ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засуджених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника ОСОБА_7 на вирок Рівненського апеляційного суду від 22лютого 2019 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця тажителя с. ЛінчинБерезнівського району Рівненської області, та
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , засуджених за вчинення злочину, передбаченого ст.246Кримінального кодексу України (далі – КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомБерезнівськогорайонного суду Рівненської області від 11червня 2018 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виправдано за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК, узв`язку з недоведеністю їх участі у вчиненні злочину.
Рівненський апеляційний суд 22 лютого 2019 року скасував вирок місцевого суду та ухвалив свій, яким засудив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ст. 246 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік кожного та на підставі ст. 75 КК звільнив їх від відбування призначеного покарання з випробуванням зіспитовим строком тривалістю 1 рік і поклав виконання обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Суд визнав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 винуватимиу незаконній порубці дерев на територіях природно-заповідного фонду за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд,07 вересня 2016 року близько 23:00 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у 20 кварталі 57 виділу Бобрівського лісництва ДП «Березнівське лісове господарство», що належить до заказника місцевого значення (загальнозоологічний) урочище «Брище» і до природно-заповідного фонду, без відповідного дозволу за допомогою бензопили здійснили рубку двох сироростучих дерев породи «дуб» діаметром на пні 0,70 та 0,72 метри, заподіявши територіальній громаді в особі Балашівської сільської ради матеріальної шкоди.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та закрити кримінальне провадження щодо засудженихна підставі ст. 284 КПК. На обґрунтування свого прохання зазначає, що суд апеляційної інстанції, незважаючи на відсутність в апеляційній скарзі клопотання, провів часткове дослідження доказів та під час ухваленнявироку надав доказам, які безпосередньо не досліджував, іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, немотивувавши свого рішення, а також помилково стягнув із засуджених процесуальні витрати солідарно, а не в рівних частинах. Крім того, захисник вважає необґрунтованим посилання у вироку на необов`язковість настання суспільнонебезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди для кваліфікації діяння, передбаченого ст. 246 КК, та вказує, що з 01 січня 2019 року істотною вважається шкода на суму понад 1 921 000 грн, однак уцьому кримінальному провадженніекспертизу для встановлення її розміру не проведено. При цьому незазначено редакції вказаної норми з вказівкою на частину на момент винесення вироку.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджені та їх захисник підтримали касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу Суд не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Зі змісту касаційної скарги видно, що захисник по суті не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірку на підставі статей 433,438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, про необґрунтованість та незаконність постановленого обвинувального вироку є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погодившись із виправдувальним вироком місцевого суду, оскаржив його в апеляційному порядку. При цьому, навівшиускарзі конкретні аргументи, просив скасувати оспорюване рішення йухвалити обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .З мотивувальної частини апеляційноїскарги вбачається, що прокурор просив суд апеляційної інстанції повторно дослідити обставини, встановлені під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, зокрема допитати обвинувачених та свідків і дослідити письмові докази, що є в матеріалах кримінального провадження.
Апеляційний суд, дотримуючись приписів ст. 404 КПК, на підставі дослідження обставин кримінального провадження та оцінки доказів, які були перевірені з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину проти довкілля.
Зокрема, такого висновку апеляційний суд дійшов на підставі аналізу: показань свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які були допитані в суді апеляційної інстанції та детально розповіли про відомі їм обставини, зокрема, про те, що серед осіб, які вчиняли незаконну порубку, вони по голосу та силуетам впізнали ОСОБА_6 і ОСОБА_5 ; свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що після того як отримав повідомлення ОСОБА_9 про вчинення злочину, він разом із ОСОБА_12 поїхали за підводами, а перед в`їздом у двір ОСОБА_6 перегородили мотоциклом дорогу другій підводі, після чого ОСОБА_6 почав їм погрожувати, і це відбулося в присутності ОСОБА_12 та ОСОБА_5 ; фактичних даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 15 вересня 2016 року, відповідно до якого у 20 кварталі 57 виділу Бобрівського лісництва ДП «Березнівське лісове господарство», на ділянці лісового масиву виявлено та оглянуто два пні від свіжозрізаних дерев породи «дуб» діаметром 70 см і 72 см; даних протоколу огляду предметів від 10 січня 2017 року з фототаблицею до нього; даних висновку судової трасологічної експертизивід 20 лютого 2017 року. При цьому суд апеляційної інстанції надав оцінку показанням свідка ОСОБА_12 , які він дав під час допиту в ході досудового розслідування та які аналогічні показанням свідка ОСОБА_11 ,а також тій обставині, що надалі ОСОБА_13 змінив показання, внаслідок чого 12 грудня 2018 року за цим фактомзгідно з ч. 1 ст. 384 КК внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018181200000240.
Водночас не залишилися без оцінки апеляційного суду й твердженняОСОБА_5 і ОСОБА_6 про їх непричетність до вчинення порубки дерев на території природно-заповідного фонду. Така версія обвинувачених перевірена судом і спростована показаннями свідків у кримінальному провадженні та іншими письмовими доказами, що наявні у матеріалах кримінального провадження і узгоджуються між собою з точки зору достатності та взаємозв`язку. При цьому суд апеляційної інстанції, повторно досліджуючи докази дійшов обґрунтованого висновку, що показання свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , дані ними суду першої інстанції, спростовуються дослідженими апеляційним судом доказами.При цьому, про повторний їх допит у суді апеляційної інстанції учасники кримінального провадження клопотання не заявляли.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, апеляційний суд обґрунтовано вирішив, що вони у сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вирокущодоОСОБА_5 і ОСОБА_6 .
Усупереч твердженням захисника в касаційній скарзі фактичні дані, які покладено в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення засуджених, отримано у визначеному КПК порядку, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження апеляційного суду, не викликають сумніву взаконності їх збирання (формування) та процесуального закріплення.Тому ці дані заст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні.Переконливих аргументів, які би свідчили про протилежне та про істотне порушення судом положень ст. 94 цього кодексу, захисник не навів.
Упродовж апеляційного розгляду справи суд, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предметадоказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованогоїм злочину.
Відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження суд правильно кваліфікував вчинене діяння за ст. 246 КК (у редакції Закону від 18 лютого 2016 року) як незаконну порубку дерев на територіях природно-заповідного фонду.
Відповідно до змісту ст. 246 КК (в редакції Закону від 18 лютого 2016 року) та ч. 3 цієї ж статті в редакції на час постановлення обвинувального вироку апеляційним судом з об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 246 КК, може бути вчинений у двох формах: 1) незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях,перевезення, зберігання, збуту незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяло істотну шкоду (ч. 1 ст. 246 у чинній редакції); 2) вчинення зазначених дій у заповідниках або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах (істотна шкода не є обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК; за законодавчою конструкцією він є формальним).
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що для настання кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого визнані винуватими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , заподіяння істотної шкоди не має значення, а головним є місце вчинення злочину, а саме територія природно-заповідного фонду.
Оскільки нова редакція ст. 246 КК посилює кримінальну відповідальність за вчинення передбачених у ній злочинів, а тому не має зворотної дії у часі, то апеляційним судом правильно застосовано положення ст. 246 КК (у редакції Закону від 18 лютого 2016 року), як убачається з вступної частини вироку.
Призначене засудженим покарання є справедливим, відповідає його меті й загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК.
Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.
Доводи захисника у касаційній скарзі щодо неправильного стягнення із засуджених процесуальних витрат за проведення експертизи є слушними.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі. Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо обвинувачено декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачених.
Проте апеляційний суд, усупереч зазначеним вимогам закону, стягнув із засуджених процесуальні витрати в солідарному, а не в дольовому порядку. У зв`язку з чим вирок Рівненського апеляційного суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у цій частині підлягає зміні.
З огляду на викладене касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд