ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 травня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність начальника першого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 травня 2020 року на підставі частини 4 статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст заперечень
У касаційній скарзі ОСОБА_6 не погоджується з ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2020 року, вимагає її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, Конституції України, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Заперечень від інших учасників кримінального провадження до Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги з огляду на те, що ухвали слідчого судді та апеляційного суду були постановлені до прийняття Конституційним Судом рішення від 17 червня 2020 року, а, отже, відповідали чинному на той час законодавству.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з вимогамистатті 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2статті 438 КПКпідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватисястаттями 412-414 цього Кодексу.
Частина 1 статті 412 КПК України передбачає, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цьогоКодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог статті 24 КПК кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з частиною 6 статті 399 КПК ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження може бути оскаржена у касаційному порядку.
З матеріалів провадження вбачається, що до Запорізького апеляційного суду було оскаржено ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 травня 2020 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність начальника першого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до частини 3 статті 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Стаття 309 КПК визначає вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Судом встановлено, що згідно з положеннями частини 3 статті 307 КПК, які були чинними на момент розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 , ухвали слідчого судді за результатами скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора не могли бути оскаржені, окрім ухвал про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини 1 статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Разом із цим, Рішенням Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(II)/2020 визнано неконституційним положення частини 3 статті 307 КПК України, щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням.
Водночас, відповідно до статті 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Тобто, раніше чинний закон перестає застосовуватись у кримінальному провадженні після набрання чинності новим законом. На відміну від кримінального (матеріального) закону, новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження.
З огляду на зазначене, ОСОБА_6 оскаржує ухвалу Запорізького апеляційного суду, що була постановлена 26 травня 2020 року, тобто до дня ухвалення Конституційним Судом України 17 червня 2020 року рішення щодо неконституційності положень частини 3 статті 307 КПК України. Таким чином, Запорізький апеляційний суд, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення слідчого судді, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями частини 4 статті 399 КПК, обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, відмовивши у відкритті апеляційного провадження за скаргою на зазначену ухвалу слідчого судді, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, чинного на час ухвалення оскарженого судового рішення.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2020 року залишити без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд