ПОСТАНОВА
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів Васильєвої І.А., Пасічник С.С.
Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (правонаступник Акціонерне товариство «Укргазвидобування») з адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є ГУ ДФС у Харківській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідачем допущено цілу низку грубих порушень норм чинного податкового законодавства України, що завдало шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача були наявні правові підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкового зобов`язання, яке набуло статусу податкового боргу та було розстрочено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведена камеральна перевірка податкових розрахунків з питання своєчасності сплати угодженої суми грошових зобов`язань з рентної плати за природний газ позивача, про що складено акт від 11.01.2012 №5/15-0-21/30019775 про порушення вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.7 Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат», п.57.1 ст.57, п.260.7 ст.260 розділу X Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати відповідних обов`язкових платежів за період з 30.11.2009 по 30.12.2011.
В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено граничні строки сплати податкового зобов`язання, а саме: грошові зобов`язання з рентної плати за природний газ за період з жовтня 2010 року по жовтень 2011 року погашались платником у період з грудня 2010 року по грудень 2011 року. Крім цього, рішеннями ДПС України від 12.10.2011 №№22,28,29,39 були скасовані рішення від 26.09.2011 №№9,13,16 про розстрочення грошових зобов`язань з рентної плати за природний газ,що видобувається в Україні, у зв`язку з порушенням умов погашення розстрочених податкових зобов`язань (податкового боргу).
Платником податковий борг з рентної плати за природний газ у загальній сумі 7547520,34 грн., по строку сплати 12.10.2011, фактично було сплачено 30.11.2011, тобто з порушенням строків сплати, передбачених п.4.7 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1036 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1431/18726.
На підставі акта перевірки податковим повідомленням-рішенням від 27.01.2012 № 0000321501 до позивача застосовані штрафні санкції (у розмірі 10%) за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з рентної плати за природний газ у сумі 2 434 530,67 грн., №0000331501 (у розмірі 20%) у сумі 4560640,04 грн.
Згідно з пунктами 4.6, 4.7 Порядку розстрочення(відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1036 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1431/18726,3 дня,наступного днем розірвання договору, а на розстроченні (відстроченні) суми, що залишились не сплаченими нараховується пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом. З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов`язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань (податкового боргу) та суму процентів,нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).
Підпунктом 260.1 статті 260 розділу X Податкового кодексу України встановленого базовим податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю. Розмір податкового зобов`язання з рентної плати обчислюється платником як добуток обсягу видобутої ним вуглеводневої сировини, встановлених статтею 258 цього Кодексу ставок рентної плати та коригуючого коефіцієнта, який у кожному податковому (звітному) періоді розраховується відповідно до статті 259 цього Кодексу (п.260.2 ст.260 ПКУ). Платник самостійно складає розрахунок податкових зобов`язань з рентної плати, за формою, затвердженою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п.260.3 ст.260 ПКУ).
Відповідно до п.260.5 ст.260 Податкового кодексу України платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби: - за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України; - за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
Пунктом 260.7 статті 260 Податкового кодексу України встановлено, що сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.
Згідно п.5 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою KM України від 22.03.2001 №256, платник самостійно складає розрахунок податкових зобов`язань рентної плати (далі-податковий розрахунок), у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов`язання з рентної плати,за формою,затвердженою ДПА.
Протягом 20 календарних днів після закінчення звітного(податкового) періоду платник подає податковий розрахунок органу державної податкової служби; за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України; за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України (п. 7 названого Порядку).
Сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків (п.8 цього ж Порядку).
Відповідно до п.1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету,контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.05 №276, зареєстрованим у Мінюсті України 02.08.2005 за №843/11123, проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку. У зв`язку з цим погашення податкового боргу платника здійснюється послідовного за датою його виникнення.
Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється.
Так, відповідно до п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Податковий кодекс України не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання.
Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 18.09.2014 у справі № 21-279а14.
Суд не вбачає підстав для відступу від наведеної правової позиції Верховного Суду України про відповідальність платника податків за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання в залежності від способу сплати, оскільки питання відповідальності за порушення податкового законодавства є сферою регулювання Податковим кодексом України, що встановлено пунктом 1.1 статті 1 цього Кодексу, відповідно встановлена статтею 126 Податкового кодексу України відповідальність платника податку не може залежати від способу сплати податкового боргу.
Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги вимоги частини 4 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, доводи, наведені позивачем у письмових поясненнях від 20.05.2019 про те, що у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки, підлягають відхиленню, оскільки не допускається зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції.
Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,