ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 395/499/16-ц

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», банк), третя особа: ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява обґрунтована тим, що 30 травня 2008 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір кредиту № 05-038/315. Відповідно до пункту 1.1 договору, кредитор надає позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 16636,00 доларів США. У пункті 2.1 договору встановлено, що надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті з позичкового рахунку. Однак, в порушення вказаної умови, банк надав кредитні кошти в гривні в сумі 77 859 грн шляхом їх перерахування на рахунок ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» для придбання транспортного засобу, Chevrolet Lacetti 2008 року випуску.

ОСОБА_1 просив зобов`язати ПАТ «Укрсоцбанк» здійснити перерахунок всіх платежів та банківських операцій, що були проведені між сторонами договору кредиту № 05-038/315 від 30 травня 2008 року, та перевести в національну валюту України - гривню.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області в складі судді: Забуранного Р. А. від 30 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ПАТ «Укрсоцбанк» здійснити перерахунок всіх платежів та банківських операцій, що були проведені між сторонами договору № 05-038/315 від 30 травня 2008 року та перевести в національну валюту України - гривню.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що бухгалтерські документи не доводять, що готівкові кошти за кредитним договором № 05-038/315 від 30 травня 2008 року видані та обліковуються в іноземній валюті. Для того, щоб позивач ОСОБА_1 міг виконати взяті на себе за даним кредитним договором зобов`язання слід здійснити перерахунок всіх платежів та банківських операцій, які були проведені.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 10 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2017 року скасовано та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що доводи ОСОБА_1 щодо порушення банком вимог закону при видачі кредиту у іноземній валюті необґрунтовані. Банківська операція по видачі кредитних коштів вважається завершеною з моменту отримання позичальником коштів. Послідовність номерів квитанцій № ав/3175273 та ав/3175275 на які посилався суд першої інстанції, не може мати правового значення для вирішення справи по суті, оскільки вони датовані одним днем, а саме 30 травня 2008 року та лише підтверджують перерахування позичальником вже отриманих від банку та конвертованих у національну валюту кредитних коштів на користь продавця транспортного засобу. Сам по собі окремий облік проведених операцій, відсутність логічної послідовності в нумерації наданих банком касових документів, якими підтверджується видача кредитних коштів та конвертація їх в національну валюту не може бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Вимог про визнання недійсним договору кредиту в цілому чи будь-якої його частини позивачем не заявлялося, а узгоджена сторонами валюта кредитування є одною із істотних умов та її зміна на підставі рішення суду є не припустимою.

Аргументи учасників справи

У червні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , у якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду не обґрунтоване. Відповідач замість іноземної валюти видав позивачу кошти в гривні. Висновки судової експертизи були проігноровані. Банківські операції проводяться виключно у певній послідовності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що 30 травня 2008 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір кредиту № 05-038/315.

У договорі кредиту № 05-038/315 сторони домовилися про те, що:

банк надає позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 16 636 доларів США, зі сплатою 13,50 % річних (пункт 1.1.);

кредит надається позичальнику на наступні цілі: для оплати придбаного автомобіля CHEVROLET, модель Lacetti, 2008 року випуску, чорного кольору, згідно з договором купівлі-продажу автомобіля № 966 від 26 травня 2008 року укладеним з АСФ «Універсал-Авто» (пункт 1.2.);

надання Кредиту здійснюється шляхом видачі Позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті з позичкового рахунку № НОМЕР_1 шляхом конвертації через касу Банку для подальшого перерахування Позичальником на цілі, визначені пунктом 1.2. цього договору (пункт 2.1.).

В додатку № 1 до вказаного договору кредиту наведений детальний опис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту. Згідно вказаного детального розпису - реальна процентна ставка - 25,31%, абсолютне значення подорожчання кредиту - 12 868,65 доларів США.

Для забезпечення виконання зобов`язання за договором кредиту між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 02-038/349, згідно з яким ОСОБА_5 солідарно з ОСОБА_1 в повному обсязі несе відповідальність перед банком у разі не виконання зобов`язань за договором кредиту.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно частини другої статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Тлумачення частини другої статті 632 ЦК України свідчить, що в цій нормі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов`язковості виконання умов договору (стаття 629 ЦК України). У частині другій статті 632 ЦК України допускається наявність винятків, які можуть бути встановлені договором або законом. При цьому в законі або ж договорі обов`язково мають бути визначені як випадки зміни ціни, так і умови такої зміни.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд апеляційної інстанції встановив, що отримання позичальником від банку коштів та їх конвертація у національну валюту відбулося з дотриманням умов договору та закону.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволені позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,