ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року, Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_7 на постанову старшого слідчого ОВС ДСР Генеральної прокуратури України від 22 вересня 2017 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12013160110000734.
Не погодившись із вказаним рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_8 оскаржив таке рішення в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування доводів касаційної скарги адвокат ОСОБА_6 зазначає, що слідчий суддя, за наслідками розгляду скарги ОСОБА_7 , залишив таку скаргу без задоволення, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 307 КПК України. В свою чергу, суд апеляційної інстанції, у порушення положень ст. 129 Конституції України, а саме забезпечення права на апеляційне оскарження судових рішень, безпідставно відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою. Таким чином, апеляційний суд, на переконання адвоката ОСОБА_6 , проігнорував висновок Верховного Суду України викладеного у постанові від 12 жовтня 2017 року, щодо можливості оскарження ухвали слідчого судді, яка не передбачена кримінальним процесуальним законодавством.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримала подану скаргу, прокурор заперечив проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження за скаргою ОСОБА_7 , наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може постановити ухвалу, якою: 1) скасувати рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язати припинити дію; 3) зобов`язати вчинити певну дію; 4) відмовити у задоволенні скарги.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_7 на постанову слідчого про визнання потерпілим у кримінальному провадженні. Тобто, слідчим суддею вказану скаргу розглянуто по суті та відмовлено у її задоволенні.
Таким чином, на думку колегії суддів, доводи адвоката про постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальним процесуальним законом, що в свою чергу суперечить висновку Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року, враховуючи, що в тексті такої ухвали застосовано термін «залишено скаргу без задоволення», – є непереконливими.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , застосував положення статті 309 КПК України, яка містить вичерпний перелік ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню під час досудового розслідування.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, з огляду на позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий пп. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Про те, що доступ до правосуддя не є абсолютним вказується у практиці Європейського суду з прав людини і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури.
Тобто, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях звертає увагу, що апеляційне та касаційне оскарження судових рішень має залежати від особливостей процесуального характеру, та з огляду на вимоги національного законодавства.
Так, положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України передбачено, що апеляційний суд відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як правильно зазначено апеляційним судом, до передбаченого ст. 309 КПК України переліку не входить оскарження ухвали слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні скарги на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Таким чином, ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 рокуне може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, доводи адвоката ОСОБА_6 про порушення апеляційним судом гарантованого Конституцією України права на апеляційне оскарження судового рішення, є безпідставними.
Оскільки апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційного суду – без зімни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд