ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2020 року й ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2020 року та прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020010003065, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого: востаннє вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 роки позбавлення волі, у вчиненні злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2020 року ОСОБА_7 засуджено:
- за п. 6 ч. 2 ст. 115КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна;
- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна;
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання та невідбутого покарання за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2019 року, ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахується з дня набрання вироком законної сили.
В строк покарання зараховано частково відбуде покарання за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2019 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_7 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 22 липня 2018 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_7 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів за наступних обставин.
ОСОБА_7 20 липня 2018 року о 10.00 год., проходячи між будинком АДРЕСА_2 , побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_8 , який спав на галявині, та помітив, що в останнього в кишені знаходяться грошові купюри. У ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на вчинення розбійного нападу та умисне вбивство ОСОБА_8 з метою заволодіння його майном.
Для цього ОСОБА_7 направився до місця свого тимчасового проживання у АДРЕСА_1 ), перевдягнувся, взяв молоток та повернувшись до галявини де знаходився ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, наблизився до потерпілого та ударив його молотком по голові, чим заподіяв ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього.
Реалізувавши злочинний умисел, направлений на заволодіння майном шляхом розбійного нападу та вбивства ОСОБА_8 , ОСОБА_7 після обшуку останнього заволодів належним потерпілому майном – матерчатим ланцюжком та грошовими банкнотами Республіки Білорусь, які виведено з обігу, на загальну суму 144 200 рублів.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 17 червня 2020 року зазначений вирок місцевого суду змінив, виключив із резолютивної частини вказівку про зарахування ОСОБА_7 устрок покарання частково відбутого покарання за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2019 року. В іншій частині вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ,посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить судові рішення змінити, виключивши з них кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187 КК України та у зв`язку з цим пом`якшити покарання.
Аргументуючи свою позицію, захисник зазначає, що за встановлених фактичних обставин справи ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство з корисливих мотивів, і додаткова кваліфікація його дій за ч.4 ст. 187 КК України, є зайвою.
Прокурор, у поданій касаційній скарзі, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2020 року скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що виключаючи із резолютивної частини вироку вказівку про зарахування ОСОБА_7 у строк покарання частково відбутого покарання за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2019 року, апеляційний суд фактично погіршив становище засудженого, а тому, згідно до ст. 420, 421 КПК України, повинен був ухвалити новий вирок, а не змінювати рішення місцевого суду шляхом постановлення ухвали.
Крім цього, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України, оскільки не містить ґрунтовних спростувань доводів апеляційних скарг прокурора та захисника.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просила задовольнити подану нею касаційну скаргу на викладених у ній підставах, а щодо вирішення касаційної скарги прокурора – покладалася на розсуд Суду.
Прокурор ОСОБА_5 вимоги касаційних скарг прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_6 не підтримала, вважала їх необґрунтованими та просила залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).
За встановлених судами у даному кримінальному провадженні обставин, доводи захисника про те, що протиправні дії ОСОБА_7 були спрямовані лише на вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів, а тому не потребують додаткової кваліфікації за ч.4 ст. 187 КК України, є неспроможними з огляду на таке.
Як учинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також, коли виник корисливий мотив, до початку чи під час вчинення цього злочину. У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст.115 КК України і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном, тобто ч. 4 ст.187 КК України.
Так, місцевим судом, зокрема із даних протоколу слідчого експерименту від 22 серпня 2018 року, встановлено, що ОСОБА_7 здійснив напад на ОСОБА_8 з метою заволодіння його майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я останнього і заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. При цьому, завдаючи потерпілому, який спав та був позбавлений можливості захищатися, удар молотком у життєво важливий орган – голову, ОСОБА_7 свідомо допускав настання смерті останнього.
Таким чином, питання про умисел на позбавлення життя ОСОБА_8 з корисливих мотивів місцевим судом встановлено з огляду на всі обставини вчиненого діяння, зокрема спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, поведінку винного, що передувала події.
У контексті наведеного, діям засудженого, які було розпочато як розбійний напад та в результаті яких ОСОБА_8 була заподіяна смерть, правильно надано кримінально-правову оцінку за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та ч. 4 ст. 187 КК України, а доводи захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засудженого не знайшли свого підтвердження.
Переглянувши вирок в апеляційному порядку та перевіривши доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано визнала їх неспроможними, та вказала, що висновки суду першої інстанції про кваліфікацію дій ОСОБА_7 за п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України є правильними та базуються на всебічно, повно і об`єктивно досліджених у судовому засіданні доказах, сукупності яких у вироку дана належна оцінка.
Також, апеляційний суд мотивовано вказав, що посилання захисника на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2019 (справа № 742/519/17, провадження № 51-4216км18) є хибними, оскільки вона стосується конкретного кримінального провадження з іншими фактичними обставинами, що відрізняються від тих, які описані у вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2020 року.
Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Доводи прокурора ОСОБА_9 про те, що апеляційний суд у даній ситуації повинен був ухвалити новий вирок, а не змінювати рішення місцевого суду шляхом постановлення ухвали, є необґрунтованими з огляду на те, що підстав, визначених ст. ст. 420, 421 КПК України, для прийняття саме такого процесуального рішення у даному кримінальному провадженні не було.
Крім того, сторона обвинувачення взагалі не заявляла вимог та не ставила питання про ухвалення нового вироку із зазначених підстав, а тому посилання прокурора на незаконність прийнятого процесуального рішення є безпідставними.
Істотних порушень норм права та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які тягнуть за собою безумовне скасування оскаржуваних судових рішень при розгляді кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено.
Таким чином, касаційні скарги захисника та прокурора задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд