ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,
потерпілого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
представника потерпілого ОСОБА_8 в режимі відеоконференції
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні №12019050390001206 по обвинуваченню
ОСОБА_9 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Краматорську Донецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 10 липня 2019 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Вирішено питання щодо цивільного позову та речових доказів.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 24 березня 2019 року близько 20 год. ОСОБА_9 , перебуваючи у АДРЕСА_2 , у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_10 , наніс останній не менше 33 ударів ножем в область шиї та не менше 10 ударів в область голови. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 померла на місці.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року зазначений вирок місцевого суду залишений без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив твердження засудженого щодо здійснення на нього тиску з боку працівників правоохоронних органів, зокрема не допитав лікаря, який робив кардіограму, не надав стороні захисту можливості ознайомитися з результатами перевірки Державного бюро розслідувань щодо запиту апеляційного суду про тиск на засудженого. Також вказується, що ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом безпосередньо не допитано свідків, які впізнали ОСОБА_9 , та не встановлено більш детальних обставин, за яких вказані свідки бачили ОСОБА_9 .
У запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор та представник потерпілого вказують на безпідставність доводів, наведених у скарзі, вважають судове рішення законним та обґрунтованим.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, навівши при цьому відповідні пояснення.
Прокурор не підтримав касаційну скаргу захисника, вважав її безпідставною, такою, що задоволенню не підлягає.
Потерпілий ОСОБА_7 та його представник касаційну скаргу захисника не підтримали, просили залишити її без задоволення.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
За нормами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення судове рішення.
Перевіривши доводи касаційної скарги захисника засудженого, Верховний Суд не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Так, захисник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції послався на протоколи впізнання ОСОБА_9 свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , але вказані свідки не були допитані як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, а тому, на думку захисника, судами не встановлено, в який час вказані свідки бачили ОСОБА_9 з потерпілою, в якому стані останні знаходилися, чи бачили, як ОСОБА_9 з ОСОБА_10 йшли до квартири потерпілої.
Вказані доводи суд касаційної інстанції відхиляє, виходячи з того, що клопотання про допит зазначених свідків в ході судового розгляду в суді першої інстанції не заявлялося, зокрема і стороною захисту. Так само не заявлялося стороною захисту клопотання про допит зазначених свідків і під час апеляційного перегляду кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого.
При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується не лише вказаними протоколами пред`явлення особи для впізнання, а також показаннями ОСОБА_9 , наданими в судовому засіданні, протоколом слідчого експерименту від 25 березня 2019 року, під час якого перевірено показання ОСОБА_9 щодо механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 768 від 03.05.2019 року, відповідно до якого в слідах на кофті ОСОБА_9 встановлена наявність крові людини, яка може походити від потерпілої, висновком судово-медичної експертизи № 8 від 29.05.2019 року, яким, зокрема, підтверджуються показання ОСОБА_9 щодо механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілій в область шиї за допомогою ножа.
Також Верховний Суд не вважає слушними доводи сторони захисту про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив твердження засудженого щодо здійснення на нього тиску з боку працівників правоохоронних органів.
Як вже зазначав Верховний Суд (постанова від 29 жовтня 2019 року у справі №515/2020/16-к), для того, щоб у компетентних органів виник обов`язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушують статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, така заява має бути «небезпідставною». Тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати певне підтвердження цим обставинам або, якщо це не можливо з об`єктивних причин, повідомити інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника настільки надмірний тягар доведення, однак за відсутності інформації, яка дає можливість її перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов`язку проведення розслідування такої заяви.
З матеріалів провадження вбачається, що засуджений вперше заявив про тиск на нього не під час досудового розслідування чи в ході судового розгляду в суді першої інстанції, а лише в апеляційній скарзі, тобто через кілька місяців від часу, коли за його словами, відбулися стверджувані ним події, долучивши на підтвердження своїх доводів кардіограму.
Разом з тим апеляційний суд обґрунтовано вказав, що надана ОСОБА_9 кардіограма містить лише дату і прізвище обвинуваченого та підпис, тобто в ній взагалі відсутні відомості, за якими можливо було б ідентифікувати особу, що її видала.
Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що наявність зазначеної кардіограми не свідчить про вчинення тиску на засудженого, а лише вказує на стан здоров`я засудженого.
При цьому Верховний Суд бере до уваги, що ні засуджений в апеляційній скарзі, ні захисник у касаційній, не вказали обставини, які заважали ОСОБА_9 протягом кількох місяців повідомити компетентні органи про вчинюваний тиск, надавши їм можливість провести належне розслідування його заяв. Оскільки засуджений заявив про тиск на нього лише через кілька місяців, то така спізніла заява практично не залишала можливості здійснити її перевірку.
Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що апеляційний суд, ретельно перевіривши доводи апеляційної скарги щодо вчинення тиску на ОСОБА_9 та навівши відповідні мотиви на їх спростування, тим не менш звернувся до Державного бюро розслідувань для додаткової перевірки наданої ОСОБА_9 інформації, за наслідками якої постановою слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
У зв`язку з наведеним Верховний Суд не вважає заяву засудженого «небезпідставною» у значенні практики Європейського суду з прав людини і відхиляє доводи захисника щодо того, що докази, надані суду першої інстанції, отримано під примусом.
Інших доводів щодо незаконності ухвали апеляційного суду з огляду на положення ст. ст. 433, 438 КПК України касаційна скарга захисника не містить.
Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 440, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
З цих підстав Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_9 – без зміни.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3