ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 2-а-3938/11

1. 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила замінити сторону виконавчого провадження у адміністративних справах № 2-а-3938/11 від 08 листопада 2011 року та № 2-а-721/10 від 15 листопада 2010 року із стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

2. В обґрунтування заяви посилається на те, що постановою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 листопада 2011 року у справі № 2-а-3938/11 було задоволено позовну заяву ОСОБА_2 та зобов`язано Управління пенсійного фонду у Підволочиському районі провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 25 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, з урахуванням виплачених сум.

Постановою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 листопада 2010 року у адміністративній справі за № 2-а-721/10 було зобов`язано управління пенсійного фонду у Підволочиському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 28 квітня 2010 року по 28 жовтня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який був чоловіком ОСОБА_1 - помер. Заявниця є спадкоємицею за заповітом, прийняла спадщину, вступивши у володіння спадковим майном. Враховуючи те, що стягувач ОСОБА_2 як сторона виконавчого провадження вибув із виконавчого провадження у зв`язку із смертю, його правонаступником є ОСОБА_1 і саме вона набула статусу стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення суду у відповідних справах.

3. Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 14.01.2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі - відмовлено.

4. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів підтвердження відкриття виконавчого провадження та належним чином оформленого прийняття спадщини, а тому відсутні підстав для задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким її заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні - задовольнити.

6. Касаційна скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про можливість заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником можлива лише після відкриття такого провадження.

Крім того, касатор вказує, що факт її правонаступництва у даній справі підтверджується довідкою нотаріуса.

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року визначено склад колегії суддів для розгляду даної касаційної скарги: суддю-доповідача - Радишевську О.Р., суддів: Кашпур О.В., Уханенко С.А.

8. Ухвалою суду від 21 червня 2019 року заяви суддів Радишевської О.Р. Кашпур О.В., Уханенка С.А. про самовідвід задоволено. Відведено суддів Радишевську О.Р. Кашпур О.В., Уханенка С.А. від участі у розгляді справи № 2-а-3938/11 (провадження №К9901/16571/19).

9. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2019 року визначено склад колегії суддів для розгляду даної касаційної скарги: суддю-доповідача - Стрелець Т.Г., суддів: Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

10. Верховний Суд ухвалою від 01 липня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

12. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 листопада 2011 року у справі № 2-а-3938/11 було задоволено позовну заяву ОСОБА_2 та зобов`язано Управління пенсійного фонду у Підволочиському районі провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 25 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, з урахуванням виплачених сум.

Також постановою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 листопада 2010 року у адміністративній справі за № 2-а-721/10 було зобов`язано управління пенсійного фонду у Підволочиському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 28 квітня 2010 року по 28 жовтня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

На підставі вказаних судових рішень, зокрема у справі № 2-а-721/10 позивач - ОСОБА_2 отримав виконавчий лист 16 серпня 2012 року, а у справі № 2-а-3938/11 - 29 листопада 2011 року.

Суди також встановили, що згідно відповіді № 340/13-31 від 14 січня 2019 року Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Тернопільській області виконавчі листи по справах № 2-а-3938/11 та № 2-а-721/10 станом на 14 січня 2018 року у відділі на виконанні відсутні та не надходили.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження у справах № 2-а-3938/11 та № 2-а-721/10 з огляду на те, що останні не перебувають на виконанні в уповноваженому органі.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

За положеннями ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.<…>. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Отже, спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Відповідно до ст. 55 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Згідно з ч. 1 ст. 264 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону №1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Положеннями ч. 5 ст. 15 цього Закону передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

У контексті наведених положень Закону №1404-VIII слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.

При цьому, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.

Цей Закон не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII).

У рішенні Європейського суду з прав людини "Матківська проти України" від 12.03.2009р. зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №2а/945/2010 (6-а/195/7/17) суд враховує, що розширене тлумачення ч. 1 ст. 264 КАС України узгоджується зі змінами щодо заміни сторони виконавчого провадження, які відбулися з прийняттям Закону від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено у новій редакції (діє з 15.12.2017 року). Зокрема, у ст. 379 у порівняні зі ст. 264 КАС України у попередній редакції, з`явилася частина 4 такого змісту: «Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження».

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 29.06.2004 року у справі «Півень про України» визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.

Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на зазначене, тлумачити статтю 264 КАС України слід у дусі Конвенції та забезпечення ефективності захисту порушених прав, як норму, яка надає суду можливість контролювати виконання судових рішень, усувати перешкоди та сприяти виконанню. При цьому відсутність виконавчого провадження на час звернення із заявою про заміну сторони не є матеріально-правовою перешкодою для заміни сторони правонаступником, і не суперечить загальній меті адміністративного судочинства.

Вказана правова позиція відповідає практиці Верховного Суду у вказаній категорії справ.

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно довідки органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 вступила в управління спадковим майном після померлого чоловіка ОСОБА_2 , проте не оформила належним чином спадщини, зокрема, не отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

З огляду на викладене, суди вказали, що позивачка має право звернутися із відповідною заявою у нотаріальні органи за місцем відкриття спадщини, належним чином отримати свідоцтво про прийняття спадщини та, вирішивши спір у позасудовому порядку, отримавши відповідні грошові суми, належні її покійному чоловікові ОСОБА_2 .

15. З цього приводу колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що згідно довідки приватного нотаріуса Підволочиського нотаріального округу Журавель С.С. щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було заведено спадкову справу за № 94/2016 року. Померлий залишив заповіт, за яким все своє майно заповів ОСОБА_1 , яка спадщину прийняла (а.с. 4).

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємці мають право прийняти спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.

Згідно ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

При цьому, обов`язок спадкоємця отримати свідоцтво про право на спадщину у відповідності до ст. 1297 ЦК України настає у випадках, якщо у складі спадщини є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заявниця - ОСОБА_1 не оформила належним чином спадщини.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до листа Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про надання інформації від 11.01.2019 року №194/02 (а.с. 26) на виконання постанови Підволочиського районного суду від 08.11.2011 року у справі №2-а-3938/211 ОСОБА_2 було нараховано, але не виплачено суму боргу у розмірі 30.08 грн.; на виконання постанови Підволочиського районного суду від 15.11.2010 року № 2- а-721/2010 - нараховано, але не виплачено суму боргу у розмірі 831,72 грн.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Згідно ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що суми пенсій, які були нараховані, проте не виплачені особі за життя, передаються членам його сім`ї.

При цьому, отримання вказаних коштів законодавець не ставить у залежність від отримання свідоцтва про спадщини.

Оскільки заявниця - ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , прийняла спадщину, то, у відповідності до статті 1227 ЦК України та статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, набула права на отримання сум пенсії, нарахованих ОСОБА_2 на виконання рішень судів, проте не виплачених за життя.

З огляду на викладене, наявні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у відповідності до статті 264 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

16. Частиною першою статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у адміністративних справах № 2-а-3938/11 від 08 листопада 2011 року та № 2-а-721/10 від 15 листопада 2010 року із стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

17. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

18. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду