ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув касаційну скаргупрокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 лютого 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270270000176, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя м. Чернігова, у силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 3000 на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 лютого 2017 року вирок залишено без змін.
У цьому ж кримінальному провадженні постановлено такі судові рішення:
вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2016 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки й покладено на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України;
ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 21 квітня 2016 року, якою вищевказаний вирок скасований з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
За вироком суду ОСОБА_6 засуджений за те, що він 08 березня 2015 року, приблизно о 17.00 год, знаходячись у громадському місці, поблизу озера «Рокита», що неподалік господарства, розташованого за адресою: вул. Радянська, 51 у с. Ковпиті Чернігівського району Чернігівської області, діючи з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, та висловлюючи погрози позбавлення життя, здійснив два постріли з гладкоствольної мисливської рушниці 16 калібру в бік ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , спричинивши ОСОБА_7 легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у виді пошкодження м`яких тканин верхньої третини лівої гомілки, які виникли від дії снаряду, випущеного з вогнепальної зброї. Свою протиправну поведінку ОСОБА_6 припинив лише після того, як ОСОБА_7 і ОСОБА_9 повалили його на землю та відібрали зброю.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор висловлює вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції відносно ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в апеляційному суді. Посилається на невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину й особі винного та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що апеляційний суд не дав належної оцінки доводам, викладеним в апеляційній скарзі прокурора щодо м`якості призначеного ОСОБА_6 покарання та неправомірності звільнення засудженого з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а, залишаючи без зміни вирок суду першої інстанції, не вмотивував свого рішення. Вважає необґрунтованим висновок про неможливість посилення покарання апеляційним судом при новому розгляді кримінального провадження, оскільки попередня ухвала апеляційного суду не містить тверджень про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо м`якості покарання, призначеного ОСОБА_6 .
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи прокурора про необхідність скасування ухвали суду апеляційної інстанції з підстав м`якості призначеного ОСОБА_6 покарання та порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України є необґрунтованими з огляду на таке.
У кримінальному процесі діє принцип заборони повороту до гіршого (reformatio in pejus). Нормативно він закріплений, зокрема, у статтях 416, 421, 437, 439 КПК України. На практиці він означає те, що ніяке наступне судове рішення не може погіршувати становище засудженого у порівнянні з попереднім рішенням, якщо воно не було скасовано у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, а також якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або якщо збільшився обсяг обвинувачення.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК України при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
У даному кримінальному провадженні попередній вирок від 18 лютого 2016 року, яким ОСОБА_6 було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до 3-х років позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням із іспитовим строком 2 роки, був скасований у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому, суд апеляційної інстанції, призначаючи новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, не вказував на необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
За результатом нового розгляду суд ухвалив новий вирок, яким засудив ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК України до такого ж покарання, що було призначене йому раніше, і застосував ст. 75 КК України, встановивши дворічний іспитовий строк.
Не погодившись із вироком, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій вказував на невиправдану м`якість призначеного ОСОБА_6 покарання й безпідставне звільнення останнього від призначеного покаранняпідставі ст. 75 КК України.
Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи прокурора, при цьому навів в ухвалі докладні мотиви на їх спростування. З висновком апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та відповідають вимогам закону.
Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б впливали на законність та обгрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 судом допущено не було.
Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України та § 3 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, Верховний Суд