ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 460/2372/21

I. Суть спору

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Київської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу за період з 24.10.2014 по 25.10.2019 в сумі 831114,40 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у справі №826/17801/14, яке набрало законної сили, його поновлено на посаді заступника прокурора Київської області з 24.10.2014 та стягнуто з Прокуратури Київської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 927907,28 грн. Поряд із цим, розрахунок середнього заробітку у вказаному судовому рішенні був проведений з виплат, які не коригувалися на коефіцієнт їх підвищення відповідно до пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), що, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача різниці між належною сумою середнього заробітку за спірний період, що становить 1759021,68 грн, та сумою, яка була стягнута на підставі рішення суду.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року (з урахуванням ухвали цього суду від 10 червня 2021 року про виправлення описки) позов задоволено частково: стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 25.10.2019 з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу в сумі 600167,77 грн, з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року залишено без змін.

5. Ухвалюючи рішення на користь позивача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що останній має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі, що враховує підвищення посадових окладів у розрахунковому періоді. При цьому пред`явлення позивачем цього позову суди визнали належним способом захисту його прав, оскільки під час розгляду справи №826/17801/14 суд не міг самостійно розрахувати суму, що підлягала стягненню, у зв`язку з наданням відповідачем довідки від 09.10.2019 №18ф-160 про середньоденний заробіток позивача, який був обчислений без урахування коефіцієнтів підвищення його посадового окладу.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

6. У касаційній скарзі Київська обласна прокуратура, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій частини першої статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370, 372 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та неврахування ними висновку що застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі №640/7614/20, просить скасувати ухвалені судові рішення та закрити провадження у справі.

7. За доводами відповідача, рішенням суду у справі №826/17801/14, що набрало законної сили, вирішено спір між тими самими сторонами і з тих самих підстав про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому звернення позивача з цим позовом до суду є спробою переглянути остаточне рішення суду, що не передбачено процесуальним законом.

8. Позивачем не подано відзиву на касаційну скаргу.

9. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить з такого.

IV. Обставини справи

10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у справі №826/17801/14 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1455к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Київської області; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області з 24 жовтня 2014 року; стягнуто з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 927907,28 грн з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, допущено до негайного виконання.

11. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року апеляційні скарги Генеральної прокуратури України і Прокуратури Київської області залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у справі №826/17801/14 залишено без змін.

12. У лютому 2021 року на адвокатський запит адвокат позивача отримав лист від Київської обласної прокуратури від 19.02.2021 №21ф-54 з інформацією про розміри посадового окладу за посадою заступника прокурора області у період з 24.10.2014 по 25.10.2019.

13. Після цього позивач звернувся до суду з цим позовом, уважаючи порушеним своє право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі, що враховує підвищення його посадового окладу у спірний період.

V. Оцінка Верховного Суду

14. У частині першій статті 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

15. Зазначені конституційні приписи знайшли свої продовження у процесуальних кодексах, зокрема, статтях 14 і 370 КАС України, які передбачають, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

16. Наведені законодавчі норми відповідають принципу юридичної визначеності як одного з аспектів принципу верховенства права, що визнається і діє в Україні (стаття 8 Конституції України). Цей принцип вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії»).

17. Базове тлумачення принципу остаточності судового рішення (res judicata) вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

18. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

19. Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

20. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 скористався правом на судовий захист від незаконного звільнення, і рішенням від 25 жовтня 2019 року у справі №826/17801/14 Окружний адміністративний суд міста Києва відновив його порушене право шляхом поновлення на попередній роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

21. Розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу наведений у мотивувальній частині вказаного судового рішення, де зазначено норми права, які застосував суд при вирішенні цього питання, докази, які ним досліджувалися, та надано оцінку аргументів сторін у цій частині.

22. У подальшому, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у справі №826/17801/14 було переглянуто в апеляційному порядку за апеляційними скаргами Генеральної прокуратури України і Прокуратури Київської області, за результатом якого залишено без змін.

23. При цьому правильність проведеного судом першої інстанції розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 під сумнів не ставилася, рішення суду у справі №826/17801/14 ним не оскаржувалося.

24. Указане судове рішення виконано відповідачем у повному обсязі, що не заперечується позивачем у позовній заяві та стверджується Київською обласною прокуратурою у касаційній скарзі, поданими у справі, що розглядається.

25. Звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі ОСОБА_1 мотивував тим, що під час розгляду справи №826/17801/14 розмір належного до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислено на підставі довідки Прокуратури Київської області від 09.10.2019 №18ф-161, без урахування вимог пункту 10 Порядку №100 щодо коригування заробітної плати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, на коефіцієнт її підвищення у розрахунковому періоді. Зазначив, що про підвищення окладу за посадою заступника прокурора Київської області у період свого вимушеного прогулу він дізнався з листа Київської обласної прокуратури від 19.02.2021 №21ф-54, тоді як під час розгляду справи №826/17801/14 відповідач про ці обставини суду та іншим учасникам справи не повідомив. Це призвело до виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач уважав, що його права порушені і підлягають судовому захисту.

26. Погодившись із такими доводами позивача, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, в оскаржуваному судовому рішенні здійснив новий розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнув з Київської обласної прокуратури різницю між сумою, що, за висновками цього суду, підлягала стягненню на користь ОСОБА_1 , та сумою, що була стягнута на його користь на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у справі №826/17801/14.

27. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, на вимогу однієї зі сторін спору у справі про звільнення фактично переглянули і змінили остаточне і обов`язкове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у справі №826/17801/14, чим порушили вимоги статей 14 і 370 КАС України та принцип верховенства права.

28. Аналогічний висновок щодо застосування наведених норм права у подібній правовій ситуації викладений у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі №640/7614/20, який не був врахований судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у цій справі.

29. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

30. У силу пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

31. Оскільки питання про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 в судовому порядку вирішено у справі №826/17801/14, то судові рішення у цій справі, якими вказане питання розглянуто повторно, підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 345, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд