ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024262060000196 від 12 квітня 2024 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, депутата Вашківецької міської ради, раніше не судимого, за ст. 240 ч. 2 КК України, за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 лютого 2026 року та вирок Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2026 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 лютого 2026 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 240 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Прийнято рішення: щодо арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 15.04.2024 року 2024 року; про повернення Вашківецькій міській раді піщано-гравійної суміші, загальною кубомасою 3.08 куб.м.; щодо речових доказів та процесуальних витрат.
За обставин детально наведених у вироку суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що 12 квітня 2024 року біля 03 год. 30 хв. він, перебуваючи на березі русла річки Черемош, що в адміністративних межах міста Вашківці, Вижницького району, Чернівецької області, не маючи дозвільних документів на проведення руслорегулюючих робіт та видобування корисних копалин, шляхом знімання верхнього шару ґрунту лопатою, видобув піщано-гравійну суміш, яку завантажив на транспортний засіб марки «ГАЗ - 53» реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`ємом 3,08 метра кубічних, чим здійснив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
Вироком Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2026 року апеляційну скаргу захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора у провадженні - прокурора Вижницької окружної прокуратури ОСОБА_9 задоволено. Скасовано вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 240 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України у виді штрафу в розмірі 2 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 38 250 грн. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст заперечень
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вироки судів попередніх інстанцій та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до ОСОБА_6 положення ст. 47 КК України, не навів обґрунтування відмови у задоволенні клопотання трудового колективу ТзОВ «Вашківецький міський ринок» щодо звільнення обвинуваченого від відповідальності та закриття кримінального провадження, а суд апеляційної інстанції такі доводи апеляційної скарги не взяв до уваги та належним чином не перевірив. Також вказує на те, що апеляційний суд проігнорував невиконання місцевим судом вимоги про фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження судового засідання від 04.02.2026 року, що відповідно до ст. 412 ч. 2 п. 7 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В запереченнях на касаційну скаргу прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Вижницької окружної прокуратури ОСОБА_9 указує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від інших учасників судового провадження не надходило.
Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду. Заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
В касаційній скарзі та окремому клопотанні захисник просить провести касаційний розгляд без його участі та без участі засудженого ОСОБА_6 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасника судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 240 ч. 2 КК України, а також наявність підстав для застосування ст. 69 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги про необґрунтовану відмову судом першої інстанції застосувати до ОСОБА_6 ст. 47 КК України за клопотанням трудового колективу ТзОВ «Вашківецький міський ринок» є безпідставними з огляду на таке.
Згідно зі ст. 47 ч. 1 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Отже звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки на підставі вказаних положень є правом, а не обов`язком суду.
З матеріалів провадження вбачається, що трудовий колектив ТзОВ «Вашківецький міський ринок» двічі звертався до Вижницького районного суду Чернівецької області з клопотаннями про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 47 КК України. Проте, ухвалами цього суду від 26 грудня 2025 року та від 24 лютого 2026 року у задоволенні вказаних клопотань було відмовлено, оскільки не було встановлено для цього підстав. Зокрема суд зазначив, що незаконне видобування ОСОБА_6 корисних копалин загальнодержавного значення заподіяно шкоду державі, а також наявний суспільний інтерес у запобіганні, виявленні та припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень свідчать про те, що застосування ст. 47 ч. 1 КК України за таких обставин буде невиправданим. Повторне заявлене клопотання розцінене судом першої інстанції як таке, що подане з метою уникнення ОСОБА_6 відповідальності і покарання за вчинене, а тому також було відхилене з наведених вище підстав.
Отже суд першої інстанції відповідно до ст. 47 ч. 1 КК України та згідно своїх дискреційних повноважень належним чином вирішив клопотання трудового колективу ТзОВ «Вашківецький міський ринок» щодо звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, навів мотиви для відмови у їх задоволенні, а тому доводи касаційної скарги щодо допущених судом порушень при їх вирішенні є безпідставними.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду належним чином умотивований і відповідає вимогам статей
370, 374 КПК України.
Не погодившись із вироком суду першої інстанції захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи в інтересах ОСОБА_6 , оскаржили його в апеляційному порядку, подавши спільну апеляційну скаргу, більшість доводів яких аналогічна доводам касаційної скарги, зокрема і щодо відсутності фіксації судового засідання 04.02.2026, як підстави для скасування вироку суду першої інстанції відповідно до ст. 412 ч. 2 п. 7 КПК України. Прокурор також оскаржив вирок у частині призначеного покарання на підставі ст. 69 ч. 1 КК України.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 420 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. У вироку суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
При залишенні апеляційної скарги без задоволення суд апеляційної інстанції має зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, тобто процесуальний закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.
Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження, зокрема, в межах апеляційної скарги захисників, належним чином перевірив її доводи, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення.
Визнаючи необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисників щодо відсутності технічного фіксування за допомогою технічних засобів судового засідання 04.02.2026, що стало підставою суду першої інстанції перейти зі стадії судових дебатів до стадії початку судового розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з такого. Згідно журналів судових засідань від 04.02.2026 року № 5845217, від 24.02.2026 року № 5962041 та файлів технічної фіксації апеляційним судом було встановлено, що 04 лютого 2026 року відбулося відкрите судове засідання, фіксація якого із технічних причин не зберіглась. У зв`язку із чим, 24 лютого 2026 року головуючим суддею було повідомлено учасників судового процесу, зокрема обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_10 , прокурора ОСОБА_11 про вказані обставини та поставлено на обговорення питання щодо можливості оголошення суті обвинувального акту ще раз, із початку, з метою не допустити істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на законність та вмотивованість кінцевого судового рішення. На що учасниками судового процесу, зокрема стороною захисту, не було висловлено заперечень, після чого прокурором було оголошено суть обвинувального акту, визначено обсяг доказів, що підлягають дослідженню та порядок їх дослідження. Зокрема, учасниками процесу було погоджено скорочений порядок, передбачений ст. 349 КПК України.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду, врахувавши позицію касаційного суду щодо цього питання, дійшла до висновку про те, що процедура судового розгляду порушена не була, оскільки районним судом було вчинено усі дії для недопущення істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
При цьому суд апеляційної інстанції погодився із доводами апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, задовольнив її та призначив ОСОБА_6 покарання за ст. 240 ч. 2 КК України у виді штрафу, в розмірі мінімально можливому при застосуванні ст. 69 ч. 1 КК України, тобто 2 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, належним чином обґрунтувавши своє рішення.
Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, воно забезпечить дотримання засад призначення покарання, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 , а також пропорційним і таким, що відповідає тяжкості кримінального правопорушення, є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відповідає даним про особу винного.
Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 370, 420 КПК України є законним, обґрунтованим і мотивованим.
Оцінюючи доводи касаційної скарги про те, що відсутність технічної фіксації судового засідання в суді першої інстанції 04.02.2026 є відповідно до ст. 412 ч. 2 п. 7 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів касаційного суду виходить з такого.
В постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року (справа № 753/9541/41-к) міститься висновок, згідно з яким при вирішенні питання про те, чи було порушення повноти фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу істотним і таким, що може потягнути за собою наслідки, визначені пунктом 7 частини другої статті 412 КПК України, необхідно зважати на обсяг інформації, відсутньої на технічному носії, та значущість тих процесуальних дій, які проводились у судовому засіданні і мали стати «інформативною основою» ухваленого судового рішення, але інформація про них виявилась відсутньою на технічному носії. Аналогічний висновок неодноразово робив і Верховний Суд після 2017 року. Так, у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 219/828/18 зазначено таке: «Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України відсутність у матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, є однією з підстав, за наявності якої судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Разом з тим колегія суддів звертає увагу на таку невід`ємну властивість поняття «істотність порушення вимог кримінального процесуального закону», визначену ст. 412 КПК України, як здатність цього порушення перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Аналіз зазначених норм КПК України свідчить, що для з`ясування питання про те, як неповне фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів вплинуло на законність ухваленого судом рішення, необхідно виходити з «рівня істотності» відхилень від вимог норми кримінального процесуального права» (постанова Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі 219/828/18).
Крім того в касаційній скарзі захисник зазначає, що в судовому засіданні 04.02.2026 року стороною обвинувачення було змінено свою позицію щодо покарання обвинуваченому в гіршу сторону, що без цього запису перевірити неможливо, і у зв`язку із чим відсутність цього технічного запису слід визнати істотним порушенням відповідно до ст. 412 ч. 2 п. 7 КПК України. Проте, така позиція сторони захисту та відповідні доводи не свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки сторона обвинувачення відповідно до ст. 26 КПК України є вільною у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених цим Кодексом, в тому числі і змінювати свою позицію щодо покарання обвинуваченому, що з врахуванням зазначених вище обставин щодо розгляду провадження також не є підставою для скасування судових рішень.
Питання визначення та призначення покарання є функцією суду, а не сторони обвинувачення, позиція якої хоч і враховується, проте не є визначальною для суду, а тому наведені вище доводи касаційної скарги захисника є безпідставними.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги, скасування вироків судів попередніх інстанцій та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд