ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 308/6020/15-ц

У травні 2015 року Перечинська районна кредитна спілка «Тур'я» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2014 року у справі № 308/8387/14-к встановлено, що на підставі використання ОСОБА_6 завідомо підроблених документів, які підтверджують платоспроможність майбутнього позичальника та поручителів, 26 вересня 2007 року між Ужгородською філією № 1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур?я» і позичальником ОСОБА_4 та поручителями ОСОБА_5, ОСОБА_6 був укладений договір кредиту-поруки № 369/1, згідно якого отримано кредитні кошти у розмірі 25 000,00 грн.

Кредитна спілка, будучи переконаною у погашенні зазначеного кредиту та його забезпеченості, здійснила оформлення договору та видачу коштів.

На час звернення з цим позовом заборгованість за договором кредиту-поруки № 369/1 становить 51 534,54 грн, з яких: 16 180,02 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35 354,52 грн - заборгованість за відсотками.

Після уточнення позовних вимог, Перечинська районна кредитна спілка «Тур'я» просила стягнути з ОСОБА_6 на її користь збитки у розмірі 51 534,54 грн, завдані кримінальним правопорушенням.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я» відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 51 534,54 грн та на користь держави судовий збір у розмірі 515,34 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що завдана Перечинській районній кредитній спілці «Тур'я» шкода знаходиться у причинному зв'язку з наслідками кримінального правопорушення, у вчиненні якого на підставі ухвали суду визнано винною ОСОБА_6, тому саме з неї слід стягнути заборгованість за договором кредиту-поруки від 26 вересня 2007 року № 369/1.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 05 грудня 2016 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що наданими позивачем доказами підтверджується, що заборгованість, яка виникла за вказаним договором, є саме кредитною заборгованістю, тобто є наслідком договірно-зобов'язальних правовідносин, а не майновою шкодою як об'єктивним наслідком протиправної поведінки ОСОБА_6 у формі кримінального правопорушення (деліктних правовідносин). Зазначені обставини свідчать і про відсутність такого елементу цивільно-правової відповідальності як причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Перечинська районна кредитна спілка «Тур'я», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що факт винних та неправомірних дій ОСОБА_6 повністю доведений наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач всупереч вимогам статей 10, 60 ЦПК України 2004 рокуне надала доказів про відсутність своєї вини у завданні кредитній спілці шкоди, як і не надала доказів на спростування розміру заподіяної шкоди, заявленої позивачем, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У запереченні на касаційну скаргу представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 зазначала, що при розгляді судом кримінальної справи про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення судом встановлено факт підроблення нею довідок, а не факт привласнення кредитних коштів, та не встановлено розміру завданої матеріальної шкоди. Таким чином, заявлена позивачем шкода випливає із неналежного виконання договору кредиту-поруки, вартість заявленого до стягнення позову є кредитною заборгованістю, тобто наслідком договірно-зобов?язальних правовідносин, а не майновою шкодою, як об'єктивним наслідком протиправної поведінки ОСОБА_6 у формі кримінального правопорушення (деліктних правовідносин).

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що відповідно до договору кредиту-поруки № 369/1 від 26 вересня 2007 року ОСОБА_4 отримала кредит в розмірі 25 000,00 грн із сплатою 45 % річних з кінцевим терміном повернення 25 вересня 2009 року. Поручителями за виконання ОСОБА_4 її кредитних зобов'язань є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 15-17).

Щодо ОСОБА_6 було розпочато кримінальне провадження № 12014070030000682 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 358, частиною першою статті 190 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду 05 вересня 2014 року ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення зазначених кримінальних правопорушень на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності, а кримінальне провадження закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України.

У вказаній ухвалі зазначено, що ОСОБА_6, будучи зареєстрованою як фізична особа-підприємець, діючи умисно, попередньо спонукавши ОСОБА_4 отримати для неї кредит у розмірі 25 000,00 грн в Ужгородській філії № 1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я» та будучи обізнаною про обов'язковість поруки при отриманні кредиту ОСОБА_4, спонукала ОСОБА_5 до поруки по даному кредиту, завідомо знаючи та усвідомлюючи свою неплатоспроможність та неплатоспроможність ОСОБА_4 та ОСОБА_5, без відома та згоди останніх в якості документів, що підтверджує їх платоспроможність як майбутніх позичальника та поручителя, надала представникам кредитної спілки завідомо підроблені документи, а саме: довідку про доходи за вих. № 1/8 від 29 вересня 2007 року на ім'я ОСОБА_4 про те, що остання дійсно працює ріелтором в агенції нерухомості «Мегаполіс», довідку про доходи за вих. № 1/4 від 26 вересня 2007 року на ім'я ОСОБА_6 про те, що остання дійсно працює директором в агенції нерухомості «Мегаполіс», довідку про доходи за вих. № 1/6 від 26 вересня 2007 року на ім'я ОСОБА_5, про те, що остання дійсно працює помічником бухгалтера в агенції нерухомості «Мегаполіс».

При цьому факт заподіяння ОСОБА_6 майнової шкоди (збитків), розмір цієї шкоди (збитків), статус КС «Тур'я» як потерпілого та/або цивільного позивача вказаною ухвалою не встановлений (а. с. 5-13).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Пред'являючи позов, КС «Тур'я» посилалась на те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_6, яка визнала свою вину у вчиненні злочину, кредитній спілці було завдано збитків у вигляді неповернутої суми кредиту, які на підставі статті 1166 ЦК України просила суд стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування майнової шкоди.

Разом з тим, заявляючи таку вимогу про відшкодування шкоди, тобто про притягнення відповідача до деліктної відповідальності, КС «Тур'я» не врахувала факт існування договірних правовідносин між сторонами цього спору, які виникли на підставі договору кредиту-поруки. Цей договір не був визнаний недійсним, підстав вважати його нікчемним немає.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, правовідносини за договором кредиту-поруки можуть бути припинені між сторонами відповідно до статті 599 ЦК України належним їх виконанням, а неналежне їх виконання тягне майнову цивільно-правову відповідальність.

Наявність кримінально-правового правопорушення не впливає в даному випадку на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх.

Вимоги потерпілого про майнову відповідальність правопорушника, що настає внаслідок злочину, можуть бути пред'явлені на підставі цивільного позову у кримінальному провадженні.

Проте у кримінальній справі такий позов пред'являвлений не був.

Також відносини із відшкодування шкоди й відповідно відповідальність за завдану шкоду може мати місце, як правило, лише за відсутності договірних правовідносин, а за наявності останніх має йтися про договірну відповідальність.

Таким чином, між сторонами у справі, яка переглядається, склалися та існують до належного виконання договірні правовідносини, які виникли на підставі договору кредиту-поруки від 26 вересня 2007 року № 369/1, а тому підстави для стягнення недоговірної шкоди відсутні.

Такий висновок викладений у постанові Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в аналогічній справі № 308/6023/15-ц.

Апеляційний суд, урахувавши наведені норм матеріального права та обставини справи, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Таким чином апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Частиною першою статті 410 ЦПК Українивизначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,