ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 805/2525/15-а

У червні 2015 року Слов`янська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - позивач, контролюючий орган, Слов`янська ОДПІ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов`янський курорт» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»» (далі - відповідач, Підприємство), в якому просила стягнути на користь Державного бюджету кошти розмірі 2479625,34 грн за рахунок готівки та з розрахункових рахунків Підприємства:

- грошові кошти у розмірі 132861,37 грн з податку на прибуток направити на р/рахунок №33117318700075, код платежу 11021000, одержувач УДКС у м. Слов`янську в Донецькій області, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016;

- грошові кошти у розмірі 174987,33 грн з авансового внеску з податку на прибуток направити на р/рахунок №3311134700075, код платежу 11024000, одержувач УДКС у м. Слов`янську в Донецькій області, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016;

- грошові кошти у розмірі 56779,49 грн із збору за спеціальне використання водних ресурсів направити на р/рахунок №33112357700075, код платежу 13020100, одержувач УДКС у м. Слов`янську в Донецькій області, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016;

- грошові кошти у розмірі 1053965,08 грн з податку на додану вартість направити на р/рахунок №31118029700075, код платежу 14010100, одержувач УДКС у м. Слов`янську в Донецькій області, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016;

- грошові кошти у розмірі 1061032,07 грн із земельного податку направити на р/рахунок №33216811700075, код платежу 18010500, одержувач УДКС у м. Слов`янську в Донецькій області, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:

- стягнуто з розрахункових рахунків Дочірного підприємства «Санаторно курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»» на користь Державного бюджету заборгованість з податку на прибуток підприємств у розмірі 132861,37 грн, збору за спеціальне використання води у розмірі 56779,49 грн, заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1053965,08 грн, авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 174987,33 грн, з земельного податку у розмірі 121581,51 грн (загальна сума боргу 1540174,78 грн). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про наявність правових підстав для стягнення з розрахункових рахунків відповідача грошових коштів у розмірі 132861,37 грн з податку на прибуток, у розмірі 174987,33 грн з авансового внеску з податку на прибуток, у розмірі 56779,49 грн, у розмірі 1053965,08 грн з податку на додану вартість, у розмірі 121581,51 грн з земельного податку. При цьому суди вказали про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Підприємства 939450,56 грн земельного податку з огляду на встановлені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII пільги, зокрема, щодо звільнення суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльность на території проведення антитерористичної операції від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р було призупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а в подальшому, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р визнано таким, що втратило чинність. Також, посилаючись на п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, скаржник зазначає, що у разі, якщо поняття, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Податкового кодексу України, для регулювання відносин оподаткування мають застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу України. Наголошує на тому, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII відповідні зміни щодо звільнення від сплати земельного податку суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції внесені не були, а тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII, зокрема, щодо встановлених ним пільг зі сплати земельного податку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27 лютого 2016 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Підприємство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, предметом розгляду цієї справи є стягнення з рахунків відповідача податкового боргу, зокрема, з земельного податку у розмірі 1 000 054,71 грн, який був нарахований на підставі: рішення відповідача про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання №33 від 30.03.2014 та податкового розрахунку земельного податку №900798348 від 18.02.2014 (термін сплати 30.04.2014, 30.05.2014,30.06.2014, 30.07.2014, 30.08.2014, 30.09.2014, 30.10.2014, 30.11.2014, 30.12.2014).

Судами попередніх інстанцій позовні вимоги в частині стягнення з відповідача податкового боргу з земельного податку задоволено частково у розмірі 121 581,51 грн (110 965,32 грн - сума основного грошового зобов`язання, несплаченого відповідно до податкової декларації з плати земельного податку та рішення №33/25-014 про розстрочення грошових зобов`язань від 30.03.2014 та 10 616,19 грн - пеня).

При цьому суди відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення з Підприємства податкового боргу з земельного податку нарахованого у період з 14 квітня 2014 року.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII (далі - Закон №1669-VII) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 ПК України).

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року №1669-VІІ (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України №1669-VІІ) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закон України №1669-VІІ встановлено під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (стаття 10 Закону України №1669-VІІ).

Відповідно до пункту 5 статті 11 вказаного Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону: забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону; затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких включене м. Слов`янськ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053»), м. Слов`янськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що Закон №1669-VІІ прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Під час проведення антитерористичної операції суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками є здійснення суб`єктом господарювання діяльності саме на території проведення антитерористичної операції та в період її проведення.

Інших умов (підстав) для звільнення платника податку від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності нормами Закону №1669-VІІ не передбачено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач здійснює свою діяльність на території м. Слов`янськ та перебуває на обліку в Слов`янській ОДПІ. Заявлений до стягнення податковий борг виник у відповідача у зв`язку з несплатою самостійно визначених у податкових деклараціях з плати за землю за 2014 та 2015 роки податкових зобов`язань з земельного податку, у тому числі, в період проведення антитерористичної операції. Настання у відповідача обставин непереборної сили, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів, з 14 квітня 2014 року підтверджується сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України №2370 від 29.12.2014.

Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому колегія суддів вважає, що його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми статей 14, 57, 286, 287 Податкового кодексу України, норми Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаружвані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -