ПОСТАНОВА
головуючого Стародуба О.П.,
суддів Анцупової Т.О., Кравчука В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2016р. (судді - Мінаєва О.М., Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.) у справі за його позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив зобов'язати відповідача відшкодувати йому майнову шкоду, заподіяну у розмірі, яка дорівнює 50% за оплату комунальних послуг за кожен місяць з початку вступу в дію Закону України «Про Національну поліцію», визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення його та членів його сім'ї 50% знижки на оплату комунальних послуг згідно статті 22 Закону України «Про міліцію» та зобов'язати відповідача відновити зазначену вище пільгу з дня її позбавлення і забезпечити його реалізацію.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ та з вересня 2010 року отримував 50% знижку на оплату комунальних послуг відповідно до статті 22 Закону України «Про міліцію». З 07.11.2015р. надання йому та його сім'ї зазначеної пільги припинено у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію» та втратою у зв'язку з цим права на пільгу. Вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що порушують його право на соціальні гарантії, надані Конституцією України, при прийнятті нових законів не допускається звуження або скасування змісту та обсягу вже існуючих прав, а новий закон не має зворотної дії в часі.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.07.2016р. позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо позбавлення позивача та членів його родини 50% знижки на оплату комунальних послуг згідно статті 22 Закону України «Про міліцію».
Зобов'язати відповідача відновити позивачу та членам його родини право на 50% знижку на оплату комунальних послуг згідно статті 22 Закону України «Про міліцію» з дня позбавлення та забезпечити його реалізацію.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2016р. скасовано постанову суду першої інстанції та в задоволенні позову відмовлено.
З ухваленим у справі рішенням не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що пільга у вигляді 50% знижки на оплату комунальних послуг надана йому та його сім'ї довічно без обмеження будь-яким строком та у відповідності до чинного на момент виходу на пенсію законодавства України, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для припинення дії пільги у зв'язку із внесенням змін до чинного законодавства, так як умова отримання пільги повинна застосовуватись лише щодо осіб, які мають право на її отримання, а не до тих осіб, яким така пільга вже встановлено довічно.
Відповідач у поданому на касаційну скаргу запереченні посилається на те, що Закон України «Про міліцію» з 07.11.2015р. втратив чинність, з цієї дати по сьогоднішній день не існує жодного закону, який би передбачав 50% знижку на оплату комунальних послуг пенсіонерам органів внутрішніх справ, а Законом України «Про Національну поліцію» таку пільгу не передбачено.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини 4 статті 22 Закону України «Про міліцію» працівникам міліції та членам їх сімей надається 50% знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством.
З 07.11.2015р. у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Згідно абзацу 2 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Під час розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, був звільнений в запас через хворобу та є пенсіонером органів внутрішніх справ.
Згідно довідки Управління фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку від 08.12.2010р. №10032106 позивачу та членам його сім'ї з 16.09.2010р. призначено 50% знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива на підставі Закону України «Про міліцію», довічно.
Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району виконавчого комітету Харківської області від 11.01.2011р. №15 позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, та як пенсіонер МВС має право на пільги з 08.12.2011р.
Судами встановлено, що в подальшому позивачу відмінено користування зазначеною пільгою.
28.01.2016р. позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської районної державної адміністрації м. Харкова із заявою про відновлення йому та його родині пільги, встановленої згідно статті 22 Закону України «Про міліцію», у вигляді 50% знижки на оплату комунальних послуг з дня її скасування та повідомити про підставі такого скасування.
Листом від 03.02.2016р. Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради повідомило позивача про те, що з 01.07.2015р. у зв'язку із зміною норм законодавства пільги, встановлені Законом України «Про міліцію», надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів, а тому у зв'язку із відсутністю декларації позивача та необхідних довідок, пільги було призупинено по причині «недостатньо даних для розрахунку права».
При цьому у листі додатково роз'яснено, що особи, які мали право на пільги відповідно до Закону України «Про міліцію», втратили це право у зв'язку із набранням чинності з 07.11.2015р. Законом України «Про Національну поліцію».
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що пільга 50% на оплату комунальних послуг встановлена позивачу відповідно до чинного на момент виходу його на пенсію законодавства згідно Закону України «Про міліцію», надана довічно та без обмеження будь-яким строком, відсутні правові підстави для припинення виплати цієї пільги позивачу у зв'язку із внесенням змін до законодавства, норми якого повинні застосовуватись виключно лише щодо осіб, які мають право на її отримання, а не щодо тих осіб, яким така пільга вже встановлена раніше довічно.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 07.11.2015р. у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію» втратив чинність Закон України «Про міліцію», відповідно до статті 22 якого позивач мав право на 50% знижку на оплату комунальних послуг. В свою чергу Закон України «Про Національну поліцію» не містить норм, які б передбачали цю пільгу не тільки для колишніх працівників міліції, але й для тих осіб, які виходять на пенсію на підставі нового закону, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для надання позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки такі чинним законодавством не передбачені.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що останнім в часі є Закон України «Про Національну поліцію», а тому саме його норми є пріоритетними для застосування до спірних правовідносин.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки пільги на оплату житлово-комунальних послуг у Законі України «Про Національну поліцію» не передбачено, у зв'язку із набранням чинності цього закону позивач втратив право на отримання пільг, на які він мав право і якими користувався відповідно до статті 22 Закону України «Про міліцію», а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.
Посилання позивача на те, що таку пільгу встановлено йому довічно також є безпідставним, оскільки дія пільги нерозривно пов'язана з дією закону, яким її передбачено. У разі втрати законом чинності дія передбаченої ним пільги також припиняється.
Крім того, за змістом пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» за пенсіонерами з числа працівників міліції та членами їх сімей зберігаються лише ті пільги, які передбачені саме цим законом. Оскільки пільги за оплату комунальних послуг Законом України «Про Національну поліцію» не передбачені, а тому положення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень цього закону до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,