ПОСТАНОВА
судді-доповідача Кравчука В.М.,
суддів Анцупової Т.О., Гриціва М.І.
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Кремінського районного суду Луганської області від 05.01.2017 (суддя Харченко Г.А.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (колегія у складі суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М.) у справі №414/2334/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захист населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захист населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (далі - УСЗН) про визнання протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу виплат щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 за період з 28.04.2016 по 28.10.2016.
2. Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 05.01.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017, позов задоволено: визнано протиправною відмову УСЗН у призначенні ОСОБА_2 виплат щомісячної адресної допомоги для покриття витрат проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; зобов'язано УСЗН нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячно адресну допомогу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 за період з 28.04.2016 по 28.10.2016 та в подальшому здійснювати ці виплати відповідно до закону.
3. У касаційній скарзі УСЗН із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою з м. Ясинувата Донецької області до м. Кремінна Луганської області з 01.08.2014 та має доньку ОСОБА_4, яка також є внутрішньо переміщеною особою.
5. Позивач з 10.11.2014 перебуває на обліку в УСЗН та отримує щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на оплату житлово-комунальних послуг, яка була призначена позивачу з 10.11.2014 по 09.01.2015 у розмірі 442,00 грн., з 10.01.2015 по 09.03.2015 у розмірі 221,00 грн. В подальшому виплату вказаної допомоги позивачу було припинено на підставі п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 (далі - Порядок 505; в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
6. З 29.10.2015 по 28.04.2016 позивачу призначено щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання у розмірі 1326,00 грн., у зв'язку з народженням доньки (442,00 грн. на позивача та 884,00 грн. на доньку).
7. З 29.04.2016 позивачу призначена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам на оплату житлово-комунальних послуг тільки на доньку у розмірі 884,00 грн. При цьому відповідачем зазначено, що оскільки позивачу щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання припинено на підставі п. 7 Порядку № 505, то грошова допомога на наступний період не призначається, відтак позивач не мала права на її призначення і виплату після народження дитини. Тому з 29.04.2016 щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання призначено лише на дитину.
8. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності передбачених законодавством підстав для призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання.
10. Вказана грошова допомога, у разі її припинення відповідно до п. 7 Порядку № 505, не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців, також до особи, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не застосовуються обмеження, передбачені вказаним п. 7 Порядку № 505, відтак непризначення позивачу щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання за спірний період є протиправним.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що позивач не має права на призначення та виплату щомісячної адресної грошової допомоги для покриття виплат на проживання, оскільки позивачу виплату допомоги припинено на підставі п. 7 Порядку № 505 ще у березні 2015 року.
12. Згідно з п. 3 Порядку № 505 особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п. 7 цього Порядку № 505, грошова допомога на наступний строк не призначається і вказаний пункт, зазначає відповідач, не містить жодних виключень.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
14. Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг передбачено Порядком № 505.
15. За змістом п.п. 2, 3, 7 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
16. Грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).
Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 гривень.
Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.
17. Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
18. Зі змісту цитованих норм слідує, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців з можливістю призначення вказаної допомоги на наступний шестимісячний строк.
19. Якщо ж виплата грошової допомоги була спочатку зменшена вдвічі, а потім припинена з підстав, визначених п. 7 Порядку № 505, то грошова допомога на наступний строк не призначається, тобто не призначається на наступний шестимісячний строк.
20. Вказані обмеження, як слідує з норми п. 7 Порядку № 505 не застосовуються, зокрема, до громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
21. Як встановлено судами, позивач отримувала грошову допомогу з 10.11.2014 по 09.01.2015 у розмірі 442,00 грн., з 10.01.2015 по 09.03.2015 у розмірі 221,00 грн. В подальшому вказані виплати були припинені на підставі п. 7 Порядку № 505.
22. З 29.10.2015 по 28.04.2016 позивачу знову призначено щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання у розмірі 1326,00 грн., у зв'язку з народженням доньки (442,00 грн. на позивача та 884,00 грн. на доньку).
23. З 29.04.2016 позивачу призначена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам на оплату житлово-комунальних послуг тільки на доньку у розмірі 884,00 грн.
24. Оскільки з моменту припинення виплати грошової допомоги (10.03.2015) по день її призначення (29.10.2015) минув шестимісячний строк, тобто наступний строк в розумінні п. 3 Порядку, то відповідачем правомірно призначено позивачу щомісячну адресну грошову допомогу для покриття виплат на проживання, що спростовує доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 не мала права на виплату вказаної допомоги після народження дитини.
25. З моменту народження дитини позивач набула статусу особи, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на яку в свою чергу, як зазначалось (п. 20 даного рішення), не застосовуються обмеження, передбачені п. 7 Порядку № 505.
26. За таких обставин, в УСЗН не було правових підстав позбавляти ОСОБА_2 щомісячної адресної грошової допомоги для покриття виплат на проживання, починаючи з 29.04.2016.
27. Відтак, доводи відповідача про законність відмови призначити позивачу щомісячної адресної допомоги як особі, яка переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, ґрунтуються на неправильному розумінні законодавства, що регулює спірні правовідносини, тому є безпідставними.
28. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
29. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -