ПОСТАНОВА
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року (головуючий суддя – Комшелюк Т.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року (головуючий суддя – Гінда О.М., судді: Ніколін В.В., Пліш М.А.) у справі № 460/3502/19 за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неоформленні наказів командувача щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди з 31 липня по 28 вересня 2017 року у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України»; зобов`язати здійснити нарахування та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення з 31 липня по 28 вересня 2017 року у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550.
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Ухвалами Верховного Суду від 19 жовтня, 9 листопада, 24 листопада, 21 грудня 2020 року, 21 січня, 29 січня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
4. 12 січня 2021 року позивач звернувся з заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, в якій просив ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У обґрунтування заяви посилався на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року у справі № 460/4193/20, що набрало законної сили 4 грудня 2020 року, яким визнано протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2013 рік без урахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема, щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11 червня 2008 року № 260.
А також посилався на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2020 року у справі № 460/3528/20, що не набрало законної сили, яким визнано протиправними дії Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення у 2014-2017 роках не в розмірі місячного грошового забезпечення, без урахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема, щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11 червня 2008 року № 260.
Такими судовими рішеннями було надано оцінку щодо обрахунку одноразових видів грошового забезпечення та встановлено що до складу одноразових видів грошового забезпечення, як обрахункової величини, включаються усі щомісячні додаткові види грошового забезпечення, яким є і щомісячна додаткова грошова винагорода.
5. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року, у задоволенні заяви відмовлено.
6. У поданій касаційній скарзі позивач, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
7. Ухвалою Верховного Суду від 9 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні на 24 лютого 2022 року. У зв`язку із запровадженням Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, воєнного стану через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації, а також, враховуючи наказ Голови Верховного Суду від 02 березня 2022 року №29/0/8-22 «Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану», з метою забезпечення безперервності правосуддя, ця скарга розглядається у перший день можливості вчинення процесуальних дій.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
9. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №№ 460/4193/20 та 460/3528/20 стосуються іншого періоду, ніж встановлені обставини у справі № 460/3502/19.
10. Зазначені у заяві підстави про перегляд судового рішення, а саме правові позиції, наведені у рішеннях Рівненського окружного адміністративного суду у справах №460/4193/20 та № 460/3528/20, не є нововиявленими обставинами у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
11. Інші зазначені у заяві доводи свідчать про намір позивача переконати суд здійснити переоцінку доказів у розглядуваній справі.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права.
13. Зокрема, скаржник вказує на те, що судом у справах № 460/4193/20 та № 460/3528/20 встановлено, що щомісячна додаткова винагорода вперше запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 як новий вид грошового забезпечення військовослужбовців, мала постійний (систематичний) характер та повинна виплачуватися йому з дня запровадження (2013 року) до дня виключення зі списків особового складу військової частини, у якій він проходив військову службу. Зазначені обставини мають істотне значення, бо вказують на помилковість ототожнення судом першої інстанції у цій справі поняття «щомісячна додаткова грошова винагорода», законодавчо запровадженого у 2010 році, з поняттям «винагорода», передбаченим в Інструкції № 260, затвердженій у 2008 році та в цілому свідчать про неправильне застосування пункту 9.1 Інструкції № 260, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
14. При цьому, зазначає, що відмінність періодів часу спірних правовідносин, які розглядалися у справах № 460/4193/20, № 460/3528/20 та № 460/3502/19 не має жодного значення при встановленні підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки ці обставини суд встановлював за період запровадження поняття «щомісячна додаткова грошова винагорода» до дня виключення його зі списків особового складу військової частини. Крім того, Інструкція № 550, яка встановлювала правила виплати військовослужбовцям щомісячного додаткового виду грошового забезпечення – щомісячної додаткової грошової винагороди, не містить періодів часу щодо її виплати, а є постійною щомісячною виплатою.
15. Також скаржник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що при обрахунку одноразового виду грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення за всі роки служби) не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду, а тому судовим рішенням у справі № 460/3528/20 зобов`язано відповідача включити її в обрахунок до одноразових видів грошового забезпечення, посилаючись на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода – це щомісячний додатковий вид грошового забезпечення. При цьому грошове забезпечення він отримував щомісячно в повному обсязі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди – як не виконуючи обов`язки за посадою, перебуваючи у відпустці щорічно, так і неодноразово перебуваючи на лікуванні, за виключенням останнього лікування.
16. Крім того вказує на те, що у судових рішеннях у справах № 460/3528/20 та № 460/4193/20 та в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/19058/17 між цими ж сторонами встановлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, проте у судових рішеннях у справі № 460/3502/19 вирішено, що щомісячна грошова винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому існують подвійні стандарти.
17. Також вказує на постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 822/94/16, від 23 травня 2018 року у справі № 826/2068/16, від 23 січня 2019 року у справі № 817/1171/16, від 6 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17, які на його думку свідчать про юридичну нікчемність рішень окружного та апеляційного судів у справі № 460/3502/19.
18. 23 грудня 2021 року від позивача надійшла заява про врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 наголосила на тому, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Тому до спірних правовідносин застосуванню підлягали норми Закону № 2011-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України № 889, а не інструкцій № 595 та 550, а також Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
20. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
21. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині надання правової оцінки обґрунтованості підстав поданої позивачем заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, необхідно вказати таке.
22. Відповідно до частин першої та другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що спричинили ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
23. Аналіз наведених положень свідчить про те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.
24. При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
25. Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
26. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
27. Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
28. До того ж судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 361 КАС України, відсутні, а також якщо обставини, визначені цією нормою, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
29. Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
30. За своєю правовою природою рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року у справі № 460/4193/20 та рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2020 року у справі № 460/3528/20 є новою, але не нововиявленою обставиною, а тому не може бути підставою для перегляду рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року за нововиявленими обставинами в силу вимог статті 361 КАС України.
31. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2019 року (провадження № 11-813за19) та від 27 травня 2020 року (справа № 802/2196/17-а), а також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2020 року (провадження № 11-1247зва19) викладено висновок щодо застосування норм процесуального права при розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та підстави для відступу від них у цій справі відсутні.
32. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
33. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Pravednaya v. Russia» (Праведна проти Росії) та рішенні від 6 грудня 2005 року у справі «Popov v. Moldova» № 2 (Попов проти Молдови № 2) зазначено, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
34. У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
35. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії) та від 9 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»).
36. Також слід звернути увагу що у касаційній скарзі позивач вказував на те, що грошове забезпечення кожного місяця кожного року отримував в повному обсязі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди – як перебуваючи на посаді, так і не виконуючи обов`язки за посадою, перебуваючи у відпустці та на лікуванні (за виключенням тимчасової непрацездатності перед звільненням).
37. Такі пояснення позивача можуть свідчити про те, що обставини виплати щомісячної додаткової грошової винагороди та її врахування при обчисленні грошового забезпечення не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України.
38. Посилання позивача на те, що рішенням від 3 листопада 2020 року у справі №460/4193/20 було повідомлено нові обставини, що стосуються порядку виплати грошового забезпечення, які не були відомі на час розгляду справи № 460/3502/19 та не були встановлені судом, не підтверджені належним чином.
39. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що зазначені ОСОБА_1 обставини не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням та відповідно бути підставою для перегляду рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року.
40. У той же час вказані позивачем у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обґрунтування свідчать про його фактичну незгоду з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року у справі № 460/3502/19, яким було йому відмовлено в задоволенні позову.
41. Щодо заяви ОСОБА_1 про врахування при розгляді справи правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права щодо обрахунку розміру одноразових видів грошового забезпечення та врахування пріоритетності законів над підзаконними актами, Верховний Суд зазначає, що вони не можуть бути визнані нововиявленими обставинами. У той же час такі правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду повинні бути враховані судами під час розгляду справи по суті позовних вимог.
42. Позивач у касаційній скарзі посилався на те, що відмінність періодів часу спірних правовідносин, які розглядалися у справах № 460/4193/20, № 460/3528/20 та № 460/3502/19, не має жодного значення при встановленні підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки Інструкція № 550 не встановлює періоди часу щодо виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, вона є постійною щомісячною виплатою. У той же час різні спірні періоди щодо неправомірного ненарахування чи нарахування у зменшеному розмірі щомісячного грошового забезпечення військовослужбовця можуть бути врегульовані різними нормативно-правовими актами.
43. Суд апеляційної інстанції правомірно вважав, що позивач у своїй заяві не наводить обставин, які не були і не могли бути йому відомі на час прийняття Рівненським окружним адміністративним судом рішення у справі № 460/3502/19.
44. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
45. Отже, наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
46. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд