ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 645/997/15-ц

10 лютого 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоін ап!» (далі - ДП «А.Е.Т. Джоін ап!»), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) про захист прав споживача, стягнення майнової та моральної шкоди за невиконання договору про надання туристичних послуг.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29 січня 2015 року між ним та ФОП ОСОБА_5, який діяв від імені та в інтересах ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» укладено договір на туристичне обслуговування, за умовами якого туроператор зобов'язався надати замовнику за його рахунок пакет туристичних послуг - тур до Єгипту в готель «Continental Plaza Beach» на період з 06 по 13 лютого 2015 року та переліт з датою вильоту з аеропорту м. Харкова 06 лютого 2015 року. Загальна вартість туристичних послуг склала 25 840, 00 грн, яку він оплатив у повному розмірі. Проте відповідач в односторонньому порядку ухилився від виконання своїх зобов'язань за договором на туристичне обслуговування. 26 лютого 2015 року ним було отримано на картковий рахунок грошові кошти у розмірі 23 627, 47 грн у рахунок сплаченої ним вартості туристичних послуг.

Із урахуванням зазначеного, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на його користь 2 212, 53 грнна відшкодування майнової шкоди, 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу в розмірі 5 500, 00 грн.

Заочним рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова, у складі судді Шарка О. П., від 23 квітня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» на користь ОСОБА_4 2 212, 53 грн на відшкодування майнової шкоди, 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що невиконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини ДП «А.Е.Т. Джоін ап!», у зв'язку з чим підприємством повинні бути відшкодовані понесені позивачем витрати, оскільки відповідачем в добровільному порядку повернуто 23 267, 47 грн, суд достягнув різницю між понесеними витратами та повернутими грошовими коштами. Також невиконання відповідачем умов договору спричинили позивачу та його родині моральну шкоду, визначаючи розмір якої суд виходив із положень статей 23, 1167 ЦК України, урахувавши характер і обсяг страждань.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а апеляційну скаргу ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» задоволено. Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2015 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позовні вимоги, пред'явлені до відповідача ДП «А.Е.Т. Джоін ап!», задоволенню не підлягають, оскільки туроператором турагенту були перераховані за туристичні послуги 23 627, 47 грн. Зазначена сума була повернута на рахунок турагента 25 лютого 2015 року, а 26 лютого 2015 року останній перерахував її ОСОБА_4 Залишок у вигляду турагенськогої винагороди в сумі 2 214, 53 грн залишився у турагента (третьої особи), а не у відповідача.

У грудні 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що розглядаючи справу, апеляційний суд застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які не підлягали до застосування. Заявник посилається на те, що апеляційний суд взагалі не обґрунтував відмову позивачу у стягненні моральної шкоди та витрат на правову допомогу адвоката. Лише після здійснення дій щодо пред'явлення претензії, звернення до суду із позовом, тобто внаслідок отримання правової допомоги, позивачу була повернена відповідачем частина грошових коштів, що сплачувалися за придбання туристичного продукту. Суд не звернув уваги на те, що відповідач цю частину коштів повернув вже під час судового провадження, та без будь-якої компенсації за затримку та за завдану моральну шкоду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, щозгідно з договором на туристичне обслуговування № 3 від 29 січня 2015 року турагент ФОП ОСОБА_5, який діяв від імені та в інтересах ДП «А.Е.Т. Джоін ап!», та ОСОБА_4 уклали договір про надання туристичних послуг.

02 лютого 2015 року ФОП ОСОБА_5отримав від позивача за квитанцією від 02 лютого 2015 року 23 850, 00 грн за туристичні послуги і за квитанцію від 29 січня 2015 року № 399 на суму 1 990, 00 грн, що разом становить 25 840 грн (а. с. 9).

Між турагентом і туроператором з 30 січня 2013 року діяв агентський договір, за яким турагент узяв на себе зобов'язання за винагороду надати послуги туроператору шляхом укладення договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем туроператора. Також зобов'язався реалізувати заброньований турпродукт від імені, під контролем та в інтересах туроператора, а також виконати вимоги передбачені пунктами 3.3.6, 3.3.13, 3.4.1 агентського договору.

Відповідно до пункту 5.8 договору право турагента на агентську винагороду виникає в момент, коли турист скористався наданою послугую, що входить до складу туристичного продукту в повному обсязі, про що свідчить відсутність претензій від туриста до турагенства протягом 14 календарних днів.

Відповідно до пункту 5.4 договору кошти, отримані турагентом від туристів, не є власністю турагента, а є транзитними коштами які підлягають перерахуванню туроператору, за винятком плати за інформаційно- консультативні послуги з підбору та бронювання турпродукту тур агентом.

У пункті 5.7 договору визначено, що у разі належного виконання своїх обов'язків за дійсним договором, турагент має право на отримання винагороди. Агентська винагорода за дійсним договором складає 5 (п'ять) грн за кожне замовлене та підтверджене бронювання та включає в себе ПДВ, якщо турагент є платником ПДВ на загальних підставах. Туроператор не заперечує, що турагент може отримати від туриста плату за інформаційно-консультаційні послуги з підбору та бронювання турпродукту туроператора.

Пунктом 2.4 договору визначено, що у разі зміни програми за ініціативою туроператора і у зв'язку з цим відмовою туриста від туру, туроператор зобов'язаний повернути повну вартість туру через турагента, а договір вважається розірваним.

Туроператору турагентом 03 лютого 2015 року були перераховані за турпродукт 23 143, 03 грн згідно квитанції № 462411000524381422961462 та 484, 44 грн згідно квитанції № 462411000524381422972800 (що разом становить 23 627, 47 грн), виходячи із комерційного курсу долару США на сайті туроператора 21, 95 грн за один долар США. Вказані кошти були повернуті ДП «А.Е.Т. Джоін ап!»на рахунок турагента 25 лютого 2015 року, а 26 лютого 2015 року позивачу на картковий рахунок турагентом повернуто грошові кошти в розмірі 23 627, 47 грн сплаченої ним вартості туристичних послуг.

06 лютого 2015 року позивач звернувся до ФОП ОСОБА_5 та ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» з претензією про повернення сплачених грошових коштів за договором на туристичне обслуговування від 29 січня 2015 року.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі винною особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, апеляційний суд із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені позовні вимоги до ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» до задоволення не підлягають, оскільки грошові кошти у розмірі 2 212, 53 грн у вартість туристичної послуги, яку мав надати туроператор, не входять і такої суми відповідач не отримував.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було перераховано турагенту 25 840, 00 грн, в подальшому туроператору турагентом були перераховані за турпродукт грошові кошти у сумі 23 627, 47 грн. Вказані кошти були повернуті ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» на рахунок турагента 25 лютого 2015 року, а 26 лютого 2015 року останній перерахував їх ОСОБА_4

Кошти у сумі 2 212, 53 грн (25 840 - 23 627, 47 = 2 212, 53), сплачені позивачем турагенту ФОП ОСОБА_5, у вартість турпродукту турагентом і туроператором включенні не були, турагенту туроператором не перераховувались. Ці грошові кошти залишились у власності турагента - ФОП ОСОБА_5 якості плати за інформаційно-консультативні послуги (пункти 5.4, 5.7 агентського договору). Отже ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» не може нести зобов'язання по їх поверненню на користь позивача.

ОСОБА_4 позовні вимоги до турагента ФОП ОСОБА_5 не заявляв. Позовні вимоги щодо стягнення компенсації за час затримки повернення грошових коштів туроператором позивач не ставив.

Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статті 23 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Суди обґрунтовано відмовили позивачу у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки правила статті 1167 ЦК України на спірні відносини не поширюються, оскільки вони регулюють позадоговірні (деліктні) відносини.

У даному спорі правовідносини сторін випливають з договірних відносин, виникли на підставі укладеного між сторонами договору, в якому не передбачено права позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із невиконанням ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» умов договору.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду. Судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України, у редакції чинній на момент розгляду справи). Апеляційний суд, із урахуванням заявлених позовних вимог та обставин справи, обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог заявлених ОСОБА_4 до ДП «А.Е.Т. Джоін ап!».

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду