ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, дані про яке, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012010170000044, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Жмеринка, Вінницької області, яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , працюючої на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції, раніше не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 січня 2019 року ОСОБА_7 визнано невинною у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю її вини у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Відмовлено у задоволенні цивільного позову представника потерпілого Приватного виробничо- комерційного підприємства «Ятрань» про солідарне стягнення завданої шкоди з Державної казначейської служби України, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у розмірі 380 714 грн.
Вирішено питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2019 року вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 січня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Згідно з вироком суд виправдав ОСОБА_7 у вчиненні службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки у зв`язку з тим, що органом досудового розслідування не було доведено, що вона, обіймаючи посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції, будучи представником влади та будучи службовою особою, неналежно виконувала свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, чим вчинила злочин у сфері службової діяльності, зокрема, виконуючи покладені на неї обов`язки не у точній відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», ст.19 Конституції України, недбало віднеслась до виконання своїх службових обов`язків, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», не перевірила чинність ухвали Господарського суду Вінницької області від 20 серпня 2009 року, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника СТОВ «Агрофірма «Нива», оскільки ухвалою Господарського суд Вінницької області було від 26 листопада 2009 року було скасовано вищевказаний мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника СТОВ «Агрофірма «Нива», не зважаючи на встановлену нею наявність майна боржника, не вжила передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, щодо накладення арешту на майно боржника, зупинила виконавчі провадження, що призвело до незаконного відчуження майна боржника СТОВ «Агрофірма «Нива» на загальну суму 990 300,00 грн, реалізація якого державною виконавчою службовою у встановленому законом порядку, покрила б суму боргу СТОВ «Агрофірма «Нива» перед ПВКП «Ятрань», в результаті чого не було стягнено борг з СТОВ «Агрофірма «Нива» на користь ПВКП «Ятрань» в сумі 238 965 гривень 5 коп, чим завдано шкоду ПВКП «Ятрань», яка у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на час вчинення кримінального правопорушення, і є тяжкими наслідками.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2019 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК, не мотивував процесуальне рішення, не надав свою оцінку доказам, погодившись з оцінкою суду першої інстанції та необґрунтовано залишив виправдувальний вирок суду першої інстанції без змін.
На думку прокурора, суд першої інстанції обґрунтував виправдувальний вирок, пославшись на недопустимий доказ - судово-економічну експертизу №7220/17-21 від 25 квітня 2018 року, а також у порушення вимог КПК визнав недопустимими доказами копії накладних № 83, 84, 85, із чим необґрунтовано погодився апеляційний суд.
Прокурор вважає, апеляційний суд не перевірив доводи апеляційної скарги про те, що виправдана ОСОБА_7 незаконно зупинила виконавчі провадження №№ 17672994, 17672746, 17672064 від 16 лютого 2010 року.
Всупереч вимогам ст. 404 КПК, незважаючи на відповідне клопотання сторони обвинувачення, апеляційний суд, на думку прокурора, безпідставно відмовив у повторному дослідженні письмових доказів та допиті свідків, потерпілого чим порушив принцип змагальності сторін.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу прокурора не підтримав, вважаючи, що ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обгрунтованою.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до приписів ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Суд першої інстанції, встановивши, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_7 органом досудового розслідування, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, не знайшло свого підтвердження, виправдав її у зв`язку з недоведеністю її вини у скоєнні даного злочину.
Під час ухвалення виправдувального вироку суду першої інстанції не надано доказів, які б підтверджували невиконання або неналежне виконання ОСОБА_7 покладених на неї службових обов`язків, завдання ОСОБА_7 тяжких наслідків у вигляді матеріальних збитків товариству ПВКП «Ятрань» на суму 238 965 грн.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Переглядаючи вирок суду, дотримався вимог ст. ст. 404, 405, 407, 412-414 КПК, ретельно перевірив доводи апеляційних скарг представника потерпілого Приватного виробничо-комерційного підприємства «Ятрань» ОСОБА_9 та прокурора ОСОБА_10 , проаналізував їх, дав на них обґрунтовані відповіді, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав їх необґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується також з висновками суду апеляційної інстанції, що службова недбалість може бути лише за умови, що службова особа мала об`єктивну можливість виконати дії, які входять в коло її обов`язків. На момент вчинення цих дій діяв Закон України «Про виконавче провадження» у редакції станом на лютий 2010 року, який не покладав на неї обов`язку накласти арешт на майно ТОВ Агрофірма «Нива». Державний виконавець за заявою стягувача вправі накласти арешт на майно боржника.
Висновки судів попередніх інстанцій, що стороною обвинувачення не надано суду доказів того, що в результаті службової недбалості з боку ОСОБА_7 настали тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків товариству ПВКП «Ятрань» на суму 238965 грн.
У даному кримінальному провадженні судом була призначена судово-економічна експертиза для встановлення матеріальних збитків, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року (провадження № 51-10433 кмо 18).
За висновком судово-економічної експертизи у звязку з відсутністю в матеріалах кримінального провадження Акта перевірки або розрахунків, де визначено розмір шкоди, нанесеної внаслідок передачі майна СТОВ «Агрофірма «Нива» в сумі 238 965 грн 5 коп, і висновків товарознавчих та автотоварознавчих експертиз щодо ринкової вартості реалізованого майна, неможливо встановити чи документально обгрунтовується розмір визначеної досудовим розслідуванням шкоди у сумі 238965 грн 5 коп.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що не надано доказів, що діянням ОСОБА_7 завдано матеріальних збитків власнику майна Приватного виробничо-комерційного підприємства «Ятрань», тобто наявний причинний зв`язок між заподіяною шкодою та діяннями виправданої, з чим погоджується колегія суддів Верховного Суду.
Доводи прокурора, що виправдана ОСОБА_7 незаконно зупинила виконавчі провадження №№ 17672994, 17672746, 17672064 від 16 лютого 2010 року спростовано судом першої інстанції та належним чином перевірено судом апеляційної інстанції, з оцінкою якого погоджується колегія суддів Верховного Суду.
З огляду на положення ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції не зобов`язаний повторно досліджувати всі зібрані у справі докази. Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора, апеляційний суд виходив із того, що такі докази були предметом дослідження суду першої інстанції, а прокурором належним чином не обґрунтовано необхідність повторного їх дослідження.
Свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також представника потерпілого ОСОБА_9 суд апеляційної інстанції мав би допитати, якщо вони не були допитані в суді першої інстанції або їх допит проведено неповно. Тому доводи прокурора про те, що апеляційний суд всупереч вимогам КПК відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження письмових доказів та допит свідків, потерпілого, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними.
Доводи прокурора щодо невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК у зв`язку з ненаданням судом апеляційної інстанції вичерпної відповіді з яких підстав, передбачених процесуальним чи матеріальним законами, він визнав наведені в апеляції доводи неспроможними, фактично не проаналізував доводи щодо незаконності оскаржуваного вироку і не дав оцінки стосовно їх необґрунтованості чи відсутності такої, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, обґрунтовано дійшов висновку, з яким погодилась колегія суддів Верховного Суду, що пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення не ґрунтується на належних, допустимих та достатніх доказах, і про її невинність, вказавши у мотивувальній частині рішення підстави виправдання.
Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження в межах, визначених ст. 404 КПК, у порядку, встановленому ст. 405 КПК, ретельно перевірив усі доводи, наведені в апеляційних скаргах сторони обвинувачення та потерпілим, і визнав їх безпідставними, навівши в ухвалі відповідні мотиви та обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 367 КК, залишивши вирок суду першої інстанції без змін.
Ухвала апеляційного суду є належно умотивованою та обґрунтованою і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд, та положення закону, якими він керувався при постановленні рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування оскаржуваної ухвали, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд