ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 3 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2017 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Дашава Стрийського району
Львівської області, жительки
АДРЕСА_1 , засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Оскаржені судові рішення та встановлені обставини
За вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 3 квітня 2017 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1 ст. 140 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, і на підставі статей 49, 74 цього Кодексу звільнено від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Вирішено питання щодо речових доказів та заявлені у кримінальному проваджені цивільні позови.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 , малолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кожному по 70 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Суд визнав ОСОБА_5 винуватою в неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків унаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, вчиненого за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, 28 квітня 2011 року о 12:00 у пологове відділення Миколаївської комунальної центральної районної лікарні поступила вагітна ОСОБА_11 , яка о 15:10 народила життєздатну дитину, а о 15:30 у породіллі водночас вилилися 600 мл крові. Тому лікар акушер-гінеколог ОСОБА_5 , яка приймала пологи у ОСОБА_11 , провела останній під довенним знечуленням, але без довенного наркозу ручну ревізію стінок порожнини матки. В ході цієї операції ОСОБА_5 не виявила горизонтального розриву передньої стінки матки в нижньому сегменті довжиною до 5 см і не встановила на вказаному етапі причини кровотечі. Оскільки наркозу зроблено не було, це ускладнило процес ревізії. Надалі було констатовано погіршення стану хворої, зниження артеріального тиску та значна крововтрата, про яку свідчать показники аналізу крові. Вжиті із запізненням оперативні заходи не дали позитивних результатів, і о 23:45 ОСОБА_11 померла від геморагічного шоку 4 ступеня, гострої постгеморагічної анемії, що розвинулись у ранньому післяпологовому періоді внаслідок розриву матки, маткової та внутрішньочеревної кровотечі. За висновками суду, при наданні ОСОБА_11 медичної допомоги ОСОБА_5 порушила вимоги клінічних протоколів «Акушерські кровотечі», «Геморагічний шок», затверджені відповідно наказами Міністерства охорони здоров`я України від 31 грудня 2004 року № 676 та від 29 грудня 2005 року № 782, згідно з якими у випадку виникнення післяпологової кровотечі акушер-гінеколог зобов`язана викликати лікаря-анестезіолога, підготувати операційну, повідомити завідувачу відділенням, начальнику медичної частини закладу або головному лікарю, що було зроблено із запізненням. Недіагностоване ОСОБА_5 ушкодження, недооцінка об`єму крововтрати та стану породіллі, несвоєчасні виклик анестезіолога і поінформування адміністрації лікарні та відділення зумовили розвиток у ОСОБА_11 важкого геморагічного шоку з незворотними змінами в життєво важливих органах і призвели до запізнілого хірургічного втручання та смерті хворої.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій скарзі захисник ОСОБА_6 просить на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального Кодексу України (далі – КПК), скасувати згадані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неповноту її розгляду та неналежну оцінку зібраних доказів, скаржник стверджує про необґрунтованість засудження ОСОБА_5 . На думку захисника, апеляційний суд не усунув допущених порушень, усупереч ч. 3 ст. 404 вказаного Кодексу повторно не дослідив доказів, не розглянувши відповідного клопотання, і постановив без додержання ст. 419 КПК незаконну ухвалу.
На скаргу потерпіла ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_12 подали заперечення, в якому вони зазначають про необґрунтованість заявлених захисником касаційних вимог.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджена та її захисник підтримали касаційну скаргу; прокурор заперечив проти її задоволення і просив залишити без зміни оскаржені рішення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й у запереченнях на неї, колегія судів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
У поданій касаційній скарзі захисник, серед іншого, посилається на неповноту судового розгляду, не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
У результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який її засуджено, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до ст. 94 КПК.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні як обвинуваченої ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ; судово-медичних експертів ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ; висновку комісійної судово-медичної експертизи від 23 червня 2015 року № 98; фактичних даних, що містяться в акті експертного контролю якості медичної допомоги від 12 травня 2011 року № 6, в історії пологів ОСОБА_11 № 152/76, а також на підставі інших розглянутих письмових доказів, зміст яких докладно відображено у вироку.
З об`єктивної сторони злочин, за який ОСОБА_5 було засуджено, характеризується такими ознаками: діянням у вигляді неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків, тяжкими наслідками для хворого та причинним зв`язком між діянням та наслідками. За нормативним визначенням під неналежним виконанням медичним працівником професійних обов`язків слід розуміти вчинення ним не в повному обсязі необхідних дій, які він повинен був вчинити при наданні хворому лікарської допомоги, чи вчинення не тих дій, яких вимагають клінічні протоколи. Надання медичної допомоги включає в себе діагностику (отримання необхідних даних про стан здоров`я, їх правильна оцінка, вибір і прийняття рішення про лікування) та лікування (застосування різного роду процедур, проведення медикаментозної та іншої терапії, виконання хірургічних операцій тощо). Тому ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК, є також неправильний діагноз захворювання, несвоєчасне проведення обов`язкових процедур, що є наслідком недбалості чи несумлінного ставлення лікаря до своїх обов`язків. Із суб`єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого.
У цій справі, як убачається з її матеріалів, установлено і не заперечується в касаційній скарзі, що лікар ОСОБА_5 прийняла у ОСОБА_11 пологи і через короткий проміжок часу виявила у породіллі кровотечу. Згідно з показаннями ОСОБА_5 під час судового провадження, вона не заперечувала проведення нею без довенного наркозу ревізії стінок порожнини матки хворої і не діагностування на вказаному етапі наявних ушкоджень (розриву), а також нез`ясування причини крововтрати. У ході апеляційного розгляду засуджена визнала, що при виявленні у ОСОБА_11 кровотечі й проведенні останній операції під довенним введенням ліків вона не повідомила про зазначене адміністрації закладу й не викликала анестезіолога– реаніматолога.
Той факт, що ОСОБА_5 вчасно не поінформувала адміністрацію лікарні про кровотечу у породіллі та не викликала анестезіолога-реаніматолога, підтвердили суду свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . При цьому за показаннями двох останніх (лікаря-анестезіолога та завідувачки реанімаційного відділення), їх попросив терміново приїхати завідувач гінекологічного відділення ОСОБА_16 .
Неналежне виконання засудженою своїх професійних обов`язків також підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи від 23 червня 2015 року № 98. Згідно з експертним дослідженням проведення ручної ревізії стінок порожнини матки є необхідною умовою для виключення її розриву, особливо при одномоментному виділенні з плацентою значної кількості крові, проте довенне введення промедолу, анальгіну та димедролу, що мало місце в конкретному випадку, не дає достатнього знеболюючого ефекту й могло ускладнити проведення операції; ОСОБА_5 при наданні медичної допомоги ОСОБА_11 порушила вимоги клінічних протоколів «Акушерські кровотечі» та «Геморагічний шок»; недіагностований неповний розрив матки, недооцінка крововтрати та стану породіллі, несвоєчасний виклик анестезіолога, несвоєчасне інформування адміністрації лікарні та відділення зумовили розвиток у ОСОБА_11 важкого геморагічного шоку з незворотними змінами в життєво важливих органах, призвели до запізнілого хірургічного втручання та її смерті.
Правових аргументів на спростування цього висновку в поданій касаційній скарзі немає.
Крім того, допитана в ході розгляду кримінального провадження судово-медичний експерт ОСОБА_24 , підтвердивши згаданий висновок, пояснила, що при виявленні післяпологової кровотечі у породіллі лікар ОСОБА_5 була зобов`язана виконати вимоги клінічних протоколів «Акушерські кровотечі» та «Геморагічний шок» й викликати анестезіолога, підготувати операційну, повідомити завідувачу відділення, начальнику медичної частини або головному лікарю, і при виникненні у породіллі таких ускладнень не могла здати зміну. На переконання експерта, між діями лікаря ОСОБА_5 і настанням смерті ОСОБА_11 вбачається причинний зв`язок.
Усупереч твердженням захисника в касаційній скарзі, ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_5 .
Докази, на яких ґрунтується обвинувачення засудженої, було отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Переконливих доводів, які би свідчили про протилежне та про істотне порушення судом приписів ст. 94 цього Кодексу, захисник не навів.
Упродовж розгляду справи суд з`ясував передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмету доказування, і встановивши факт наявності суспільно небезпечного діяння проти життя та здоров`я особи, відповідно до установлених обставин правильно кваліфікував діяння ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 140 КК.
З огляду на викладене посилання в касаційній скарзі на те, що ОСОБА_5 належно виконала свої професійні обов`язки та її дії не перебувають у причинному зв`язку зі смертю породіллі ОСОБА_11 , не можна визнати прийнятними.
Крім того, доводи сторони захисту про необґрунтованість засудження ОСОБА_5 були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який належним чином перевірив їх і вмотивовано відхилив із посиланням на конкретні докази, що містяться у кримінальному проваджені, зазначивши відповідні підстави, на яких відмовив у задоволенні апеляційної скарги, поданої в інтересах обвинуваченої. Зміст ухвали апеляційного суду не суперечить ст. 419 КПК.
Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції був зобов`язаний повторно дослідити докази, є неспроможними, адже це суперечить точному змісту ст. 404 вказаного Кодексу. Також згідно з даними, відображеними в журналі судового засідання та на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, під час апеляційного провадження захисник ОСОБА_6 заявив про відсутність у нього будь-яких клопотань, тобто фактично відмовився від поданого клопотання про дослідження доказів, а відтак, суд вже не мав безперечних підстав для його розгляду.
Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою безумовне скасування оскаржених судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, про що йдеться в касаційній скарзі, при перегляді кримінального провадження в порядку касаційної процедури, не встановлено. Тому скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів