ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання – ОСОБА_4 ,
прокурора – ОСОБА_5 ,
захисника – ОСОБА_6 ,
засудженого – ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100010002259 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.
Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що 7 березня 2015 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, незаконно придбав два поліетиленові пакетики з особливо небезпечним наркотичним засобом – канабіс, загальною масою в перерахунку на суху речовину 6,07 грам, які сховав до кишені своєї куртки та незаконно зберігав при собі без мети збуту для особистого вживання.
Того ж дня, о 15 годині 15 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку №18 по проспекту Червонозоряному в місті Києві був затриманий працівниками міліції, які у присутності понятих виявили та вилучили у нього з лівої кишені куртки зазначений наркотичний засіб.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд зазначив, що докази сторони обвинувачення були отримані з порушенням діючого законодавства України, а відтак не можуть бути покладені в основу обвинувачення.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подає
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що суд надав неналежну оцінку доказам, що призвело до необґрунтованого виправдання ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу з викладених в ній підстав.
Захисник ОСОБА_6 та виправданий ОСОБА_7 заперечували проти задоволення касаційної скарги.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу виправданий ОСОБА_7 та його законний представник ОСОБА_8 просять судові рішення залишити без зміни як законні, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви суду
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 під час судового розгляду дав показання про те, що він був безпричинно затриманий працівниками міліції, які застосували до нього спеціальні засоби – наручники і провели його особистий обшук без участі батьків, хоча він повідомив, що є неповнолітньою особою. Під час особистого обшуку, як зазначив ОСОБА_7 , йому підкинули два поліетиленові пакетики з наркотичною речовиною, а потім вилучили їх у присутності понятих. В подальшому працівники міліції відвезли ОСОБА_7 до райвідділу міліції, після чого викликали його матір.
Суд першої інстанції всебічно та повно дослідив показання ОСОБА_7 , який не визнав свою вину, показання свідків щодо обставин вилучення наркотичного засобу, інші докази, на які містяться посилання у касаційній скарзі прокурора, дав належну оцінку в їх сукупності, та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність участі ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Зокрема, оцінюючи як доказ протокол огляду місця події, суд першої інстанції врахував, що під час проведення слідчої дії за участю неповнолітнього ОСОБА_7 були відсутні як законний представник так і захисник, участь якого у даному кримінальному провадженні є обов`язковою з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою, як це встановлено вимогами п.1 ч.2 ст.52 КПК України. З огляду на таке порушення права на захист ОСОБА_7 суд дійшов висновку, що доказ був отриманий внаслідок порушення його прав і свобод, а тому використання фактичних даних, отриманих під час такої слідчої дії суд обґрунтовано визнав неприпустимим.
Слід також зауважити, що застосування щодо ОСОБА_7 спеціальних засобів та його подальше доставлення працівниками правоохоронних органів до відділу поліції, з огляду на вимоги ст.ст.209, 210 КПК України, свідчить про те, що ОСОБА_7 фактично був затриманий уповноваженою службовою особою. Однак, у матеріалах провадження відсутній відповідний протокол затримання ОСОБА_7 , складений відповідно до вимог ст. 208 КПК України.
Суд дійшов правильного висновку про те, що іншими дослідженими доказами не встановлено об`єктивних даних, які б підтверджували факт придбання та зберігання ОСОБА_7 наркотичного засобу, і, відповідно до вимог закону, постановив виправдувальний вирок.
Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, ретельно перевірив викладені в ній доводи, за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення. Своє рішення суд у відповідності до вимог ст. 419 КПК України належним чином мотивував і з даним рішенням погоджується і колегія суддів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р.), суд