ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 820/1199/16

1. 10.03.2016 СФГ «ЛАН» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчої дирекції відділення Фонду соцстрахування від 21.10.2015 №105-03-04.

Позов обґрунтовано тим, що оспорюване рішення відповідача прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, яке регулює підстави та порядок призначення допомоги працюючим громадянам, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я, чим порушено законні права та інтереси СФГ «ЛАН» як добросовісного суб`єкта господарювання, який своєчасно сплачує всі податки та внески, передбачені чинним законодавством.

2. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16.05.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. 12.08.2016 СФГ «ЛАН» звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.08.2016 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

5. 23.09.2016 від відповідача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких Виконавча дирекція відділення Фонду соцстрахування просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані СФГ «ЛАН» судові рішення - без змін.

6. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

7. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. У справі, яка розглядається суди встановили, що відповідно до картки страхувальника - юридичної особи або суб`єкта без права юридичної особи СФГ «ЛАН» перебуває на обліку в Вовчанській міжрайонній виконавчій дирекції відділення Фонду соцстрахування, персональний код страхувальника 630460000147 .

СФГ «ЛАН» 23.02.2015 подало до робочого органу Фонду соцстрахування заяву-розрахунок, в якій просило Фонд соцстрахування здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_1 , згідно із листком непрацездатності серії АГР №160951, період непрацездатності з 20.01.2015 по 16.02.2015 за рахунок коштів Фонду соцстрахування в розмірі 12 614,40 грн.

На підставі поданої позивачем заяви-розрахунку, робочим органом Фонду соцстрахування 18.03.2015 профінансовано суму матеріального забезпечення застрахованим особам згідно з вказаною заявою-розрахунком в сумі 12 614,40 грн., що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до плану-графіку проведення перевірок страхувальників на III квартал 2015 року, затвердженого наказом від 19.06.2015 № 91-ос, та направлення від 14.09.2015 №160 спеціалістом Фонду соцстрахування проведено планову перевірку по коштах Фонду соцстрахування СФГ «ЛАН» за період з 01.10.2011 по 30.06.2015.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 02.10.2015 №178, яким зафіксовано порушення: статті 19, статті 30 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-ХІV); статті 4, статті 48, частини другої статті 50 Закону України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (який діяв до 01.01.2015; далі - Закон № 2240-ІІІ).

В ході перевірки встановлено, що комісією із соціального страхування СФГ «ЛАН» безпідставно призначена допомога по тимчасовій непрацездатності, а бухгалтерією позивача нарахована і виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності по листку непрацездатності серії АГР № 160951, виданому ОСОБА_1 , який є головою СФГ «ЛАН», з 20.01.2015 по 16.02.2015 за рахунок коштів Фонду соцстрахування на загальну суму 12 641,40 грн.

Крім того, в акті зафіксовано, що СФГ «ЛАН» у 2011 - 2013 роках безпідставно видано голові СФГ «ЛАН» ОСОБА_1 . три дитячі новорічні подарунки за рахунок коштів Фонду соцстрахування на загальну суму 67,80 грн. Отже, за висновками перевірки позивачем, в перевіреному періоді, неправомірно використано коштів Фонду соцстрахування на загальну суму 12 709,20 грн.

Позивач не погодившись з актом перевірки від 02.10.2015 №178 подав до відповідача скаргу, в якій СФГ «ЛАН» просило анулювати акт перевірки у зв`язку з невідповідністю його висновків реальним подіям та фактам.

21.10.2015 відповідачем ухвалено рішення №105-03-04крв про повернення коштів Фонду соцстрахування та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яким визначено суму неправомірно витрачених коштів, які підлягають поверненню до Фонду соцстрахування у розмірі 12 709,20 грн та вирішено застосувати до СФГ «ЛАН» фінансові санкції в таких розмірах: штраф за порушення порядку витрачання страхових коштів - 6320,70 грн (50% від суми неправомірно витрачених коштів).

Листом від 21.10.2015 №1875-07-12 відповідач повідомив позивача, що його заперечення не підлягають задоволенню та даним листом направив згадане вище рішення про повернення коштів Фонду соцстрахування.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, СФГ «ЛАН» оспорило його спочатку в позасудовому порядку, а потім звернулося до суду з даним позовом

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що отримання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду соцстрахування можливе застрахованою особою, тобто працівником підприємства, установи чи організації, лише під час перебування у трудових відносинах зі страхувальником, тобто роботодавцем. Проте, головою СФГ «ЛАН» не було укладено договір про добровільну участь у загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні, і тому він не набув права на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду соцстрахування.

При цьому суди вказали на те, що сплата ОСОБА_1 страхових внесків в повному обсязі не дає останньому законного та беззаперечного права на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду соцстрахування, за відсутністю двох юридичних фактів: сплати єдиного внеску та наявності укладеного договору про добровільну участь у загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні.

11. Касаційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що позивач є самостійним платником внесків до Фонду соцстрахування та здійснює страхові внески як щодо найманих працівників так і щодо своїх членів, тому на момент нарахування та отримання допомоги по тимчасовій втраті непрацездатності за рахунок Фонду соцстрахування на загальну суму 12 641, 40 грн по листку непрацездатності, виданому ОСОБА_1 з 20.01.2015 по 16.02.2015, ОСОБА_1 був застрахованою особою в розумінні Закону № 2240-ІІІ, оскільки брав участь у соціальному страхуванні у зв`язку з тимчасовою втратою працездатністю та сплачував соціальні внески у передбаченому законодавством порядку та обсязі.

12. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач вказав на те, що ОСОБА_1 не скористався правом на добровільну сплату єдиного внеску та на день настання тимчасової непрацездатності та отримання соціальних послуг не був зареєстрований в Фонді соцстрахування як страхувальник на добровільних засадах, та не мав права на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду.

13. Верховний Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

14. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. На час виникнення спірних відносин правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначав Закон № 1105-ХІV відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

16. Згідно із пунктами 8 та 9 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-ХІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діють до затвердження відповідних рішень Фондом.

17. До 01.01.2015 правові, організаційні та фінансові основи загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності визначались Законом № 2240-ІІІ.

18. Частиною першою статті 6 Закону № 2240-ІІІ було визначено, що загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають:

особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

19. Особи, зазначені у частинах другій і третій статті 6 Закону № 2240-ІІІ згідно із пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2240-ІІІ беруть участь у страхуванні у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на добровільних засадах і на підставі частини третьої статті 6 цього Закону мають право на матеріальне забезпечення та страхові послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соцстрахування.

20. Водночас положення Закону № 2240-ІІІ втратили чинність з 01.01.2015 на підставі Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», відповідно до пункту 1 розділу І якого Закон № 2240-ІІІ викладено у новій редакції Закону № 1105-ХІV.

21. Згідно із пунктами 8 та 9 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-ХІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діють до затвердження відповідних рішень Фондом.

22. Відповідно до статті 18 Закону № 1105-ХІV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

23. Поряд з цим частиною третьою статті 19 Закону № 1105-ХІV визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов`язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом.

24. Відповідно до Закону № 2240-ІІІ правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності постановою від 02.06.2005 N 62 затвердило Порядок страхування осіб на добровільних засадах за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, який не втратив чинність станом на час розгляду справи.

25. Вказаний вище порядок визначає механізм страхування осіб, які особисто вирішили брати участь у загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на добровільних засадах, пунктом 2.1 частини 2 якого визначено, що його дія поширюється на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов`язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок).

26. Водночас, відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 973-IV) членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором.

27. Згідно із частиною першою статті 34 Закону № 973-IV члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.

28. У преамбулі Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) зазначено, що він визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

29. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2464-VI платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є члени фермерського господарства.

30. Особи, зазначені в частині першій статті 10 Закону № 2464-VI, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (частина друга статті 10 Закону № 2464-VI).

31. Такі особи згідно із частиною третьою статті 10 Закону № 2464-VI подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Органом доходів і зборів з особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

32. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що члени фермерських господарств до 01.01.2015 підлягали загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням відповідно до Закону № 2240-ІІІ.

33. Після 01.01.2015 такий обов`язок скасовано та надано право цій категорії осіб особисто вирішувати брати участь у загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах чи ні.

34. При цьому, на думку колегії суддів законодавець пов`язав право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності відповідно до Закону № 1105-ХІV із сплатою страхових внесків до Фонду згідно із законом.

35. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що за наведеними положеннями законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування члени фермерського господарства та, відповідно, голова фермерського господарства мають право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності виключно у разі укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

36. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» установлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

37. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що закони мають бути чіткими і зрозумілими, закони не повинні бути суперечливими, а у випадку недостатньої чіткості чи суперечливості норм права вони мають тлумачитися на користь невладного суб`єкта (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»).

38. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.

39. У справі, яка розгладиться судами встановлено та в матеріалах міститься достатньо підтверджень того, що СФГ «ЛАН» регулярно сплачувалися страхові внески за ОСОБА_1 на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

40. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що протягом всього періоду сплати вказаних внесків за ОСОБА_1 відповідачем не здійснено будь-яких дій щодо сповіщення позивача про відсутність у нього договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, який позбавляє його права на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності.

41. Таким чином, на думку колегії суддів, незважаючи на відсутність у ОСОБА_1 вищевказаного договору, він має право на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, оскільки за нього СФГ «ЛАН» регулярно сплачувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

42. Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки виникнення у застрахованої особи права на матеріальне забезпечення та соціальні послуги пов`язане саме з фактом сплати страхових внесків в повному обсязі та у встановленому розмірі, тому в даному випадку не можна вважати, що позивачем порушено порядок використання страхувальником страхових коштів, відтак оспорюване рішення не є таким, що прийняте на підставі та у спосіб, передбачений законодавством .

33. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

34. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

35. З огляду на наведене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -