ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 160/288/19

1. До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на работі за період з 06 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що вимоги постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 у справі № 804/3843/16, яка набрала законної сили 31 січня 2017 року, якою зобов`язано Головне управління Держспоживслужби у Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні Держспоживслужби у Дніпропетровській області за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, а також, стягнуто з Головного управління Держспоживслужби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2016 року по 18 жовтня 2016 року, відповідачем залишаються не виконаними.

3. Посилаючись на приписи статті 236 КЗпП України позивач вважав, що стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на работі за період з 06 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року, в сумі 99951,37 грн.

4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

5. Вказане рішення суду мотивовано наявністю визначених законодавством України підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку в сумі 99951,37 грн. за час вимушеного прогулу за період з 06 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року внаслідок невиконання відповідачем постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 у справі № 804/3843/16 про поновлення працівника на роботі.

6. Суд першої інстанції зазначав про право особи, яку було незаконно звільнено та в подальшому у відношенні до якої роботодавцем було здійснено затримання виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення, на отримання саме середнього заробітку за час такої затримки; виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу; законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

7. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.09.2019 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 у справі № 160/288/19 змінено, резолютивну частину якого викладено у наступній редакції:

«Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 06.02.2018 року по 31.12.2018 року в сумі 65 100 грн.».

8. Суд апеляційної інстанції вказував, що судом першої інстанції вірно встановлено та сторонами не спростовано період, за який з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за невиконання рішення про поновлення на роботі, а саме - з 06 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року; законодавчі норми права передбачають право особи, яку було незаконно звільнено та в подальшому у відношенні до якої роботодавцем було здійснено затримання виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі на отримання саме середнього заробітку за час такої затримки.

9. Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначала, що у цьому випадку подією, з якою пов`язується відповідна виплата, є не звільнення позивача 01 червня 2016 року, а невиконання судового рішення про поновлення на роботі, яка відбулася 01 лютого 2017 року, тобто на наступний день після набрання законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 у справі №804/3843/16. Відповідно, подією, з якою пов`язана виплата середнього заробітку, була саме затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка відбулася 01 лютого 2017 року і до якої позивач не мав заробітку не з власної вини, а саме за попередні два місяці - грудень 2016, січень 2017. Отже, у період з 06 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі повинен розраховуватись відповідно до посадового окладу, визначеного позивачу як державному службовцеві.

10. Водночас, суд апеляційної інстанції вказував, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норму п. 10 розділу IV Порядку № 100.

11. Таким чином, для проведення коригування середньої заробітної плати, підвищення посадових окладів повинно відбуватись в розрахунковому періоді або в періоді збереження середнього заробітку; розрахунковий період з 06 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року не може вважатись періодом, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, оскільки таке збереження має місце в інших випадках, відмінних від затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

12. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.09.2019 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 у справі №160/288/19.

13. В обґрунтування поданої скарги касатор зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають нормам матеріального права, правовим позиціям Верховного Суду та матеріалам справи; вимушений прогул позивача розпочався з наступного дня за днем незаконного звільнення, тобто з 02 червня 2016 року та закінчиться днем виконання рішення суду про поновлення на роботі.

14. Натомість, як вважає касатор, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, з урахуванням правових позицій Верховного Суду та обставин, встановлених рішенням суду, що набрало законної сили та не підлягають доказуванню тощо.

15. Касатор також вказує на порушенні норм процесуального права, які виразились у неврахуванні судом апеляційної інстанції обставин справи № 804/8042/17, врахуванні пояснень відповідача, поданих до суду апеляційної інстанції 31 липня 2019 року, які не були направлені стороні позивача тощо.

16. До Верховного Суду від Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 - без змін.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

17. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 06.09.2019.

18. Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №160/288/19.

19. Ухвалою судді Верховного Суду від 17.05.2022 дану справу призначено до письмового розгляду за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 жовтня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/3843/16, адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області про скасування рішення та поновлення на посаді задоволено частково, а саме, суд:

визнав протиправним та скасував наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 01.06.2016 року №47-к про звільнення ОСОБА_1 ;

зобов`язав Головне управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області;

стягнув з Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2016 року по 18 жовтня 2016 року.

Вищевказана постанова набрала законної сили 31 січня 2017 року.

21. 17 березня 2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним, судом видано позивачу виконавчі листи у справі № 804/3843/16.

22. 10 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою про примусове виконання рішення у справі №804/3843/16.

23. 11 травня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевим Є.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу - "виконавчий лист №804/3843/16, виданий 17.03.2017 року" та зобов`язано Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на роботі за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області.

24. Листом від 12.06.2017 №11/6493 Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області повідомило Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про неможливість виконання рішення суду по справі №804/3843/16, оскільки, в структурі Головного управління, затвердженою Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 13 березня 2017 року, в тому числі, в Управлінні захисту споживачів, така посада та відділ, який позивач займав до звільнення (начальник відділу контролю у сфері послуг), відсутні.

25. 02 серпня 2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено постанову, якою заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку судового контролю - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області щодо невиконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 у справі №804/3843/16, в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав у Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області. В іншій частині заяви відмовлено.

26. Листом від 22.01.2018 за № 11.2/1801102 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області повідомлено позивача щодо поновлення на роботі, а саме, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 по справі № 804/3843/16 Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області зобов`язано поновити заявника на роботі за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, з якої звільнено з Держспоживінспекції у Дніпропетровській області.

Згідно трудової книжки заявника, останній займав посаду начальника відділу контролю у сфері послуг Держспоживінспекції у Дніпропетровській області.

Однак, відповідно структури та штатного розпису на 2016 і 2017 роки, затверджених Головою Держпродспоживслужби, посада, яку займав в Державній інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, відсутня, а затверджена посада начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг управління захисту споживачів, яка укомплектована з 05 травня 2016 року.

Відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VII1 «Про державну службу», посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців, остання з яких складається із загальних та спеціальних вимог. Галузь знань спеціальних вимог до посади державної служби категорій «Б» та «В» в управлінні захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, на яку претендує, не передбачає спеціальність та кваліфікацію ОСОБА_1 .

Звернуто увагу заявника, що на його звернення стосовно працевлаштування було запропоновано наявні вакансії в Держпродспоживслужбі Дніпропетровської області на час звернення (вих. №01/75 від 12.05.2016). Питання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, може бути вирішено за результатом рішення адміністративного суду по справі № 804/8042/17, яке набере законної сили.

27. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 804/8042/17 позов задоволено частково, стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 18 жовтня 2016 року по 05 лютого 2018 року, в сумі 92054,16 грн., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено.

28. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі №804/8042/17 - змінено в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка підлягає стягненню з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , визначивши її у розмірі: 120904 (сто двадцять тисяч дев`ятсот чотири гривні 48 копійок).

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №4бО-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу III «Перегляд судових рішень».

30. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

31. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

32. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

34. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

35. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

37. Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

38. В частині шостій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

39. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

40. Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати працівника, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

41. Абзац 3 пункту 4 Порядку №100 зазначає, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

42. Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

43. У відповідності до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

44. Відповідно до пункту 10 Порядку №100, зокрема, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV Порядку №100 визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

45. Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

46. Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

47. За статтею статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

48. Стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час невиконання рішення про поновлення на роботі за період з 06 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року, є предметом даного спору.

49. Повертаючись до оскаржуваного судового рішення, змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що: у спірних правовідносинах подією, з якою пов`язується відповідна виплата, є не звільнення позивача 01 червня 2016 року, а невиконання судового рішення про поновлення на роботі, яка відбулася 01 лютого 2017 року, тобто на наступний день після набрання законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 у справі №804/3843/16. Відповідно, подією, з якою пов`язана виплата середнього заробітку, була саме затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка відбулася 01 лютого 2017 року і до якої позивач не мав заробітку не з власної вини, а саме за попередні два місяці - грудень 2016, січень 2017. Отже, у період з 06 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі повинен розраховуватись відповідно до посадового окладу, визначеного позивачу як державному службовцеві; водночас, суд апеляційної інстанції вказував, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норму п. 10 розділу IV Порядку № 100, відповідно до якої у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

50. Зазначені висновки колегія суддів вважає помилковими та такими, що суперечать правовим позиціям Верховного Суду.

51. У постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 824/1306/15-а Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування положень статті 236 КЗпП України, Порядку №100 у подібних правовідносинах, вказав на неправильний підхід при обчисленні розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, виходячи не із середньоденної, а із середньомісячної заробітної плати.

52. У постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-203цс14, Верховний Суд України наголосив, що у випадку підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в період затримки виконання рішення суду, заробітна плата підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

53. У постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 826/16191/17 Верховний Суд дійшов висновку, про правомірність стягнення середнього заробітку, виходячи із обрахунку розміру середньої заробітної плати за останні два місяці роботи та коефіцієнту підвищення посадового окладу.

54. Водночас, у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №804/8042/17 між тими ж сторонами, щодо того ж спору, що стосувалась розрахунку середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за попередній період вимушеного прогулу ОСОБА_1 , Верховний Суд підтвердив правильність обчислення середньої заробітної плати, виходячи із виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, а саме за квітень - травень 2016 року.

55. Таким чином, суд першої інстанції здійснив вірний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 , за період з 06 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року, в сумі 99951,37 грн, на основі відомостей про заробітну плату позивача, виходячи за останні два місяці, що передували його звільненню, оперуючи встановленими обставинами у справі № 804/8042/17 та застосовуючи коригування згідно вимог пункту 10 Порядку.

56. З огляду на встановлені державні гарантії обов`язковості виконання судових рішень, Верховний Суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

57. Положення КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, в цьому випадку - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитись на роботі.

58. Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

59. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року №813/593/17, від 24 вересня 2019 року №826/16191/17, а також в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №804/8042/17 тощо.

60. З огляду на сукупність встановлених фактичних обставин, висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, виходячи із вимог національного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та доводами касаційної скарги.

61. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративною судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

62. Пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

63. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

64. Враховуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи та встановленими обставинами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції змінено рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 - скасуванню, із залишенням в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019.

65. За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

66. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 1536,80, грн., згідно квитанції № 3293 від 24.09.2019. Загальний розмір сплаченого позивачем судового збору, який, згідно з правилами, встановленими ст. 139 КАС України, підлягає стягненню з відповідача, становить 1536,80 грн.

Керуючись статтями 3, 139, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд