ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016020000000059, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 лютого 2017 рокуОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 204 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.
Скасовано арешт автомобіля марки «Ореl Vivaro» (реєстраційний номер НОМЕР_1 , (далі - автомобіль «Ореl Vivaro»)) та повернуто його законному володільцю ОСОБА_7 .
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком міськрайонного суду ОСОБА_7 засуджено за те, що він на початку червня 2016 року за невстановлених обставин незаконно у невстановлених осіб придбав з метою збуту без належних документів, які посвідчують якість та відповідність товару ДСТУ України, 60 упаковок (по 3 літри кожна) незаконно виготовлених алкогольних напоїв під виглядом горілки іноземного виробництва торгової марки «Wodka Gorbatschow» без марок акцизного податку та без маркування українською мовою, які 04 червня 2016 року незаконно транспортував з метою збуту автомобілем «Ореl Vivaro».
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 19 листопада 2019 року вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_7 скасував. Звільнив останнього від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 204 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу у зв`язку з закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК закрив.
Застосував спеціальну конфіскацію та примусово безоплатно вилучив у власність держави автомобіль «Ореl Vivaro».
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року шляхом відмови у задоволенні апеляційної скарги прокурора та застосуванні спеціальної конфіскації автомобіля «Ореl Vivaro», а також зняти арешт автомобіля. В решті ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
Свої доводи захисник обґрунтовує тим, що правові підстави застосування в кримінальному провадженні інституту спеціальної конфіскації регламентовані статтями 96-1, 96-2 КК. Апеляційний суд, посилаючись на вказані статті, не взяв до уваги їх точного змісту. Так, норма права, викладена у ч. 3 ст. 96-2 КК, чітко і недвозначно виключає можливість застосування інституту спеціальної конфіскації у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, а саме у зв`язку із закінченням строків давності.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 під час касаційного розгляду висловив доводи про необхідність зміни ухвали апеляційного суду та застосування конфіскації автомобіля як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За змістом ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Правомірність звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 204 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, суд касаційної інстанції не перевіряє, оскільки зазначене в касаційній скарзі не оспорюється.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_6 , викладених у касаційній скарзі, щодо неправильного застосування кримінального закону під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК встановлено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ст. 49 КК визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Зокрема, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані залежно від тяжкості вчиненого злочину); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; особа не ухилялася від досудового слідства або суду; законом не встановлено заборони щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового засідання в суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття стосовно нього кримінального провадження.
Вінницький апеляційний суд 19 листопада 2019 року розглянув клопотання і встановив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, яке відповідно до ст. 12 цього Кодексу, в редакції станом на час вчинення інкримінованого діяння, є злочином невеликої тяжкості та з часу вчинення якого (04 червня 2016 року) вже минуло два роки (станом на 04 червня 2018 року), а тому строк давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився. Не встановивши обставин, що перебіг давності переривався або зупинявся, суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК.
Також, врахувавши вимоги ст. 96-1 КК та ч. 9 ст. 100 КПК, суд апеляційної інстанції вирішив питання щодо спеціальної конфіскації та постановив примусово безоплатно вилучити у власність держави автомобіль «Ореl Vivaro», однак допустив при цьому неправильне застосування кримінального закону.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Спеціальна конфіскація застосовується на підставі ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності (п. 2 ч. 2 ст. 96-1 КК).
Норми ст. 96-2 КК передбачають випадки застосування спеціальної конфіскації. Відповідно до ч. 3 вказаної статті спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв`язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Отже, відповідно до зазначених положень не може бути застосовано спеціальну конфіскацію та вилучено у власність держави автомобіль «Ореl Vivaro», оскільки ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 204 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Наведене вказує на те, що апеляційний суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію.
Між тим, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
З матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_7 вбачається, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2016 року накладено арешт на автомобіль «Ореl Vivaro». Проте, оскільки кримінальне провадження було закрито і відповідно до вищенаведеного застереження норми ч. 3 ст. 96-2 КК цей автомобіль не підлягає спеціальній конфіскації, тому суд вважає за необхідне скасувати арешт транспортного засобу та повернути його власнику (законному володільцю).
Водночас необхідно зауважити, що вимога захисника ОСОБА_6 про відмову у задоволенні апеляційної скарги прокурора сформульована без урахування положень ст. 436 КПК, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги та не передбачено можливості вирішення цим судом вимог апеляційної скарги.
Отож, апеляційний суд допустив неправильне застосування кримінального закону під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію. Тому ухвала цього суду в зазначеній частині є незаконною і підлягає скасуванню, а вимоги касаційної скарги захисника — частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд