ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року про відмову у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України підполковника юстиції ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12014010790000081, погоджене процесуальним керівником – прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_6 для участі в розгляді клопотання про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повернуто особі, яка його подала.
Своє рішення слідчий суддя місцевого суду обґрунтував тим, що в кримінальному провадженні цим суддею раніше неодноразово вже вирішувалось питання про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_6 . Проте всупереч ч. 4 ст. 190 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) у черговий раз із повторним клопотанням про дозвіл на затримання ОСОБА_6 до слідчого судді звернувся слідчий за погодженням з прокурором, а не прокурор, як вимагають цього приписи вказаної норми.
Суддя Київського апеляційного суду ухвалою від 08 жовтня 2020 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_5 на вказану ухвалу слідчого судді, керуючись вимогами ч. 4 ст. 399 КПК.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор стверджує, що норми кримінального процесуального закону не передбачають постановлення слідчим суддею рішення про повернення клопотання слідчого про дозвіл на затримання особи. Вважає, що, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не врахував позиції Верховного Суду щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів, які не передбачені нормами КПК. Зауважує, що, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд у своїй ухвалі фактично надав правову оцінку рішенню слідчого судді, здійснивши по суті апеляційний розгляд поданої ним скарги. Наводить інші доводи щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги своєї касаційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно із ч. 1 ст. 188 КПК прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 190 КПК ухвала слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу, якщо її не було виконано, втрачає законну силу з моменту закінчення зазначеного в ній строку дії ухвали або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії.
Вимогами статей 188–190 КПК не обмежено можливості повторного звернення слідчого або прокурора до слідчого судді з клопотанням про затримання особи у кримінальному провадженні, якщо термін дії попередньої ухвали закінчився і її не було виконано.
Водночас, за правилами ч. 4 ст. 190 КПК, якщо особа раніше затримувалась у тому самому кримінальному провадженні, слідчий суддя має право вирішити питання про її повторне затримання лише за клопотанням прокурора.
Отже, норми кримінального процесуального закону, які регулюють порядок звернення та надання слідчим суддею дозволу на затримання особи, містять певні відмінності. Повторне звернення слідчого або прокурора із клопотанням про затримання особи не є тотожним зверненню прокурора із клопотанням про повторне затримання особи, оскільки у другому випадку таке клопотання може бути розглянуто слідчим суддею лише у разі, коли особа раніше вже затримувалась в одному і тому ж кримінальному провадженні, але стосовно неї не було обрано запобіжного заходу чи термін його дії закінчився, і під час досудового розслідування виникли нові обставини, які зумовлюють необхідність повторного затримання цієї особи.
На ці особливості норм закону слідчий суддя місцевого суду уваги не звернув. І коли після закінчення дії попередньої ухвали про надання дозволу на затримання підозрюваного слідчий за погодженням з прокурором повторно звернувся із таким клопотанням, слідчий суддя, помилково вважаючи, що у своєму клопотанні слідчий ставить питання про повторне затримання особи, прийняв рішення про повернення клопотання, оскільки за правилами ч. 4 ст. 190 КПК таке клопотання подається прокурором.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді, суддя апеляційного суду не звернув уваги на те, що, повертаючи клопотання, слідчий суддя фактично відмовив у його задоволенні, а таке рішення за правилами ч. 5 ст. 190 КПК підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Таким чином, ухвалу судді апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурора було постановлено без урахування цих вимог закону.
Допущені порушення є істотними, оскільки вони перешкодили суду апеляційної інстанції прийняти законне рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд