ПОСТАНОВА
головуючого Тацій Л.В.,
суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року (прийняту судом у складі судді Брезіної Т.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Граб Л.С., суддів: Гонтарука В.М., Білої Л.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Кіцманському районі Чернівецької області Снятинчук Ірини Юріївни (далі - Державний реєстратор), третя особа на стороні відповідача - відділ Держгеокадастру у Кіцманському районі Чернівецької області (далі - відділ Держгеокадастру), про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням зменшення позовних вимог просив: визнати неправомірними дії Державного реєстратора щодо відмови у наданні витягів з Державного земельного кадастру на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7322583200:02:001:0238, 7322583200:02:001:0237, 7322583200:02:002:0235, 7322583200:02:001:0238; зобов`язати Державного реєстратора надати відомості з Державного земельного кадастру у Центрі надання адміністративних послуг Кіцманської районної державної адміністрації на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7322583200:02:001:0238, 7322583200:02:001:0237, 7322583200:02:002:0235.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 09 лютого 2016 року відмовив у задоволенні позову.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 травня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що аналіз норм Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VІ «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3613-VІ) дає підстави для висновку про те, що витяг з Державного земельного кадастру видається щодо конкретної земельної ділянки, із зазначенням персональних даних про власника чи користувача даної ділянки, однак зазначені відомості носять інформацію приватного характеру, яку без згоди власника чи користувача відповідач не вправі надавати, а позивач замовив витяги з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок №РВ-7300088942015, №РВ-7300088982015, №РВ-7300088992015 та №РВ-7300089002015, які не належать йому на праві власності чи користування без доручення власників чи користувачів, тому позивач обрав невірний спосіб отримання відомостей щодо земельних ділянок, які йому не належать, замовивши витяг з Державного земельного кадастру.
Отже, відповідач, відмовляючи у наданні витягів з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок 7322583200:02:001:0238, 7322583200:02:001:0237 та 7322583200 : 02 : 001 : 0235, діяв у спосіб та у відповідності з нормами чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
У скарзі зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та допустили порушення норм процесуального права.
Посилається на те, що суди безпідставно посилаються на Закон України від 10 грудня 2015 року № 888-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг", який набрав чинності 29 грудня 2015 року, тобто після виникнення спірних відносин.
Крім того, йдеться у скарзі про те, що Державний реєстратор приховала, що інформаційною системою Державного земельного кадастру було визначено, що ОСОБА_2 є власником запитуваних земельних ділянок, а не орендарем, саме тому заявка була оброблена для видачі державного акта на право власності, а не витягу.
Вважає, що він є особою, яка має право на отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, хоча він і не є її власником або користувачем.
У запереченнях на касаційну скаргу Державний реєстратор просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 липня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гімон М.М., судді: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року № 668/0/78-19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., справу передано головуючому судді.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
ОСОБА_1 через веб-ресурс Державного земельного кадастру в період з 13 по 23 жовтня 2015 року замовив витяги у Центрі надання адміністративних послуг Кельменецької районної державної адміністрації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7322088400:01:003:0025 за заявою ЗВ-9900199582015, у Центрі надання адміністративних послуг Вижницької районної державної адміністрації витяг щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7322583200:02:001:0238 за заявою ЗВ-9900215822015, у Центрі надання адміністративних послуг Кіцманської районної державної адміністрації витяг щодо земельних ділянок з кадастровим номером 7322583200:02:001:0238 за заявою ЗВ-9900215822015, 7322583200:02:001:0237 за заявою ЗВ -9900215822015 та 7322583200 : 02:001: 0235 за заявою ЗВ-9900191432015.
Після опрацювання зазначених заяв, позивачу було запропоновано звернутись до обраних ним Центрів надання адміністративних послуг щодо отримання результатів їх розгляду.
Відповідно до повідомлень Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Кіцманському районі Чернівецької області №РВ-7300088942015, №РВ-7300088982015, №РВ-7300088992015 та №РВ-7300089002015 ОСОБА_1 відмовлено у надані відомостей з Державного земельного кадастру у зв`язку з тим, що із заявою звернулася особа, яка не може бути заявником відповідно до порядку ведення Державного земельного кадастру.
Не погодившись з діями відповідача, вважаючи що його права порушені, ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідності до частини першої статті 1 Закону № 3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Статтею 38 Закону № 3613-VI встановлено порядок користування відомостями Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 3613-VІ відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:
витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру;
довідок, що містить узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.
Такі вимоги закріплені і у пункті 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).
Частиною п`ятою статті 38 Закону № 3613-VІ визначено, що на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право:
фізичні та юридичні особи, за умови їх ідентифікації з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
Відповідно до частини сьомої статті 38 Закону № 3613-VІ передбачено, що для отримання відомостей Державного земельного кадастру заявник або уповноважена ним особа подає Державному кадастровому реєстратору:
заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
документ про оплату послуг за надання витягу з Державного земельного кадастру (крім випадків, визначених цим Законом в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб);
документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою особою заявника).
Пунктом 166 Порядку № 1051 встановлено, що для отримання витягу з Державного земельного кадастру, <…> заявник або уповноважена ним особа за дорученням власника земельної ділянки, або нотаріус відповідно до пункту 17 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" під час вчинення правочину щодо земельної ділянки подає Державному кадастровому реєстраторові:
1) заяву за формою згідно з додатком 42;
2) документ, що підтверджує оплату послуг з надання витягу з Державного земельного кадастру або довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), або викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру, або засвідченої копії документа Державного земельного кадастру та витягу з нього (крім випадків, визначених пунктом 165 цього Порядку);
3) документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою заявником особою).
Пунктом 177 Порядку № 1051 визначено, що у разі звернення за отриманням витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру заявник пред`являє Державному кадастровому реєстратору паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі звернення уповноваженої ним особи - також документ, який підтверджує її повноваження діяти від імені заявника.
Державний кадастровий реєстратор протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви надає заявнику документ, передбачений частиною першою цієї статті, або надає мотивовану відмову у наданні такого документа (частина сьома статті 38 Закону № 3613-VІ).
Відмова у наданні відомостей з Державного земельного кадастру надається у разі, якщо:
у Державному земельному кадастрі відсутні запитувані відомості;
із заявою звернулася неналежна особа;
документи подані не в повному обсязі та/або не відповідають вимогам, встановленим законом.
Відповідно до частини восьмої статті 38 Закону № 3613-VІ право на отримання засвідчених копій документів Державного земельного кадастру та витягів з них мають:
щодо документації, на підставі якої внесені відомості до Поземельної книги на земельну ділянку, - особи, яким належить речове право на цю земельну ділянку;
щодо інших документів (крім документів, що містять державну таємницю) - фізичні та юридичні особи.
Відповідно до пункту 164 Порядку № 1051 відомості Державного земельного кадастру, які містять інформацію, що є державною таємницею надаються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про державну таємницю".
Інші відомості Державного земельного кадастру є відкритою інформацією, крім випадків, визначених законом.
Частиною першою статті 36 Закону № 3613-VІ передбачено перелік відомостей Державного земельного кадастру, які оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зокрема пунктом «ї» передбачено, що оприлюдненню підлягають інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону.
Перегляд, копіювання та роздрукування інформації, зазначеної у пункті "ї" частини першої цієї статті, здійснюються за умови ідентифікації особи (фізичної або юридичної), яка отримує доступ до інформації, з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи (частина третя статті 36 № 3613-VІ).
Відповідно до пункту 171 Порядку № 1051 витяг з державного земельного кадастру надається про земельну ділянку за формою згідно з додатком 47.
Формою витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку передбачено зазначення персональних даних про власника чи користувача даної ділянки (як от, що стосується фізичної особи: прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорта, місце проживання), однак зазначені відомості носять інформацію приватного характеру, яку без згоди власника чи користувача відповідач не вправі надавати.
Правовий аналіз норм Закону № 3613-VІ та Порядку № 1051 дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив форму у якій надаються відомості Державного земельного кадастру, коло осіб, які мають право на отримання відомостей Державного земельного кадастру, перелік документів, які подаються заявником або уповноваженою ним особою Державному кадастровому реєстратору, а також виключний перелік підстав для відмови у наданні відомостей Державного земельного кадастру, при цьому, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, враховуючи його форму, передбачену Порядком № 1051, яка містить персональні дані про власника чи користувача земельної ділянки, може бути виданий власнику, користувачу земельної ділянки або уповноваженій ними особі.
У справі, що розглядається, суди встановили, що у жовтні 2015 року позивач через веб-ресурс Державного земельного кадастру замовив витяги з Державного земельного кадастру про певні земельні ділянки, які не належать йому на праві власності чи користування (які перебувають у власності та користуванні інших осіб) та без документу, що підтверджує повноваження діяти від імені власників чи користувачів цих ділянок, а тому дійшли обґрунтованого висновку про правомірність дій Державного реєстратора щодо відмови у наданні позивачу витягів з Державного земельного кадастру на земельні ділянки.
В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у чинній на сьогодні редакції, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -