ПОСТАНОВА
головуючого Ханової Р.Ф.,
суддів Пасічник С.С., Юрченко В.П.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Сніжнеанрацит» на постанову Донецького окружного адміністративного суду 24 квітня 2012 року у складі судді Буряк І.В. від та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2012 року у складі колегії суддів Бишова М.В., Шальєвої В.А., Сіваченка І.В. у справі №2а/0570/4025/2012 за позовом Державного підприємства «Сніжноеантрацит» до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Сніжнеантрацит» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області Державної податкової служби (далі - податковий орган, відповідач у справі), про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2012 року №0000591540, з мотивів безпідставності його прийняття.
24 квітня 2012 року Донецький окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2012 року, у задоволені позовних вимог відмовив з огляду на правомірність застосування податковим органом штрафу відповідно до абзацу 2 пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у позові на підставі пункту 87.9 статті 87 цього Кодексу, за положеннями якої податковий орган правомірно здійснив зарахування сплачених позивачем грошових коштів в рахунок погашення існуючого податкового боргу минулих звітних періодів.
9 серпня 2012 року, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводами касаційної скарги позивач визначає порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме норми пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, посилаючись на те, що сплачені ним суми в рахунок погашення податкового боргу на виконання судових рішень, якими здійснене таке стягнення за звітні періоди, які передують березню 2011 року віднесені податковим органом без урахування черговості виникнення податкового боргу.
11 серпня 2012 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрите касаційне провадження, справа з суду першої інстанції не витребовувалась.
8 січня 2018 року матеріали касаційної скарги передані до Верховного Суду.
30 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/716/18 прийняті до провадження, ініційоване питання щодо відновлення Донецьким окружним адміністративним судом втраченого судового провадження в адміністративній справі №2а/0570/4025/2012, справу витребувано з суду першої інстанції.
11 квітня 2018 року справа №2а/0570/4025/2012 надійшла на адресу Верховного Суду.
Податковим органом надані заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Заперечення на касаційну скаргу утримують в собі викладення фактичних обставин справи щодо зарахування податковим органом коштів сплачених позивачем на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Державне підприємство «Сніжнеантрацит» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 31906124, місцезнаходження: 86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Леніна, б. 32, та зареєстроване у якості платника податку на додану вартість.
Податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку Підприємства, за результатами якої складено акт перевірки від 5 березня 2012року №74/15-31906124, яким встановлено порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань, у тому числі з податку на додану вартість у сумі 907 733,33 грн.
6 березня 2012 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000591540, яким до позивача, за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у сумі 907 733,33 грн застосований штраф у розмірі 181 546,65 грн. (20%).
Суди попередніх інстанцій дослідили платіжні доручення та установили, що сплачені позивачем грошові кошти, у тому числі на погашення розстрочення за судовими рішеннями та рішеннями податкового органу, направлені податковим органом на погашення податкового боргу у порядку його виникнення, з урахуванням встановлених термінів розстрочення сплати податкового боргу відповідними судовими рішеннями.
Статтею 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З аналізу наведених норм висновується, що законодавець встановив відповідальність платника податків у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату ним узгодженої суми грошового зобов'язання. Зараховування коштів, сплачених платником податків в погашення податкового боргу, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, є обов'язком податкового органу.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем правомірно здійснено зарахування сплачених грошових коштів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, а спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд