ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 815/5707/16

13. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

15. В касаційній скарзі позивач підставою касаційного оскарження судових рішень вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

-преамбули та пунктів 1.1 та 1.2 Правил визначення придатності за станом здоров`я осіб для роботи на суднах, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 листопада 1996 року №347, та сфери застосування Правил на військові судна (їх плавсклад);

- пунктів 1 та 2 Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 1997 р. № 1069, та сфери застосування Порядку на військові судна (їх плавсклад);

- застосування графи II та графи IV Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби, затвердженим Додатком 5 до Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України (пункт 4 глави 1 розділу III), затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби №333 від 06 травня 2009 року в редакції наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України №450 від 14 вересня 2012 року) «Обмежено придатний до військової служби» в контексті суден, перелік яких визначено Класифікацією кораблів, катерів і суден забезпечення Морської охорони, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23 липня 2011 року №539 (зокрема, ранг «Плавпричали, плав майстерні та інші плавзасоби»).

16. Одеський загін морської охорони Державної прикордонної служби України подав відзив на касаційну, в якій просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

17. У відзиві вказано про помилковість висновків позивача щодо його приналежності до графи IV Розкладу хвороб, оскільки жодним чином не проходив службу у плавскладі, перебуваючи на посаді старшого техніка-командира плавучої казарми (проекту-Р-140) відділення шкіперо-технічного забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення.

18. Відзиви на касаційну скаргу також були подані Центральною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України та Військово-лікарською комісією клінічного госпіталю Державної прикордонної служби м. Одеси, в якому відповідачі просили залишити без змін оскаржувані судові рішення, а скаргу позивача - залишити без задоволення.

19. У відзиві наголошено, що 01 квітня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням дії контракту. Військовослужбовець, якого звільнено з військової служби, без зняття з військового обліку, відповідно до вимог пункту 292 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009, після видання наказу про його звільнення з військової служби, здає в установлені строки посаду, з ним проводять відповідні розрахунки, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання. Тобто військовослужбовець переходить у статус колишнього військовослужбовця Держприкордонслужби. Згідно із вимогами пункту 8 статті 2 Розділу ІІ вказаного Положення у разі звернення громадянина ОСОБА_1 , але уже у якості колишнього військовослужбовця та із заявою про перегляд постанови ВЛК про ступінь його придатності до військової служби на період фактичного звільнення та надання відповідного переліку документів, що визначені вимогами Положення, воно буде прийняте до розгляду посадовими особами ЦВЛК.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

20. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

22. Пунктом «б» частини восьмої статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

23. Статтею 70 Закону України від 19 листопада 1992 року №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон №2801-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців і військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

24. Повноваження ЦВЛК ДПС України визначаються Положенням №333. Указане Положення встановлює порядок проведення військово-лікарськими комісіями Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) медичного огляду громадян призовного віку, військовозобов`язаних і жінок, які приймаються на військову службу за контрактом, кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах (далі - ВВНЗ), військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей, колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби, працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності, працівників суден забезпечення плавскладу та працівників льотного складу Держприкордонслужби з метою визначення їхньої придатності за станом здоров`я до військової служби (роботи за фахом), установлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв і визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

25. Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 Глави ІІ Положення №333 штатною ВЛК є Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України (далі - ЦВЛК).

26. Підпунктом 1.8 пункту 1 Глави ІІ Положення №333 передбачено, зокрема, що ЦВЛК має право розглядати, переглядати, затверджувати (не затверджувати), а також контролювати постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК) Держприкордонслужби.

27. Відповідно до пункту 2.1 Глави ІІ Положення №333 серед основних завдань військово-лікарських комісій Держприкордонслужби виокремлено, зокрема визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби, причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу у Держприкордонслужбі.

28. Згідно з пунктами 2.2 та 2.3 Глави ІІ Положення №333 для виконання зазначених завдань у Держприкордонслужбі створюються штатна військово-лікарська комісія та позаштатні постійно та тимчасово діючі військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), а також позаштатні постійно діючі лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК). ВЛК і ЛЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (додаток 2) (далі - довідка ВЛК), протоколом (додаток 3) засідання ВЛК із визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Строк оформлення свідоцтва про хворобу ВЛК становить не більше 5 робочих днів із дня огляду.

29. У прийнятті постанов усі ВЛК і ЛЛК є незалежними, а у своїй роботі керуються Основами законодавства України про охорону здоров`я, Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та цим Положенням (пункт 2.4 Глави ІІ Положення №333).

30. Підпунктом 1.1 пункту 1 Глави ІІІ Положення №333 встановлено, що медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення: придатності (кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до проходження військової служби у складі миротворчого персоналу; військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців до служби в плавскладі; кандидатів на навчання у ВВНЗ; військовослужбовців, працівників Держприкордонслужби для роботи з ДІВ, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I, II груп патогенності; працівників суден забезпечення плавскладу Держприкордонслужби).

31. Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснень щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 5) (далі - Розклад хвороб), таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (додаток 6) і Переліку хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до льотної роботи, та пояснень щодо застосування статей цього переліку в Держприкордонслужбі (додаток 7) (далі - Перелік хвороб) (підпункт 1.2 пункту 1 Глави ІІІ Положення №333).

32. Відповідно до підпунктів 11.1 і 11.2 пункту 11 Глави ІІІ Положення №333 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні та у своїй роботі керуються законодавством України. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їхня окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються та переглядаються ЦВЛК. За рішенням ЦВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

33. Згідно з підпунктом 11.3 пункту 11 Розділу ІІІ Положення №333 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: «Придатний»; «Непридатний»; «Потребує»; «Обмежено придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний».

34. За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за Графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: «Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Обмежено придатний до військової служби» (підпункт 11.4 пункту 11 Розділу ІІІ Положення №333).

35. За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за Графами II, III, IV, ВЛК приймає одну з таких постанов: «Обмежено придатний до військової служби»; «Придатний до військової служби» (підпункт 11.5 пункту 11 Розділу ІІІ Положення №333).

36. Відповідно до Розкладу хвороб розкладу хвороб станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби, він поділяється на чотири графи, а саме:

Графа I - кандидати на військову службу (навчання) курсантів у вищому військовому навчальному закладі Держприкордонслужби, військовослужбовці строкової служби.

Графа II - громадяни призовного віку, військовозобов`язані та жінки, військовослужбовці, яких відбирають на військову службу за контрактом, та військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського та старшинського складу, курсанти 1 - 3 курсів вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби; військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, до якої відноситься позивач.

Графа III - громадяни призовного віку, військовозобов`язані та жінки, військовослужбовці, яких відбирають на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, та особи офіцерського складу Держприкордонслужби; військовослужбовці офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, курсанти випускного курсу.

Графа IV - громадяни призовного віку, військовозобов`язані та жінки, військовослужбовці, яких відбирають на військову службу за контрактом у плавскладі, та військовослужбовці, які відбираються та проходять службу у плавскладі Держприкордонслужби, в тому числі які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

37. У пункті 1.1 Правил визначення придатності за станом здоров`я осіб для роботи на суднах, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 листопада 1996 року №347, зазначено, що судно - це самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується: для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден і плавучих об`єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло у морі; для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо); для наукових, навчальних і культурних цілей; для спорту; для інших цілей, що зареєстроване в Державному судновому реєстрі України чи в Судновій книзі України як судно і плаває під Державним прапором України.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

38. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

39. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.

40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач направлявся на ВЛК у зв`язку з наявністю захворювання, що зумовлює обмежену придатність до військової служби, для визначення придатності до військової служби. В результаті огляду була прийнята постанова госпітальної ВЛК №150 від 03 серпня 2016 року «Обмежено придатний до військової служби».

41. Підставою звернення позивача до суду стала неможливість звільнення ОСОБА_1 з Державної прикордонної служби України на підставі пункту «б» частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки для звільнення за вказаними підставами необхідно мати статус «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у військовий час».

42. Приписами пунктів 2.2-2.4 Розділу ІІ Положення №333 у прийнятті постанов усі ВЛК та ЛЛК є незалежними, керуються у своїй роботі Основами законодавства України про охорону здоров`я, Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто, лише вказані органи мають повноваження на визначення ступеня захворювання особи. У свою чергу, суд не може підміняти орган у виконані його дискреційних повноважень.

43. Згідно з Розкладом хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 5 до Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №450 від 14 вересня 2012 року), він поділяється на чотири графи.

44. Судами встановлено, що позивач відноситься до ІІ графи, а саме – громадяни призовного віку, військовозобов`язані та жінки, військовослужбовці, яких відбирають на військову службу за контрактом, та військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського та старшинського складу, курсанти 1 - 3 курсів вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби; військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, до якої відноситься позивач.

45. На думку скаржника, він відноситься до IV графи - громадяни призовного віку, військовозобов`язані та жінки, військовослужбовці, яких відбирають на військову службу за контрактом у плавскладі, та військовослужбовці, які відбираються та проходять службу у плавскладі Держприкордонслужби, в тому числі які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

46. Підставою для направлення Верховним Судом справи на новий розгляд слугувало те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам позивача про те, що плавуча казарма (проєкту Р-140), на якій він проходив службу, є плавскладом. На підтвердження цієї обставини ОСОБА_1 подав до суду, зокрема, формуляр суднового брандвахта на з/б корпусі.

47. Під час нового розгляду, суд апеляційної інстанції, витребував наступні документи від Державної прикордонної служби України: належним чином засвідчену копію наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23 липня 2011 року №539; належним чином засвідчену інформацію про те, чи є чинним наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23 липня 2011 року №539 станом на час розгляду справи судом; інформацію про те, чи подавався на державну реєстрацію та чи здійснювалася реєстрація наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23 липня 2011 року №539 відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731 (з наступними змінами та доповненнями). Витребувано від позивача: формуляр суднового брандвахта на з/б корпусі (проєкту Р-140); копію трудової книжки.

48. На підставі вказаних документів, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

49. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 листопада 1996 року №347 затверджено Правила визначення придатності за станом здоров`я осіб для роботи на суднах (зазначений нормативний акт було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 квітня 1997 року за №108/1912).

50. Зазначеними Правилами визначено поняття судна з метою розуміння значення цього терміну.

51. Судно - самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується: для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об`єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло у морі; для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо); для наукових, навчальних і культурних цілей; для спорту; для інших цілей, що зареєстроване в Державному судновому реєстрі України чи в Судновій книзі України як судно і плаває під Державним прапором України.

52. Судом апеляційної інстанції встановлено, що плавуча казарма (проєкту Р-140), на якій позивач проходив службу, не зареєстрована в Державному судновому реєстрі України чи в Судновій книзі України як судно і не плаває під Державним прапором України. Зазначена плавуча казарма (проєкту Р-140) є судном забезпечення Морської охорони лише згідно змісту Класифікації кораблів, катерів і суден забезпечення Морської охорони, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23 липня 2011 року №539. Цей Наказ не подавався на державну реєстрацію та реєстрація зазначеного Наказу відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 (з наступними змінами та доповненнями) не здійснювалася.

53. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність вимог позивача щодо зобов`язання ЦВЛК ДПС України скасувати постанову «обмежено придатний до військової служби» у Свідоцтві про хворобу №150/598 від 03 серпня 2016 року та віднесення встановленого йому діагнозу до графи IV Розкладу хвороб. Оскаржуваний висновок ВЛК прийнято з урахуванням виявлених у позивача захворювань та на підставі цього лікарняна комісія дійшла висновку про відсутність підстав для винесення постанови з формулюванням «Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у військовий час» та відповідно для не затвердження постанови №150 від 03 серпня 2016 року.

54. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

55. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цих рішеннях, тому касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

56. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду