ПОСТАНОВА
головуючого Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4, відповідач - публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Інсайт Груп», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 20 березня 2017 року у складі колегії суддів Білич І. М., Болотова Є. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ПАТ «Банк «Київська Русь», третя особа: ТОВ «Інсайт Груп», про визнання договору іпотеки припиненим, зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що 24 січня 2014 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» (далі - Банк) та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав йому споживчий кредит у сумі 5 000 000 грн на строк до 24 січня 2019 року під 23 % річних. Подальшими змінами до договору загальну суму кредиту було збільшено до 8 000 000 грн та визначено новий порядок погашення кредиту.
24 січня 2014 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 24 січня 2014 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_5 передала в іпотеку Банку нерухоме майно.
Позивач вказував, що 02 грудня 2014 року ОСОБА_5 померла, і він як спадкоємець першої черги за законом звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» з проханням надати згоду на оформлення спадщини та переоформлення на себе предмета іпотеки. Проте, йому було повідомлено, що 16 березня 2015 року ПАТ «Банк «Київська Русь» відступив ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс» право вимоги за кредитним договором, укладеним з ним, і товариство сплатило на користь Банку суму заборгованості у розмірі 7 656 392,86 грн.
17 березня 2015 року ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ПП «Виробничо-комерційна фірма «Інтар», яке в свою чергу 03 липня 2015 року відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Інсайд груп».
За умовами Договору про відступлення права вимоги ТОВ «Інсайд груп» набуло права кредитора, що виникли на підставі кредитного договору № 9009-45.1-14-2 від 24 січня 2014 року з усіма існуючими змінами та доповненнями до нього, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_4
При цьому станом на 06 жовтня 2015 року за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження на іпотечне майно продовжує бути зареєстрованим за обтяжувачем - ПАТ «Банк «Київська Русь».
Оскільки відповідач відступив право вимоги за кредитним договором третій особі, за що отримав суму коштів у розмірі заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим вимоги Банку за кредитним договором задоволені, вважає що Банк безпідставно зберігає чинність іпотеки та обтяження на свою користь. Просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням того, що його зобов'язання за кредитним договором, яке було забезпечено іпотекою, виконано перед Банком в повному обсязі та припинено, наявні підстави вважати припиненою і іпотеку перед Банком.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року у складі судді Декаленко В. С. позов ОСОБА_4 задоволено:
визнано припиненим договір іпотеки від 24 січня 2014 року, укладений між ПАТ «Київська Русь» та ОСОБА_5 (зі змінами, внесеними 31 січня 2014 року згідно договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки);
виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про державну реєстрацію іпотеки та інформацію про державну реєстрацію обтяження стосовно об'єкта нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1; виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про державну реєстрацію іпотеки та інформацію про державну реєстрацію обтяження стосовно нерухомого майна - земельної ділянки, площею 0,053 га; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1;
зобов'язано ПАТ «Банк «Київська Русь» повернути ОСОБА_4 наступні документи: Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданий 11 жовтня 2000 року; свідоцтво про право на особисту приватну масність на домоволодіння, видане 05 лютого 2002 року Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією, зареєстроване в БТІ в книзі за №43170 від 07 лютого 2002 року; технічний паспорт на житловий будинок, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Білицька, 80; витяг з державного реєстру речових прав про реєстрацію права ЕАК №455637; витяг з державного реєстру речових прав про реєстрацію права ЕАК №455638.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що основне зобов'язання між сторонами припинилося шляхом сплати ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс» на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» коштів в розмірі 7 656 392,86 грн, які відповідали розміру кредитного зобов'язання позивача перед Банком, у зв'язку з чим слід вважати припиненим і акцесорне зобов'язання - іпотеку як похідне від основного зобов'язання.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20 березня 2017 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що факт переуступки Банком права вимоги за кредитним договором, що був укладений з позивачем, іншій особі за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржника. Встановивши, що на момент звернення позивача до суду зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором не були виконані, оскільки 15 липня 2015 року ТОВ «Інсайд Груп» направило на адресу ОСОБА_4 лист вимогу про дострокове повернення коштів, в якому вимагало протягом тридцяти днів з моменту направлення вимоги перерахувати на його рахунок 7 656 392,86 грн, апеляційний суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
10 квітня 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не встановив фактичні обставини справи та дійшов безпідставного висновку про відмову у задоволенні позову. Вказує, що договір іпотеки забезпечує зобов'язання позивача повернути кредит іпотекодержателю - ПАТ «Банк «Київська Русь», проте зобов'язання перед Банком виконані у повному обсязі, у зв'язку з чим наявні підстави для припинення іпотеки.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
20 квітня 2018 року на підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Суди встановили, що 24 січня 2014 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №9009-45.1-14-2, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику споживчий кредит в сумі 5 000 000 грн строком до 24 січня 2019 року, зі сплатою 23 % річних, а позичальник зобов'язувався погашати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та можливі штрафні санкції в порядку і на умовах цього договору. До кредитного договору було внесено зміни: від 31 січня 2014 року збільшено загальну суму кредиту до 8 000 000 грн; від 10 вересня 2014 року визначено новий порядок погашення кредиту.
24 січня 2014 року з метою забезпечення виконання зобов'язань позивачем, передбачених умовами кредитного договору, між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку банку нерухоме майно: земельну ділянку площею - 0,0530 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, та двоповерховий жилий будинок загальною площею 453,90 кв.м, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
16 березня 2015 року ПАТ «Банк «Київська Русь» відступив право вимоги за вказаним кредитним договором з усіма діючими змінами та доповненнями до нього ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс». На виконання умов вказаного договору товариство сплатило банку 7 656 392,86 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7 від 19 березня 2015 року. Сторони склали акт виконання зобов'язань від 19 березня 2015 року, яким засвідчили відсутність будь-яких претензій одна до одної. Зобов'язання за договором іпотеки від 24 січня 2014 року не були предметом договору про відступлення права вимоги.
17 березня 2015 року ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс» відступило право вимоги за кредитним договором № 9009-45.1-14-2 від 24.01.2014 року ПП «Виробничо-комерційна фірма «Інтар», яке за актом приймання-передачі отримало усі оригінали документів та перерахувало ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс» кошти розмірі 7 656 392,86 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2499 від 19 березня 2015 року на суму 7 656 000 грн та №46 від 14 квітня 2015 року на суму 392,86 грн.
03 липня 2015 року ПП «ВКФ «Інтар» право вимоги за кредитним договором відступило ТОВ «Інсайд груп» з усіма існуючими змінами та доповненнями до нього, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_4 на суму 7 656 392,86 грн. На виконання договору відступлення права вимоги ТОВ «Інсайд груп» прийняло оригінали всіх документів та сплатило на користь ПП «ВКФ «Інтар» кошти у розмірі 7 656 392,86 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №9 від 07 липня 20145 року на суму 5 000 000 грн та № 11 від 08 липня 2015 року на суму 2 656 392,86 грн.
Згідно абзацу 9 статті 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.
У статті 24 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Тлумачення абзацу 9 статті 1, статті 24 Закону України «Про іпотеку» дозволяє зробити висновок, що:
- іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов'язанням. Це пов'язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов'язанням з метою його забезпечення;
- для відступлення прав за іпотечним договором необхідним є вчинення правочину в письмовій формі з нотаріальним посвідченням;
- Законом України «Про іпотеку» не передбачено існування конструкції «абстрактної» іпотеки, при якій іпотека існує поза зв'язком із забезпеченням основного зобов'язання. Тобто, законодавством не допускається такої конструкції, коли суб'єктом права вимоги за основним договором буде один суб'єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб'єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов'язання.
Оскільки в Банку як іпотекодержателя відсутнє право вимоги за кредитним договором № 9009-45.1-14-2 від 24 січня 2014 року, то ПАТ «Банк «Київська Русь» не може бути іпотекодержателем. За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову. Апеляційний суд скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції в цій частині.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржене рішення скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 142, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду