ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 229/1602/16-а

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області (далі - УСЗН Дружківської міськради, Управління), у якому просив:

- визнати протиправними дії Управління щодо відмови в наданні щомісячної адресної грошової допомоги (далі - адресна допомога), як внутрішньо-переміщеної особи для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

- зобов`язати УСЗН Дружківської міськради поновити виплату адресної допомоги на підставі заяви позивача від 11 квітня 2016 року про продовження здійснення виплат.

Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 26 липня 2016 року задовольнив заяву ОСОБА_1 про відмову від позову в частині вимог про визнання дій неправомірними та зобов`язання відповідача поновити виплату адресної допомоги з 11 квітня 2016 року і закрив провадження у цій частині позову.

Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 26 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УСЗН Дружківської міськради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні адресної грошової допомоги на його звернення до Управління про поновлення виплати зазначеної допомоги.

Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2016 року УСЗН Дружківської міськради подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Дружківського міського суду Донецької області від 26 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Управління зазначило, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права і не дослідили належним чином усі обставини справи.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 жовтня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 вересня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

ОСОБА_1 є громадянином України, який постійно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 Торез АДРЕСА_2 .

Як убачається з матеріалів справи, м. Торез Донецької області відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, відноситься до районів проведення антитерористичної операції.

Згідно довідок від 27 січня 2015 року № 1423018455 та від 21 березня 2016 року № 1423031364 позивач перебуває на обліку в УСЗН Дружківської міськради, як особа, що переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Місце тимчасового проживання: АДРЕСА_3 .

З матеріалів справи також убачається, що в жовтні 2015 року ОСОБА_1 було призначено адресну допомогу на шість місяців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі - Постанова № 505). Така допомога виплачувалась позивачу до 11 квітня 2016 року.

У зв`язку із зміною місця проживання 21 березня 2016 року позивач звернувся до УСЗН Дружківської міськради, яке цього ж дня замість довідки від 27 січня 2015 року № 1423018455 видало ОСОБА_1. нову за № 1423031364.

У подальшому позивач звернувся до територіального органу Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) із проханням щодо проставлення відмітки про реєстрацію місця проживання на зворотному боці довідки від 21 березня 2016 року № 1423031364 (так само як на зворотному боці довідки від 27 січня 2015 року № 1423018455), однак останній відмовив у проставленні такої відмітки у зв`язку з тим, що Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) у редакції, чинній з 13 січня 2016 року, така відмітка не проставляється.

11 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до УСЗН Дружківської міськради для призначення адресної допомоги.

Однак, розпорядженням начальника УСЗН Дружківської міськради від 21 квітня 2016 року № 3337 позивачу відмовлено в подальшому призначенні адресної допомоги відповідно до п. 3 Постанови № 505 та п. 7-1 постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», у зв`язку з відсутністю відмітки територіального підрозділу ДМС України на зворотному боці довідки ОСОБА_1 від 21 березня 2016 року № 1423031364 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням Управління від 12 липня 2016 року про призначення допомоги переміщеним особами на проживання позивачу було продовжено виплати адресної допомоги з 11 квітня до 11 жовтня 2016 року.

При цьому, незважаючи на поновлення відповідних виплат та вважаючи, що УСЗН Дружківської міськради протиправно відмовило йому у призначенні адресної допомоги, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

При ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що 21 квітня 2016 року УСЗН Дружківської міськради протиправно відмовило ОСОБА_1 у подальшому призначенні адресної допомоги у зв`язку з відсутністю відмітки територіального підрозділу ДМС України на зворотному боці довідки від 21 березня 2016 року № 1423031364 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки на момент такої відмови проставлення згаданої відмітки не було передбачено Законом № 1706-VII.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1706-VII. внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає на території України, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання, у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з п. 2, 3 ст. 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1706-VII (у редакції, чинній на момент отримання позивачем довідки від 21 березня 2016 року № 1423031364 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Колегія суддів звертає увагу, що ч. 2 ст. 5 Закону № 1706-VII (у редакції, чинній на момент видачі позивачу довідки від 27 січня 2015 року № 1423018455 та взяття його на облік в Управлінні) передбачала наявність на довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітки про реєстрацію місця проживання, що проставлялась територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції).

Водночас, Законом України від 24 грудня 2015 року № 921-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який набрав чинності з 13 січня 2016 року, ч. 2 ст. 5 Закону № 1706-VII було виключено.

Тобто, з 13 січня 2016 року довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи дійсні без відмітки територіального органу ДМС України про реєстрацію місця проживання.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи регулюється Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509), відповідно до п. 6 якого в день подання заяви безоплатно видається довідка за формою, наведеною у додатку, яка роздруковується на папері формату А 4 і підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою відповідного уповноваженого органу. Строк дії такої довідки становить шість місяців з дати її видачі. У разі продовження дії обставин, що визначені в ст. 1 Закону № 1706-VII, строк дії такої довідки може бути продовжений на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до уповноваженого органу. Уповноважені органи ведуть журнал обліку виданих довідок.

Під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує внутрішньо переміщену особу, яка береться на облік, про можливості розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема з відновленням соціальних виплат, про необхідність відкриття поточного рахунка в уповноваженому банку для набуття права на грошову допомогу, надає інформацію про місцезнаходження місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та найближчих установ уповноваженого банку (п. 7 Порядку № 509).

Відповідно до п. 7- 1 Порядку № 509 під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує внутрішньо переміщену особу про обов`язок повідомити протягом 10 днів відповідному територіальному підрозділу Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) про фактичне місце проживання, а також про зміну фактичного місця проживання або повернення до покинутого місця проживання.

Територіальний підрозділ ДМС України у триденний строк після повідомлення внутрішньо переміщеною особою про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє у разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, та щодня подає в електронній формі уповноваженому органові відповідну інформацію.

Згідно з п. 9 Порядку № 509 у разі зміни місця проживання або змін у складі сім`ї у зв`язку з народженням дитини (або іншими обставинами) заявник звертається за виданням довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання, а раніше видана йому довідка вилучається, про що вносяться відповідні зміни до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Пунктом 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок № 505) передбачено, що адресна допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Грошова допомога виплачується шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий відповідно до цього Порядку безоплатно в установі уповноваженого банку.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому п. 5 цього Порядку) заяву, у якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Відповідно до п. 3 Порядку № 505 особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п. 7 цього Порядку, така допомога на наступний строк не призначається.

Згідно з п. 7 Порядку № 505 якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, у тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають у трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Згідно п. 8 Порядку уповноважені органи: протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім`ї заяви та документів, зазначених у п. 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім`ї; подають щомісяця до 10 та 20 числа заявки про потребу в коштах на виплату грошової допомоги структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для відмови в надані ОСОБА_1 адресної допомоги УСЗН Дружківської міськради зазначило відсутність відмітки територіального підрозділу ДМС України на зворотному боці довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21 березня 2016 року № 1423031364.

Проте, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що така відмова є протиправною, оскільки на момент отримання позивачем зазначеної вище довідки Законом № 1706-VII не було передбачено проставляння територіальними підрозділами ДМС України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці.

Крім того, суд також вважає необґрунтованими посилання скаржника на п. 7- 1 Порядку № 509 (у редакції, чинній 21 квітня 2016 року), яким було передбачено наявність відповідної відмітки на вказаній довідці, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 1706-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечать цьому Закону, як зазначалось вище.

У зв`язку з тим, що на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою від 11 квітня 2016 року про призначення адресної допомоги Законом № 1706-VII не передбачалося проставляння відмітки про реєстрацію місця проживання на зворотному боці довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, дії УСЗН Дружківської міськради щодо відмови в призначенні адресної допомоги на підставі відсутності такої відмітки є необґрунтованими та незаконними.

Крім того, розглядаючи наведені відповідачем аргументи, колегія суддів виходить з того, що всі доводи УСЗН Дружківської міськради, викладені в його касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено. Висновки судів скаржник не спростував.

Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд