ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 212/9107/19

1. Описова частина

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява обґрунтована тим, що вона перебувала в трудових відносинах з АТ «Криворізька теплоцентраль» та займала посаду генерального директора.

Згідно з наказом від 20 червня 2017 року № 1019 позивача звільнено з займаної посади з 22 червня 2017 року. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06 червня 2019 року, скасовано наказ від 20 червня 2017 року № 1019 та зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора АТ «Криворізька теплоцентраль» з 22 червня 2017 року.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 01 жовтня 2019 року вказані рішення та постанова залишені без змін, проте до теперішнього часу розрахунок з позивачем не проведено.

З урахуванням збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до винесення рішення у справі з урахуванням індексу інфляції та надбавки за безперервний стаж роботи в сумі 2 556 461,13 грн і відшкодувати судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнено з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2017 року до 28 вересня 2020 року у розмірі 2 164 096,77 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з незаконним звільненням позивача із займаної посади відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 червня 2017 року до 28 вересня 2020 року в сумі 2 164 096,77 грн.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2020 року другий абзац резолютивної частини реченням доповнено такого змісту: «Розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягненого на користь ОСОБА_1 , визначено без утримання податків та обов`язкових платежів, стягнення і сплата яких покладається на АТ «Криворізька теплоцентраль» як податкового агента.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року рішення та додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 червня 2017 року до 28 вересня

2020 року у сумі 2 164 096,77 грн скасовано і прийнято в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову.

Стягнено з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 червня 2017 року до 08 червня 2019 року у сумі 913 846,50 грн без утримання податку та інших обов`язкових платежів. У решті рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах саме на підставі контракту, строк дії якого закінчився 08 червня 2019 року. Разом з тим, стягнувши середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення та до часу ухвалення судового рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на особливості правовідносин між сторонами спору, які чітко визначені контрактом, у тому числі і щодо дати припинення таких відносин.

Так, у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок закінчення строку дії контракту, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує власника виплатити цьому працівнику заробітну плату за час вимушеного прогулу до закінчення терміну дії контракту. Одночасно суд визнає працівника звільненим за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з урахуванням умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, в тому числі передбаченої контрактом дати припинення правовідносин між сторонами.

У зв`язку з цим на користь ОСОБА_1 з АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з часу звільнення - 22 червня 2017року до дати припинення контракту - 08 червня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У травні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувану постанову апеляційного суду в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відмови у решті позовних вимог змінити, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 452 406,59 грн з 22 червня 2017 року до 28 вересня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно визначився із періодом, за який стягується середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позивач вважає, що вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника, зокрема незаконне звільнення, до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, оскільки ОСОБА_1 на момент розгляду цієї справи так і не поновлена на роботі, а тому порушення її прав тривало до моменту розгляду цього позову. Крім того, позивач не погоджується із розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу. ОСОБА_1 не погоджується з урахуванням судами неповного робочого тижня, що розрахунок проводився у робочих, а не календарних днях. Також позивач вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає індексації.

Суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 802/1184/16-а, від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 817/1169/16, від 26 червня 2019 року у справі № 813/5855/15, від 04 березня 2020 року у справі № 0440/6017/18, від 06 липня 2018 року у справі № 823/254/16. Також підставою оскарження судових рішень вказує, що справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, а вона підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У липні 2021 року АТ «Криворізька теплоцентраль» надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Зазначало, що твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та відстрочено сплату судового збору.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

08 червня 16 року між Фондом державного майна України (далі - Фонд), який є суб`єктом управління ДП «Криворізька теплоцентраль», в особі голови Фонду Білоуса І. О., з однієї сторони, та ОСОБА_1 - з іншої сторони, укладено контракт № 4-2016 про призначення ОСОБА_1 на посаду генерального директора ДП «Криворізька теплоцентраль», правонаступником якого є АТ «Криворізька теплоцентраль» на термін з 08 червня 2016 року до 08 червня 2019 року.

Відповідно до абзаців четвертого та одинадцятого пункту 14 цього контракту, Фонд звільняє від займаної посади керівника у разі закінчення контракту, достроково за вимогою керівника та/або достроково за рішенням Фонду, а також у випадку порушення законодавства та умов контракту, в будь-який час звільняє керівника з займаної посади.

Пунктом 29 контракту встановлено, що цей контракт припиняється після закінчення терміну дії, за згодою сторін, до закінчення терміну його дії у випадках передбачених контрактом, на підставі рішення Фонду про звільнення генерального директора, з інших підстав передбачених законодавством та цим контрактом.

Відповідно до пункту 32 контракту від 08 червня 2016 року № 4-2016 строк його дії становить з 08 червня 2016 року до 08 червня 2019 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади генерального директора та голови ліквідаційної комісії ДП «Криворізька теплоцентраль» (на теперішній час - ПАТ «Криворізька теплоцентраль») строком на два місяці.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2017 року ОСОБА_1 продовжено строк відсторонення від посади генерального директора та голови ліквідаційної комісії

ДП «Криворізька теплоцентраль» строком до 22 травня 2017 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2017 року ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади генерального директора та голови ліквідаційної комісії ДП «Криворізька теплоцентраль» строком до 21 червня 2017 року.

На підставі наказу підприємства від 22 червня 2017 року № 184 та наказу Фонду державного майна України від 20 червня 2017 року № 1019 «Про звільнення генерального директора ПАТ «Криворізька теплоцентраль», ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора ПАТ «Криворізька теплоцентраль» з 22 червня 2017 року на підставі пункту 14 контракту від 08 червня 2016 року

№ 4-2016 та на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.

У наказі зазначено, що контракт припинено на підставі пункту 29.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06 червня 2019 року, у справі № 904/146/18 ОСОБА_1 поновлено на посаді генерального директора АТ «Криворізька теплоцентраль» з 22 червня 2017 року. Рішення не виконано.

Згідно з інформацією, що міститься в довідці АТ «Криворізька теплоцентраль» від 12 лютого 2021 року № 829/06, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за серпень та вересень 2016 року становить 2 110,50 грн.

Наказами АТ «Криворізька теплоцентраль» від 27 жовтня 2017 року № 590 «Про початок опалювального сезону 2017-2018 років»; від 02 квітня 2018 року № 65 «Про закінчення опалювального сезону 2017-2018 років»; від 08 лютого 2017 року № 76 «Про зменшення норми тривалості робочого часу та встановлення неповного робочого тижня»; від 27 березня 2017 року № 164 «Про закінчення опалювального сезону 2016-2017року»; від 11 листопада

2018 року № 247 «Про початок опалювального сезону 2018-2019 років»;

від 08 квітня 2019 року № 73 «Про закінчення опалювального сезоні 2018-2019 років»; від 01 лютого 2018 року № 22 «Про зменшення норми тривалості робочого часу та встановлення неповного робочого тижня; від 10 жовтня 2019 року № 171 «Про початок опалювального сезону 2019-2020 років»; від 29 січня

2019 року № 10 «Про зменшення норми тривалості робочого часу та встановлення неповного робочого тижня»: від 30 січня 2020 року № 23 «Про зменшення норми тривалості робочого часу та встановлення неповного робочого тижня»; від 14 квітня 2020 року № 75 «Про закінчення опалювального сезону 2019-2020 років на підприємстві встановлювались неповні робочі тижні.

Згідно з довідкою від 06 липня 2020 року, виданою АТ «Криворізька теплоцентраль», кількість робочих днів з урахуванням чотириденного робочого тижня у між опалювальний та п`ятиденного в опалювальний сезон становить

433 дні (з яких: 2017 рік - 115 днів, 2018 рік - 219 днів, 2019 рік - 99 дні).

2. Мотивувальна частина

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 28 травня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04 лютого

2019 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06 червня 2019 року, у справі № 904/146/18 ОСОБА_1 поновлено на посаді генерального директора АТ «Криворізька теплоцентраль» з 22 червня 2017 року.

У порушення частини сьомої статті 235 КЗпП України, а також принципу обов`язковості судового рішення (стаття 129-1 Конституції України), відповідач не провів негайне виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2019 року про поновлення позивача на роботі.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку в цьому випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку). Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі

№ 760/2881/19 (провадження № 61-1096св20) вказано, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом другим пункту 8 вказаного Порядку встановлено, що в разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплати провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Суди встановили, що середньоденна заробітна плата позивача за найбільше відпрацьовані місяці, які передували відстороненню та звільненню позивача (серпень, вересень 2016 року) становила 2 110,50 грн, а число робочих днів у спірному періоді, які мають бути оплачені за середнім заробітком, - 433 днів.

Нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день звільнення працівника та день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 червня 2017 рокудо 08 червня 2019 року становить 913 846,50 грн (2 110,50 грн х 433 робочих днів).

Оскільки у справі, що є предметом касаційного перегляду установлено, що ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах на підставі контракту

№ 4-2016, що носить строковий характер, то аргументи касаційної скарги про те, що суди здійснили неправильне нарахування суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника, зокрема незаконне звільнення, до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, є безпідставними.

до посадового окладу за безперервний стаж роботи не спростовують правильність висновків судів, оскільки відповідно до пункту 10 Порядку середній заробіток коригується на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації, а не доплати до посадового окладу за безперервний стаж роботи. Матеріали справи не містять доказів підвищення тарифних ставок чи посадових окладів на АТ «Криворізька теплоцентраль».

Суд касаційної інстанції відповідно статті 400 ЦПК України не здійснює переоцінки обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження суду апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду