ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 03 березня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014120020002822, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кіровограда, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Вступ
ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 27 квітня 2014 року приблизно о 22:00, у домоволодінні ОСОБА_8 у ході конфлікту завдав останньому тупим предметом численних ударів від яких ОСОБА_8 помер на місці події.
Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України.
Апеляційний суд після перегляду вироку районного суду за апеляційними скаргами сторін захисту та обвинувачення, які залишив без задоволення, змінив рішення суду першої інстанції в частині зарахування у строк призначеного засудженому покарання строку попереднього ув`язнення та строку цілодобового домашнього арешту. У решті вирок районного суду залишив без змін.
Не погодившись із рішенням апеляційного суду, захисник та прокурор подали касаційні скарги, в яких посилаються на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просять скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження в апеляційному суді.
Водночас до початку касаційного розгляду прокурор відмовився від своєї скарги.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в порядку касаційного розгляду має відповісти на доводи щодо:
- неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і, як результат, кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України;
- постановлення апеляційним судом рішення з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Подільського районного суду м. Кропивницького від 30 червня
2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII ОСОБА_7 зараховано у строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення з 11 травня 2014 року по 12 серпня 2014 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
До того ж зараховано ОСОБА_7 у строк призначеного покарання, період цілодобового домашнього арешту з 13 серпня 2014 року по 06 жовтня 2015 року, а також з 20 жовтня 2015 року по 20 грудня 2015 року, виходячи з такого співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів та питання стосовно процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 22:00 зайшов до домоволодіння раніше йому знайомого ОСОБА_8 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , направився до флігеля, де між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник конфлікт. У ході сварки у ОСОБА_7 на фоні раптово-виниклих неприязних відносин виник умисел на вбивство ОСОБА_8 . Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на умисне вбивство ОСОБА_8 , діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_7 шляхом спричинення численних ударів тупим предметом у ділянку голови та тулуба ОСОБА_8 , заподіяв останньому несумісні із життям тілесні ушкодження, від яких той помер на місці події. Смерть ОСОБА_8 наступила від черепно-мозкової травми і перебуває в прямому причинному зв`язку із наявними у нього тілесними ушкодженнями.
Далі ОСОБА_7 з метою приховування слідів злочину перетягнувши із флігеля труп ОСОБА_8 , скинув його на дно погреба, на території подвір`я вказаного вище домоволодіння, витер кров у флігелі домоволодіння і зник з місця скоєння злочину.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 03 березня 2026 року вирок районного суду змінив в частині зарахування у строк призначеного засудженому ОСОБА_7 покарання строку попереднього ув`язнення та строку цілодобового домашнього арешту.
На підставі положень ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 11 травня 2014 року по 15 липня 2014 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Також на підставі положень ч. 7 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк призначеного покарання строк домашнього арешту з 16 липня 2014 року по 06 жовтня 2015 року, а також з 20 жовтня 2015 року по 20 грудня 2015 року, виходячи з такого співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
В іншій частині вирок районного суду залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисникпосилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.
Надаючи свою оцінку доказам та фактичним обставинам у кримінальному провадженні, захисник стверджує, що апеляційний суд дав неправильну правову оцінку діям підзахисного, що призвело до хибної кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, тобто як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, оскільки у засудженого не було умислу на вбивство потерпілого.
Разом з тим, захисник наводить доводи, які стосуються неповноти судового розгляду.
Також захисник наполягає на тому, що досліджені під час судового провадження докази не доводять поза розумним сумнівом винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а висновки суду про винуватість ОСОБА_7 є необґрунтованими.
При цьому на обґрунтування зазначених вище доводів захисник посилається на практику Верховного Суду.
До того ж стверджує, що апеляційний суд, порушуючи вимоги ст. 419 КПК України, не надав оцінки всім доводам поданої скарги, формально підійшов до розгляду апеляційної скарги сторони захисту, тож ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Також прокурор подав касаційну скаргу на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 03 березня 2026 року, за якою було відкрито касаційне провадження.
До початку касаційного розгляду від прокурора надійшло клопотання про відмову від поданої ним касаційної скарги.
З урахуванням наведеного вище колегія суддів прийняла відмову прокурора від касаційної скарги відповідно до ст. 432 КПК України.
Водночас відсутні підстави для закриття касаційного провадження, оскільки судове рішення у цьому кримінальному провадженні оскаржив захисник
ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 .
Позиції інших учасників судового провадження
Учасники судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не подавали.
У судовому засіданні захисник виступив на підтримку поданої скарги.
У свою чергу прокурор заперечив щодо задоволення скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі захисника доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій; неповнота судового розгляду й невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перегляду в касаційному суді. Разом з тим суд касаційної інстанції здійснює перевірку того, чи додержалися суди попередніх інстанцій процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
Щодо кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України.
Стосовно доводів захисника про те, що апеляційний суд дав неправильну правову оцінку діям підзахисного, що призвело до хибної кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, тобто як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, оскільки у засудженого не було умислу на вбивство потерпілого, колегія суддів зазначає таке.
Виходячи із завдань і загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
За результатами перегляду кримінального провадження і обґрунтованості висновків районного суду, апеляційний суд дотримався вказаних вище приписів кримінального процесуального закону.
За позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 квітня 2023 року у справі № 537/984/20 (провадження № 51-1747кмо22), в основі апеляційного перегляду судового рішення лежить перевірка його обґрунтованості й законності, задля чого апеляційний суд наділений відповідними процесуальними можливостями, ключовою із яких є перевірка повноти і правильності встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження за результатами дослідження та оцінки доказів.
Водночас лише в тій ситуації, коли суд апеляційної інстанції вбачає, що доводи в апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження виглядають обґрунтованими та потребують перевірки, він таку перевірку здійснює шляхом повторного дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст. 404 КПК України.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів встановила, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та правильність кваліфікації його дій за цією нормою кримінального закону судами попередніх інстанцій зроблено на підставі досліджених та оцінених доказів з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судових рішеннях наведено докладні мотиви.
Водночас ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту за його участю не спростовував конфлікту між ним та потерпілим, проте заперечував наявність умислу на заподіяння смерті потерпілому.
Версія сторони захисту про відсутність у засудженого умислу на вбивство потерпілого детально перевірялася судами і була відхилена з посиланням на низку доказів, досліджених у цьому провадженні.
Так, за висновком судово-медичної експертизи від 05 червня 2014 року № 404:
На трупі ОСОБА_8 мали місце тілесні ушкодження у вигляді 1) черепно-мозкової травми: крововиливу під м`яку і тверду мозкову оболонки, вдавлений перелом лобової кістки зліва, багатооскольчатий перелом кісток склепіння і основи черепа, крововиливу в м`які тканини голови, рани голови (5), рани лівої грудної клітки з множинними переломами ребер зліва, 3) рана над крилом лівої здухвинної кістки; 4) синець на шиї.
Ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми утворилися від травматичного контакту з тупим предметом. Ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер утворилися від травматичного контакту з тупим предметом. Синяк на шиї утворився від травматичного контакту з тупим предметом. Ушкодження у вигляді рани над крилом лівої клубової кістки утворилися від дії предмета, що володіє колючо-ріжучою властивістю, про що свідчить форма рани, рівні краї рани, наявність ранового каналу.
Ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з крововиливами під тверду та м`яку мозкові оболонки, багатоосколковим переломом черепа та ран голови утворилося від не менше семи травматичних впливів.
Ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер утворилося від не менше трьох-чотирьох травматичних впливів.
Смерть ОСОБА_8 настала від черепно-мозкової травми і перебуває у прямому причинному зв`язку з наявними тілесними ушкодженнями.
Ушкоджень, які могли б утворитися в ході боротьби, самооборони та падіння з положення стоячи, немає.
У втиснутому зламі лобової кістки зліва відобразилися властивості тупого предмета подовженої форми, що має ребро.
Згідно з додатком до висновку експерта від 17 червня 2014 року № 404, на підставі даних висновку експерта від 05 червня 2014 року № 402, протоколу проведення слідчого експерименту від 12 травня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_7 :
Наявні в ОСОБА_8 тілесні ушкодження не могли утворитися за обставин, зазначених у протоколі слідчого експерименту від 12 травня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_7 .
Також суди послалися, зокрема, на такі докази:
- показання ОСОБА_9 , згідно з якими у 2014 році він працював слідчим в Кіровоградському МВ УМВС України в Кіровоградській області. У ході проведення огляду місця події на вул. Ізмаїльській виявлено тіло чоловіка в колонці з тілесними ушкодженнями, що свідчили, що його смерть наступила не внаслідок падіння. Згодом у ході відпрацювання території вчинення злочину, було встановлено можливо причетну особу - ОСОБА_7 , після чого запросили його та дружину на допит. Під час огляду будинку ОСОБА_7 виявлено мобільний телефон потерпілого ОСОБА_8 , що був схований в домоволодінні.
ОСОБА_7 під час перебування під адміністративним арештом, був одягнений в штани, які запропонували йому видати. Вказані штани відправили на експертизу, під час виконання якої виявлено сліди замитої крові потерпілого ОСОБА_8 . Також у флігелі була виявлена замита кров потерпілого;
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від
04 травня 2014 року, за даними якого слідчий СВ Кіровоградського МВ УМВС України в області прийняв усну заяву від ОСОБА_10 , який повідомив, що з
27 квітня 2014 року його батько ОСОБА_8 зник зі свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , і до теперішнього часу місце його перебування невідоме;
- протокол огляду місця події від 05 травня 2014 року з ілюстративним матеріалом, згідно з яким слідчий СВ Кіровоградського УМВС України в Кіровоградській області у присутності двох понятих провів огляд подвір`я за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого прямо з воріт виявлено погріб, вхід у який має розмір 1х1 м. У погрібну яму накидано матраци та лист шиферу. З-під матраца виглядає людська нога. З дна погреба було піднято труп чоловічої статті у спущених трусах чорного кольору, з вираженим трупним закляканням;
- протокол огляду місця події від 07 травня 2014 року, відповідно якого слідчий СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області у присутності двох понятих оглянув домоволодіння ОСОБА_7 за адресою:
АДРЕСА_1 . У кімнаті № 3 між стіною та сидінням крісла, крім іншого, виявлено чорно-сірий мобільний телефон «Samsung SGH-C230», з останніми цифрами ІМЕІ НОМЕР_1 , у якому міститься сім-картка МТС (опечатано в петпакет № 0295464);
- протокол огляду місця події від 08 травня 2014 року, згідно з яким слідчий
СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області у присутності двох понятих оглянув кімнату для зустрічей з адмінзаарештованими № 5 у приміщенні ІТТ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, де перебував ОСОБА_7 , у якого виявлено та вилучено: штани класичні чорного кольору, що поміщені в полімерний пакет;
- протокол проведення слідчого експерименту від 12 травня 2014 року, за даними якого старший слідчий СВ Кіровського ВМ КМВ УМВС України в Кіровоградській області, у присутності двох понятих, за участю спеціаліста КОБ СМЕ ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_12 провів слідчий експеримент з підозрюваним
ОСОБА_7 , під час якого він описав подію, яка сталася між ним та потерпілим 27 квітня 2014 року;
- лікарське свідоцтво про смерть від 08 травня 2014 року № 452, згідно з яким ОСОБА_13 , помер у квітні 2014 року внаслідок нападу з використанням тупого предмета з метою вбивства чи нанесення ушкодження. Хвороба, що призвела до смерті: набряк головного мозку; крововилив під м`які мозкові оболонки; багатоуламкові переломи основи та склепіння черепа;
- висновок судово-біологічної імунологічної експертизи від 12 травня
2014 року № 379, згідно якого:
У результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження на штанах (об`єкт № 2), вилучених 08 травня 2014 року в ході особистого огляду у
ОСОБА_7 , виявлено кров людини та визначено її генетичні ознаки.
Генетичні ознаки крові на штанах (об`єкт № 2) збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_8 (об`єкт № 1).
Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак крові на штанах (об`єкт № 2) та генетичних ознак зразка крові потерпілого ОСОБА_8 (об`єкт № 1) складає 1,7x10-27, тобто вказані генетичні ознаки зустрічаються не частіше ніж у 1 з 580 септильйонів (5,8 х 1026) осіб.
Таким чином, сліди крові на штанах походять від потерпілого ОСОБА_8 ;
- висновок судово-медичної експертизи від 04 червня 2014 року № 333, згідно з яким:
У плямах бурого кольору на чотирьох вирізах тканини з однієї подушки та трьох матраців знайдено кров людини (об`єкти 1-4). Під час визначення групової належності крові у вказаних слідах в об`єкті № 2 встановлена група Ав, в об`єктах № 1 і 3 встановлено антигени А і Н, а в об`єкті № 4 - тільки антиген А. Таким чином, кров на чотирьох вирізках тканини (з наволочки та трьох матраців) може належати потерпілому ОСОБА_8 ;
- висновок судово-медичної експертизи від 04 червня 2014 року № 332, за відомостями якого:
У зіскобі речовини бурого кольору з місця події (з підлоги кімнати) знайдено кров людини (об`єкт № 1). Під час визначення групової належності крові в об`єкті встановлено лише антиген А, що передбачає групу крові Ав.
Таким чином, кров в об`єкті № 1 може належати потерпілому ОСОБА_8 ;
- висновок судово-медичної експертизи від 04 червня 2014 року № 334, згідно з яким:
У плямах бурого кольору на капцях (шльопанцях із поліхлорвінілу) знайдено кров людини (об`єкти № 1-3). Під час визначення групової належності крові у вказаних слідах встановлено тільки антиген А.
Таким чином, кров на капцях з місця події може належати потерпілому
ОСОБА_8 ;
- висновок судово-медичної експертизи від 04 червня 2014 року № 331, за даними якого:
Речовина бурого кольору, вилучена на місці події з підлоги кухні, являється кров`ю людини групи Ав (об`єкт № 1).
Таким чином, кров в об`єкті № 1 може належати потерпілому ОСОБА_8 .
Тож, під час перевірки доводів сторони захисту про відсутність у ОСОБА_7 умислу на вбивство ОСОБА_8 , районний суд, з яким погодився апеляційний суд, врахував спосіб та знаряддя вчинення злочину, яким засуджений наніс потерпілому тілесні ушкодження, оцінив версію засудженого про нанесення ним одного удару потерпілому, яка спростовується висновком судово-медичної експертизи від 05 червня 2014 року № 404, де зафіксовано тілесні ушкодження на тілі померлого, які утворилися від впливу тупого предмета на ділянку голови, тулуба, шиї в загальній кількості не менше 12 та 1 від колючо-ріжучого предмета, поведінку засудженого, а саме приховування трупа шляхом скидання в погріб, яка підтверджується експертним висновком від 05 червня 2014 року № 404, згідно з яким, крім іншого, враховуючи розташування та взаєморозташування ушкоджень на трупі, місце виявлення трупа ОСОБА_8 не може бути місцем заподіяння тілесних ушкоджень, а також висновками експертів від 04 червня 2014 року
№ 331 та № 332, відповідно до яких на підлозі кімнати у будинку потерпілого виявлені залишки його крові.
Отже, з фактичних обставин установлених судами попередніх інстанцій на підставі досліджених доказів, убачається, що у цьому провадженні засуджений мав умисел на вбивство потерпілого, а тому його дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України.
Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій і звертає увагу на таке.
Умисне вбивство з об`єктивної сторони характеризується діянням у виді протиправного посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеним діянням та наслідками. Суб`єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу, тобто під час вчинення умисного вбивства винний усвідомлює, що своїми діями посягає на життя іншої особи, та бажає заподіяти їй смерть (прямий умисел) або свідомо допускає настання смерті.
Вчиняючи ті або інші дії, що із закономірністю тягнуть за собою настання певних наслідків, суб`єкт кримінального правопорушення здатний їх передбачити як невідворотний чи можливий результат своїх дій, і саме тому необхідний причинний зв`язок має кримінально-правове значення, а суспільно небезпечні наслідки, заподіяні діянням особи, ставляться їй у провину.
Під час неправильного уявлення особи про дійсний розвиток причинного зв`язку між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками кримінальне право не вимагає, щоб особа усвідомлювала причинний зв`язок у всіх деталях і особливостях. Достатньо, щоб особа усвідомлювала розвиток причинного зв`язку в загальних рисах, і помилка в деталях не має впливу на кримінальну відповідальність.
Ознаки суб`єктивної сторони й особливості психічного ставлення винуватої особи встановлюються судами з урахуванням особливостей вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, за встановленими фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, на підставі доказів, зібраних у порядку, передбаченому КПК України, та оцінених відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Встановлюючи форму і вид вини, суд у кожному конкретному випадку виходить з аналізу всіх зібраних у справі доказів і сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховує характер і спосіб його вчинення, інтенсивність і спрямованість протиправного впливу, кількість і локалізацію на тілі потерпілої особи тілесних ушкоджень, причини припинення протиправних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки тощо.
Визначальним для кваліфікації кримінального правопорушення з матеріальним складом є суб`єктивне ставлення винуватого до наслідків своїх дій. В аспекті встановлення підстави кримінальної відповідальності, юридичної оцінки суб`єктивного ставлення до вчиненого, за ступенем конкретизації у свідомості суб`єкта передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків виокремлюють визначений (пов`язаний із передбаченням конкретного наслідку) і невизначений (альтернативний) умисли, коли свідомістю винного охоплюється можливість настання двох або більше альтернативних наслідків. Небажання смерті потерпілого не виключає умисної вини. При невизначеному умислі, різновидом якого є альтернативний умисел, кваліфікація здійснюється залежно від тих наслідків, які були фактично заподіяні.
Поза увагою судів попередніх інстанцій не залишилося те, що засуджений вчиняв цілеспрямовані дії за власною волею, усвідомлював зміст і характер вчинених дій, бажав завдати ударів з такою силою і в ті органи, ураження яких призвело до заподіяння смерті потерпілому. Встановлені судами обставини не містять відомостей про те, що засуджений не усвідомлював розвитку причинного зв`язку між його діянням і заподіяною смертю.
У цьому провадженні характер застосованого насильства, знаряддя злочину, характер заподіяних потерпілому ушкоджень поведінка засудженого після вчиненого, а саме приховування трупа шляхом скидання в погріб та замивання слідів крові, свідчать про усвідомлення винним суспільно небезпечного характеру своїх дій, розуміння ним заподіяння смерті потерпілому.
Колегія суддів акцентує на тому, що версія сторони захисту про протилежне не підтверджена під час судового провадження, оскільки є такою, що спрямована на уникнення відповідальності за вчинення засудженим інкримінованого йому кримінального правопорушення та повністю спростовується встановленими судами обставинами, а також суперечить наявним у матеріалах цього кримінального провадження доказам.
Підсумовуючи наведене вище колегія суддів зауважує, що за приписами ч. 2 ст. 17 КПК України винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених судом, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Суд першої інстанції, оцінивши всі докази з урахуванням вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті іншій особі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, також були предметом перевірки суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою захисника. За результатами перегляду апеляційний суд визнав їх необґрунтованими, навівши при цьому в ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення. Тому доводи касаційної скарги захисника про протилежне є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.
У касаційній скарзі захисник посилається на практику Верховного Суду, однак, дослідивши вказані судові рішення, колегія суддів встановила, що викладені в них висновки є нерелевантними, до обставин цього кримінального провадження.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на доводи, викладені, зокрема в апеляційній скарзі сторони захисту, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав їх необґрунтованими, та належним чином мотивував свою позицію.
Отже, колегія суддів не встановила неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо юридичної оцінки вчиненого засудженим кримінального правопорушення за вказаними вище нормами КК України.
Також не констатувала колегія суддів істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для зміни чи скасування оскарженого судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення у разі відсутності підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для його скасування або зміни.
Ухвала апеляційного суду в цьому кримінальному провадженні належним чином мотивована і відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування оскарженого судового рішення, під час перевірки цього кримінального провадження колегія суддів не встановила.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, а також матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції в ході розгляду провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, то касаційну скаргу захисника має бути залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд