ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/1500/24

1. У зв`язку із запланованим відрядженням судді Мамалуя О.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.10.2026.

2. Дніпропетровська обласна прокуратура (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - адміністрація, позивач - 1) та Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - департамент) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон" (далі - ТОВ "Комерційний центр "Лібертон", відповідач) про:

- визнання недійсною додаткової угоди №4 від 11.04.2022 до Договору №354/10-21 від 19.10.2021 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва об`єкту: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 - Нове будівництво малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Володимирівська, між буд. 61 та 65 (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи);

- стягнення з ТОВ "Комерційний центр "Лібертон" на користь Департаменту заборгованість в сумі 12918154,51 грн, з яких: 8156135,16 грн, невикористаний аванс за договором № 354/10-21 від 19.10.2021 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва об`єкту: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 - Нове будівництво малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Володимирівська, між буд. 61 та 65, 2064889,20 грн - інфляційні втрати, 610788,69 грн - 3% річних, 2086341,46 грн - пені.

3. Позов обґрунтовано тим, що додаткова угода № 4 від 11.04.2022 до Договору № 354/10-21 від 19.10.2021 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва об`єкту, укладена з порушенням пункту 4 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: внесено зміни до істотних умов договору щодо продовження використання Генеральним підрядником сум попередньої оплати за відсутності документально підтверджених обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договором. Крім того, Прокурор просив стягнути невикористаний аванс за договором № 354/10-21 від 19.10.2021 та інфляційні витрати, 3% річних, а також пеню, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язань за договором щодо своєчасного повернення невикористаних сум попередньої оплати.

4. Справа розглядалась судами неодноразово.

5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2025 позов задоволено частково; закрито провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Комерційний центр "Лібертон" основного боргу в сумі 8 156 135,16 грн; визнано недійсною додаткову угоду №4 від 11.04.2022 до договору №354/10-21 від 19.10.2021 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва об`єкту: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 - Нове будівництво малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Володимирівська, між буд. 61 та 65 (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи); стягнуто з ТОВ "Комерційний центр "Лібертон" на користь Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації 292 799,60 грн - пені, 140 749,30 грн - інфляційних втрат, 29 279-96 грн - 3% річних. У решті позовних вимог - відмовлено.

6. Постановою Верховного Суду від 30.04.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2025 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Комерційний центр "Лібертон" на користь Департаменту 4 299 190,49 грн, з яких: 793 541,86 грн - пені, 1 924 139,90 грн - інфляційних втрат, 581 507,373 грн - 3% річних. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

7. За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2026, у задоволенні позову відмовлено.

8. Рішення суду мотивовано тим, що виконання сторонами договору та реальні дати перерахування авансу, фактично не відповідають графікам і вказують на виконання робіт поза межами строку використання авансу, оскільки, до виконання календарного графіку виконання робіт зміни внесено не було. Відповідач використав одержаний аванс в загальній сумі 12 535 335,50 грн. Залишок авансу у розмірі 1 619 270,50 грн відповідач повернув 13.03.2023 позивачу-2. За порушення строку повернення авансу у розмірі 1 619 270,50 грн рішенням суду від 20.08.2024 стягнуто заявлені до стягнення прокурором пеню, 3% річних та інфляційні втрати і в цій частині рішення набрало законної сили та на новий розгляд не передавалося. Договором окремо передбачено відповідальність за прострочення виконання робіт. Відповідно, у даній ситуації прокурор може ставити питання про відповідальність підрядника за несвоєчасне виконання робіт, а не несвоєчасне повернення авансу, однак, таких позовних вимог прокурором не заявлено.

9. Прокурор, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2025 і ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині стягнення на користь Департаменту 4 299 190,49 грн, з яких 1 793 541,86 грн пені, 1 924 139,90 грн інфляційних втрат, 581 508,73 грн 3% річних.

10. Підставами касаційного оскарження скаржник визначає пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у взаємозв`язку з пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України: застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20 , від 24.04.2025 у справі №904/1306/24.

11. Скаржник зауважує, що під час нового розгляду справи судами не виконано вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.04.2025 у цій справі, обов`язковість яких встановлена статтею 316 ГПК України; та не досліджено доказів у справі, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

12. Доводи скаржника зводяться до такого:

- суди першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду не виконали вказівок постанови від 30.04.2025 в частині встановлення періоду протиправного користування авансом, натомість вдалися до перегляду вже визначеного нею змісту пунктів 11.8- 11.9 Договору, застосувавши тлумачення contra proferentem, хоча зміст цих умов уже було визначено Верховним Судом (пункти 53, 56- 61 постанови від 30.04.2025) та є імперативним;

- висновок судів про "колізію" між дев`ятимісячним строком використання авансу та кінцевим строком виконання робіт за календарним графіком (30.12.2022) є припущенням, що не підтверджується матеріалами справи, і не мав правового значення, оскільки не спростовує обов`язку підтвердити або повернути аванс у визначений Договором строк; за календарним графіком (додаток №2 до Договору) більша частина робіт мала бути виконана до спливу строку повернення авансу (24.07.2022 та 06.08.2022), а з огляду на етапність виконання та прийняття робіт ніщо не заважало відповідачу скласти акти виконаних етапів робіт та підтвердити цільове використання авансу до спливу встановленого строку;

- використання авансу підтверджується лише актами за формою №КБ-2в та довідками за формою №КБ-3, а не платіжними дорученнями на придбання матеріалів;

- суди не дослідили у повній мірі докази та розбіжності між сумою наданих відповідачем платіжних доручень (12 535 335,50 грн), вартістю використаних матеріалів за сімома актами виконаних робіт форми №КБ-2в (4 915 480,39 грн) та вартістю матеріальних ресурсів за договірною ціною згідно з додатком 7 до додаткової угоди №2 до Договору (7 683 364,34 грн).

13. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами та вимогами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Відповідач зазначає, що отриманий аванс не міг використовуватися на жодні інші цілі, крім виконання зобов`язань за договором, а в кожному платіжному дорученні на оплату постачальникам зазначені реквізити договору; посилання скаржника на постанови у справах №922/1119/18, №910/23196/17, №917/194/18 вважає такими, що не є подібними до цієї справи за встановленими обставинами.

14. У відзиві департамент також не погоджується з доводами скарги. вважає їх безпідставними та необґрунтованими, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. Департамент зазначає, що ТОВ "КЦ "Лібертон" фактично використало авансові кошти протягом трьох місяців з моменту їх отримання, однак у зв`язку з воєнним станом та обмеженнями фінансування будівельно-монтажних робіт Департамент не мав змоги вчасно оформити приймання виконаних робіт, оскільки придбані матеріали закриваються виключно разом з виконаними роботами, тому оформлення актів за формою №КБ-2в відбулося пізніше фактичного використання коштів;

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

15. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 16.09.2021 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації процедури відкритих торгів із закупівлі робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Нове будівництво малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Володимирівська, між буд. 61 та 65 (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи) (ID закупівлі: UA-2021-09-16-008853-d), очікуваною вартістю 14 909 390,40 грн.

16. На участь у тендері подали пропозиції два учасника: ТОВ "Комерційний центр "Лібертон" та Приватне підприємство "Спецбудмонтаж-21".

17. За результатом проведених торгів переможцем визначено ТОВ "Комерційний центр "Лібертон" з ціновою пропозицією 14 899 585,63 грн.

18. 19.10.2021 Департамент (як замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон" (як генеральний підрядник) уклали договір на виконання будівельно-монтажних робіт №354/10-21, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а генеральний підрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва.

19. Згідно з п. 1.2 договору об`єкт: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Нове будівництво малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Володимирівська, між буд. 61 та 65 (ДК 021:2015:45300000-0 Будівельно-монтажні роботи); місце розташування об`єкта: вул. Володимирівська, між буд. 61 та 65, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна, 50025.

20. Пунктом 1.3 договору передбачено, що склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання генпідряднику, визначені на підставі проектно-кошторисної документації, яку було відкориговано та отримано експертний звіт; склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі реконструкції у разі внесення змін до проектної документації.

21. Генпідрядник розпочне виконання робіт у строк, що не перевищує 10 днів з дня укладання договору і завершить виконання робіт до 30.12.2024 (п.1.4 Договору в редакції додаткової угоди №9 від 15.12.2023).

22 Відповідно до п. 1.5 договору початок та закінчення будівельно-монтажних робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору (додаток №2) та умовами договору.

23. Згідно з п. 2.1 договору договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід`ємною частиною договору (додаток №1), є динамічною і складає 14 899 585,63 грн, у тому числі ПДВ 20% - 2 483 264,27 грн.

24. Генпідрядник зобов`язаний: забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором (п.3.4.1); здійснювати експертну перевірку (при визначеній будівельними нормами необхідності) випробовування конструкцій, виробів, устаткування тощо, які використовуються при будівництві, та повідомляти про це замовника у визначені Договором строки (п.3.4.2); передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та Договором, об`єкт будівництва (п.3.4.3); вжити всіх необхідних заходів до недопущення передачі без згоди замовника проектної документації (примірників, копій) третім особам (п.3.4.4); забезпечити ведення та передачу замовнику в установленому порядку документів про виконання Договору (п.3.4.5); забезпечити координацію діяльності субпідрядників, залучати їх до вирішення наявних проблем, створювати необхідні умови для виконання договірних зобов`язань і контролювати хід їх виконання, здійснювати приймання робіт, представляти їх інтереси у відносинах із замовником; генпідрядник несе перед замовником відповідальність за дії субпідрядників такою ж мірою, як і за свої власні дії (п.3.4.6); забезпечити при наявності субпідрядних договорів відсутність будь-яких правових відносин між замовником і субпідрядниками при виконанні цього Договору (п.3.4.7); нести відповідальність за залучення для виконання робіт робітників та інженерно- технічних працівників достатньої кількості та відповідної кваліфікації (п.3.4.8); нести відповідальність за якість виконаних робіт, застосовуваних матеріалів, устаткування (п.3.4.9); своєчасно та невідкладно усувати недоліки робіт, допущені з його вини (п.3.4.10); відшкодувати відповідно до законодавства та Договору завдані замовнику збитки (п.3.4.11); інформувати в установленому порядку замовника про хід виконання зобов`язань за Договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення (п.3.4.12).

25. Згідно з п. 10.1 договору фінансування будівництва об`єкта проводиться за планом, який складається Замовником, узгоджується з інвестором (головним розпорядником бюджетних коштів) та генпідрядником і є невід`ємною частиною договору (додаток №3). Бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення згідно ст.23 (ч.1) Бюджетного Кодексу України; фінансування робіт здійснюється замовником відповідно до плану фінансування по мірі надходження бюджетних коштів (п.10.2 договору).

26. Відповідно до п. 11.1 договору розрахунки за виконані роботи проводяться протягом 10 (десяти) робочих днів після надходження коштів з бюджету на розрахунковий рахунок замовника для фінансування зазначених робіт та будуть здійснюватися на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт по формі №КБ-3 та рахунку на оплату робіт; проміжними платежами в міру виконання робіт.

27. Пунктом 11.7 договору передбачено, що замовник за наявності бюджетних коштів на розрахунковому рахунку, протягом 10 (десяти) робочих днів перераховує генпідряднику аванс у розмірі 100% від вартості зазначених робіт за договором згідно Порядку та умовам надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 26.05.2021 №615 "Деякі питання забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа житлом та підтримки малих групових будинків", згідно постанови КМУ від 27.12.2001 №1764 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва" (зі змінами), постанови КМУ від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядником (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами), та з урахуванням обмежень визначених постановою КМУ від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) і відповідно до Положення про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються в поточному бюджетному періоді 2021 року, затвердженого наказом Департаменту від 18.02.2021 №26-ОД.

28. Згідно з п. 11.8 договору використаний аванс погашається на підставі актів виконаних робіт за формою №КБ-2в, підписаних уповноваженими представниками сторін. Генпідрядник згідно з постановою КМУ від 26.05.2021 №615 "Деякі питання забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа житлом та підтримки малих групових будинків", згідно постанови КМУ від 27.12.2001 №1764 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва" (зі змінами), постанови КМУ від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядником (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами), та з урахуванням обмежень визначених постановою КМУ від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) і відповідно до Положення про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються в поточному бюджетному періоді 2021 року, затвердженого наказом Департаменту від 18.02.2021 №26-ОД, зобов`язується використати одержаний аванс на виконання робіт протягом дев`яти місяців після одержання авансу; за закінченням цього терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнта 1.2 за кожний день прострочення (п.11.9 договору).

29. Пунктом 13.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань генпідрядник сплачує замовнику штрафні санкції (пеню) у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а у разі здійснення попередньої оплати генпідрядник, крім сплати штрафних санкцій, повертає замовнику не освоєні вчасно кошти з урахуванням індексу інфляції; крім сплати штрафних санкцій генпідрядник компенсує замовнику збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань за договором.

30. Генпідрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини строків виконання робіт, що зазначаються у календарному графіку робіт; у разі порушення строків виконання робіт генпідрядник сплачує штрафні санкції (пеню) у розмірі облікової ставки НБУ від вартості договірної ціни за кожний день прострочення (п.13.3 договору).

31. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30.12.2024, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором; строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до договору (п.16.1 договору в редакції додаткової угоди №9 від 15.12.2023). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.16.2 договору).

32. На виконання п.11.7 договору Департамент на користь ТОВ "Комерційний центр "Лібертон" перерахував аванс в межах 95% на виконання робіт за об`єктом: Нове будівництво малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Володимирівська, між буд. 61 та 65 на загальну суму 14154606,00 грн (платіжні доручення №2078 від 20.10.2021 на суму 10158 942,00 грн та №2212 від 04.11.2021 на суму 3995 664,00 грн).

33. 11.04.2022 Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Лібертон" додатковою угодою №4 внесли зміни до договору, а саме: генпідрядник використовує одержану попередню оплату на виконання робіт на об`єкті протягом дев`яти місяців після одержання авансу, за виключенням періоду дії Указів Президента України про встановлення та продовження строку дії воєнного положення. Ця додаткова угода укладена відповідно до п.4 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Указу Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного положення в Україні" та п.14.1 розд.14 Договору, на підставі повідомлення Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, у зв`язку з виникненням об`єктивних обставин, що унеможливлювали виконання зобов`язань в строки, передбачені договором.

34. За повідомленням Головного управління Державної казначейської служби України від 21.02.2024 №04-10-10/2725 та Департаменту від 11.12.2023 №2963/0/174-23, за договором згідно виписки з рахунку, відкритого на ім`я Департаменту, 13.03.2023 ТОВ "Комерційний центр "Лібертон" повернуло кошти у сумі 1 619 270,50 грн та 11.12.2023 частково закрило аванс в сумі 4 379 200,34 грн ф. КБ-3 та на підставі акту здавання-приймання виконаних будівельно-монтажних робіт ф. КБ-2.

35. Після відкриття провадження у справі (09.04.2024) ТОВ "Комерційний центр "Лібертон" надало суду: акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в на суму 949845,84 грн за квітень 2024 року; акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в на суму 2487522,62 грн за квітень 2024 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 за квітень 2024 року на загальну суму 3437368,46 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в №5 від 25.06.2024 на суму 3527127,67 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в №6 від 25.06.2024 на суму 288278,69 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в №7 від 12.07.2024 на суму 903360,34 грн; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 за червень на суму 3815406,36 грн; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 липень 2024 року на суму 903360,34 грн.

36. Прокурор в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департаменту звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просив: визнати недійсною додаткову угоду №4 від 11.04.2022 до договору; стягнути з ТОВ "Комерційний центр "Лібертон" на користь Департаменту заборгованість в сумі 12918154,51 грн, з яких: 8156135,16 грн, невикористаний аванс за договором, 2064889,20 грн - інфляційні втрати, 610788,69 грн - 3% річних, 2086341,46 грн - пені.

37. Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, викладені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

38. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

39. Суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення з ТОВ "КЦ "Лібертон" на користь Департаменту 4 299 190,49 грн, з яких 1 793 541,86 грн - пені, 1 924 139,90 грн - інфляційних втрат, 581 508,73 грн - 3% річних на суму невикористаного авансу, вказував на те, що судам необхідно встановити: 1) кінцеву дату, встановлену Договором, для використання та погашення авансу (з урахуванням кожного авансового платежу); 2) період, протягом якого відбулося протиправне користування авансом (з моменту спливу дев`ятимісячного терміну на використання та погашення авансу до моменту складення, встановлених у п.11.8 договору, актів виконаних робіт за формою №КБ-2в); 3) перевірити правильність наданого прокурором обрахунку інфляційних втрат, 3% річних, пені з урахуванням періоду, протягом якого відбулося протиправне користування авансом.

40. Під час нового розгляду справи, суди відмовили у позові в повторно переглянутій частині позову та зазначили, що:

- 20.10.2021 (оплата 23.10.2021) позивачем-2 був внесений аванс в сумі 10 158 942,00 грн;

- 04.11.2021 (оплата 05.11.2021) позивачем-2 був внесений авансу в сумі 3 995 664,00 грн;

- отже, дев`ятимісячний строк використання авансу в сумі 10 158 942,00 грн спливає - 23.07.2022; в сумі 3 995 664,00 грн - 05.08.2022, до звернення прокурора з позовом до суду (квітень 2024 року):

- 13.03.2023 відповідач повернув позивачу-2 невикористаний аванс у розмірі 1 619 270,50 грн,

- 11.12.2023 актом здавання-приймання виконаних будівельно-монтажних робіт форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 підтверджено використання частини авансу в сумі 4 379 200,34 грн., відповідно, сума невикористаного авансу склала 8 156 135,16 грн;

- після відкриття провадження при первісному розгляді даної справи відповідач надав- акти виконаних робіт форми КБ-2в на загальну суму 8 156 135,16 грн (за квітень 2024 року (акти №3, №4 на суму 3 437 368,46 грн), за червень 2024 року (акт №5, №6 на суму 3 815 406,36 грн); за липень 2024 року (акт №7 на суму 903 360,34 грн)). Таким чином, суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 8 156 135,16 грн;

- матеріалами справи підтверджується використання відповідачем одержаного авансу в загальній сумі 12 535 335,50 грн. (8 156 135 грн 16 коп. + 4 379 200,34 грн.). Залишок авансу у розмірі 1 619 270,50 грн відповідач повернув 13.03.2023 позивачу-2;

- таким чином наявними у справі доказами підтверджується використання авансу на придбання матеріалів та здійснення обов`язкових платежів, відповідно, відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строку повернення авансу. Аванс у вказаній сумі і не міг бути повернутий, так як вже освоєний відповідачем.

41. Проаналізувавши судові рішення, касаційний суд вказує на наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, виходячи з наступного.

42. Судами встановлено, що 19.10.2021 Департамент (як замовник) та ТОВ "КЦ "Лібертон" (як генеральний підрядник) уклали Договір на виконання будівельно-монтажних робіт.

43. Відповідно до ч.1 ст.875 ЦК за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

44. Як вказувалось. під час нового розгляду справи, судами розглядався спір щодо стягнення з ТОВ "КЦ "Лібертон" на користь Департаменту 1 793 541,86 грн - пені, 1 924 139,90 грн - інфляційних втрат, 581 508,73 грн - 3% річних нарахованих на суму несвоєчасно використаного авансу.

45 Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

46. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

47. За змістом частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

48. Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

49. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

50. За умовами п.11.7 договору замовник за наявності бюджетних коштів на розрахунковому рахунку, протягом 10 (десяти) робочих днів перераховує генпідряднику аванс у розмірі 100% від вартості зазначених робіт за Договором.

51. Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

52. На виконання п.11.7 Договору Департамент перерахував на користь ТОВ "КЦ "Лібертон" аванс на виконання робіт в межах 95% на загальну суму 14 154 606,00 грн (платіжні доручення №2078 від 20.10.2021 на суму 10 158 942,00 грн та №2212 від 04.11.2021 на суму 3 995 664,00 грн).

53. Сторонами погоджено, що Генпідрядник зобов`язується використати одержаний аванс на виконання робіт протягом дев`яти місяців після одержання авансу; за закінченням цього терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнта 1.2 за кожний день прострочення (п.11.9 Договору).

54. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.09.2022 у справі №913/703/20, а також Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, на які посилається скаржник, зробив висновок, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

55. У договорі сторони погодили, що використаний аванс погашається на підставі актів виконаних робіт за формою №КБ-2в, підписаних уповноваженими представниками сторін (п.11.8 Договору).

56. Тобто сторони у договорі чітко визначили вимоги щодо документів, які підтверджують факт використання суми авансу, зазначивши, що такими документами є акт приймання виконаних робіт за формою №КБ-2в.

57. Судами встановлено використання відповідачем одержаного авансу в загальній сумі 12 535 335,50 грн. (8 156 135 грн 16 коп. + 4 379 200,34 грн.). Залишок авансу у розмірі 1 619 270,50 грн відповідач повернув 13.03.2023 позивачу-2.

58. Під час нового розгляду справи, суди попередніх інстанцій відмовили в позові, виходячи з того, що ТОВ "КЦ "Лібертон" надало докази придбання за рахунок авансу матеріалів на суму 12 535 335,50 грн (платіжні доручення за період з 25.10.2021 до 28.01.2022), а тому аванс "не міг бути повернутий, оскільки вже освоєний відповідачем", і підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат немає. Отже, на думку судів не було порушення зобов`язань своєчасного повернення/використання авансу.

59. Верховний Суд з цим висновком не погоджується. Факт придбання матеріалів на суму авансу не є тотожним його використанню в розумінні пункту 11.8 договору, про що вже зауважував суд касаційної інстанції у постанові від 30.04.2025: використання авансу (сам факт витрачання коштів) і погашення авансу (документальне підтвердження цього факту актом за формою №КБ-2в) є двома окремими діями, і саме друга з них є доказом, на підставі якого можна вважати правомірне припинення зобов`язань щодо своєчасного використання авансу. Кошти, витрачені на придбання матеріалів, залишаються у власності підрядника до моменту, коли ці матеріали фактично використані на виконання робіт за конкретним договором і це підтверджено відповідним актом; сам факт оплати постачальнику, без такого підтвердження, не виключає можливості використання придбаного на інших об`єктах чи його подальшого відчуження (аналогічний висновок, викладено у постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 16.09.2022 у справі №913/703/20, пункти 131- 135).

60. Отже, обставина, що аванс дійсно було витрачено на придбання матеріалів, не спростовує протиправності користування авансом після спливу дев`ятимісячного строку: період з моменту спливу цього строку (23.07.2022 та 05.08.2022 відповідно) до дати складення акта за формою №КБ-2в, яким конкретну суму авансу погашено, залишається періодом протиправного користування чужими коштами, за який нараховуються передбачені договором та статтею 625 ЦК України пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Саме цей період - а не сам факт придбання матеріалів - підлягав установленню судами першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. На вказане звертав увагу судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції під час перегляду судових рішень у постанові від 30.04.2025.

61. Незважаючи на вказівки Верховного Суду, суди попередніх інстанцій виснували, що матеріали справи містять докази використання відповідачем авансу, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями на придбання матеріалів та сплати за виконання робіт, надання послуг. Такі висновки судів грунтуються на суперечливих доводах, оскільки, суди у судових рішеннях вказували на те, що належними доказами використання авансу є саме акт за формою №КБ-2в.

62. Верховний Суд вважає хибними висновки судів про те, що платіжні доручення на оплату будівельних матеріалів підтверджують належне використання авансу в розумінні пункту 11.8 договору. Так, будівельно-монтажні роботи об`єктивно не можуть бути виконані без попереднього придбання матеріалів, однак договір будівельного підряду (стаття 875 ЦК України) передбачає оплату не постачання матеріалів як таке, а прийнятих замовником робіт; саме тому сторони визначили єдиний документ, яким засвідчується використання авансу на виконання робіт - акт за формою №КБ-2в (пункт 11.8 договору), а не платіжне доручення купівлі матеріалів. Оплата матеріалів є лише проміжним етапом на шляху до виконання робіт і сама собою не підтверджує, що придбані матеріали використані саме на цьому об`єкті та в межах саме цього Договору.

63. Вказаному судами не було надано належної правової оцінки, що свідчить про неналежне дослідження та встановлення факту своєчасного/несвоєчасного використання авансових коштів, з урахуванням того, що "використання" і "погашення" авансу є різними юридичними фактами. Верховний Суд звертає увагу судів, що генпідрядник був зобов`язаний використати одержаний аванс на виконання робіт протягом дев`яти місяців після його одержання, підтвердженням чого мають бути підписані сторонами акти приймання виконаних робіт за формою №КБ-2. У випадку невикористання авансу - він мав бути повернутий замовнику з дотриманням строків, встановлених договором.

64. Суди під час нового розгляду справи встановили, що дев`ятимісячний строк використання авансу спливав 23.07.2022 та 05.08.2022. Водночас суди не вказали період, протягом якого відбулося протиправне користування кожною із сум авансу, тобто період від спливу дев`ятимісячного строку до складення відповідного акта за формою №КБ-2в судами не встановлений. Правильність розрахунку прокурора судами не перевірялась. Замість цього суди виснували про відсутність підстав для нарахувань складових заборгованості з мотивів, які прямо суперечать вже наведеним у постанові Верховного суду від 30.04.2025 висновкам про зміст пунктів 11.8- 11.9 договору, а саме про те, що використання авансу підтверджується виключно актами за формою №КБ-2в, а не платіжними дорученнями на придбання матеріалів.

65. На вказане звертав увагу прокурор у касаційній скарзі зазначаючи, що судами не враховано вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 30.04.2025, та правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20.

66. Крім того, суди також зробили висновок, що правила встановленні статтею 213 Цивільного кодексу України, не дозволяють визначити зміст п. 11.8-11.9 договору щодо тривалості користування генпідрядником авансом, отриманим ним від замовника, а тому застосували тлумачення contra proferentem, поклавши ризик неточності формулювань на Департамент. Суди вказали, що за умовами пункту 11.9 договору генпідрядник зобов`язаний повернути невикористану частину авансу протягом дев`яти місяців після його одержання, а саме до 05.08.2022 (за датою останнього авансового платежу), тоді як кінцевим строком виконання робіт за календарним графіком є 30.12.2022.

67. Верховний Суд вважає хибними такі висновки суду.

68. З цього приводу касаційний суд зазначає, що обов`язок генпідрядника використати одержаний аванс на виконання робіт протягом дев`яти місяців після його одержання (пункт 11.9 Договору) та обов`язок завершити роботи за Договором у строк, визначений календарним графіком (30.12.2022), є самостійними договірними зобов`язаннями, які не виключають одне одного. Пункт 11.9 договору не вимагає завершення всього обсягу робіт до спливу дев`ятимісячного строку - він вимагає, щоб одержана сума авансу до цього моменту була підтверджена як використана (актами за формою №КБ-2в) або повернута замовнику в невикористаній частині. Ці вимоги можуть виконуватися поетапно, відповідно до фактично прийнятих замовником обсягів робіт, незалежно від дати завершення робіт за договором у цілому.

69. З календарного графіка виконання робіт (додаток №2 до Договору) вбачається лише етапність виконання та прийняття робіт; при цьому більша частина робіт мала бути виконана до спливу строку повернення авансу (24.07.2022 та 06.08.2022), а з огляду на те, що аванс становив 95 відсотків договірної ціни, на вересень-грудень 2022 року могло припадати не більше 5 відсотків вартості робіт. Відповідно до частини 1 статті 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання виконаних робіт або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Тобто ніщо не перешкоджало генпідряднику скласти акти за виконаними на відповідний момент етапами робіт та підтвердити цільове використання одержаної суми авансу до спливу встановленого строку, а щодо частини, не використаної з тих чи інших причин - повернути її замовнику.

70. Верховний Суд звертав увагу судів попередніх інстанцій на імперативності умови договору щодо повернення авансу, але суди проігнорували вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.04.2025. Касаційний суд зауважує, що жодних застережень щодо впливу на цей обов`язок дати завершення робіт за календарним графіком, договір не містить, а тому посилання на "колізію" умов договору не могло бути підставою для їх фактичного перегляду шляхом іншого тлумачення взаємозв`язку пунктів 11.8, 11.9 договору та календарного графіка.

71. За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

72. Суд акцентує увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, чого в даному випадку судом апеляційної інстанції не дотримано.

73. За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

74. Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

75. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

76. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

77. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20.

78. Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

79. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

80. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

81. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

82. Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

83. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

84. Верховний Суд також звертає увагу на заборону формалізму як одну із вимог принципу пропорційності, який зобов`язує суди не допускати декларативного підходу в оцінці доказів.

85. Тоді як, частиною п`ятою статті 310 ГПК України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

86. Згідно з частиною першою статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

87. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на імперативність приписів частини п`ятої статті 310 та частини першої статті 316 ГПК України (постанови від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 02.08.2022 у справі № 914/427/20, від 06.12.2022 у справі № 914/851/16 тощо).

88. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування судових рішень в оскаржуваній частині та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, адже суди не врахували наведені вище норми чинного законодавства, висновки та вказівки Верховного Суду, що стало наслідком невстановлення обставин, що є вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору.

89. Таким чином, визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, що в розумінні пункту 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу (в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів) є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови у стягненні з ТОВ "КЦ "Лібертон" на користь Департаменту 1 793 541,86 грн - пені, 1 924 139,90 грн - інфляційних втрат, 581 508,73 грн - 3% річних нарахованих на суму невикористаного авансу , справа в цій частині підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

90. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

91. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

92. Під час розгляду справи судам необхідно звернути увагу на викладене, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, та правильно застосувати положення матеріального та процесуального законодавства, з урахуванням умов договору.

93. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд