можливо, вони не вживали спиртних напоїв. Конфлікт розпочався через музику. Був свідком словесного конфлікту між ОСОБА_8 та незнайомими йому дівчатами, які висловлювалися образливо, нецензурно лаялися, одна з дівчат (та, що в окулярах) тягнула обвинувачену за волосся. До них підбіг ОСОБА_7 і відтягнув ОСОБА_8 . Після чого до обвинуваченого підбіг невідомий чоловік та почав його бити, вони з ОСОБА_32 його відтягнули звідти. Після цього ОСОБА_7 був спокійний, зазначав, що болить голова. Він не бачив, щоб обвинувачені завдавали комусь ударів, і не чув, чи нецензурно лаялися. Одна з дівчат стверджувала, що їй побили окуляри, однак ОСОБА_22 одягала їх та вони були цілі. ОСОБА_7 , а також дівчата, викликали працівників поліції;

- ОСОБА_34 , який показав, що він із ОСОБА_35 та ОСОБА_33 приїхали на територію АЗС після його дня народження. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_22 приїхали автомобілем разом під керуванням його матері, в автомобілі лунала російська музика. Через це ОСОБА_11 розпочала конфлікт, агресивно висловлюючись та ображаючи обвинувачену нецензурною лайкою. Вони з ОСОБА_7 стояли осторонь, а ОСОБА_8 і ОСОБА_22 розбиралися в конфлікті з потерпілими. Далі вони почули крик та він побачив, як ОСОБА_12 тягне обвинувачену за волосся, до них підбіг ОСОБА_7 і руками розборонив їх. Потім з`явився якийсь чоловік і вдарив обвинуваченого по голові. Після цього всі спілкувалися між собою. Водночас свідок вказав, що обвинувачені не вживали алкогольних напоїв на його дні народження, нецензурною лайкою не висловлювалися, не поводилися агресивно. З військовим ОСОБА_7 не розмовляв. ОСОБА_11 зазначала про те, що їй побили окуляри, однак вони побиті не були. Він не бачив, щоб обвинувачені заподіювали комусь тілесні ушкодження, та не вбачає в їх діях хуліганських мотивів. ОСОБА_36 викликав працівників поліції, просив, щоб приїхали працівники інспекції;

- ОСОБА_37 , який повідомляв, що він разом із ОСОБА_32 та ОСОБА_35 того дня приїхали на територію АЗС. Вийшовши з автомобіля, почули, як ОСОБА_11 із претензією висловлюється в сторону ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_22 стосовно російської музики, при цьому вона голосно розмовляла і провокувала конфлікт, нецензурною лайкою спочатку не висловлювалася. ОСОБА_8 та ОСОБА_22 намагалися врегулювати конфлікт. Зрозумівши, що потерпіла не бажає завершувати суперечку, вони відійшли. Пізніше він почув крик, хлопці побігли в ту сторону. Він бачив, як ОСОБА_7 стояв між ОСОБА_8 та потерпілими, вони про щось між собою розмовляли. Зненацька до обвинуваченого підбіг невідомий хлопець та вдарив його по голові, після чого конфлікт припинився. ОСОБА_11 погрожувала обвинуваченим, що вони підуть служити або сядуть у тюрму. Після цього вони відійшли та не підтримували розмови з ними. Свідок зазначив, що фактично він бачив початок і завершення конфлікту, при цьому не бачив, щоб обвинувачені завдавали комусь ударів, не ображали нікого, вони поводилися врівноважено, не вбачає в їх діях хуліганських мотивів. Тілесних ушкоджень у потерпілих, а також в обвинуваченого він не бачив. ОСОБА_11 та ОСОБА_7 викликали працівників поліції;

- ОСОБА_21 , яка пояснювала, що 08 квітня 2023 року вона з обвинуваченими та ОСОБА_22 приїхали на територію АЗС. Обвинувачені не перебували в стані алкогольного сп`яніння. В автомобілі лунала музика російською мовою. Як тільки під`їхали та відкрили двері автомобіля, ОСОБА_11 почала робити їм зауваження стосовно цього в агресивній формі. Безпосередньо очевидцем подій вона не була. Бачила лише те, що молоді люди сперечалися між собою. Будь-яких хуліганських дій з боку обвинувачених вона не бачила, нецензурної лайки, образ не чула;

- ОСОБА_38 (начальник відділу моніторингу Луцького РУП), який вказував, що йому в нічну пору, точної дати не пам`ятає, начальник чергової частини повідомив про конфлікт на АЗС за участю ОСОБА_8 , яка заподіяла тілесні ушкодження. Пізніше стосовно вказаної події проводилося службове розслідування. За час роботи ОСОБА_8 характеризував позитивно і посередньо, у спілкуванні адекватна, ввічлива.

Також, як видно з вироку, суд першої інстанції урахував надані стороною обвинувачення письмові докази, а саме:

- висновок службового розслідування за фактом можливого порушення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 службової дисципліни;

- протоколи слідчих експериментів від 21 квітня 2023 року за участю свідків ОСОБА_23 і ОСОБА_24 , від 10 травня 2023 року за участю свідка ОСОБА_13 , від 07, 20 червня 2023 року за участю потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також додані до них відеозаписи вказаних слідчих дій;

- протоколи огляду речей, а саме відеозаписів із відеокамер АЗС «DenOil» та нагрудної камери поліцейського;

- заяву ОСОБА_11 про добровільне долучення до матеріалів кримінального провадження медичної документації, а саме: консультації ортопеда-травматолога від 10 квітня 2023 року, з якої суд установив факт звернення потерпілої зі скаргами на біль у ділянці лівої виличної дуги; направлення ОСОБА_12 на проведення діагностичного дослідження МРТ, з діагнозом «ЗЧМТ, струс ГМ»; карту амбулаторного хворого, з якої суд установив факт звернення ОСОБА_12 10 та 15 квітня 2023 року зі скаргами на головний біль, захитування, головокружіння;

- висновок судово-медичної експертизи від 18 квітня 2023 року № 190, з якого суд установив, що в ОСОБА_11 було виявлено забій та садно лівої виличної дуги, які виникли від травмуючої дії тупого предмета, цілком можливо за обставин та в час, що вказані підекспертною і в постанові, за ступенем тяжкості належать до легкого тілесного ушкодження. Безпосереднє місце прикладання травмуючої сили - ліва вилична ділянка;

- висновок судово-медичної експертизи від 18 квітня 2023 року № 192, відповідно до якого суд установив, що у ОСОБА_12 було виявлено забій із гематомою нижньої щелепи, закриту черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку, у зв`язку з чим остання перебувала на амбулаторному лікуванні по 14 квітня 2023 року. Це тілесне ушкодження виникло від травмуючої дії тупого предмета, цілком можливо за обставин та в час, що вказані підекспертною та в постанові, за ступенем тяжкості належать до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Безпосереднє місце прикладання травмуючої сили - нижня щелепа.

При цьому місцевий суд зауважив, що допитаний у судовому засіданні експертОСОБА_20 , який проводив наведені вище експертні дослідження, пояснив, що під час безпосереднього огляду потерпілих на десятий день після події в останніх не було виявлено тілесних ушкоджень, що цілком очікувано. При цьому експерт зазначив, що висновок він робив на підставі медичної документації, яку надали потерпілі, що відповідає чинному законодавству. Подані документи були достатні та належно оформлені для надання ним відповідних висновків. У ОСОБА_11 у ділянці лівої виличної дуги було садно і набряк, можливо внаслідок пошкодження елементами оправи окулярів, враховуючи форму та розмір ушкодження. Тілесні ушкодження могли утворилися внаслідок контакту з тупим предметом. У ОСОБА_12 були зафіксовані тілесні ушкодження (що детально наведені в експертизі), які могли утворитися внаслідок контакту з тупим предметом. Зафіксовані лікарями тілесні ушкодження в потерпілих могли бути отримані за дві доби до огляду.

Ретельно проаналізувавши наявні у справі докази, суд першої інстанції за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтувалося на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у скоєнні кожним із них хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб (ч. 2 ст. 296 КК України).

Мотивуючи свої висновки, суд першої інстанції, серед іншого, зауважив, що показання ОСОБА_11 і ОСОБА_12 стосовно обставин скоєння злочину є логічними та послідовними, підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , письмовими матеріалами і відеодоказами, а також установленими у потерпілих тілесними ушкодженнями, які за механізмом утворення відповідають їх поясненням і підтверджують неправомірну поведінку обвинувачених.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника про те, що наведені у вироку показання потерпілих та свідків не узгоджуються між собою та суперечать дослідженим судом відеозаписам, оскільки, як згадано вище, питання про достовірність і допустимість показань вказаних осіб було предметом перевірки суду першої інстанції, який у цілому надав їм оцінку як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, а незгода сторони захисту з такою оцінкою суду, відповідно до положень, передбачених ст. 433 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Разом з тим суд навів аргументи, чому не взяв до уваги доводів обвинувачених (які заперечували свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України) і показання свідків сторони захисту, вказавши, що такі докази не є логічними та послідовними, оскільки:

- обвинувачена ОСОБА_8 у своїх поясненнях, наданих у ході службового розслідування, зазначала, що посадила ОСОБА_11 на стілець, який стояв позаду неї, а в показаннях, наданих суду, повідомляла, що потерпіла штовхнула її та в результаті, спіткнувшись, вдарилася об стіну приміщення АЗС;

- свідок ОСОБА_22 у своїх показаннях зазначала, що не бажала продовжувати діалог із ОСОБА_11 та пішла до приміщення АЗС, де перебувала тривалий час, удару об стіну заправки не чула, хоча його чули багато очевидців подій. Коли вийшла, всі уже просто спілкувалися та пили каву, що суперечить показанням ОСОБА_8 , яка стверджувала, що ОСОБА_22 спілкувалася з ОСОБА_11 тривалий час і вона неодноразово підходила до них;

- показання свідка ОСОБА_21 та інших свідків сторони захисту щодо спокійної поведінки ОСОБА_7 спростовуються записами із відеокамери спостереження на АЗС, з яких суд установив, що обвинувачений поводився агресивно, а оточуючі, зокрема і свідок ОСОБА_21 , намагалися його заспокоїти.

Також суд вказав на непереконливість тверджень обвинувачених та свідків сторони захисту про те, що саме ОСОБА_11 розпочала конфлікт із зауваження щодо прослуховування російської музики, наголосивши, що такі дії потерпілої не спростовують подальшої поведінки обвинувачених, а саме їх зневажливого ставлення до існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, відчуття вседозволеності (враховуючи займані посади), самоутвердження за рахунок приниження людської гідності інших людей, нахабного поводження, яке розпочалося з бажання принизити потерпілих, супроводжувалося завданням їм тілесних ушкоджень та трансформувалося в мотив явної неповаги до суспільства й утворило склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Щодо доказів, які, на переконання сторони захисту, могли вплинути на висновки суду першої інстанції під час ухвалення вироку

У касаційній скарзі захисник стверджує, що в ході досудового розслідування було відмовлено стороні захисту в задоволенні клопотання про проведення слідчих експериментів за участю підозрюваних у присутності судово-медичного експерта, який міг би дати висновок щодо іншого механізму утворення в потерпілих тілесних ушкоджень.

Однак Верховний Суд ці доводи не бере до уваги, оскільки сторона захисту:

- не зазначає, яким саме чином непроведення вказаних слідчих дій саме за участю судово-медичного експерта та можливе виснування останнім припущення щодо іншого механізму отримання ОСОБА_11 і ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, могло перешкодити місцевому суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення, з огляду на те, що згідно з вироком свої висновки в цій частині суд зробив не на припущеннях, а на підставі безпосередньо досліджених доказів, а саме показань потерпілих, свідків, експерта, протоколів огляду медичних документацій та висновків судово-медичних експертиз;

- не наводить жодних доводів про те, що вона була позбавлена можливості звернутися до суду з клопотанням у порядку статей 22, 333 КПК України про проведення слідчого експерименту за участю обвинувачених.

Стосовно тверджень захисника про відмову у витребуванні з УГІ ГУНП у Волинській області відеозаписів проходження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 медичного огляду з використанням технічного приладу «Драгер» і роздруківок, якими, на переконання сторони захисту, підтверджено те, що обвинувачені не перебували у стані алкогольного сп`яніння, Суд зазначає таке.

Як видно з вироку, суд першої інстанції спростував заперечення ОСОБА_7 і ОСОБА_8 щодо їх перебування у стані алкогольного сп`яніння, зазначивши, що вказана обставина підтверджується показаннями потерпілих, свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , які вказували на явні ознаки алкогольного сп`яніння обвинувачених, зокрема запах алкоголю з ротової порожнини, а також показаннями свідка ОСОБА_28 , який пояснював суду, що обвинувачені, як вони самі зазначали, вживали алкогольні напої на дні народження ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Одночасно колегія суддів звертає увагу, що відсутність у матеріалах провадження письмових доказів на підтвердження в обвинуваченого стану алкогольного сп`яніння, за наявності іншої доказової бази, жодним чином не спростовує такого факту і не свідчить про безпідставність висновків суду в цій частині (постанови Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 236/2563/20, від 06 жовтня 2022 року у справі № 182/7570/19, від 08 грудня 2022 року у справі № 161/3720/20).

Разом з тим зі змісту касаційної скарги видно, що захисник не вказує, яким саме чином дані медичного обстеження ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на стан алкогольного сп`яніння, яке відповідно до вироку було проведено на наступного дня після події, спростовують зроблені на підставі сукупності доказів (показань потерпілих та свідків) висновки суду першої інстанції про те, що обвинувачені саме в момент вчинення злочину перебували у стані алкогольного сп`яніння.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не бачить підстав для висновку про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.

Крім того, Верховний Суд не бере до уваги твердження захисника щодо порушення органом досудового розслідування загальних засад кримінального провадження через відмову у проведенні одночасних допитів між підозрюваними та потерпілими, оскільки сторона захисту не зазначає, яким саме чином здійснення перехресного допиту на стадії досудового розслідування могло вплинути на висновки суду першої інстанції, адже згідно з положеннями передбаченими ст. 23 КПК України, показання учасників провадження суд має сприймати безпосередньо шляхом їх допиту в судовому засіданні.

За таких обставин, на думку колегії суддів, відсутні підстави стверджувати про позбавлення сторони захисту права на збирання та подання суду доказів, що, як уважає захисник, могло вплинути на висновки суду першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури

Як видно зі змісту ухвали, суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок місцевого суду, належним чином оцінив показання обвинувачених, потерпілих, свідків, документальні та інші докази, які визнав послідовними й такими, що узгоджуються між собою, і мотивовано спростував доводи сторони захисту про відсутність у діях обвинувачених складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Разом з тим, аналізуючи матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги захисника, апеляційний суд зауважив, що:

- покладені в основу обвинувального вироку докази на підтвердження вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчиненому групою осіб, а саме показання потерпілих, свідків сторони обвинувачення, письмові матеріали та відеодокази, у цілому є логічними, послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей і відповідають фактичним обставинам справи;

- у ході апеляційного розгляду не було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання, дослідження і оцінки доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків місцевого суду про доведеність вини обвинувачених та правильність кваліфікації їх дій;

- незгода обвинувачених з оцінкою судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Водночас суд апеляційної інстанції, з огляду на зміст наведених у вироку доказів, погодився з висновками місцевого суду про те, що дії потерпілої ОСОБА_11 , яка, на думку сторони захисту, розпочала конфлікт із зауваження щодо прослуховування російської музики, не виправдовують подальшої поведінки обвинувачених, їх нахабного поводження, яке розпочалося з бажання принизити потерпілих та супроводжувалося завданням їм тілесних ушкоджень.

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність у діях засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 складу інкримінованого їм злочину

Частиною 2 ст. 296 КК України передбачено кримінальну відповідальність за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене групою осіб.

Об`єктивна сторона хуліганства характеризується вчиненням діяння, яке полягає у грубому порушенні громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. При цьому грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли дії винної особи пов`язані з посяганням на правоохоронні цінності, для збереження яких підтримується громадський порядок.

Суб`єктивну сторону хуліганства становлять умисна форма вини та мотив явної неповаги до суспільства, якому властива очевидна зневага до існуючих норм і правил поведінки в суспільному житті, протиставлення себе іншим членам суспільства тощо.

Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки у суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. При цьому вказана неповага має бути явною як для особи, яка вчиняє хуліганські дії, так і для очевидців її дій.

Крім того, відповідно до усталеної судової практики за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла (постанови Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 335/3804/17, від 26 жовтня 2021 року у справі № 282/618/17).

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, суди попередніх інстанцій, посилаючись на наявні у справі докази, установили, що про вчинення ОСОБА_7 і ОСОБА_8 саме хуліганських дій свідчить, зокрема незначний привід для конфлікту, а саме те, що ОСОБА_11 висловила прохання припинити гучне прослуховування російськомовної музики та пісень у зв`язку з тим, що в країні триває війна, розпочата російською федерацією. Саме через ці дії ОСОБА_7 з ОСОБА_8 , діючи групою осіб, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, переслідуючи мету ігнорування загальноприйнятих норм і правил суспільної поведінки у громадських місцях, агресивно реагуючи на прохання ОСОБА_11 та не бажаючи його виконувати, не маючи реального обґрунтованого приводу для застосування фізичної сили, вчинили хуліганські дії, що супроводжувалося особливою зухвалістю, стосовно значної кількості сторонніх і раніше незнайомих їм громадян, а саме ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших присутніх на АЗС «DenOil» осіб, та виразилося у заподіянні ударів і тілесних ушкоджень громадянам, висловлюванні образ та їх приниженні, у тому числі із застосуванням нецензурної лексики, погрозах створення негативних наслідків для прав громадян у зв`язку з використанням службового становища працівників поліції.

Разом з тим, як видно зі змісту оскаржуваних рішень, свої висновки суди мотивували не лише свідченнями потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 щодо протиправної поведінки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , а й:

- показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , які були очевидцями події та під час допиту надавали пояснення щодо обставин вчинення обвинуваченими хуліганських дій, які сприймали особисто;

- протоколами слідчих експериментів, проведених за участю потерпілих і свідків (які на підставі ст. 84 КПК України є самостійними джерелами доказів), зміст яких, на переконання судів, узгоджувався з показаннями цих осіб, наданими під час допиту в суді першої інстанції;

- висновками судово-медичних експертиз, згідно з яких суди установили, що виявлені в потерпілих тілесні ушкодження могли виникнути за обставин та в час, що вказані потерпілими і в постановах слідчого про призначення експертних досліджень;

- змістом відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, які прибули за викликом на місце події, та іншими доказами, які в їх сукупності суди визнали логічними, послідовними й такими, що узгоджуються між собою та в цілому спростовують версію сторони захисту щодо відсутності в діях обвинувачених складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

З огляду на зазначене колегія суддів уважає необґрунтованими доводи захисника про те, що згідно з показаннями ОСОБА_7 і ОСОБА_8 встановлені в їх діях умисел, мотив і мета не охоплюються диспозицією злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки свою позицію сторона захисту фактично мотивує лише свідченнями обвинувачених, при цьому не наводить переконливих тверджень на спростування згаданих висновків судів попередніх інстанцій, зроблених на підставі сукупності наявних у справі доказів.

Крім того, Верховний Суд не бере до уваги посилань у касаційній скарзі захисника щодо:

- невстановлення суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, з підстав того, що в ході експертних досліджень у ОСОБА_11 і ОСОБА_12 не було виявлено будь-яких тілесних ушкоджень, що також відображено в наданих суду скриншотах облич потерпілих, оскільки, як видно з оскаржуваних судових рішень, факт наявності в потерпілих тілесних ушкоджень, які в цілому могли бути заподіяні за обставин та в час, які наведені в обвинуваченні, знайшов своє підтвердження в показаннях потерпілих, свідків, висновках судово-медичних експертиз та свідченнях експерта, який їх проводив;

- безпідставної відмови органом досудового розслідування у проведенні психофізичного інтерв`ю з використанням апаратного комплексу «Поліграф» на предмет правдивості тверджень підозрюваних про відсутність у їх діях умислу на скоєння хуліганства та достовірності заперечень останніх щодо заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, оскільки чинним законодавством не передбачено перевірки показань із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфа та використання отриманих даних як доказу в розумінні вимог ст. 84 КПК України.

Щодо кваліфікації дій засуджених

Ураховуючи вказане вище, Верховний Суд доходить переконання, що кваліфікація дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296 КК України, з огляду на обсяг висунутого обвинувачення, досліджені місцевим судом докази та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, є правильною, а їх вина у вчиненні цього кримінального правопорушення - доведеною поза розумним сумнівом, а тому посилання захисника на необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими, отже, касаційна скарга із цих підстав задоволенню не підлягає.

Інших доводів, які би спростовували законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і свідчили про наявність підстав для їх скасування, касаційна скарга сторони захисту не містить.

Щодо доводів про допущення судом апеляційної інстанції істотних порушень вимог КПК України

У касаційній скарзі захисник вказує, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів.

Однак Суд не бере до уваги цих доводів, оскільки:

- у прохальній частині апеляційної скарги захисник лише просив суд апеляційної інстанції дослідити саме доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 і ОСОБА_8 складу інкримінованого їм злочину та перевірити правильність застосування щодо них закону України про кримінальну відповідальність;

- будь-яких клопотань про повторне дослідження вказаних у вироку доказів з наведенням мотивів про те, що вони були досліджені місцевим судом неповно або з порушеннями (як того вимагають приписи ч. 3 ст. 404 КПК України), сторона захисту не подавала та в ході апеляційного розгляду не заявляла, що підтверджується змістом технічного запису судового засідання від 23 вересня 2025 року;

- у касаційній скарзі захисник лише констатує факт відмови суду апеляційної інстанції у повторному дослідженні доказів, проте не вказує, яку саме норму процесуального закону порушив суд та як це перешкодило йому постановити законне й обґрунтоване рішення.

Крім того, Верховний Суд вважає непереконливими твердження касаційної скарги захисника про невідповідність оскаржуваної ухвали апеляційного суду положенням, передбаченим ст. 419 КПК України.

Так, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду в порядку апеляційної процедури, дав належну оцінку викладеним вапеляційній скарзі захисника доводам, ретельно їх перевірив та обґрунтовано залишив цю скаргу без задоволення, належним чином мотивувавши своє рішення. При цьому підстав, які б свідчили про недоведеність вини ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм злочину та допущення істотних порушень вимог КПК України, про що сторона захисту вказувала в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не встановив.

За таких обставин невідповідність оскаржуваної ухвали положенням, передбаченим ст. 419 КПК України, що, на переконання захисника, виразилося в ігноруванні апеляційним судом допущених судом першої інстанції порушень та в залишенні без відповіді доводів апеляційної скарги, у ході касаційного розгляду не встановлено.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції в цілому відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а під час перегляду кримінального провадження стосовно засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (у межах змісту доводів касаційної скарги їх захисника) судом касаційної інстанції не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили або могли перешкодити судам попередніх інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані рішення, колегія суддів уважає, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд