ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
виправданого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 червня 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100070002434 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування було встановлено, що 25.01.2018 у період часу з 19:37 до 20:40 ОСОБА_8 у ході проведення оперативної закупки з метою придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено, кокаїну, зустрілась з ОСОБА_7 за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 61\2 та в салоні його автомобіля "AUDI" передала йому грошові кошти в сумі 1500 грн.
ОСОБА_7 , після отримання грошей вийшов з автомобіля та направився до центрального входу магазину "Сільпо" по вул. Миколи Закревського, 61/2 в м. Києві, де о 19:40 зустрівся з ОСОБА_9 , у якого придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено, кокаїн та незаконно його зберігав з метою збуту.
Після придбання наркотичного засобу він повернувся до свого автомобіля та разом з ОСОБА_8 попрямував до будинку № 31 по вул. Закревського в м. Києві, де передав останній згорток з грошової купюри номіналом одна гривня, який містив порошкоподібну речовину білого кольору, яка відповідно до висновку експерта є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, кокаїном, масою 0,053 г, яку в подальшому було вилучено.
Вироком Деснянського районного суду м.Києва від 12 грудня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, оскільки сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 червня 2026 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог КПК України й неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Вказує, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та належним чином не мотивував рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги прокурора, порушуючи вимоги ст. 419 КПК України.
Вважає, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду щодо визнання доказів недопустимими, оскільки порушень вимог ч. 3 ст. 214 КПК України органом досудового розслідування допущено не було.
Також апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора про допущення технічної помилки як у клопотаннях прокурора про надання дозволу на проведення НСРД, так і в ухвалах слідчих суддів, стосовно неправильно вказаного по батькові особи (замість ОСОБА_7 зазначено ОСОБА_7 ), оскільки решта відомостей, зокрема адреса проживання, номер телефону, дата народження вказані правильно та з них чітко вбачається особа ОСОБА_7 .
Апеляційним судом залишено поза увагою, що матеріали кримінального провадження містять ухвалу слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 26.06.2018 про надання дозволу прокурору на використання матеріалів, отриманих в результаті НСРД відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 4201710107000182, у виділеному кримінальному провадженні № 1201810007002434 відносно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 307 КК України.
Окрім того, в цій же ухвалі слідчого судді містяться посилання, що ухвалами слідчого судді апеляційного суду отримано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій саме відносно ОСОБА_7 й отримані докази підтверджують, що останній здійснював незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів і психотропних речовин на території м. Києва.
На думку прокурора, апеляційний суд безпідставно погодився із висновком суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_7 у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану скаргу.
Захисник та виправданий заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, наводяться докази, що спростовують її доводи.
Однак суд апеляційної інстанції вказаних вимог не дотримався.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції в ухвалі не виклав належним чином доводи апеляційної скарги прокурора, обмежившись загальними фразами щодо його незгоди із виправдувальним вироком.
Втім, з апеляційної скарги прокурора вбачається, що він не погоджується, крім іншого, з висновком місцевого суду про визнання недопустимими доказами протоколів за результатами проведення НСРД, оскільки органом досудового розслідування не були порушені вимоги ст. 214 КПК України.
На обґрунтування своєї позиції прокурор зазначав, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42017101070000182, яке було зареєстроване 26.07.2017 за ч. 1 ст. 307 КК України, було отримано дані про те, що збутом наркотичних засобів та психотропних речовин займається й громадянин ОСОБА_7 .
Оскільки точних доказів зайняття незаконною діяльністю не було, то у зв`язку з цим 17.01.2018 в межах розслідування цього кримінального провадження було ухвалено постанову про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Верховний Суд вбачає, що апеляційний суд формально розглянув зазначений довід і без належного обґрунтування визнав його безпідставним, вказавши, що відомості про вчинення правопорушення саме ОСОБА_7 за фактом оперативної закупки кокаїну від 25.01.2018 були внесені до реєстру лише 31.01.2018, тобто через 6 днів після фактичного проведення закупки.
Також, пославшись на витяг з ЄРДР, суд вказав, що кримінальне провадження за № 42017101070000182 було розпочато ще 26.07.2017 стосовно зовсім інших осіб ( ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ) за фактами збуту психотропних речовин, а обвинувачення не надало жодних рапортів чи ОРД-матеріалів, які б свідчили про «випадкове» виявлення ОСОБА_7 під час розслідування провадження щодо ОСОБА_10 .
Однак, як убачається із матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування були внесені відомості до ЄРДР за № 42017101070000182 від 26.07.2017 про кримінальні правопорушення:
- 26.07.2017 за ч. 2 ст. 307 КК України, а саме збут 30.09.2017 з 19:20 до 19:50 під час оперативної закупки у ОСОБА_10 ОСОБА_11 психотропної речовини;
- 30.01.2018 за ч. 2 ст. 307 КК України, а саме збут 29.01.2018 р. приблизно о 14:30 за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 20 ОСОБА_12 психотропної речовини ОСОБА_13 ;
- 30.01.2018 за ч. 2 ст. 309 КК України, а саме: 29.01.2018 р. у період часу з 14:35 до 16:10. під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено двадцять пакетів з прозорого полімерного матеріалу з пазовими застібками, в середині яких знаходились порошкоподібні речовини білого кольору - кокаїн.
В рамках цього ж кримінального провадження за № 42017101070000182, як стверджував прокурор, було виявлено, що ОСОБА_7 займається збутом наркотичного засобу.
В межах цього кримінального провадження за № 42017101070000182 на підставі постанови прокурора від 17.01.2018 було проведено контроль за вчиненням кримінального правопорушення у формі оперативної закупки у ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 209-210).
Окрім того й протоколи про вручення грошових коштів та огляду покупця від 25.01.2018, огляду місця події від 25.01.2018, про результати контролю за вчиненням злочину від 26.01.2018 були складені також в рамках кримінального провадження за № 42017101070000182 від 26.07.2017 (т. 1 а.п. 145-154).
На підставі ухвал слідчих суддів Апеляційного суду м. Києва від 12.01.2018 було надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номером телефону, яким користується ОСОБА_7 , а також на проведення аудіо,- відео контролю особи ОСОБА_7 також в рамках кримінального провадження № 42017101070000182 від 26.07.2017 (т. 1 а.п. 229-232).
12.04.2018 було складено протокол про результати проведення аудіо,-відеоконтролю особи у кримінальному провадженні за № 42017101070000182 (т. 1 а.п. 236-237).
21.04.2018 у цьому ж провадженні було складено протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т. 1 а.п. 242-244).
31.01.2018 в ЄРДР у цьому провадженні за № 42017101070000182 в ЄРДР було додатково внесено відомості про те, що 25 січня 2018 року було проведено перший етап контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у громадянина ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 40).
Потім відповідно до постанови прокурора від 19.06.2018 із кримінального провадження № 42017101070000182 від 26.07.2017 було виділено матеріали досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, в окреме провадження, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за № 12018100070002434 від 19.06.2018 за фактом вчинення злочину (т. 1 а.п. 134, 138-139).
Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 26.06.2018 було надано дозвіл прокурору на використання матеріалів, отриманих в результаті НСРД відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 4201710107000182, для використання у виділеному кримінальному провадженні № 1201810007002434 відносно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 307 КК України (т. 1 а.п. 235).
З огляду на це не вбачається належно вмотивованою позиція апеляційного суду про те, що докази, які стосуються результатів проведення указаних вище двох НСРД, мають бути визнані недопустимими лише з огляду на те, що вони були проведені до внесення даних в ЄРДР, які стосувалися вчинення певного кримінального правопорушення конкретно ОСОБА_7 , при тому, що вони проводилися в межах указаного вище кримінального провадження № 42017101070000182 з подальшим виділенням матеріалів в окреме провадження.
Окрім того, прокурор у апеляційний скарзі наголошував щодо допущеної технічної помилки як у клопотаннях прокурора про надання дозволу на проведення НСРД щодо аудіо,-відеоконтролю особи, так і в ухвалах слідчих суддів, стосовно вказаного неправильно по батькові особи (замість ОСОБА_7 зазначено ОСОБА_7 ), оскільки решта відомостей, а саме адреса проживання, номер телефону, дата народження вказані правильно.
Однак вказаний довід належним чином не був проаналізований апеляційним судом. Апеляційний суд зазначив про те, що вказане не може вважатися опискою, не вмотивувавши своє рішення, зокрема не вказавши принаймні своїх аргументів на користь того, чому вказане рішення слідчого судді апеляційного суду унеможливлює точну ідентифікацію особи, якої воно стосується.
Окрім того, аналізуючи вказаний довід, апеляційний суд в ухвалі здійснює посилання на постанови Верховного Суду, зокрема від 09.04.2020 справа № 761/33421/17 та від 16.09.2021 справа № 760/13240/15-к, де начебто Верховний Суд вказав, що ухвала слідчого судді про дозвіл на НСРД є єдиною законною підставою для обмеження конституційних прав особи, а помилка в анкетних даних, зокрема, по батькові, яка призводить до того, що санкція видається на інше ім`я, позбавляє слідчу дію законної сили стосовно реального фігуранта.
Однак, у Єдиному державному реєстрі судових рішень не виявлено постанов Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду із зазначеними реквізитами. Зокрема, у справі № 761/33421/17 міститься судове рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі про адміністративне правопорушення, а у справі № 760/13240/15-к у Єдиному державному реєстрі судових рішень даних не виявлено взагалі.
Також у апеляційній скарзі прокурор не погоджувався із визнанням недопустимими доказами протоколів про результати проведення аудіо, відеоконтролю від 12.04.2018 й про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 21.04.2018, оскільки доручення прокурором на проведення слідчих дій було надано особисто начальнику УПН ГУНП в м. Києві ОСОБА_14 , а зазначені негласні слідчі дії були проведені без передоручення старшим оперуповноваженим ОВС ГУНП в м. Києві ОСОБА_15 , тобто неналежним суб`єктом.
Апеляційний суд, погодившись із висновком місцевого суду про це, на підтвердження своєї позиції послався на постанови ККС ВС від 12.04.2023 у справі № 752/12024/18 та від 06.12.2023 у справі № 520/12187/19, де начебто було висловлено позицію про те, що якщо виконання ухвал про НСРД доручено конкретному керівнику оперативнішого підрозділу, матеріали справи повинні містити письмове процесуальне передоручення (резолюцію, наказ) на ім`я конкретного підлеглого виконавця. Усні розпорядження позбавляють дію легітимності.
Однак у Єдиному державному реєстрі судових рішень не виявлено судових рішень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду із зазначеними реквізитами.
У справі № 752/12024/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанов ККС ВС не виявлено взагалі. А у справі 520/12187/19 у Реєстрі містяться судові рішення Харківського окружного адміністративного суду щодо справи адміністративного судочинства та Київського районного суду міста Одеси у справі про адміністративне правопорушення. Тому Верховний Суд вбачає, що такий висновок невмотивованим.
Таким чином, в цілому колегія суддів вважає, що апеляційний суд належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора не надав, приписів ст. 419 КПК України належним чином не виконав, дійшовши передчасного висновку про необхідність залишення без зміни вироку місцевого суду про визнання невинуватим ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
З огляду на викладене колегія суддів вбачає, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є істотними, оскільки могли перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення в аспекті правильного застосування закону про кримінальну відповідальність.
За таких обставин касаційну скаргу прокурора потрібно задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, надати на всі доводи відповіді й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, яке відповідатиме положенням статей 370, 419 КПК України.
Тому, керуючись положеннями ст. ст. 412, 419, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд