ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 12 грудня 2025 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року у кримінальному провадженні № 22023200000000046 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Зарічного районного суду м. Суми від 12 грудня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 111 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, крім житла.
Стягнуто процесуальні витрати та вирішено долю речових доказів.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 з листопада 2022 року був залучений до конфіденційного співробітництва з представниками спецслужб Російської Федерації (далі - РФ) через свою знайому, громадянку РФ ОСОБА_8 , і перебував з ними на агентурному зв`язку з метою проведення підривної діяльності проти України та завдання шкоди суверенітету, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності і державній безпеці України.
Використовуючи обліковий запис « ОСОБА_9 » в месенджері «Telegram» ОСОБА_8 , на виконання завдань співробітників Федеральної служби безпеки (далі - ФСБ) РФ, зв`язалася з ОСОБА_7 для отримання від нього інформації, зокрема фото та відеофіксувань місць дислокації військових підрозділів Збройних Сил України (далі - ЗСУ) та інших військових формувань, кількості особового складу та військової техніки і маршрутів їх переміщення містом Середина-Буда Шосткинського району Сумської області та навколишніми населеними пунктами, на що він погодився.
За допомогою мобільного телефону «Huawei Honor 8X» та облікового запису у месенджері «Telegram» ОСОБА_7 з метою завдання шкоди суверенітету, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України здійснив державну зраду у формі переходу на бік ворога (інтелектуальний перехід) і надав безпосередню допомогу спецслужбам РФ у проведенні підривної діяльності проти України, зокрема:
16.12.2022 о 16:23 переслав ОСОБА_8 відеозапис про переміщення військової техніки ЗСУ;
04 та 05.03.2023 надіслав ОСОБА_8 інформацію про наявність підрозділів ЗСУ в окремих населених пунктах біля кордону з РФ, розташованих у Шосткинському районі Сумської області, та їх переміщення під час виконання бойових завдань, з коментарями та поясненнями;
09.03.2023 надіслав ОСОБА_8 інформацію про населені пункти в яких розміщуються військові ЗСУ та наявність військової техніки тощо, з коментарями і поясненнями;
20.03.2023 надіслав ОСОБА_8 інформацію про укріплену військову споруду ЗСУ в населеному пункті АДРЕСА_2 , з коментарем;
21.03.2023 надіслав ОСОБА_8 повідомлення про рух військових підрозділів ЗСУ з детальним описом транспортних засобів;
23.03.2023 ОСОБА_7 , який неофіційно надавав послуги з ремонту мобільних пристроїв, прийняв від офіцера відділення обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 для ремонту планшет «HUAWEI T1-701w» в якому містилась інформація пов`язана з виконанням ЗСУ бойових завдань і о 19:13 цього ж дня надіслав ОСОБА_8 заархівований файл з цією інформацією та паролем і коментарем до нього;
24.03.2023 надіслав ОСОБА_8 скриншоти сервісу «Google maps» з обведеними місцями розташування укріплених військових споруд ЗСУ та артилерії поблизу населеного пункту Ромашкове Шосткинського району Сумської області, з коментарем;
25.03.2023 о 13:25 надіслав ОСОБА_8 заархівований файл «Шатунов 3 сборник.rar» із 7 скриншотами сервісу «Google maps» з обведеними місцями розташування ЗСУ на території Шосткинського району Сумської області в районі населених пунктів Чернацьке, Велика Берізка, Ясна Поляна, Голубівка та Кам`янка, з коментарем.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника Сумський апеляційний суд ухвалою від 06 лютого 2026 року залишив це рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та викладені в ній узагальнені доводи
У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону,неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що ані в ході досудового розслідування, ані під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено наявність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого злочину, а при кваліфікації його дій судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильно розтлумачено закон, що суперечить його точному змісту.
Зокрема вказує, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність неодноразової передачі ОСОБА_7 своїй знайомій ОСОБА_8 інформації про рух та розташування техніки і особового складу Збройних Сил України за допомогою облікового запису в месенджері «Telegram», однак таке листування не виявлено ані в мобільному телефоні засудженого, ані в його комп`ютері.
Вважає, що здобуті під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) докази суд мав оцінити критично, оскільки ОСОБА_8 перебуває на території Російської Федерації і отримати відповідну інформацію з її телефону правоохоронними органами було проблематично або і зовсім неможливо.
На думку захисника, поза увагою судів обох інстанцій залишилися показання ОСОБА_7 про те, що в лютому 2023 року працівниками Служби Безпеки України (далі - СБУ) на його мобільний телефон без його відома було встановлено спеціальне програмне забезпечення, яке дає можливість адміністратору не тільки знімати інформацію з телефону, але й підключатися до мікрофону і від імені власника передавати потрібну адміністратору інформацію. Про можливість таких операцій з телефоном підтвердили у суді і експерти ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Стверджує, що жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_8 була на агентурному зв`язку зі співробітником управління ФСБ РФ у матеріалах провадження немає, а повідомлення Управління контррозвідки СБУ від 20.06.2023 не є належним доказом у розумінні ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Також вважає недопустимими доказами прокол обшуку домоволодіння ОСОБА_7 від 11.04.2023, оскільки у порушення статей 233, 234 КПК ця слідча дія проводилася без дозволу слідчого судді, та протокол його допиту від 11.04.2023, так як допит проводився з застосуванням фізичного та морального тиску з боку оперативних працівників СБУ.
Окрім того, зазначає про суворість покарання, призначеного ОСОБА_7 , вважає, що у суду першої інстанції були достатні підстави для застосування положень ст. 69 КК і призначення йому більш м`якого покарання ніж передбачено законом. На думку захисника, поза увагою суду залишилися сумнівність деяких доказів у справі, позитивні характеристики засудженого, відсутність негативних наслідків його дій, що його мати є особою похилого віку та потребує сторонньої допомоги (мешкає на лінії бойового зіткнення), а дружина є внутрішньо переміщеною особою, якій також необхідна матеріальна та фізична допомога.
Вважає, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених місцевим судом, а тому оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
У судовому засіданні захисник підтримав вимоги касаційної скарги.
Прокурор вважав оскаржувані рішення законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи касаційної скарги захисника, що висновки місцевого суду у вироку не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження є безпідставними, оскільки вказані у ньому фактичні обставини справи були встановлені на підставі досліджених та ретельно перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених з урахуванням вимог кримінального процесуального закону. Фактично зміст цих доводів зводиться до його незгоди з висновками суду, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є підставою для скасування судових рішень.
Як убачається зі змісту вироку, свій висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину місцевий суд обґрунтував доказами, які були зібрані в передбаченому законом порядку, перевірені в судовому засіданні і визнані судом належними та допустимими.
Такого висновку суд першої інстанції дійшов, зокрема, на підставі наданих у судовому засіданні показань засудженого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , експертів ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , а також відомостей, які містилися у протоколах: обшуку від 11.04.2023 за місцем проживання ОСОБА_7 , затримання особи від 11.04.2023, огляду телефону «Huawei Honor 8X» від 24.04.2023, за результатами проведення НСРД у виді зняття інформації з каналів від 15.03.2023 (зафіксовано передачу відомостей ОСОБА_12 - ОСОБА_7 ), від 27.03.2023 (зафіксовано листування ОСОБА_7 з ОСОБА_8 у період з 24.11.2022 по 25.03.2023, у тому числі передачу інформації з планшета ОСОБА_15 ) та контролю за вчиненням злочину від 29.03.2023 (зафіксовано передачу ОСОБА_15 планшету ОСОБА_7 для ремонту), огляду предметів від 11.05 та 18.05.2023, від 26.07.2023 (оглянуто жорсткий диск, вилучений під час обшуку); письмових повідомленнях ВКР УСБУ у Сумській області (щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_16 )від 09.03, 19.06, 27.07 та 14.08.2023; висновку експерта від 21.07.2023 № СЕ-19/119-23/8653 та інших письмових доказів.
На підставі досліджених доказів суд першої інстанції дійшов переконливого висновку про наявність у діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК.
Не погодившись із вироком, сторона захисту оскаржила його в апеляційному порядку.
Доводи наведені в апеляційній скарзі сторони захисту аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника, були ретельно перевірені апеляційним судом і визнані безпідставними з мотивів наведених в ухвалі.
Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з цією нормою апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом неповністю або з порушенням.
Під час перегляду вироку судом апеляційної інстанції у судовому засіданні 05 лютого 2026 року стороною захисту було заявлено клопотання про дослідження письмових доказів, яке судзадовольнив (т. 5, а. к. п. 98-101).
Цього ж дня апеляційний суд дослідив протокол за результатами проведення НСРД у виді зняття інформації з електронних інформаційних систем від 27.03.2023 та повідомлення ВКР УСБУ у Сумській області стосовно ОСОБА_8 (т. 4 а. к. п. 85-116, т. 3 а. к. п. 63-65).
З огляду на положення статей 233 - 234 КПК Суд не вбачає підстав для повторного аналізу та погоджується з правильністю висновків судів обох інстанцій у судових рішеннях про відсутність підстав для визнання протоколу обшуку в домоволодінні ОСОБА_7 від 11 квітня 2023 року недопустимим доказом у справі, оскільки законність проведення цієї слідчої дії була перевірена слідчим суддею, який ухвалою від 14 квітня 2023 року задовольнив клопотання слідчого про проведення обшуку (т. 2, а. к. п. 221).
Водночас, при оцінці доказів суди першої та апеляційної інстанцій не брали до уваги протокол допиту ОСОБА_7 від 11.04.2023 і не посилалися на нього у своїх рішеннях. Натомість, дотримуючись загальних засад кримінального провадження, передбачених ст. 23 КПК, дослідили та надали оцінку показанням ОСОБА_7 наданих безпосередньо у судових засіданнях.
Доводи сторони захисту про встановлення працівниками СБУ спеціального програмного забезпечення на телефон ОСОБА_7 , що дало їм можливість маніпулювати та створювати потрібні повідомлення в месенджерах, перевірялися судами обох інстанцій і свого підтвердження не знайшли.
Зокрема, сам ОСОБА_7 при його допиті в судовому засіданні 04.12.2025 пояснив, що в лютому 2023 року був запрошений до ТЦК з метою оновлення облікових даних і в цей день на його мобільний телефон без його відома було встановлено програму, за допомогою якої можна було віддалено керувати усіма програмами встановленими на телефон. Він помітив це коли повернувся додому і маючи певні знання, оскільки займався програмуванням, перепрошивкою гаджетів тощо, видалив її зі свого телефона (т. 5, а. к. п. 42-44, 62).
Аналогічні показання ОСОБА_7 давав і в суді апеляційної інстанції 05 та 06 лютого 2026 року, при цьому пояснював, що кримінальне провадження відносно нього було сфальсифіковано органом досудового розслідування через те, що він російськомовний (т. 5, а. к. п. 98-105).
При цьому, надані в суді першої інстанції показання експертів ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про можливість встановлення такого програмного забезпечення на телефон, з урахуванням цих показань засудженого та інших зібраних у справі доказів, не доводять, що таке програмне забезпечення дійсно встановлювалось на його телефон і використовувалось працівниками правоохоронних органів.
За наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд, перевіривши доводи скарги сторони захисту, дійшов переконливого висновку про законність вироку місцевого суду та відсутність підстав для його зміни чи скасування.
Відповідно до диспозиції частин 1 і 2 ст. 111 КК, зазначені в них дії є закінченими з моменту фактичного початку надання громадянином України допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України, незалежно від настання будь-яких наслідків.
Згідно з положеннями статей 50 та 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання нових злочинів. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
Санкція ч. 2 ст. 111 КК за вчинення цього злочину передбачає безальтернативне покарання - у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
При призначенні покарання засудженому суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким і вчинений в умовах воєнного стану, та дані про його особу, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває і за місцем проживання характеризується посередньо.
Також суд вказав на відсутність у справі обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, однак при цьому визнав за можливе призначити ОСОБА_7 мінімальне покарання, передбачене законом за цей злочин, у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, крім житла.
Водночас судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено обставин, які б давали підстави для застосування до засудженого положень ст. 69 КК.
Не вбачається таких і з доводів касаційної скарги та матеріалів провадження і судом касаційної інстанції.
Призначене ОСОБА_7 покарання є законним і справедливим.
Наведені захисником у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях і не ставлять під сумнів законність цих рішень.
Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належним чином умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено відповідні мотиви та положення закону, якими керувалися ці суди при ухваленні своїх рішень.
Під час перевірки оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, наслідком яких можуть бути їх зміна чи скасування, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК, Верховний Суд