ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року вкримінальному провадженні № 12025270460000127за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого 12 лютого 2025 року вироком Городнянськогорайонного суду Чернігівської області за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді штрафу в сумі 8 500 грн, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2025 рокуОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 382 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
2. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку 2 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 зазначеного Кодексу.
3. Оскарженим вироком Чернігівського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року вказаний вище вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 382 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
4. Згідно з вироком ОСОБА_7 , будучи засудженим за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2025 року до покарання у виді штрафу в сумі 8 500 грн за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за невиконання постанов суду про позбавлення його права керувати транспортними засобами, на шлях виправлення не став і знову допустив умисне невиконання постанов суду щодо позбавлення його права керувати транспортними засобами.
5. Так, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність постанов Городнянського районного суду Чернігівської області від 31 травня, 17 вересня, 21 жовтня та 11 грудня 2024 року, які набрали законної сили, з метою їх невиконання в частині позбавлення права керувати транспортними засобами і маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, повторно, всупереч вимогам ст. 129-1 Конституції України, згідно з якою суд ухвалює рішення іменем України та судове рішення є обов`язковим до виконання, 22 березня 2025 року о 10:14 на вул. Івана Коваля у с. Хрипівці Чернігівського району Чернігівської області, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами та двічі протягом року підданим адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, знову керував автомобілем марки ВАЗ-2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , і був зупинений працівниками поліції, які склали на нього протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а 05 травня 2025 року Городнянський районний суд Чернігівської області виніс постанову, якою визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень і наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 34 роки 4 місяці, яка набрала законної сили 16 травня 2025 року.
6. Також ОСОБА_7 , підриваючи авторитет органів правосуддя України, повторно, ігноруючи вимоги вказаних вище постанов суду в частині позбавлення права керувати транспортними засобами та маючи на меті не виконувати вказані судові рішення, хоча він мав можливість їх виконати, 11 липня 2025 року о 18:29 на вул. Прикордонній, 98 у с. Лемешівка Чернігівського району Чернігівської області керував автомобілем марки ВАЗ-21070, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи 20 лютого 2025 року рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області позбавленим права керувати транспортними засобами на строк 5 років, був зупинений працівниками поліції, які склали щодо нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а 18 серпня 2025 року Городнянський районний суд Чернігівської області виніс постанову, якою визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 29 років 1 місяць 28 днів, яка набрала законної сили 29 серпня 2025 року.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
7. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на дані про особу засудженого та конкретні обставини кримінального провадження, просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, або більш м`яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вважає, що апеляційний суд не врахував усіх обставин, які свідчать про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, що призвело до призначення йому покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок надмірної суворості.
Позиції інших учасників судового провадження
8. У засіданні суду касаційної інстанції прокурор просив відхилити касаційну скаргу сторони захисту.
Мотиви Суду
9. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
10. За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
11. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
12. Обґрунтованість засудження і правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 382 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.
13. Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
14. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України).
15. Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, за визначених у цій статті умов, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
16. Згідно з положеннями статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосування більш суворого покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
17. У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
18. Приймаючи рішення про задоволення апеляційної скарги прокурора і скасування вироку місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням та обрання засудженому виду й міри покарання, яке належить відбувати реально, апеляційний суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу ОСОБА_7 та конкретні обставини кримінального провадження.
19. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 повністю визнав свою винуватість і щиро розкаявся у вчиненому, засудивши свою протиправну поведінку, висловив готовність нести покарання. Унаслідок його дій тяжких наслідків не настало, а обставин, які б обтяжували йому покарання, суд не встановив. За місцем проживання ОСОБА_7 характеризується задовільно, протягом судового провадження його поведінка в побуті змінилася на краще, на час розгляду справи апеляційним судом він працював і за місцем роботи характеризувався позитивно, є особою молодого віку та має на утриманні малолітню дитину.
20. Водночас апеляційний суд обґрунтовано зважив на те, що з 2024 року рішеннями судів ОСОБА_7 вісім разів був позбавлений права керувати транспортними засобами за водіння без посвідчення водія та у стані алкогольного сп`яніння, при цьому вже будучи позбавленим такого права. Під час притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 щоразу визнавав свою винуватість і каявся, однак продовжував свою протиправну поведінку. Раніше він притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України, проте належних висновків для себе не зробив, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку як обвинуваченого, так і вчиненого ним кримінального правопорушення.
21. Як установив суд апеляційної інстанції, на момент апеляційного розгляду жоден із накладених на ОСОБА_7 штрафів за вчинені адміністративні правопорушення не сплачений, що вказує на невиконання обов`язків, покладених законом і рішеннями судів. А згідно з висновком органу пробації ризики повторного вчинення кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюються як високі, виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк є неможливим і може становити небезпеку для суспільства (у тому числі й для окремих осіб).
22. Окремо колегія суддів апеляційного суду звернула увагу на те, що вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення є тяжким, посягає на авторитет судової влади та полягає в умисному, повторному і демонстративному ігноруванні судових рішень. Натомість, як правильно вказав апеляційний суд, досягнення мети виправлення означає, що в особистості обвинуваченого в результаті застосування до нього покарання відбулися такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення і засудження вчиненої суспільно небезпечної дії та своєї винуватості.
23. З огляду на сукупність зазначених вище обставин апеляційний суд обрав ОСОБА_7 основне покарання ближче до найнижчої межі санкції ч. 3 ст. 382 КК України, за якою його засуджено, та водночас цілком обґрунтовано виснував, що звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не відповідає засадам та меті покарання, визначеним статтями 50, 65 цього Кодексу.
24. З такими висновками та аргументами апеляційного суду погоджується також і колегія суддів суду касаційної інстанції. Встановлені в цьому кримінальному провадженні обставини не дають достатніх підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, а обране йому апеляційним судом покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, його особі й конкретним обставинам кримінального провадження, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Також відсутні підстави для застосування ст. 69 КК України і призначення ОСОБА_7 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за вчинений ним злочин.
25. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 слід залишити без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів