ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 414/2201/16-а

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, уточнивши який просила:

- скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації (далі - УСЗН Кремінської РДА) від 22.04.2016 про припинення виплати щомісячної адресної грошової допомоги;

- зобов`язати відповідача поновити їй виплату щомісячної адресної грошової допомоги;

- стягнути з УСЗН Кремінської РДА на її користь матеріальну допомогу в сумі 4420,00 грн, яка не була їй виплачена у зв`язку з відмовою.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 19.08.2015 вона переїхала з Волинської області до м. Кремінна Луганської області, де влаштувалась на роботу, проте відповідач протиправно відмовив їй в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 12 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано розпорядження УСЗН Кремінської РДА від 22.04.2016 про зупинення позивачу виплати щомісячної допомоги.

Зобов`язано відповідача поновити ОСОБА_1 нарахування грошової допомоги з дня припинення, тобто з 19.02.2016.

Стягнуто з УСЗН Кремінської РДА за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 551,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували, що припинення виплат позивачу мало місце ще у квітні 2015 року, а працевлаштувалась вона у серпні 2015 року. Також вважає хибним висновок судів попередніх інстанцій, що останню довідку внутрішньо переміщеної особи, видану УСЗН Кремінської РДА на ім`я позивача, від 17.08.2015 не треба пов`язувати з довідкою від 15.12.2014, виданою Управлінням соціального захисту населення Любомльської РДА, оскільки порядок призначення та умови зупинення грошової допомоги різні, і ці довідки є різними підставами для призначення допомоги. На думку відповідача суди не врахували, що підставою для отримання щомісячної адресної допомоги є наявність статусу внутрішньо переміщеної особи незалежно від місця проживання такої особи, однак зміна місця проживання та отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за новим місцем проживання не є підставою для призначення допомоги за новими обставинами, а є підставою для продовження виплати допомоги, призначеної за попереднім місцем проживання або призначенні допомоги на наступний період при збереженні обставин, що існували за попереднім місцем виплати допомоги та надають право на отримання такої допомоги.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу відповідача відхилити, а судові рішення - залишити без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є громадянкою України, яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . У грудні 2014 року позивач вимушено покинула своє фактичне місце проживання у місті Луганську Луганської області внаслідок проведення на даній території антитерористичної операції та переїхала до с. Бірки Любомльського району Волинської області.

Відповідно до довідки Управління праці та соціально захисту населення Любомльської районної державної адміністрації Волинської області (далі - УПСЗН Любомльської РДА) від 15.12.2014 №719000038 позивача взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, тобто визнано внутрішньо переміщеною особою.

У той же день, 15.12.2014 позивач звернулась до УПСЗН Любомльської РДА із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначила, що не працює.

Відповідно до рішення УСЗН Любомльської РДА про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 17.12.2014 позивачу як працездатній непрацюючій особі призначено адресну допомогу у такому розмірі: за період з 15.12.2014 по 14.02.2015 - 442,00 грн, за період з 15.02.2015 по 14.04.2015 - 221,00 грн. З 15.04.2015 виплату адресної допомоги позивачу припинено, оскільки позивач не працевлаштувалась.

У серпні 2015 року позивач переїхала до м. Кремінна Луганської області.

Відповідно до довідки УСЗН Кремінської РДА від 17.08.2015 № 915011359 позивача взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, тобто визнано внутрішньо переміщеною особою.

19 серпня 2015 року позивач звернулась до відповідача із заявою № 2166 про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначила, що працює в КЗ «Луганський кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії».

Відповідач виплачував позивачу з 19.08.2015 року по 18.02.2016 щомісячну адресну грошову допомогу у розмірі - 442,00 грн.

18 лютого 2016 року позивач знову звернулась до відповідача із заявою № 3243 про призначення щомісячної адресної грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, однак зазначеної допомоги з того часу так і не отримувала.

17 травня 2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила роз`яснити причини відмови у щомісячній адресній допомозі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».

Відповідач листом № 2304 від 01.06.2016 повідомив позивача, що оскільки вона до працевлаштування з 18.08.2015 року отримувала допомогу в УСЗН Любомльської держадміністрації до 14.04.2015 зі зменшенням виплати як працездатна особа, яка не працює, то права на продовження виплати згідно з чинним законодавством немає. Саме тому з 01.04.2016 позивачу було припинено виплату адресної допомоги. Крім того, відповідач зазначив, що виплата допомоги позивачу припинена з 19.02.2016.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, дії відповідача не можна вважати законними та послідовними, оскільки позивачу сплачувалася протягом шести місяців грошова допомога при наявності даних про порядок надання та умови припинення цієї допомоги від УСЗН м. Любомль. У м. Кремінна позивач була взята на облік, де була видана нова довідка, на підставі якої призначалась грошова допомога, тому останню довідку не треба пов`язувати з довідкою від 15 грудня 2014 року, оскільки порядок призначення та умови зупинення грошової допомоги різні.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 3 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 грн на одну особу (члена сім`ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 грн на одну особу (члена сім`ї). Загальна сума допомоги на сім`ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім`ї та не може перевищувати 2400 грн.

Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Згідно з п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Пунктом 7 Порядку № 505 передбачено, що якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Відповідно до п. 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

Зі змісту цитованих норм слідує, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців з можливістю призначення вказаної допомоги на наступний шестимісячний строк.

Якщо ж виплата грошової допомоги була спочатку зменшена вдвічі, а потім припинена з підстав, зокрема непрацевлаштування внутрішньо переміщеної особи протягом двох місяців з дня призначення виплати такої допомоги, то грошова допомога на наступний строк не призначається, тобто не призначається на наступний шестимісячний строк.

Як встановлено судами, позивач отримувала грошову допомогу з 15.12.2014 по 14.02.2015 в сумі 442,00 грн та з 15.02.2015 по 14.04.2015 в сумі 221,00 грн в УСЗН Любомльської РДА. З 15.04.2015 виплати були припинені, оскільки позивач не працевлаштувалась.

З 19.08.2015 по 18.02.2016 позивач отримувала щомісячну адресну грошову допомогу у розмірі - 442,00 грн в УСЗН Кремінської РДА як внутрішньо переміщена працевлаштована особа.

За таких обставин, оскільки з моменту припинення виплати грошової допомоги через непрацевлаштування (15.04.2015) по день звернення позивача до відповідача з заявою про виплату їй вказаної допомоги на наступний шестимісячний строк (з 19.02.2016), який є спірним у вказаній справі, як працевлаштованої особи, минув шестимісячний строк, тобто наступний строк в розумінні п. 3 Порядку, то у відповідача були відсутні правові підстави для непризначення грошової допомоги, посилаючись на п.п. 3, 7 Порядку 505.

Відтак, доводи відповідача про законність відмови призначити позивачу щомісячну адресну допомогу як особі, яка переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, ґрунтуються на неправильному розумінні законодавства, що регулює спірні правовідносини, тому є безпідставними.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що порядок призначення та умови зупинення щомісячної адресної допомоги на підставі довідки УПСЗН Любомльської РДА від 15.12.2014 №719000038 та довідки УСЗН Кремінської РДА від 17.08.2015 № 915011359 різні, з огляду на таке.

Згідно з п. 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Порядок ведення обліку осіб, які переміщуються, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Грошова допомога виплачується шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий відповідно до цього Порядку безоплатно в установі уповноваженого банку.

Отже, підставою для отримання щомісячної адресної допомоги є наявність статусу внутрішньо переміщеної особи незалежно від місця проживання такої особи та відсутність обставин визначених вказаним Порядком, що є перешкодою для отримання допомоги. Порядок № 505 не розмежовує виплату допомоги на проживання в залежності від отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у різних структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

Відповідно до п. 9.1 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 345 від 19.09.2006, у разі переїзду отримувача соціальної допомоги в іншу місцевість виплата допомоги за старим місцем проживання (реєстрації) припиняється. За новим місцем проживання (реєстрації) допомога призначається (подовжується її виплата) на підставі заяви та документів, визначених у відповідних нормативно-правових актах.

Згідно з п. 8 Порядку № 505 інформація про призначення грошової допомоги вноситься уповноваженими органами до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

А тому зміна місця проживання та отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за новим місцем проживання не є підставою для призначення допомоги за новими обставинами, а є підставою для продовження виплати допомоги, призначеної за попереднім місцем проживання, або призначення допомоги на наступний період при збереженні обставин, що існували за попереднім місцем виплати допомоги та надають право на отримання такої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що порядок призначення та умови зупинення щомісячної адресної допомоги на підставі довідки УПСЗН Любомльської РДА від 15.12.2014 №719000038 та довідки УСЗН Кремінської РДА від 17.08.2015 № 915011359 різні, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають зміні в їх мотивувальних частинах з викладених вище підстав.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд