Судова практика Верховного Суду: правові позиції

«Щодо застосування заходів забезпечення позову на підставі статей 136, 137, 140 ГПК України у справі про банкрутство Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6357»

«Диспозитивність при визначенні зустрічного забезпечення та критерії істотності процесуальних порушень Зі змісту диспозитивних положень частин 1, 3 , 4 с т. 141 ГПК України вбачається, що господарський суд наділений саме правом, а не обов'язком визначити зустрічне забезпечення, так само як і питання зустрічного забезпечення суд може вирішити в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому в ст. 13 цього Кодексу. Отже, у цьому випадку саме собою незазначення в оскаржуваній ухвалі про вирішення питання зустрічного забезпечення не можна вважати допущеним судом першої інстанції істотним процесуальним порушенням, достатнім для скасування ухвали про забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14223»

«Залучення розпорядника майна боржника до участі у справі за позовом до суб'єкта господарювання, який перебуває у процедурі розпорядження майном Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Розпорядник майна – арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном (стаття 1, частина перша статті 44 КУзПБ). До обов’язків розпорядника майна, визначених частиною третьою статті 44 цього Кодексу, належить, зокрема, вжиття заходів для захисту майна боржника, аналізу фінансово-господарського стану, виявлення (за наявності) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства тощо. Тож суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі за позовом до підприємства-боржника, має залучити до участі у такій справі розпорядника майна, зважаючи на визначені законодавством про банкрутство його обов’язки щодо вжиття заходів для захисту майна боржника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4801 Про оцінку судом обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6117 Належність заходу забезпечення позову як передумова ефективного захисту Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13655 Необхідності додаткового доказування ризику відчуження майна при забезпеченні позову Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно відповідача ( в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення. У випадку подання позову про стягнення коштів очевидною є можливість відповідача в будь-який момент розпоряджатися своїм майном чи коштами, які знаходяться на його рахунках, що може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду. Тому вимога надання доказів щодо очевидних речей, таких як право відповідача в будь-який момент розпорядитися власним майном, є надмірною та свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Зазначений підхід застосовується і до інших позовів майнового характеру, коли предмет позову — майно, яким відповідач може у будь-який момент розпорядитися. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13809 Обґрунтованість та достатність арешту нерухомого майна як заходу забезпечення позову в межах справи про банкрутство Забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно за позовними вимогами про витребування із чужого незаконного володіння приміщення в межах справи про банкрутство відповідає вимогам законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13967 Обов'язкові елементи оцінки заяви про забезпечення позову Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. А тому господарський суд повинен враховувати ризики неможливості виконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Крім цього, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15185 Правові наслідки належного забезпечення позову для учасників справи Обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15186 Повноваження розпорядника майна щодо подання заяви про застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви Право подавати заяву про застосування заходів забезпечення позову (незалежно від того, чи подається така заява до подання позовної заяви, з пред’явленням позову або після відкриття провадження у справі) належить учаснику справи, зокрема стороні (позивачу, відповідачу), процесуальна ініціатива визначення яких (сторін та учасників) належить позивачу як за законом, так і відповідно до процесуальної можливості на стадії до подання позовної заяви та при пред’явленні позову. А тому право особи звертатись у справі з заявою про застосування заходів забезпечення позову оцінюється та встановлюється судом, виходячи з того складу осіб, що визначені у позовній заяві як сторони та інші учасники у справі, а у разі подання заяви про застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви - виходячи зі складу осіб, що зазначені у заяві про застосування заходів забезпечення позову як сторони та інші учасники. Відсутніми будуть порушення норм процесуального права при зверненні розпорядника майна боржника в його інтересах із заявою про застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, якщо таку заяву подає позивач, яким у розумінні ч. 3 ст. 45 ГПК України є боржник, а розпорядник майна боржника, призначений судом у справі про банкрутство, діє в його інтересах. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15188 Стадія вирішення питання щодо представництва інтересів боржника Питання представництва інтересів боржника, а саме щодо належної особи, яка звернулася в його інтересах, вирішується у підготовчому провадженні у справі, а не на стадії звернення, розгляду заяви та вирішення вимог про застосування заходів забезпечення позову (п. 1 ч. 1 ст. 177, пункти 1, 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15189»

«Щодо питання забезпечення позову шляхом заборони банку (третій особі) здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями, якщо позивач не є стороною цих правочинів Виконання банком свого обов’язку перед бенефіціаром за гарантією жодним чином не впливає на права та обов’язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а поданий ним позов спрямований на захист його прав, передбачених саме індивідуальним договором до рамкового договору. Системне тлумачення ст. 136, 137 ГПК України дає можливість дійти висновку, що заборона банку здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями за будь-якими вимогами бенефіціара є втручанням в господарську діяльність банку у розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльності» та такі заходи забезпечення позову не відповідають процесуальним нормам, що регулюють ці правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12219»