ПОСТАНОВА
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів Білак М.В., Жука А.В.
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року (колегія суддів у складі судді-доповідача – Шинкар Т.І., суддів: Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.)
I. СУТЬ СПОРУ
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_2 , в якому просив, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17 грудня 2018 року №266 «Про результати проведення службового розслідування про факт події за участю підполковника ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ Начальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних Сил України від 17 січня 2019 року №26 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 22 наказу Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 15 лютого 2019 року №57 в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «є» (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини №0508 №48 від 05 березня 2019 року про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення;
- поновити підполковника ОСОБА_1 на посаді заступника начальника центру з тилу-начальника тилу управління регіонального центру радіоелектронної розвідки «Захід» оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України з 05 березня 2019 року;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 березня 2019 року по день розгляду справи у суді.
1.1. В обґрунтування позовних вимог вказано про порушення відповідачами процедури прийняття оскаржуваних наказів, а саме пункту 3 частини першої, пункту 4 частини сьомої розділу IV Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608 (далі – Порядок №608) та пункту 3 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. З 24 лютого 2016 року підполковник ОСОБА_1 перебував на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 з тилу - начальник тилу.
3. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №459 від 14 грудня 2018 року заступником командира військової частини НОМЕР_1 з оперативної роботи - начальником командного пункту ОСОБА_2 проведено службове розслідування за фактом події за участю заступника начальника центру з тилу - начальника тилу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , за результатами проведення якого 17 грудня 2018 року складено акт.
4. Відповідно до викладених у акті проведення службового розслідування висновків 14 грудня 2018 року тимчасово виконуючий обов`язки (далі – ТВО) командира військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_3 надав заступнику начальника центру з тилу - начальнику тилу військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_1 час для підготовки до відрядження на атестаційну комісію оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яку було призначено на 10 год 00 хв 15 грудня 2018 року.
5. Перед наданням дозволу підполковником ОСОБА_3 було уточнено у позивача хід виконання поставлених заздалегідь задач згідно з його функціональними обов`язками.
6. В подальшому було встановлено, що підполковник ОСОБА_1 крім виконання заходів з підготовки до відрядження використав виділений йому час на власний розсуд, а саме: вживав алкогольні напої, керував особистим транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що призвело до вчинення ДТП із загибеллю цивільної особи, що відображено в повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, складеному старшим слідчим відділу Бродівського відділу Золочівського ВП ГУНП у Львівській області від 15 грудня 2018 року.
7. В ході розслідування встановлено, що підполковник ОСОБА_1 перевищив свої службові повноваження, віддав розпорядження своєму підлеглому, начальнику продовольчої служби, лейтенанту ОСОБА_4 супроводжувати його під час виконання підготовчих заходів до відрядження. Відсутність начальника продовольчої служби частини унеможливила виконання лейтенантом ОСОБА_4 своїх функціональних обов`язків, керування діяльністю служби тилу, забезпечення додержання санітарно-гігієнічних вимог та санітарного стану, і, як наслідок, не було забезпечено якісне харчування особового складу частини.
8. При з`ясуванні обставин вчинення ДТП військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 у Бродівському відділенні поліції підполковником ОСОБА_3 було встановлено, що о 19 год.50 хв. 14 грудня 2018 року в порядку статті 208 КПК України затримано підполковника ОСОБА_1 за місцем його проживання. Після затримання позивач поскаржився на стан здоров`я та у зв`язку з чим був госпіталізований до КНП Бродівської центральної районної лікарні, де перебував під охороною працівників національної поліції України до обрання йому запобіжного заходу. У зв`язку з чим отримати пояснення від позивача про перебіг подій та вчинення правопорушення виявилось неможливим.
9. Зі слів співробітника поліції, 14 грудня 2018 року близько 15 год 06 хв. підполковник ОСОБА_1 , рухаючись на власному автомобілі, не впорався із керуванням та здійснив наїзд на пішохода – громадянина ОСОБА_5 . Водій знаходився у військовій формі одягу із ознаками алкогольного сп`яніння. В подальшому постраждалий помер в реанімаційному відділенні Бродівської центральної районної лікарні.
10. Згідно із висновком результатів медичного огляду ОСОБА_1 перебував під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, поставити підпис про ознайомлення з висновком відмовився.
11. Відповідно до клопотання командира маневреної групи 2/71 ОТУ «Північ» від 12 грудня 2018 року №П/310/04 щодо забезпечення предметами бойового обмандирування та екіпірування особового складу маневреної групи, ТВО командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 було віддано розпорядження заступнику командира з тилу підполковнику ОСОБА_1 щодо реалізації зазначеного клопотання на шикуванні особового складу частини 14 грудня 2018 року о 9 год.00 хв. Як встановлено, вищезазначене розпорядження виконано не було, оформлена належним чином заявка на затвердження командиру не надійшла встановленим порядком (підготовлена не була), однак, як слідує з доповіді підполковника ОСОБА_1 . ТВО командира підполковнику ОСОБА_3 всі поставлені завдання ним виконані.
12. За висновками службового розслідування, проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що заступник начальника центру з тилу – начальник тилу військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 вчинив дисциплінарне правопорушення, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду та приведення військової частини НОМЕР_1 у вищий ступінь бойової готовності «Повна».
12.1 Підполковник ОСОБА_1 не виконав наказу командира військової частини НОМЕР_1 щодо виконання заходів із забезпечення засобами індивідуального захисту особового складу маневреної групи, яка виконує бойове завдання у складі об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей, поставив під загрозу їх життя та здоров`я та ввів в оману командування військової частини щодо реального стану справ.
12.2 Використовуючи час, виділений на підготовку до відрядження, позивач вжив алкогольні напої, у стані алкогольного сп`яніння керував особистим транспортним засобом та скоїв дорожньо-транспортну пригоду із загибеллю цивільної особи.
12.3 Своїми діями позивач порушив вимоги статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, статей 11, 12, 13, 37, 49, 76, 77, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, не виконав вимог абзаців 2, 3 обов`язків заступника командира з тилу - начальника тилу військової частини НОМЕР_1 , затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 , відповідно до яких заступник командира військової частини з тилу відповідає за матеріальне і технічне забезпечення підрозділів частини, підвезення всіх видів матеріальних засобів та вимог абзаців 4, 5 обов`язків щодо організації своєчасного забезпечення підрозділів частини матеріальними засобами, організації своєчасної видачі обмундирування, його припасування і ремонту.
13. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 грудня 2018 року №266 «Про результати проведення службового розслідування про факт події за участю ОСОБА_1 » наказано вважати завершеним розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14 грудня 2018 року №459, та підготувати клопотання перед вищим командуванням, про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною «ж» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «позбавлення військового звання».
14. Наказом начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних сил України від 17 січня 2019 року №26 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, статей 11, 12, 13, 37, 49, 76, 77, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, не виконання вимог абзаців 2, 3 обов`язків заступника командира з тилу - начальника тилу військової частини НОМЕР_1 щодо організації своєчасного забезпечення підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який виконує бойові завдання у складі об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей, засобами індивідуального захисту, на підставі вимог пункту «ж» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено на заступника начальника центру з тилу-начальника тилу військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - «позбавлення військового звання».
15. Наказом начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України генерала армії України від 15 лютого 2019 року №57 (пункт 22) відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» колишнього підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника центру з тилу - начальника тилу управління регіонального центру радіоелектронної розвідки «Захід» оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України звільнено з військової служби у запас за підпунктом «є» (у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку) і виключено зі списків особового складу Збройних Сил України з 17 січня 2019 року.
16. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 березня 2019 року №48 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
17. Відповідно до Наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 15 грудня 2018 року №758 «Про призначення службового розслідування» проведено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 .
18. Згідно з Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 30 грудня 2018 року №815 «Про результати проведення службового розслідування» рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності підполковника ОСОБА_1 вирішено прийняти після завершення досудового розслідування та прийняття рішення судом.
19. Вважаючи Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17 грудня 2018 року №266, наказ Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України №26 від 17 січня 2019 року, Наказ начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України генерала армії України від 15 лютого 2019 року №57, Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05 березня 2019 року №48 незаконними, протиправними, необґрунтованими, прийнятими з порушенням процедури та при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено.
20.1 Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17 грудня 2018 року №266 «Про результати проведення службового розслідування про факт події за участю підполковника ОСОБА_1 ».
20.2 Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних сил України від 17 січня 2019 року №26 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
20.3 Визнано протиправним та скасовано пункт 22 наказу Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних сил України від 15 лютого 2019 року №57 в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «є» (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України.
20.4 Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05 березня 2019 року №48.
20.5 Поновлено підполковника ОСОБА_1 на посаді заступника начальника центру з тилу - начальника тилу управління регіонального центру радіоелектронної розвідки «Захід» оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України з 06 березня 2019 року.
20.6 Стягнуто із військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 березня 2019 року по день розгляду справи в суді в розмірі 57 661 (п`ятдесят сім тисяч шістсот шістдесят одну) грн 76 коп.
20.7 Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць в розмірі 11 366 (одинадцять тисяч триста шістдесят шість) грн 09 коп. звернуто до негайного виконання.
21. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачами процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, враховуючи, що це відбулось в період непрацездатності ОСОБА_1 . Зазначено, що вступна частина акту проведення службового розслідування від 17 грудня 2018 року є неконкретною і не містить інформації щодо якої саме події за участю ОСОБА_1 проводилося службове розслідування. Зазначив, що ненадання особами, які проводили службове розслідування, можливості надати пояснення позбавило позивача права подавати заперечення, заяви та клопотання.
22. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
23. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідачами порядок проведення службового розслідування порушено не було. Суд апеляційної інстанції зазначив, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання та подальше звільнення його з військової служби у запас у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку мали місце за наявності в діях позивача складу дисциплінарного правопорушення, накладення проведено відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
24. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року.
25. У скарзі зазначено, що відомості, які зазначені в акті проведення службового розслідування, що стосуються вини підполковника ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є необґрунтованими, безпідставними та не можуть братися до уваги при притягненні його до дисциплінарної відповідальності.
26. На думку позивача, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність дій відповідачів повинен був врахувати усі обставини, зібрані відповідачами докази, та оцінювати такі дії станом на 17 грудня 2018 року, із застосуванням презумпції невинуватості, а не вважати доведеним фактом вину уже на стадії судового розгляду, оскільки на момент притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач вважався не винуватим.
27. Також у скарзі зазначено про грубе порушення процедури проведення службового розслідування, а саме – посадова особа, яка проводила службове розслідування, розуміючи обов`язок витребування письмових пояснень від правопорушника, закінчив проведення службового розслідування та не намагався отримати письмові пояснення, та всупереч пункту 4 частини першої розділу VI Наказу Міністра оборони України №608 від 21 листопада 2017 року «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» не склав акт про відмову надання пояснень.
28. Позивач також наголосив, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у період тимчасової непрацездатності, що є порушенням Дисциплінарного статут Збройних Сил України, хоча командуванню було відомо про перебування підполковника ОСОБА_1 у Військовому медичному центрі Західного регіону на стаціонарному лікуванні з 10 січня 2019 року по 24 січня 2019 року, оскільки направлення на проходження лікування надається командувачем військової частини.
29. Окрім того, у скарзі вказано, що відповідачами не надано доказів застосування до ОСОБА_1 інших заходів дисциплінарного стягнення, а лише позбавлення військового звання, не враховано позитивних характеристик позивача, наявності у нього лише заохочень та відсутності дисциплінарних стягнень.
30. Представником Генерального штабу Збройних Сил України подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
31. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
33. Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.
34. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
35. Підпунктом «є» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку.
36. Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
37. Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України. (далі - Статут).
38. Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України
39. Згідно з пунктом 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
40. Пунктом 13 Статуту встановлено, що військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.
41. Згідно з пунктом 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
42. Відповідно до пункту 37 Статуту військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
43. Згідно з пунктом 49 Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
44. Пунктом 241 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
45. Сутність військової дисципліни визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV(далі - Дисциплінарний статут), а саме - військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
46. Пунктом 4 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
47. Відповідно до пункту 77 Статуту заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу в мирний і воєнний час відповідає за матеріальне й технічне забезпечення підрозділів полку (окремого батальйону) підпорядкованими службами; за підвезення всіх видів матеріальних засобів та за водопостачання; за торговельно-побутове забезпечення особового складу; за утримання казарм та іншого житлового фонду; за бойову та мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, додержання правил охорони довкілля і стан пожежної безпеки безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, укомплектування їх озброєнням і технікою тилу; за стан обліку матеріально-технічних засобів підпорядкованих служб. Заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу полку (окремого батальйону).
48. Пунктом 77 Статуту встановлено, що заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу зобов`язаний, зокрема: керувати діяльністю та бойовою підготовкою підпорядкованих підрозділів і служб; організовувати своєчасне забезпечення підпорядкованими службами підрозділів полку (окремого батальйону) матеріальними засобами, якісне харчування особового складу; контролювати доведення встановлених норм забезпечення до кожного військовослужбовця; планувати роботу транспорту, пов`язану з підвезенням матеріальних засобів, і здійснювати контроль за правильністю та ефективністю його використання; планувати і організовувати підвезення підрозділам полку (окремого батальйону) матеріальних засобів та забезпечувати водопостачання; перевіряти не менше ніж двічі на рік наявність і стан матеріальних засобів у підрозділах полку (окремого батальйону) і безпосередньо підпорядкованих складах з оформленням відповідних актів; організовувати щорічне проведення інвентаризації всього майна і техніки у службах.
49. Пунктом 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
50. Відповідно до пункту 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
51. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина 3 пункту 5 Дисциплінарного статуту).
52. Згідно з пунктом 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
53. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (пункт 84 Дисциплінарного статуту).
54. Відповідно до пункту 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові).
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.
55. Наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який визначає механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Порядок №608).
56. Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
57. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Порядок проведення службового розслідування встановлено розділом ІІІ Порядку №608, згідно з пунктом 1 якого рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
58. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування) (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №608).
59. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування (пункт 8 розділу ІІІ Порядку №608).
60. Пунктом 2 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, мають право запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.
61. Згідно з пунктом 3 розділу ІV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
62. Пунктами 1 - 3 розділу VІ Порядку №608 встановлено, що командир (начальник), який призначив службове розслідування, у 10-денний строк розглядає акт та матеріали службового розслідування. За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
63. Відповідно до пункту 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
64. Згідно з пунктом 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.
65. Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
66. Пунктом 1.2 вказаної Інструкції передбачає, що видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
67. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі – Закон N 460-IX).
68. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 460-ІХ.
69. Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі у грудні 2019 року.
70. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, передбаченому КАС України в редакції, що діяв до набрання чинності Законом N 460-ІХ.
71. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
72. Враховуючи приписи статті 341 КАС України, перегляд оскаржуваних судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги.
73. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , дійшов висновку про наявність в діях позивача складу дисциплінарного правопорушення, внаслідок чого і обґрунтованості накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання та подальшого звільнення його з військової служби у запас.
74. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного погоджується із висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
75. Прийняттю рішення про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
76. Аналіз наведених правових норм дає також підстави для висновку, що під час вирішення питання про застосування того чи іншого виду дисциплінарного стягнення, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
77. Пунктом 49 Статуту визначено, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
78. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактично підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало неналежне виконання наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 , а у час наданий для підготовки до відрядження на атестаційну комісію оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » позивач вживав алкогольні напої, керував особистим транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що призвело до вчинення ДТП із загибеллю цивільної особи.
79. Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, що про виконання або невиконання клопотання ОТУ «Північ» від 12 грудня 2018 року №П/310/04 ОСОБА_1 доповів командирові (начальникові), який віддав наказ, вказав причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання, доповів про неможливість своєчасно та у повному обсязі виконати поставлене завдання.
80. Невиконання покладених на підполковника ОСОБА_1 функціональних обов`язків, перевищення ним службових повноважень, використання службового часу на власний розсуд поза межами компетенції призвело до зриву вчасного забезпечення матеріальними засобами особового складу підрозділу задіяного в операції об`єднаних сил, що ставить під загрозу життя та здоров`я зазначеного особового складу.
81. З копії супровідного листа та клопотання ОТУ «Північ» від 12 грудня 2018 року №П/310/04 вбачається, що позивач поставив свою резолюцію з приводу забезпечення предметами бойового обмундирування та екіпірування, підготувати необхідні заявки згідно з вимогами керівних документів, забезпечити отримання необхідних МТЗ зі складів встановленим порядком до моменту ротації а/с маневреної групи 2/71 та здійснити їх передачу після повернення МТЗ організувати їх ремонт, за результатами доповісти. Однак, судами не встановлено, що позивач вчиняв дії на виконання вказаного доручення та забезпечення підрозділу запитуваними засобами.
82. Таким чином, встановлені з матеріалів справи обставини, вказують на недотримання позивачем військової дисципліни та обов`язків служби, закріплених пунктом 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
83. Верховний Суд вказує на необґрунтованість доводів позивача, викладених в касаційній скарзі, щодо позбавлення ОСОБА_1 права на надання пояснень.
84. Пунктом 2 розділу IV Порядку №608 визначено права осіб, що проводять службове розслідування, зокрема, отримувати письмові пояснення, запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування. Отже, витребування пояснень при проведенні службового розслідуванні не є обов`язком для особи, що проводить його.
85. Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на час проведення службового розслідування був госпіталізований і перебував під охороною працівників Національної поліції України до обрання йому запобіжного заходу, тому отримати пояснення про перебіг подій та вчинення правопорушення було неможливим.
86. Також Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відсутність пояснень позивача не вплинуло на повноту, об`єктивність висновків службового розслідування та не спростовує факту недотримання позивачем військової дисципліни та обов`язків служби, закріплених пунктом 77 Статуту.
87. Також колегія суддів Верховного Суду наголошує, що пунктом 1 Розділу IV Порядку №608 встановлено обов`язок для особи, що здійснює службове розслідування, розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню. Проте, ОСОБА_1 із клопотанням щодо надання пояснень не звертався, висновок результату медичного огляду підписувати відмовився, після затримання в порядку статті 208 КПК України, одразу поскаржився на стан здоров`я та був госпіталізований. Тобто, позивач самостійно створив умови, які перешкоджали наданню відповідних пояснень.
88. Окрім того, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що надання пояснень військовослужбовцем є лише одним з джерел отримання інформації, необхідної для встановлення обставин в межах службового розслідування, однак відсутність таких не перешкоджає проведенню службового розслідування та, за умови дотримання вимог щодо всебічності, повноти, своєчасності та об`єктивності проведення службового розслідування, притягненню військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
89. З висновків службового розслідування вбачається, що позивач вчинив ганебний вчинок, який не відповідає високому званню офіцера Збройних Сил України, за що на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання.
90. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно неврахування під час обрання виду дисциплінарного стягнення позитивної характеристики ОСОБА_1 та відсутності інших дисциплінарних стягнень.
91. Відповідно до приписів Дисциплінарного Статуту вид стягнення зазначається начальником (командиром) особисто на висновку службового розслідування.
92. Таким чином, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
93. Верховним Судом береться до уваги той факт, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
94. Однак, аналізуючи доводи позивача щодо необґрунтованості застосування до нього найсуворішого дисциплінарного стягнення за вчинення даного проступку, Верховний Суд виходить з того, що відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
95. Крім того, Дисциплінарний статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
96. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №813/3020/16.
97. Отже, враховуючи, що військова дисципліна ґрунтується, зокрема, на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання та подальше звільнення його з військової служби у запас у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку є обґрунтованими, оскільки в діях позивача наявний склад дисциплінарного правопорушення.
98. Є необґрунтованими доводи ОСОБА_6 щодо перебування на лікарняному під час проведення службового розслідування, оскільки позивачем не надано до суду листок непрацездатності, а надано копію виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №324 форми 027/о, яка відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України 14 лютого 2012 року №110, заповнюється лікарями закладів охорони здоров`я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, при направленні хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров`я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів при виписці або у випадку смерті хворого.
99. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
100. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
101. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цьому рішенні, тому касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
102. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду