ПОСТАНОВА
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорнозем, жителя АДРЕСА_1 , засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Оскаржені судові рішення
1. Вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року ОСОБА_6 було засуджено за частиною 1 статті 121 КК із застосуванням статті 69 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
2. ОСОБА_6 визнано винуватим у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження за обставин, детально викладених у вироку. Судом визнано доведеним, що 02 липня 2017 року приблизно о 15:20 на подвір`ї домоволодіння на АДРЕСА_1 засуджений у стані алкогольного сп`яніння в ході сварки вдарив стамескою в голову свою дружину ОСОБА_7 , заподіявши тяжкого тілесного ушкодження.
3. Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 25 травня 2018 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. У касаційній скарзі сторона обвинувачення, посилаючись на пункти 1–3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
5. Прокурор вважає, що всупереч вимогам статті 419 КПК апеляційний суд не обґрунтував належним чином свого рішення про залишення без задоволення вимог сторони обвинувачення, а також не усунув допущених місцевим судом порушень статті 65 КК. На думку прокурора, суд першої інстанції не врахував повною мірою ступеня тяжкості вчиненого злочину і особи винного, безпідставно визнав пом`якшуючою обставиною утримання малолітніх дітей, а тому неправомірно застосував до засудженого положення статті 69 КК, що призвело до призначення невиправдано м`якого покарання.
6. У письмових запереченнях потерпіла просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення – без змін. Вважає, що суд правильно застосував норми процесуального та матеріального права, а оскаржене судове рішення належним чином обґрунтував.
7. Засуджений повідомив Суд про небажання брати участь у судовому засіданні.
Позиції учасників касаційного розгляду
8. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.
9. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення.
Оцінка Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подану скаргу належить задовольнити на таких підставах.
11. Відповідно до статті 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
12. В апеляційній скарзі прокурор, наводячи конкретні доводи, заперечував правильність застосування статті 69 КК та справедливість призначеного засудженому покарання і просив скасувати вирок в частині призначення покарання і постановити новий вирок, обравши засудженому більш суворе покарання в межах санкції частини 1 статті 121 КК..
13. Залишаючи скаргу без задоволення, апеляційний суд не навів належного обґрунтування на спростування викладених у ній доводів, чим порушив вимоги статті 419 КПК
14. В частині правильності застосування статті 69 КК, Суд зазначає, що частина 1 цього положення надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання призводить до висновку, що застосування статті 69 КК можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
15. При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, Суд виходить з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей спеціальної частини Кодексу, що визначають певні пом`якшуючі обставини як елемент складу злочину. Про зв`язок пом`якшуючих обставин, зазначених у статті 66 КК, з привілейованими складами злочинів свідчить, зокрема, частина 3 статті 66 КК, яка забороняє врахування пом`якшуючої обставини, яка вже визначена законом як елемент складу злочину, у вчиненні якого особу визнано винуватою.
16. Наприклад, закон визнає такі обставини як сильне душевне хвилювання, особливий стан породіллі та стан необхідної оборони такими, що істотно знижують тяжкість вбивства або тяжкого тілесного ушкодження, у формулюванні складів злочинів в статтях 116 – 118, 123, 124 КК. Це визначає підхід законодавця й у визначенні обставин, які можуть прийматися до уваги при вирішенні питання про можливість застосування статті 69 КК.
17. Хоча в статті 69 КК закон передбачає, що можуть існувати й інші обставини чи сукупність обставин, за яких призначення покарання в межах санкції статті кримінального закону може бути явно несправедливим, однак, виходячи з системного тлумачення кримінального закону, Суд доходить висновку, що обставини чи сукупність обставин, які відповідно до статті 69 КК надають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають бути такого ж характеру і сили, які зумовили створення привілейованих складів злочинів.
18. Крім того, Суд зазначає, що ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця. Суд, посилаючись при призначенні покарання на статтю 69 КК, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом`якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.
19. У цій справі суд першої інстанції як на підставу застосування статті 69 КК послався на наявність у засудженого малолітніх дітей та відсутність претензій з боку потерпілої. Однак суд жодним чином не обґрунтував, яким є зв`язок цих обставин з вчиненим злочином і чому вони істотно знизили його тяжкість. Крім того, суд першої інстанції не обґрунтував у вироку, чому він вважає, що вчинення злочину не було зумовлено станом алкогольного сп`яніння, який визнано обтяжуючою покарання обставиною.
20. Апеляційний суд, підтвердивши правильність вироку в частині застосування положень статті 69 КК, залишив поза увагою відсутність у рішенні суду першої інстанції належного обґрунтування наявності умов для її застосування.
21. Таким чином, висновки суду про можливість застосування до засудженого положень статті 69 КК та призначення йому покарання у виді арешту на строк 6 місяців не відповідають загальним засадам призначення покарання, принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Тому Суд вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження – призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
22. У той же час висновок Суду про неправильність застосування за таких обставин статті 69 КК не позбавляє апеляційний суд можливості під час нового розгляду ретельно оцінити всі обставини, у тому числі особисті обставини та характеристики особи засудженого, встановлені судом першої інстанції, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідає статті 370 КПК і враховує мету покарання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд