ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника ПАТ «УНРК» ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Голови правління ПАТ «Українська національна розрахункова картка» (далі – ПАТ «УНРК») скорочена назва АТ «УКРКАРТ» ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у кримінальному провадженні №42016000000001183 від 05 травня 2016 року про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 20 січня 2017 року.
Зміст судових рішень і встановлені судом апеляційної інстанцій обставини
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 20 січня 2017 року задовольнив клопотання слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 і наклав арешт на речі та документи, вилучені 13 грудня 2016 року в ході обшуку нежитлового приміщення №6, квартир АДРЕСА_1 та № 3 на вул. Гончарній, 3. У м. Києві
Київський апеляційний суд ухвалою від 10 липня 2019 року відмовив Голові правління ПАТ «УНРК» ОСОБА_7 в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді та повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала, як таку, що подана після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Згідно з мотивувальною частиною ухвали апеляційного суду Голова правління ПАТ «УНРК» ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді від 20 січня 2017 року лише 29 травня 2019 року, тобто поза межами встановленого ст. 395 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК)п`ятиденного строку. З досліджених у судовому засіданні матеріалів апеляційний суд встановив, що про існування оскарженої ухвали слідчого судді власники майна товариства і його представники були обізнані в січні 2017 року, оскільки звертались зі скаргою про повернення тимчасово вилученого майна.
За наведених обставин факт отримання копії ухвали слідчого судді 29 травня 2019 року не може бути визнаний поважним. Крім того суд врахував, що з часу розгляду справи судом першої інстанції пройшло понад два роки, протягом яких товариство, будучи обізнаним про вилучення під час обшуку речей та документів, не проявляло жодної зацікавленості, в тому щоб дізнатися інформацію щодо них.
Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі Голова правління ПАТ «УНРК» ОСОБА_7 просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування доводів у касаційній скарзі ПАТ «УНРК» ОСОБА_7 зазначає про незаконність оскарженої ухвали. Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва, оскільки про існування вказаної ухвали ПАТ «УНРК»стало відомо з реєстру судових рішень, а згодом 29 травня 2019 року, було отримано її копію. Відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Оскільки ухвалу слідчого судді постановлено без виклику ПАТ «УНРК», а її копію отримано 29 травня 2019 року, вважає, що строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не пропущено і є всі підстави для його поновлення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у кримінальному провадженні № 42016000000001183 ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, направив до суду касаційної інстанції заяву, в якій просить проводити розгляд касаційної скарги ПАТ «УНРК» без участі прокурора та відмовити у задоволенні скарги.
Представник ПАТ «УНРК» підтримав доводи, викладені в касаційні скарзі, і просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи представника ПАТ «УНРК», позицію прокурора та перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає в себе, у тому числі, право доступу до правосуддя. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Право на апеляційне оскарження судових рішень гарантовано ст. 129 Конституції України і як конституційна засада судочинства становить невід`ємну складову права на судовий захист.
Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як регламентовано п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК, апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом 5 днів з дня її оголошення.
За частиною 3 ст. 395 КПК якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.
Тобто для прийняття рішення про повернення апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК суд апеляційної інстанції з огляду на конкретні обставини провадження та положення ч. 2 ст. 395 КПК повинен встановити наявність таких двох обов`язкових умов: подання особою апеляційної скарги поза межами строку апеляційного оскарження (після його закінчення); відсутність заяви (клопотання) особи про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження або не встановлення апеляційним судом підстав для його поновлення.
Особи, прав та інтересів яких стосується прийняте рішення, мають право оскаржити це рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, прийняте Печерським районним судом м. Києва 20 січня 2017 року рішення стосувалось прав та інтересів ПАТ «УНРК», оскільки майно було вилучено у приміщеннях, в яких вказане товариство здійснювало свою господарську діяльність на правах оренди.
Розгляд клопотання слідчого про накладення арешту на речі та документи, вилучені 13 грудня 2016 року в ході обшуку нежитлового приміщення № 6, квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та проголошення ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2017 року здійснено без виклику ПАТ «УНРК», а лише за участю слідчого ОСОБА_8 . Після розгляду, копії ухвали особам, чиїх інтересів вона стосується, не було направлено, а фактично її було отримано за ініціативою представника зазначеного товариства 29 травня 2019 року.
Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції послався на те, що про існування оскарженої ухвали слідчого судді власникам майна товариства та його представникам стало відомо в січні 2017 року, коли звернулися зі скаргою про повернення тимчасово вилученого майна, а також на те, що будучи обізнаними про вилучення під час обшуку 13 грудня 2016 року речей та документів, вони не проявляли жодної зацікавленості, в тому щоб дізнатися інформацію про них. Це посилання не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, оскільки кримінальний процесуальний кодекс не визначає в цьому конкретному випадку поняття обчислення строків з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатись про наявність судового рішення, яке порушує його права та інтереси.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не мав переконливих підстав стверджувати, що ПАТ «УНРК» звернулося з апеляційною скаргою до суду з пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, визначеного п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК.
Отже, рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ПАТ «УНРК» на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК є необґрунтованим, таким, щопозбавляє товариство права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді і значно обмежує його права на доступ до правосуддя.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що виходячи з загальних засад кримінального процесуального закону та норм, які спрямовані на їх реалізацію, право апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, постановленої без виклику особи, прав та інтересів якої вона стосується, виникає з дня отримання нею копії судового рішення.
Таким чином, апеляційний суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК слід визнати істотним, оскільки воно перешкодило суду належним чином забезпечити права та законні інтереси учасників кримінального провадження й ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене, ухвала Київського апеляційного суду від 10 липня 2019 рокупідлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а справа – направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого необхідно урахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд