ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у кримінальному провадженні, на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року про повернення апеляційних скарг прокурорів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2026 року ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України до остаточного покарання на підставі положень ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Прокурори Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які входять до групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, на вказане судове рішення подали апеляційні скарги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України зазначені вище апеляційні скарги прокурорів повернуто, оскільки останні не мають право на подачу апеляційних скарг.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, за її змістом, прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає ухвалу суду апеляційної інстанції необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки апеляційного суду про наявність підстав для повернення апеляційної скарги не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що саме апеляційний суд допустив порушення ч. 1 ст. 392, ч. 2 ст. 394, ч. 1 ст. 398 КПК України, безпідставно прийняв рішення про повернення апеляційних скарг прокурорів. Вказує, що поза увагою цього суду залишилося те, що група прокурорів була визначена у встановленому законом порядку та діяла протягом усього досудового розслідування та судового розгляду. Вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає приписам ст. 370 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга прокурора ОСОБА_6 є обґрунтованою та просила її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимогст. 370 КПКУкраїни судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченихКПКУкраїни.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Положеннями ст. 24 КПКУкраїни визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Доводи касаційної скарги прокурора ОСОБА_6 про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано прийняв рішення про повернення апеляційних скарг прокурорів, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд повернув апеляційні скарги прокурорів Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2026 року щодо ОСОБА_9 особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Обґрунтовуючи своє рішення, цей суд, зокрема, зазначив, що матеріали кримінального провадження та додатки до апеляційної скарги не містять постанову керівника відповідного органу прокуратури, які б підтверджували повноваження прокурорів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в цьому кримінальному провадженні. На підставі вказаного, апеляційний суд дійшов висновку, що прокурори Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не є прокурором у розумінні п. 6 ч. 1 ст. 393 КПК України, які мають право подавати апеляційну скаргу на вказаний вище вирок.
Проте, згідно приписів статей 398, 399 КПК України питання про те, чи подана апеляційна скарга на вирок або ухвалу суду першої інстанції особою, яка має права її подавати, розглядається і вирішується суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції до прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 цього Кодексу апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Коло осіб, що мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК України. Пунктом 6 ч. 1 ст. 393 КПК України встановлено право прокурора подавати апеляційну скаргу.
Водночас подавати апеляційну (касаційну) скаргу на судове рішення, з яким не погоджується сторона обвинувачення, може не будь-який прокурор системи прокуратури України, а лише той, кому таке право надано законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Згідно з ч. 4 ст. 36 КПК України, право на подання апеляційної скарги чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники.
За змістом статей 36, 37, 393 КПК України правом на подання апеляційної скарги зі сторони обвинувачення наділений прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також визначені процесуальним законом прокурори вищого рівня.
Водночас, вимоги ч. 1 ст. 399 КПК України передбачають, що суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст. 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.
Тобто, апеляційний суд, встановивши, що вказані прокурори не надали документів на підтвердження своїх повноважень у даному кримінальному провадження, повинен був залишити апеляційну скаргу без руху та зазначити її недоліки.
Дійсно, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що прокурори Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не брали безпосередньої участі у судовому розгляді цього кримінального провадження в суді першої інстанції.
Під час звернення до суду касаційної інстанції сторона обвинувачення направила до Суду разом з касаційною скаргою постанову заступника керівника Бучанської окружної прокуратури від 24 жовтня 2025 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 1202511104000986, відповідно до якої, зокрема, прокурори ОСОБА_7 та ОСОБА_8 входили в групу прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Постанова про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, є тим документом, який підтверджує повноваження прокурора, який не брав участі у розгляді провадження в судах першої чи апеляційної інстанцій, та не є прокурором вищого рівня, ініціювання перегляду судових рішень у провадженні.
Враховуючи вищенаведене,колегія суддів вважає, що прокурори Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які входили до складу групи прокурорів на момент подання апеляційної скарги, були наділені правом на апеляційне оскарження вироку місцевого суду, а тому рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційних скарг прокурорів у зв`язку із тим, що вони є особами, які не мають на це права, є необґрунтованим.
Суд наголошує, що якщо апеляційну скаргу подано прокурором, який включений до складу групи прокурорів на момент її подання, то цей прокурор є належною особою, яка має право на подання такої скарги, незалежно від того, чи він брав участь у судовому розгляді у суді першої інстанції та незалежно від того, чи він був включений до складу групи прокурорів на етапі досудового розслідування.
Вищевказані обставини залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, який безпідставно дійшов висновку про необхідність повернення апеляційної скарги прокурору.
Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене й ухвалити рішення відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд