ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023150020000132 від 08 березня 2023 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Клинини Волочиського району Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за ст. 414 ч. 2 КК України, за касаційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 26 лютого 2026 року в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 414 ч. 2 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 26 лютого 2026 року на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України, оскільки судове рішення оскаржене з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 07 квітня 2026 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції помилково встановив, що вирок відносно ОСОБА_6 було ухвалено на підставі угоди про визнання винуватості, внаслідок чого зробив необґрунтований висновок про те, що захисник оскаржив вирок з підстави, з якої не може його оскаржувати, та необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України. Звертає увагу на те, що розгляд кримінального провадження судом першої інстанції відбувався в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України, а тому він, як захисник, має право на оскарження вироку в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, про що йдеться в апеляційній скарзі та на що не звернув уваги апеляційний суд.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду. В окремій заяві захисник ОСОБА_7 просить провести судове засідання за його та ОСОБА_6 відсутністю. Заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідача, вислухавши доводи учасника касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 399 ч. 6 КПК України ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
Право особи на апеляційне оскарження, спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У пункті 8 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено гарантії, згідно з яким однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зі змісту вироку вбачається, що 01 березня 2024 року до Біляївського районного суду Одеської області надійшли для розгляду обвинувальний акт, додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 414 ч. 2 КК України, та угода про визнання винуватості від 27.02.2024 року, яка була укладена між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_6 у присутності захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62023150020000132 від 08.03.2023 року, які ухвалою призначені до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Проте, ухвалою цього ж суду від 29 серпня 2024 року у затвердженні угоди про визнання винуватості від 27.02.2024 року було відмовлено та призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів.
У подальшому, врахувавши те, що учасники процесу не оспорювали фактичні обставини справи і місцевим судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, а також були відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думки учасників процесу і роз`яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорювались.
Відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З вироку суду вбачається, що судом першої інстанції було досліджено документи, на підставі яких встановлено наявність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого злочину, передбаченого ст. 414 ч. 2 КК України, а також відомості про його особу при вирішенні питання щодо призначення йому покарання згідно санкції відповідної частини статті, а також щодо можливості застосування до нього положень ст. 75 КК України.
За результатом судового розгляду Біляївський районний суд Одеської області дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 порушив правила поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого, тобто вчинив злочин, передбачений ст. 414 ч. 2 КК України, та ухвалив обвинувальний вирок щодо нього, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, не знайшовши підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином у цьому кримінальному провадженні було відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості від 27.02.2024 року, судовий розгляд проведено в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України та ухвалено обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 , який міг бути оскаржений стороною захисту в загальному порядку за виключенням доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися та відповідно місцевим судом не досліджувалися.
За змістом ст. 392 ч. 1 п. 1, ст. 393 ч. 1 п. 1 КПК України обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок чи його захисник мають право на апеляційне оскарження вироку в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Захисник ОСОБА_7 , не погодившись із вироком суду в частині призначеного покарання, подав апеляційну скаргу в порядку ст. 392, 393 КПК України, в якій просив змінити вирок суду першої інстанції та призначити ОСОБА_6 покарання зі звільненням від його відбування із встановленням іспитового строку 3 роки, поклавши на нього відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Проте, суддя-доповідач апеляційного суду не врахував зазначених вище положень кримінального процесуального закону, а також обставин судового розгляду в суді першої інстанції та дійшов до помилкового висновку про те, що захисник ОСОБА_7 оскаржив вирок щодо ОСОБА_6 на підставі угоди про визнання винуватості з підстав, з яких він не може бути оскаржений з урахуванням вимог ст. 394 ч. 4 п. 1 КПК України. За обставин цього провадження положення ст. 394 ч. 4 КПК України щодо особливостей оскарження вироку на підставі угоди не підлягали застосуванню, оскільки судом першої інстанції було відмовлено в затвердженні угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Відповідно до вимог ст. 399 ч. 4 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
У цьому кримінальному провадженні захисник ОСОБА_7 оскаржив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , який підлягає оскарженню в апеляційному порядку згідно ст. 392 ч. 1 п. 1 КПК України, а тому висновок судді-доповідача апеляційного суду щодо відмови у відкритті апеляційного провадження за такою апеляційною скаргою згідно ст. 399 ч. 4 КПК України є помилковим.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
Враховуючи зазначене, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга захисника - задоволенню.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд